Рішення

від 23.08.2024 по справі 922/2052/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" серпня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/2052/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Лізинг Україна" (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 16-Б) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанська промислова компанія" (61124, м. Харків, провулок Зерновий, 10) про стягнення 334858,39 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Лізинг Україна" вернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанська промислова компанія", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму попередньої оплати за договором поставки у розмірі 400000,00 грн., пеню у розмірі 28964,39 грн., 3 % річних у розмірі 3090,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2804,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.06.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

18.07.2024 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №18217), який досліджено та приєднано до матеріалів справи.

23.07.2024 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх. №18532), в якій позивач просить суд зменшити розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму попередньої оплати за договором поставки у розмірі 300000,00 грн., пеню у розмірі 28964,39 грн., 3 % річних у розмірі 3090,00 грн. та інфляційне збільшення у розмірі 2804, 00 грн. Також, у вказаній заяві просить суд повернути позивачу частину сплаченого судового збору у розмірі 1 500, 00 грн.

22.08.2024 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. №21136), а саме документи, що підтверджують сплату відповідачем частини заявленої до стягнення заборгованості на загальну суму 100000,00 грн. Вказані документи досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.08.2024 у справі № 922/2052/24 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Лізинг Україна" про зменшення позовних вимог (вх. № 18532 від 23.07.24) до розгляду.

З метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи.

Позивач про розгляд справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного документа, а саме: «ухвала про відкриття провадження (спрощене)» від 24.06.2024 до електронного кабінету позивача підсистеми «Електронний суд» єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи(ЄСІТС).

Відповідач про розгляд справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного документа, а саме: «ухвала про відкриття провадження (спрощене)» від 24.06.2024 до електронного кабінету відповідача підсистеми «Електронний суд» єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи(ЄСІТС).

Отже, у даному разі матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Враховуючи наведене, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

05.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Слобожанська промислова компанія" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Лізинг Україна" (покупецьлізингодавець) було укладено Договір поставки №124 щодо придбання трактору ХТА-250-30 (товар) для подальшої передачі у фінансовий лізинг (далі - Договір).

Відповідно до умов пункту 3.1. Договору, постачання товару повинно було відбутися протягом 25 (двадцяти п`яти) банківських днів з моменту оплати покупцем попередньої оплати в розмірі 500000,00 грн.

Із обставин справи убачається, що позивач (покупець за договором) належним чином виконав свої зобов`язання щодо оплати, передбачені умовами п. 2.2. Договору, а саме 12.10.2021 сплатив попередній платіж у розмірі 500000,00 (п`ятсот тисяч гривень).

Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що відповідачем порушено свої зобов`язання за договором та у визначений договором строк - до 16.11.2021, товар сплачено не було.

Так, із обставин справи убачається, що у подальшому сторони погодили розірвати Договір поставки № 124 від 05.10.2021, підписавши Угоду від 04.02.2022 про розірвання Договору поставки № 124 від 05.10. 2021 (далі - Угода про розірвання) та погодили наступний графік повернення авансового платежу:

- 50000,00 грн. в строк до 18.02.2022;

- 50000,00 грн. в строк до 25.02.2022;

- 50000,00 грн. в строк до 04.03.2022;

- 50000,00 грн. в строк до 18.03.2022;

- 50000,00 грн. в строк до 25.03.2022;

- 50000,00 грн. в строк до 01.04.2022;

- 50000,00 грн. в строк до 08.04.2022;

- 50000,00 грн. в строк до 15.04.2022;

- 50000,00 грн. в строк до 22.04.2022;

- 50000,00 грн. в строк до 28.04.2022.

Матеріалами справи підтверджено, що 18.02.2022 на виконання даної Угоди про розірвання Відповідач здійснив платіж відповідно до графіку, у розмірі 50000,00 грн., в т.ч. ПДВ; 07.03.2024 (із порушенням встановленого в Угоді строку), відповідачем було здійснено платіж у розмірі 50000,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Таким чином, станом на дату подачі позову заборгованість з повернення попередньої оплати за Договором поставки становить 400000,00 грн., а після звернення позивачем з позовом до суду(02.08.2024 та 21.08.2024) відповідачем було сплачено 100000,00 грн., відповідно до платіжних інструкцій № 44908 від 02.08.24 та №44950 від 21.08.24, з урахуванням чого, заборгованість з повернення попередньої оплати за Договором поставки становить 300000,00 грн., яка станови на час ухвалення судового рішення залишилася з боку відповідача несплаченою.

Такі обставини стали підставою для звернення до господарського суду с зазначеним позовом.

Відповідач під час розгляду справи скористався своїм конституційним правом на захист та подав відзив на позов. в якому зазначив про сплату 100000,00 грн. заборгованості та заперечив проти заявленої до стягнення пені посилаючись на те, що нарахування такої припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають між Лізингодавцем (Позивачем/Покупцем) та Продавцем (Відповідачем/Постачальником) пов`язані з набуттям лізингодавцем у власність об`єкта фінансового лізингу для подальшої передачі цього об`єкта лізингоодержувачу на підставі договору фінансового лізингу, та регулюються положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Згідно з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як зазначалося судом вище, позивач та відповідач, уклавши Угоду від 04.02.2022 про розірвання Договору поставки № 124 від 05.10. 2021чітко погодили та встановили графік повернення відповідачем авансового платежу. А саме:

- 50000,00 грн. в строк до 18.02.2022;

- 50000,00 грн. в строк до 25.02.2022;

- 50000,00 грн. в строк до 04.03.2022;

- 50000,00 грн. в строк до 18.03.2022;

- 50000,00 грн. в строк до 25.03.2022;

- 50000,00 грн. в строк до 01.04.2022;

- 50000,00 грн. в строк до 08.04.2022;

- 50000,00 грн. в строк до 15.04.2022;

- 50000,00 грн. в строк до 22.04.2022;

- 50000,00 грн. в строк до 28.04.2022.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань щодо нездійснення оплати у встановлений сторонами строк у відповідному Графіку.

Тоді як відповідач доказів сплати такої заборгованості у повному обсязі станом на день розгляду справи суду не надав.

Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 300000,00 грн. та настання строку виконання обов`язку щодо сплати обумовлених договорами платежів не були спростовані відповідачем.

При цьому, за змістом статей 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з повернення попередньої оплати за Договором поставки у розмірі 300000,00 грн., тому позов в цій частині підглядає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання, позивачем заявлено до стягнення 28964,39 грн. пені, 3090,00 грн. 3 % річних та 2804,00 грн. інфляційних втрат.

З огляду те, що відповідач у встановлений договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання (у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, відповідно до ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 3 Угоди про розірвання, сторони чітко погодили та встановили, що у разі прострочення виконання зобов`язань щодо повернення 500000,00 грн., продавець зобов`язаний сплатити на користь покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, нараховану на суму заборгованості, за кожен день прострочення.

У даному разі, з матеріалів справи убачається, що 07.03.2024 відповідачем було здійснено платіж у розмірі 50000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Переривання перебігу строку позовної давності полягає в тому, що час, який минув до настання обставини, з якою закон пов`язує перерву, не зараховується в строк позовної давності, і строк позовної давності, після перерви, починає перебіг спочатку на весь строк, передбачений в законі для означених вимог. При цьому обставини, що переривають перебіг строку, можуть виникнути у будь-який момент до його закінчення.

Вищенаведені норми чинного законодавства та наявні обставин справи (обставини того, що 07.03.2024 відповідачем було здійснено платіж у розмірі 50000,00 грн.) повністю спростовують заперечення відповідача проти заявленої до стягнення пені, тому твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву до уваги судом не приймаються, оскільки такі спростовуються матеріалами справи.

Отже, наданий позивачем розрахунок пені, який здійснено останнім з урахуванням переривання перебігу позовної давності для нарахування штрафних санкцій, а саме з 08.03.2024, судом перевірено, відповідний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства.

Також, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 Цивільного кодексу України).

За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Приписи статті 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.

Отже, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім пені, сум 3% річних та сум інфляційних витрат, суд дійшов висновку про те, що відповідні розрахунки позивача відповідають нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 28964,39 грн. пені, 3090,00 грн. 3 % річних та 2804,00 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, тому підлягають задоволенню повністю.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою судового збору, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в сумі 5022,88 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанська промислова компанія" (61124, м. Харків, провулок Зерновий, 10, код ЄДРПОУ 36456427) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Лізинг Україна" (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 16-Б, код ЄДРПОУ 33942232) - 300000,00 грн. суми попередньої оплати за договором поставки; 28964,39 грн. пені; 3090,00 грн. 3 % річних; 2804,00 грн. інфляційних втрат та 5022,88 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "23" серпня 2024 р.

СуддяЄ.М. Жиляєв