Постанова

від 13.08.2024 по справі 910/15012/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/15012/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників:

позивача - Ковтуна Т. О. (адвоката),

відповідача - не з`явилися,

третьої особи - Яценка С. А. (адвоката),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ СОЛЮШНС"

на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 (колегія суддів: Скрипка І. М. - головуючий, Хрипун О. О., Мальченко А. О.) у справі

за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Подол Істейт"</a>,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ СОЛЮШНС",

про витребування нежитлових приміщень,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та судових рішень у справі

1.1. У грудні 2023 року Комунальне підприємство "Київський метрополітен" (далі - КП "Київський метрополітен") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Подол Істейт"</a> (далі - ТОВ "Ріал Подол Істейт") про витребування нежитлових приміщень.

1.2. Позовні вимоги КП "Київський метрополітен" обґрунтовані тим, що ТОВ "Ріал Подол Істейт" є недобросовісним набувачем майна, оскільки на момент укладення з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Пелікан" договору купівлі продажу від 28.07.2016 № 1296 ТОВ "Ріал Подол Істейт" знало та могло знати про судові рішення, якими визнано недійсними правочини щодо відчуження спірного майна, а також про неможливість реалізації проекту щодо створення нової гілки метрополітену.

1.3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі № 910/15012/22 задоволено позовні вимоги КП "Київський метрополітен" до ТОВ "Ріал Подол Істейт" про витребування нежитлових приміщень.

1.4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2024 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі № 910/15012/22 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог КП "Київський метрополітен" до ТОВ "Ріал Подол Істейт" про витребування нежитлових приміщень.

2. Короткий зміст оскаржуваної додаткової постанови

2.1. ТОВ "ВМ СОЛЮШНС" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із заявою про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат.

2.2. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 у справі № 910/15012/22 частково задоволено заяву ТОВ "ВМ СОЛЮШНС" про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат.

Вирішено стягнути з КП "Київський метрополітен" на користь ТОВ "ВМ СОЛЮШНС" 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Відмовлено у задоволенні решти заяви ТОВ "ВМ СОЛЮШНС".

2.3. Ухвалюючи додаткову постанову, апеляційний господарський суд зазначив, що за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

2.4. Крім того, за висновком апеляційного господарського суду, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

2.5. Апеляційний господарський суд, оцінивши подані ТОВ "ВМ СОЛЮШНС" докази на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, а також взявши до уваги клопотання КП "Київський метрополітен" про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги, дійшов висновку про часткове задоволення заяви ТОВ "ВМ СОЛЮШНС" про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат з покладенням на КП "Київський метрополітен" обов`язку з відшкодування витрат на професійну правничу допомогу ТОВ "ВМ СОЛЮШНС" у суді апеляційної інстанції в сумі 5000,00 грн. Водночас апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні решти заяви ТОВ "ВМ СОЛЮШНС".

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Частково не погоджуючись із додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 у справі № 910/15012/22, до Верховного Суду звернулося ТОВ "ВМ СОЛЮШНС" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену додаткову постанову в частині відмови у задоволенні заяви ТОВ "ВМ СОЛЮШНС" про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат та ухвалити нове рішення, яким зазначену заяву ТОВ "ВМ СОЛЮШНС" задовольнити у повному обсязі.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "ВМ СОЛЮШНС" зазначає, що оскаржувана додаткова постанова ухвалена з порушенням приписів статей 2, 126, 129, 236 Господарського процесуального кодексу України та неправильним застосуванням статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

3.3. ТОВ "ВМ СОЛЮШНС", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.4. ТОВ "ВМ СОЛЮШНС" вважає, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану додаткову постанову, неправильно застосував приписи статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та не врахував висновки щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладені в постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15, від 02.02.2023 у справі № 915/606/21, від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, від 24.09.2020 у справі № 904/3583/19.

3.5. Крім того, на думку скаржника, апеляційний господарський суд порушив принципи диспозитивності, змагальності, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, порядок визначення та зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу. Скаржник також вважає, що апеляційний господарський суд не врахував доведеність письмовими доказами факту понесення судових витрат, їх відповідність попередньому розрахунку судових витрат та відповідність критеріям, встановленим статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.

3.6. КП "Київський метрополітен" у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану додаткову постанову - без змін. На думку КП "Київський метрополітен", апеляційний господарський суд правильно врахував, що витрати на оплату послуг адвоката в цій справі не є співмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. КП "Київський метрополітен" вважає, що сума витрат на оплату послуг адвоката в цій справі не є співмірною із ціною позову, оскільки при подачі позовної заяви про витребування нежитлових приміщень КП "Київський метрополітен" сплатило судовий збір у сумі 4962,00, а тому ціна позову не є співмірною з витратами на професійну правничу допомогу (50 000,00 грн).

4. Обставини, встановлені судом, та позиція Верховного Суду

4.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

4.2. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

4.3. Предметом касаційного перегляду є додаткова постанова апеляційного господарського суду у справі № 910/15012/22, якою частково відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "ВМ СОЛЮШНС" про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат.

4.4. Колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

4.5. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

4.6. Приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

4.7. Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

4.8. Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

4.9. Колегія суддів зазначає, що впровадження наведеного принципу має на меті забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Верховного Суду від 14.05.2024 у справі № 909/130/23, від 13.02.2024 у справі № 926/2551/23, від 10.01.2024 у справі № 910/1692/23, від 01.11.2023 у справі № 911/4670/13.

4.10. Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

4.11. Частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані із правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

4.12. Верховний Суд зазначає, що практична реалізація принципу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України). Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 14.05.2024 у справі № 909/130/23, від 13.02.2024 у справі № 926/2551/23, від 27.06.2023 у справі № 910/8510/21.

4.13. Наведені приписи статей 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України в сукупності з положеннями статті 221 Господарського процесуального кодексу України дають підстави дійти висновку про те, що у разі подання стороною таких доказів до закінчення судових дебатів у справі суд може вирішити питання щодо розподілу судових витрат під час ухвалення судового рішення. У разі якщо сторона (з поважних причин) до закінчення судових дебатів не подала докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, але зробила про це відповідну заяву, суд може вирішити питання про судові витрати шляхом ухвалення додаткового рішення.

4.14. Статтею 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено можливість суду ухвалити додаткове рішення у разі якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

4.15. Ухвалюючи додаткову постанову, апеляційний господарський суд установив, що на підтвердження вимог про стягнення з КП "Київський метрополітен" на користь ТОВ "ВМ СОЛЮШНС" витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 50 000,00 грн заявник надав: копію договору про надання правової допомоги від 14.11.2023 № 02-11/23; копію додаткової угоди від 21.11.2023 № 3 до договору про надання правової допомоги від 14.11.2023 № 02-11/23; копію рахунка від 07.05.2024 № 1; копію акта про надання правової допомоги від 08.05.2024; копію платіжної інструкції від 08.05.2024 № 2.

4.16. Крім того, апеляційний господарський суд установив, що 14.11.2023 між ТОВ "ВМ СОЛЮШНС" (клієнт) та Адвокатським бюро "Сергія Яценка" (адвокатське бюро) був укладений договір про надання правової допомоги № 02-11/23, за умовами пункту 1.1 якого адвокатське бюро взяло на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту за його дорученням на умовах і в порядку, визначених цим договором, а клієнт зобов`язався прийняти та оплатити надану правову допомогу.

4.17. Відповідно до пункту 4.1 зазначеного договору обсяги та види правової допомоги, порядок і строки оплати, а також розміри винагороди адвокатського бюро за надання правової допомоги за договором (гонорар) визначаються сторонами в додаткових угодах до договору, які є його невід`ємними частинами.

4.18. Апеляційний господарський суд також установив, що 21.11.2023 ТОВ "ВМ СОЛЮШНС" та Адвокатське бюро "Сергія Яценка" уклали додаткову угоду № 3 до договору про надання правової допомоги від 14.11.2023 № 02-11/23, відповідно до якої адвокатське бюро зобов`язалося надавати клієнту правову допомогу щодо належного представництва інтересів клієнта в Господарському суді міста Києва та/або Північному апеляційному господарському суді у справі № 910/15012/22 за позовом КП "Київський метрополітен" до ТОВ "Ріал Подол Істейт" про витребування нежитлових приміщень в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 та вчинення інших дій з метою такого оскарження чи перегляду, зокрема, не обмежуючись, таку правову допомогу:

- аналіз спірних правовідносин, їх нормативно-правового регулювання, релевантної судової практики, розроблення процесуальної стратегії, надання пропозицій та рекомендацій щодо процесуальних дій клієнта;

- ознайомлення з матеріалами справи, в тому числі шляхом здійснення їх копіювання;

- збір, аналіз та подання доказів до суду в межах перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі № 910/15012/22, у тому числі шляхом отримання (1) інформації, що знаходиться у відкритому доступі, (2) інформації за адвокатськими запитами, (3) інформації за запитами щодо публічної інформації, (4) інформації, отриманої в будь-який інший не заборонений законом спосіб;

- підготовку та подання процесуальних та інших документів правового характеру під час перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі № 910/15012/22, належних до вчинення клієнтом як стороною у справі (в тому числі апеляційної скарги, відповіді на відзив на апеляційну скаргу, заперечень, пояснень, заяв, клопотань, запитань, відводів, та будь-яких інших, передбачених Господарським процесуальним кодексом України);

- участь у судових засіданнях у справі у приміщенні Північного апеляційного господарського суду та/або за допомогою використання засобів телекомунікаційного зв`язку;

- підготовку та подання касаційних скарг на ухвали суду, не пов`язані з апеляційним переглядом рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі № 910/15012/22 по суті;

- виконання інших дій, що випливають зі змісту договору та додаткової угоди за дорученням клієнта.

4.19. Правова допомога, що надається адвокатським бюро клієнту згідно з цією додатковою угодою від 21.11.2023 № 3 оцінюється сторонами в розмірі 50 000,00 грн. Визначений розмір правової допомоги є фіксованим гонораром та не залежить від обсягу витраченого часу на надання правової допомоги (пункти 2.1, 2.3 додаткової угоди від 21.11.2023 № 3).

4.20. Апеляційний господарський суд установив, що 08.05.2024 клієнт та адвокатське об`єднання підписали акт про надання правової допомоги, відповідно до якого в період з 21.11.2023 до 08.05.2024 клієнту було надано таку правову допомогу:

- ознайомлення з наданими клієнтом документами, рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі № 910/15012/22, розроблення процесуальної стратегії та правової позиції у справі № 910/15012/22 та погодження їх із клієнтом (2 години);

- підготовка та подання апеляційної скарги від імені клієнта на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі № 910/15012/22 (7 годин);

- ознайомлення з матеріалами справи № 910/15012/22 у приміщенні Північного апеляційного господарського суду (0,5 годин);

- підготовка та участь у судовому засіданні з розгляду апеляційної скарги клієнта на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі № 910/15012/22 з урахуванням часу виїзду та очікування (1,5 годин);

- підготовка та участь у судовому засіданні з розгляду апеляційної скарги клієнта на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі № 910/15012/22 з урахуванням часу виїзду та очікування (1,5 годин);

- підготовка та подання додаткових пояснень у справі № 910/15012/22 (1 година);

- підготовка та участь у судовому засіданні зі спільного розгляду апеляційної скарги клієнта та апеляційної скарги ТОВ "Ріал Подол Істейт" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі № 910/15012/22 з урахуванням часу виїзду та очікування (2 години). Всього 15,5 годин.

4.21. Апеляційний господарський суд зазначив, що наведений акт про надання правової допомоги підписаний сторонами без зауважень.

4.22. Винагорода, яка сплачена клієнтом адвокатському об`єднанню, в розмірі 50 000,00 грн підтверджується наявною платіжною інструкцією від 08.05.2024 № 2.

4.23. У суді апеляційної інстанції інтереси ТОВ "ВМ СОЛЮШНС" представляв адвокат Яценко Сергій Анатолійович, повноваження якого підтверджено ордером від 29.11.2023 серії АІ № 1499912.

4.24. При цьому представник ТОВ "ВМ СОЛЮШНС" у апеляційній скарзі зазначав, що остаточний розрахунок судових витрат та докази їх фактичного понесення будуть надані до суду до ухвалення постанови за апеляційною скаргою або протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення у справі.

4.25. Крім того, апеляційний господарський суд установив, що КП "Київський метрополітен" подало клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги, в якому просило зменшити до нуля розмір витрат ТОВ "ВМ СОЛЮШНС" на професійну правничу допомогу адвоката.

4.26. З урахуванням викладеного апеляційний господарський суд, оцінивши подані ТОВ "ВМ СОЛЮШНС" докази на підтвердження понесених ним витрат, взявши до уваги клопотання КП "Київський метрополітен" про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги, дійшов висновку про часткове задоволення заяви ТОВ "ВМ СОЛЮШНС" про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат.

4.27. ТОВ "ВМ СОЛЮШНС" не погоджується з висновками апеляційного господарського суду, а тому звернулося з касаційною скаргою на додаткову постанову. ТОВ "ВМ СОЛЮШНС", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

4.28. ТОВ "ВМ СОЛЮШНС" вважає, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану додаткову постанову, неправильно застосував приписи статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та не врахував висновки щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладені в постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15, від 02.02.2023 у справі № 915/606/21, від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, від 24.09.2020 у справі № 904/3583/19.

4.29. Колегія суддів установила, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15 викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної додаткової постанови:

"28. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

…40. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

…43. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

44. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

45. Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

46. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

47. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності".

4.30. Верховний Суд установив, що в постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної додаткової постанови:

"Суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена "для визначення розміру витрат", в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним".

4.31. Колегія суддів установила, що в постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 904/3583/19 викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної додаткової постанови:

"Суди попередніх інстанцій, зменшуючи витрати на правничу допомогу та стягуючи з ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" витрат на правничу допомогу в сумі 35 000,00 грн керувалися критеріями розумності, необхідності та співмірності понесених витрат на правничу допомогу, враховуючи заперечення відповідача щодо їх розміру заявленого до відшкодування на суму 169 269,58 грн.

Проте судами попередніх інстанцій жодним чином не обґрунтовано зменшення судових витрат із зазначенням, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, не наведено мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Натомість судами попередніх інстанцій лише визначено суму для стягнення правничої допомоги в 35 000,00 грн без обґрунтування підстав саме для стягнення зазначеної суми.

Судами також не враховано, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України (на підставі якої прийнято рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу) суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі обґрунтування нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При цьому, судами не враховано, що для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Водночас, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.

Судами попередніх інстанцій, хоча і взято до уваги заперечення відповідача проти заявлених витрат позивача на професійну правничу допомогу, але не мотивовано, виходячи з яких конкретних обставин та доказів він дійшов висновку про наявність підстав для зменшення витрат".

4.32. Скаржник зазначає, що подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

4.33. Із посиланням на наведені висновки ТОВ "ВМ СОЛЮШНС" зазначає, що гонорар відповідно до додаткової угоди від 21.11.2023 № 3 визначений як фіксована сума за надану правову допомогу та не залежить від обсягу витраченого часу адвоката.

4.34. Верховний Суд, проаналізувавши наведені висновки, на які посилається ТОВ "ВМ СОЛЮШНС", перевіривши та надавши оцінку доводам скаржника, зазначає, що чинне процесуальне законодавство визначає критерії, які повинен застосовувати суд при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

4.35. Згідно з положеннями частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

4.36. Отже, відповідно до наведених норм для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 та постанові Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 926/2551/23.

4.37. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

4.38. Відповідно до положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

4.39. Виходячи зі змісту наведених положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що узгоджується із принципом змагальності сторін.

4.40. Тобто, у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 926/2551/23, від 14.05.2024 у справі № 909/130/23.

4.41. Водночас у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

4.42. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

4.43. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку, дії чи бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

4.44. Отже, Верховний Суд зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково, - керуючись критеріями, що визначені частинами 5- 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 та постановах Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 926/2551/23, від 14.05.2024 у справі № 909/130/23

4.45. Системний аналіз норм Господарського процесуального кодексу України, якими врегульовано критерії визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), дає підстави дійти висновку про те, що вирішення питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам, поданим стороною, із застосуванням критеріїв, визначених у статті 126 та частинах 5- 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

4.46. Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування чи заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд і ухвалює рішення в цій частині.

4.47. Апеляційний господарський суд, розглядаючи заяву ТОВ "ВМ СОЛЮШНС" про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат, установив, що визначений розмір правової допомоги є фіксованим гонораром та не залежить від обсягу витраченого часу на надання правової допомоги.

4.48. Верховний Суд зазначає, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати. Такі форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.07.2024 у справі № 910/11499/23, від 09.07.2024 у справі № 910/6143/23, від 04.06.2024 у справі № 913/50/22.

4.49. Фіксований розмір гонорару означає, що в разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору та призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

4.50. Водночас не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи таке питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постановах Верховного Суду від 02.07.2024 у справі № 910/2871/23, від 16.07.2024 у справі № 910/11499/23, від 16.04.2024 у справі № 922/1812/23, від 17.01.2024 у справі № 910/2158/23, від 06.06.2024 у справі № 911/248/21 (911/2367/22).

4.51. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом, тощо. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 та постановах Верховного Суду від 16.07.2024 у справі № 910/11499/23, від 17.04.2024 у справі № 916/3309/23.

4.52. Апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану додаткову постанову, установив, що КП "Київський метрополітен" у клопотанні про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги просило зменшити до нуля розмір витрат ТОВ "ВМ СОЛЮШНС" на професійну правничу допомогу адвоката.

4.53. КП "Київський метрополітен" вважало, що витрати на оплату послуг адвоката в цій справі не є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. КП "Київський метрополітен" зазначало, що представник ТОВ "ВМ СОЛЮШНС" брав участь у розгляді справи лише на стадії апеляційного розгляду.

4.54. При цьому, за доводами КП "Київський метрополітен", до заяви ТОВ "ВМ СОЛЮШНС" про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат безпідставно включені витрати, які надавалися представником заявника 01.05.2024 (підготовка та подання додаткових пояснень у справі (витрачено 1 годину); 06.05.2024 (підготовка та участь у судовому засіданні із спільного розгляду апеляційної скарги клієнта та апеляційної скарги ТОВ "Ріал Подол Істейт" з урахуванням часу виїзду та очікування), оскільки у зв`язку з тим, що представник ТОВ "ВМ СОЛЮШНС" не був готовий до розгляду справи, з метою надання йому додаткового часу на підготовку та подання до суду письмових пояснень апеляційний господарський суд відклав розгляд апеляційної скарги на 06.05.2024.

4.55. КП "Київський метрополітен" також зазначало, що при подачі позовної заяви про витребування нежитлових приміщень позивач сплатив судовий збір у сумі 4962,00 грн, тому, на думку КП "Київський метрополітен", ціна позову не є співмірною з витратами на професійну правничу допомогу адвоката.

4.56. КП "Київський метрополітен" вважало непідтвердженими доводи ТОВ "ВМ СОЛЮШНС" про витрату його представником 15,5 годин на надання правової допомоги. При цьому, на думку КП "Київський метрополітен", акт про надання правової допомоги від 08.05.2024 не підтверджує реальну кількість часу витраченого представником ТОВ "ВМ СОЛЮШНС" на підготовку до справи, а також не підтверджує, скільки часу було витрачено представником ТОВ "ВМ СОЛЮШНС" на виїзд до суду та очікування розгляду справи.

4.57. Апеляційний господарський суд, оцінивши подані ТОВ "ВМ СОЛЮШНС" докази на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, а також взявши до уваги клопотання КП "Київський метрополітен" про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги, дійшов висновку про часткове задоволення заяви ТОВ "ВМ СОЛЮШНС" про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат з покладенням на КП "Київський метрополітен" обов`язку з відшкодування витрат на професійну правничу допомогу ТОВ "ВМ СОЛЮШНС" у суді апеляційної інстанції в сумі 5000,00 грн.

4.58. Наведені обставини свідчать про те, що апеляційний господарський суд не визнавав необґрунтованою фіксовану суму гонорару представника ТОВ "ВМ СОЛЮШНС", а з урахуванням клопотання КП "Київський метрополітен" про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги та відповідно до приписів статті 126 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про зменшення розміру таких витрат, а тому частково задовольнив заяву ТОВ "ВМ СОЛЮШНС" про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат.

4.59. Таким чином, висновки, викладені в оскаржуваній додатковій постанові апеляційного господарського суду, не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, від 24.09.2020 у справі № 904/3583/19, на які посилається скаржник.

4.60. Водночас скаржник у касаційній скарзі, хоч і посилається на постанови Верховного Суду від 02.02.2023 у справі № 915/606/21, від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21, однак не наводить конкретні висновки, викладені у цих постановах, які, на його думку, не враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення додаткової постанови.

4.61. Крім того, Верховний Суд не може взяти до уваги доводи скаржника про порушення апеляційним господарським судом принципів диспозитивності, змагальності, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, порядку визначення та зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та доводи про неврахування доведеності письмовими доказами факту понесення судових витрат, їх відповідності попередньому розрахунку судових витрат та відповідності критеріям, встановленим статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки процесуальні дії апеляційного господарського суду відповідають вимогам процесуального законодавства та висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.

4.62. Отже, ТОВ "ВМ СОЛЮШНС" у поданій касаційній скарзі не спростувало висновків апеляційного господарського суду та не довело порушення норм процесуального права цим судом як необхідної передумови для скасування оскаржуваної додатковї постанови. Крім того, за результатами перегляду додаткової постанови апеляційного господарського суду у касаційному порядку Верховний Суд не встановив неправильного застосуванням апеляційним господарським судом приписів статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Таким чином, підстав для скасування чи зміни додатковї постанови, що оскаржується, Верховний Суд не встановив.

4.63. Верховний Суд також зазначає, що деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судом під час розгляду заяви ТОВ "ВМ СОЛЮШНС" про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками апеляційного господарського суду про часткову відмову у задоволенні наведеної заяви ТОВ "ВМ СОЛЮШНС".

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану додаткову постанову - без змін.

6. Судові витрати

Зважаючи на те, що судовий збір за подання касаційної скарги на додаткову постанову про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не сплачується, тому судом касаційної інстанції не розподіляється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ СОЛЮШНС" залишити без задоволення.

2. Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 у справі № 910/15012/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак