Рішення

від 04.07.2024 по справі 925/396/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2024 року м. Черкаси Справа № 925/396/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Вовчанській К.Ю., за участі представників сторін: позивача адвоката Пастуха О.В., відповідача не з`явились, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справe за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФА Інтертрейдінг Україна» до Фермерського господарства «Вектор-Агро Плюс» про стягнення 709750 грн. 83 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФА Інтертрейдінг Україна» звернувся через систему «Електронний суд» в Господарський суд Черкаської області з позовом до Фермерського господарства «Вектор-Агро Плюс» (далі - відповідач) про стягнення, на підставі договору поставки сільськогосподарської техніки №VAITUA-090720 від 09.07.2020 року, 709750 грн. 83 коп. збитків та відшкодування судових витрат.

Позов мотивовано тим, що при виконанні укладеного сторонами договору поставки сільськогосподарської техніки № VAITUA-090720 від 09.07.2020 року, стороною відповідача допущено прострочення виконання свого грошового зобов`язання, наявність і розмір якого підтверджено рішенням Господарського суду Черкаської області від 18.10.2022 року у справі № 925/149/22, примусове виконання якого завершилось 08.12.2023 року. Умовами договору сторони погодили, що базова ціна товару складає гривневий еквівалент вартості товару в іноземній валюті. На момент погашення заборгованості внаслідок девальвації гривні (знецінення, втрати купівельної спроможності) позивач поніс реальні збитки, розмір яких заявлено до стягнення.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 18.04.2024 року, після усунення недоліків встановлених ухвалою суду від 03.04.2024, позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/396/24 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засіданні з розгляду справи по суті на 13.06.2024 року.

Відповідач в особі представника подав до суду 21.05.2024 року відзив на позовну заяву (вх. № 8281/24. ), в якому позов не визнав і заперечував проти його задоволення з підстав необґрунтованості, безпідставності позовних вимог та неправильності проведеного розрахунку розміру збитків, заявлених до стягнення. У задоволенні позову відповідач в особі свого представника просив суд відмовити у повному обсязі та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в зв`язку з розглядом справи. До відзиву на позов представник відповідача доказів на підтвердження доводів, викладених у ньому, контррозрахунків не додав.

Представник позивача подав 12.06.2024 року через систему «Електронний суд» відповідь на відзив ( вх. № 9532/24), в якій спростовував доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, наполягав на задоволенні позову із заявлених у ньому підстав і розмірі.

Ухвалами суду від 13.06.2024 року, 25.06.2024 року, за клопотанням позивача, судове засідання для розгляду справи по суті відкладено на 04.07.2024 року, забезпечено участь у судове засідання у справі № 925/396/24, призначеного на 10 год. 00 хв. 04.07.2024 року, для адвоката Пастухова О.В. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням його власних технічних засобів.

У судові засідання 13.06.2024 і 04.07.2024 року відповідач явку своїх представника не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, причини неявки представника суду не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 3 статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 04.07.2024 року представник позивача позов з підстав і у розмірі, викладених у позовній заяві, підтримав і просив суд задовольнити повністю.

Згідно із ст.ст. 233 ч. 6, 240 ч. 1 ГПК України, у судовому засіданні 04.07.2024 року судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі заяви сторін по суті справи, подані ними письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.

09.07.2020 року позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ФА Інтертрейдінг Україна», як постачальником, та відповідачем - Фермерським господарством «Вектор-Агро Плюс», як покупцем, укладено договір поставки сільськогосподарської техніки № VAITUA 090720 (далі Договір або договір від 09.07.2020 № VAITUA 090720, а.с. 8-12), відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов`язався передати у власність відповідачу сільськогосподарську техніку (далі - Товар), а відповідач (покупець) зобов`язався прийняти та оплатити його ціну у розмірі, передбаченому цим Договором.

Розділом 2 Договору визначені умови щодо форми та порядку розрахунку.

Зокрема, за умовами п. 2.1. Договору, ціна Договору встановлюється у Специфікації. Ціною Договору є загальна вартість Товару, що підлягає поставці відповідно до цього Договору. Сторони мають визначити ціну Товару у гривні та її еквівалент в іноземній валюті у Специфікації.

Згідно з п. 2.2. Договору, сторони цим підтверджують, що протягом дії цього Договору зобов`язання Покупця з оплати Товару виникають та мають бути виконані в національній валюті України - гривні. Базова ціна Товару складає гривневий еквівалент вартості Товару в іноземній валюті, що встановлено в Специфікації до цього Договору, що є його невід`ємною частиною; і такий еквівалент гривні має визначатись на основі міжбанківського курсу продажу іноземної валюти, опублікованого на сайті у розділі "Міжбанк" (надалі - Міжбанківська ставка), що діяв на 17:00 годину (GМТ+2) дня, що передував дню підписання Специфікації до Договору. Загальна вартість, що підлягає сплаті за Товар у гривні має бути еквівалента сумі кожного платежу, що підлягає сплаті за Товар в іноземній валюті, як зазначено в Специфікації до Договору, помноженої на Міжбанківську ставку, що діяла на 17:00 годину (СМТ+2) дня, що передував дню фактичної оплати за Товар Покупцем.

Пунктом 2.3 Договору та Специфікацією, яка є додатком № 1 і невід`ємною частиною Договору, визначені умови та терміни стосовно оплати Товару.

Підпунктом 2.3.1. п. 2.3. Договору визначено, що сума кожного платежу, що підлягає сплаті за Товар у гривні має бути еквівалентна сумі, що підлягає сплаті за Товар в іноземній валюті, як зазначено в Специфікації до Договору, помноженої на Міжбанківську ставку, що діяла на 17.00 чинну на день, що передує дню фактичної оплати за Товар Покупцем, або на міжбанківську ставку на 10:00 годину чинну на день фактичної оплати за Товар у разі збільшення останньої більше ніж на 0,5% порівняно з Міжбанківської ставкою за попередній день.

За умовами п. 2.4. Договору, розрахунки проводяться шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок Постачальника.

Додатком № 1 до договору від 09.07.2020 № VAITUA-090720 є Специфікація, в розділі «А» якої погоджена інформація про товар, а саме: трактор Deutz-Fahr Agrotron X 720DCR, його загальна вартість з ПДВ складає 120 000,00 євро, що становить гривневий еквівалент 3 663 144,00 гривень. У розділі «С» специфікації погоджено графік оплати, а саме: С.1. - 0,9 % - попередня оплата включно до 10.07.2020 - 1 080,00 євро, (32968,30 грн.); С.2. - 29,1% - попередня оплата включно до 18.09.2020 - 34 920,00 євро, (1 065 974,90 грн.); С.3. 70% - остаточний платіж включно до 17.09.2021 - 84 000, 00 євро ( 2 564 200,80) грн.

Тобто, відповідно розділу «С» Специфікації остаточний платіж відповідач повинен був здійснити 17.09.2021 року.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 18.10.2022 року у справі № 925/149/22 повністю задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю ФА Інтертрейдінг Україна, стягнено з Фермерського господарства Вектор Агро Плюс на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФА Інтертрейдінг Україна 2 564 200,81 грн. боргу, що виник із договору від 09.07.2020 № VAITUA-090720, 178 721,23 грн. пені, 59 489,44 грн. інфляційних втрат, 30 348,89 грн. 3% річних та 42 491,42 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду у справі № 925/149/22 набрало законної сили 17.11.2022 року, на його примусове виконання судом 01.12.2022 видано наказ.

В межах виконавчого провадження № 70789572, відкритого приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Плесюком О.С. за наказом Господарського суду Черкаської області № 925/149/22 від 01.12.2022 року, присуджену суму заборгованості з відповідача сплачено на користь позивача платіжними інструкціями: № 2839 від 03.05.2024 року на суму 49456 грн. 85 коп., № 2244 від 04.10.2023 року на суму 306714 грн. 74 коп., № 2292 від 05.10.2023 року на суму 198241 грн. 76 коп., № 2298 від 09.10.2023 року на суму 105353 грн. 11 коп., № 5221 від 01.11.2023 року на суму 359483 грн. 40 коп., № 5230 від 06.11.2023 року на суму 145363 грн. 59 коп., № 5404 від 09.11.2023 року на суму 172645 грн. 24 коп., № 5418 від 13.11.2023 року на суму 235373 грн. 96 коп., № 6774 від 24.11.2023 року на суму 77935 грн. 41 коп., № 7016 від 08.12.2023 року на суму 686053 грн. 28 коп. (а.с. 19-23).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюком О.С. від 02.02.2024 виконавче провадження № 70789572 закрите у зв`язку з повним виконанням.

Останній платіж проведено 08.12.2023 року, за розрахунком позивача, наведеним у позовній заяві, на момент погашення заборгованості відповідач здійснив оплату в іноземній валюті Євро у сумі 66 044,08 євро, позивач поніс реальні збитки у сумі 17 955,92 євро, що у становить 709 750 грн. 83 коп. у виді знецінення, втрати купівельної спроможності грошей.

Вимога про їх стягнення на підставі п. 2.2. договору від 09.07.2020 № VAITUA-090720, ст. 1192 Цивільного кодексу України є предметом позову у справі, що розглядається.

Спірні правовідносини сторін виникли із договору поставки сільськогосподарської техніки № VAITUA-090720 від 09.07.2020 року, вимоги позивача і заперечення відповідача витікають із прав і зобов`язань сторін за цим договором.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, забезпечення виконання зобов`язання у виді поруки параграфом 3 глави 49, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Приписами ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з поміж іншого внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, застосування штрафних санкцій, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Розділ I книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про зобов`язання, зокрема:

зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509);

сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (ч.ч. 1, 3 ст. 510);

зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті (ст. 524);

одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525);

зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526);

якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530);

грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч.ч. 1, 2 ст. 533);

зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч.ч. 1, 2 ст. 598);

зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599);

порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610);

у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральноїшкоди (п. 4 ч. 1 ст. 611);

боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612);

особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч.ч. 1, 2 ст. 614);

боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення (ч.ч. 1-3 ст. 623);

якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (ч. 1 ст.624).

Розділ IІ книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про договір, зокрема:

договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626);

відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627);

зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628);

договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629);

ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (ч.ч. 1-3 ст. 632).

Підрозділом І розділу ІІІ книги 5 ЦК України визначено окремі види договірних зобов`язань.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на викладені обставини справи і наведені норми законодавства суд вбачає, що сторонами 09.07.2020 року був укладений договір поставки сільськогосподарської техніки № VAITUA-090720, який виконувався сторонами. У розділі «С» специфікації, яка є додатком № 1 до договору від 09.07.2020 № VAITUA-090720, погоджено графік оплати товару (трактор Deutz-Fahr Agrotron X 720DCR), а саме: С.1. - 0,9 % - попередня оплата включно до 10.07.2020 - 1 080,00 євро, (32968,30 грн.); С.2. - 29,1% - попередня оплата включно до 18.09.2020 - 34 920,00 євро, (1 065 974,90 грн.); С.3. 70% - остаточний платіж включно до 17.09.2021 - 84 000, 00 євро (2 564 200,80) грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 18.10.2022 року у справі № 925/149/22, яке набрало законної сили 17.11.2022 року встановлено порушення стороною відповідача зобов`язань щодо порядку і строків розрахунків за отриманий товар, стягнуто суму заборгованості у розмірі 2 564 200,81 грн., що виникла із договору від 09.07.2020 № VAITUA-090720. При примусовому виконанні рішення суду у виконавчому провадженні № 70789572 стягнуто з відповідача на користь позивача 2 564 200,81 грн. боргу, які на дату остаточної оплати, тобто на 08.12.2023 року, складають еквівалент 66044,08 євро.

Отже, позивач недоотримав належну йому плату у розмірі (84000-66044,08) 17955,92 євро, які у гривневому еквіваленті складають 709750,83 грн. і є реальними збитками позивача.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Статтею 22 ЦК України визначено поняття збитків, яке поділяється на дві частини (види): реальні збитки і упущена вигода.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення з відповідачів збитків, позивач зазначив, що в результаті протиправної поведінки відповідача, позивач отримав ці збитки.

Визначення поняття збитків є також у ч. 2 ст. 224 ГК України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Отже, відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.

Для правильного вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

За загальними правилами судового процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.

Таким чином, суд вважає, що на підтвердження своїх вимог позивач надав письмові докази, які є належними, допустимими і в своїй сукупності достатніми для прийняття висновку про доведеність наявності в діях відповідача повного складу ознак цивільного правопорушення, наслідком вчинення якого є відповідальність у виді стягнення спірних збитків.

Розрахунок суми спірних збитків підтверджено позивачем поданими письмовими доказами, судом цей розрахунок перевірений і визнаний вірним.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) та від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) зроблено правовий висновок про те, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені в позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку із цим суд, з`ясувавши при розгляді справи, що позивач послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує в рішенні саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Враховуючи положення ч. 1ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь якій стадії судового процесу;

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного суд позов визнає обґрунтованим, доказаним і задовольняє повністю. Доводи відповідача, приведені ними в обґрунтування заперечень проти позову, господарський суд відхиляє через їх невідповідність встановленим фактичним обставинам справи та вказаним вище нормам чинного законодавства.

На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 10646 грн.26 коп.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фермерського господарства Вектор Агро Плюс, ідентифікаційний код юридичної особи 39022770, місцезнаходження: 20726, Черкаська область, Смілянський район, с. Ротмістрівка, вул. Шевченка, буд. 34А на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФА Інтертрейдінг Україна ідентифікаційний код юридичної особи 32708773, місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 22 709 750 грн. 83 коп. збитків, 10646 грн.26 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 23.08.2024 року.

СуддяВ.М. Грачов