Рішення

від 13.08.2024 по справі 338/744/24

БОГОРОДЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/744/24

13 серпня 2024 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі : головуючого-судді Шишка О.А.,

з участю : секретаря Сіщук Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування Дзвиняцької сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування Дзвиняцької сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. За час перебування у шлюбі в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . Сімейне життя із відповідачкою не склалося і 30 жовтня 2023 року рішенням суду шлюб між ними розірвано. Після розірвання шлюбу син залишився проживати з ним та з того часу перебуває на повному його утриманні. Протягом тривалого часу відповідачка з дитиною не спілкується та не піклується про нього, оскільки проживає за кордоном. Зважаючи на те, що відповідачка не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не займається підготовкою до самостійного життя, не цікавиться її станом здоров`я, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, тобто ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, то вважає, що є всі законні підстави для позбавлення її батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_4 .

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав з викладених підстав, просив позов задовольнити та позбавити відповідачку батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_3 .

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася в установленому законом порядку. У нотаріально засвідченій заяві ОСОБА_2 проти позбавлення її батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_4 не заперечила, розгляд справи просила проводити у її відсутності.

Представник Дзвиняцької сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області в судовому засіданні підтримала висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_4 . Вказала, що відповідачка тривалий час не виконує свої обов`язки щодо малолітнього сина, зовсім не цікавиться його життям та потребами. Вважає, що позбавлення батьківських прав відповідачки буде відповідати інтересам дитини.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника органу опіки та піклування, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У судовому засіданні встановлено, що відповідачка є матір`ю народженого у шлюбі з позивачем сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6).

Рішенням Богородчанського районного суду від 30.10.2023 року у справі № 338/1487/23 шлюб між сторонами розірвано, після розірвання шлюбу неповнолітню дитину ОСОБА_4 залишено проживати з батьком ОСОБА_1 (а.с.8-9).

Відповідно до нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_2 проти позбавлення її батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_3 не заперечила, розгляд справи просила проводити у її відсутності (а.с.10).

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 22.05.2024 року ОСОБА_1 зареєстрований у с.Космач разом із своїм малолітнім сином ОСОБА_3 . Мама дитини участі у виховані сина не бере, так як протягом останніх 2-х років в с.Космач не проживає (а.с.14).

Згідно з висновком щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Дзвиняцької сільської ради від 10.04.2024 року № 24, відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов`язків, тому доцільно позбавити її батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_4 (а.с.11-13).

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що є старостою с.Космач, зазначила, що після розлучення батьків дитина проживає з батьком. Мати дитиною не цікавиться і у с.Космач фактично не проживає.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_2 із дитиною не спілкується, дитиною не цікавиться, матеріально не підтримує. Додатково повідомила, що однією з підстав для розірвання шлюбу між сторонами було те, що відповідачка виїхала за межі України з іншим чоловіком.

Статтею 150 Сімейного кодексу України визначено обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Зокрема, крім іншого, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати і батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до п.16 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 р. №3, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Зважаючи на те, що відповідачка не виконує своїх батьківських обов`язків, дитиною не цікавиться, матеріально не допомагає, то наявні підстави для позбавлення її батьківських прав.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви (ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України). Згідно зі ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Частина друга ст. 182 Сімейного кодексу України передбачає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Визначаючи розмір аліментів, які слід стягувати з ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина, суд, з дотриманням вимог ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України, враховує, що відповідачка є особою працездатного віку і може надавати матеріальну допомогу дитині.

З урахуванням викладеного, враховуючи досліджені докази в їх сукупності, суд вважає, що на користь позивача з відповідачки слід стягувати аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/4 всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дати подання позову.

Беручи до уваги сукупність досліджених та перевірених у справі доказів, суд вважає позов обґрунтованим, а тому його слід задовольнити повністю.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України.

На підставі наведеного, ст.150, 164, 165 Сімейного кодексу України, керуючись ст. 263-265, ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) відповідачки, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно.

Стягнення аліментів розпочати з 27 травня 2024 року і проводити до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1211,20 грн. судового збору.

Копію рішення направити органу опіки та піклування Дзвиняцької сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області та державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 23.08.2024 року.

Головуючий О. А. Шишко