Ухвала

від 23.08.2024 по справі 914/3475/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/3475/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т. М. (головуючий), Булгакової І. В., Колос І. Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Львівської митниці ДФС (далі - Митниця, скаржник)

на рішення Господарського суду Львівської області від 05.02.2024

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.07.2024

за позовом Львівського обласного центру зайнятості в особі Львівської філії ЛОЦЗ

до Львівської митниці ДФС

про стягнення 87 531, 92 грн заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Митниця 11.08.2024 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 05.02.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 у справі № 914/3475/23 та прийняти нову постанову, якою відмовити в позові.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2024 для розгляду касаційної скарги у справі № 914/3475/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т. М. - головуючої, Булгакової І. В., Колос І. Б.

Дослідивши матеріали касаційної скарги Митниці, Касаційний господарський суд дійшов висновку про її повернення з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження.

Відповідно до частини п`ятої статті 44 ГПК України юридична особа набуває процесуальних прав та обов`язків у порядку, встановленому законом, і здійснює їх через свого представника.

За змістом частини першої статті 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Приписами частини третьої статті 56 ГПК України встановлено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно до частини першої статті 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи, як в порядку самопредставництва, так й іншими особами, як представниками юридичної особи.

У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких підтверджуються відповідно до частини третьої статті 56 ГПК України.

Аналіз наведених вище законодавчих положень дає підстави для висновку, що визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).

Така ж правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.11.2020 у справі № 908/592/19. Схожа (узагальнена) позиція висловлена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 303/4297/20.

Відповідно до частини дев`ятої статті 60 ГПК України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

При цьому підписання та/або подання заяв, клопотань, скарг є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва.

Як убачається з матеріалів касаційної скарги, вона підписана від імені Митниці першим заступником голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Сабатом Олексієм Антоновичем.

При цьому в касаційній скарзі зазначено, що: «На підтвердження повноважень Сабата О. А. надаємо належним чином завірену копію наказу Львівської митниці ДФС від 20.12.2021 № 02 Про внесення змін до наказу Львівської митниці ДФС від 27.11.2019 року № 630 «Про затвердження персонального складу Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС», яким Сабата Олексія Антоновича визначено першим заступником голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС та наказу Львівської митниці ДФС від 30.06.2022 № 1, яким визначено першого заступника голови Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Олексія САБАТА особою, яка виконує обов`язки голови комісії у разі його відсутності чи неможливості здійснювати свої повноваження з інших причин.

До касаційної скарги долучаємо наказ Львівської митниці від 21.11.2022 року № 1174-кв «Про надання відпустки», який підтверджує факт перебування на момент підписання даної касаційної скарги голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Турчина Р. П. у відпустці.

Таким чином, Сабат О. А. наділений правом на підписання касаційної скарги від імені Львівської митниці ДФС, що підтверджується вищенаведеними документами».

Верховний Суд констатує, що наказом Львівської митниці ДФС від 30.06.2022 № 1 визначено першого заступника голови Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС О. А. Сабата особою, яка виконує обов`язки голови комісії у разі його відсутності чи неможливості здійснювати свої повноваження з інших причин.

Водночас Суд зазначає, що у такому разі Митниця звертаючись з даною касаційною скаргою підписаною першим заступником голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС О. А. Сабатом має надати докази наявності обставин, що виникли у зв`язку з тим, що О. А. Сабат набув право на виконання обов`язків голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС, які мають бути належними, допустимими та вірогідними.

Так у касаційній скарзі, Митниця, хоча й зазначила, що до касаційної скарги додано наказ Львівської митниці від 21.11.2022 № 1174-кв «Про надання відпустки», який підтверджує факт перебування на момент підписання цієї касаційної скарги голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Турчина Р. П. у відпустці, проте не додала його до касаційної скарги про, що працівниками Суду складено акт від 20.08.2024 № 32.1-13/416, а отже Митниця в особі Сабата О. А. як не підтвердила його повноважень, як особи яка виконує обов`язки голови комісії Турчина Р. П. у разі його відсутності чи неможливості здійснювати свої повноваження з інших причин так і представляти інтереси Митниці в порядку самопредставництва й підписувати касаційну скаргу.

Отже, не підтверджені повноваження першого заступника голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Сабата О. А. який може діяти в порядку самопредставництва Митниці, як особи яка виконує обов`язки голови комісії Турчина Р. П. у разі його відсутності чи неможливості здійснювати свої повноваження з інших причин на підписання даної касаційної скарги та представляти інтереси Митниці в порядку самопредставництва.

Приписами пункту 1 частини четвертої статті 292 ГПК України визначено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо, касаційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, непідписана, підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність повернення касаційної скарги ради на підставі пункту 1 частини четвертої статті 292 ГПК України, оскільки касаційна скарга Митниці підписана особою, яка не має права її підписувати.

За таких обставин, враховуючи, що касаційну скаргу Митниці від 26.07.2024 № 7.4/10-14/ на рішення Господарського суду Львівської області від 05.02.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 у справі № 914/3475/23 підписав перший заступник голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Сабат О. А., який не має права її підписувати, колегія суддів дійшла висновку про повернення касаційної скарги з доданими до неї матеріалами скаржнику у відповідності до пункту 1 частини четвертої статті 292 ГПК України.

Верховний Суд звертає увагу скаржника, що повернення касаційної скарги в даному випадку не є перешкодою у доступі до правосуддя або порушення права на захист, оскільки правильність оформлення касаційної скарги, її змісту, форми та порядок подання покладається саме на заявника касаційної скарги.

Також суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що постановлення ухвали про повернення касаційної скарги без розгляду не перешкоджає повторному зверненню з касаційною скаргою у відповідності до вимог статей 288- 291 ГПК України.

Крім того, Суд вважає за необхідне звернути увагу скаржника, що у разі повторного звернення з касаційною скаргою, Митниця має враховувати приписи статей 308, 310 ГПК України щодо предмета оскарження та повноважень Верховного Суду при ухваленні ним судового рішення.

Суд вважає за необхідне зазначити й про те, що пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частина перша статті 17 ГПК України.

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Приписами пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Отже, перелік випадків для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, наведений у пункті 2 частини другої статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Верховний Суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, при наявності випадків, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України.

Суд наголошує на тому, що тягар доказування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

Верховний Суд відзначає, що, визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.

Керуючись статтями 234, 235, 292 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Львівської митниці ДФС на рішення Господарського суду Львівської області від 05.02.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 у справі № 914/3475/23 повернути з усіма доданими до неї матеріалами скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос