Рішення

від 22.08.2024 по справі 450/1253/24

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/1253/24 Провадження № 2/450/1088/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2024 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Расяк С.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників судового розгляду в приміщенні суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського державного нотаріального архіву, Бібрської державної нотаріальної контори, Пустомитівської державної нотаріальної контори Львівської області, третьої особи приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Міханошин Михайла Вікторовича, про припинення обтяження на майно,

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернулась в суд з цивільним позовом до відповідачів про припинення обтяження на майно. Вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дідусь позивача ОСОБА_2 , якому на праві власності належали житловий будинок АДРЕСА_1 . Українки та земельна ділянка, на якій такий розташований. Вказала, що ОСОБА_2 05 квітня 2017 року склав заповіт, згідно якого все своє майно заповів ОСОБА_1 . Позивач у визначений законом строк звернувся до нотаріуса та прийняв спадщину, що підтверджується витягом із спадкового реєстру № 69852520 від 26 серпня 2022 року. Згодом ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Міханошин М.В. з метою отримання свідоцтва на право власності, який наручно видав відповідь Львівського нотаріального архіву № 3712/01-21 від 01 листопада 2023 року, згідно якої вказано, що в «Реєстрі накладених і знятих арештів (заборон) Бібрської (Пустомитівської) державної нотаріальної контори за 14.04.1957 23.12.1971 роки» на сторінці 77 міститься запис: пор.№91 від 03.08.1964р., сторінка у збірнику накладених арештів 1201 по батькові особи, на чию будівлю або право забудови накладено арешт (заборону) ОСОБА_2 , с. Годовиці. Підстави накладення арешту (заборони) на чию вимогу та на чию користь Повід. Львівського склозаводу, сума арешту (заборони) 400 крб. В «Алфавітній книзі обліку заборон відчуження жилих будинків і арештів, накладених на жилі будинки 1952-1972 рр.» на сторінці 100 є запис: Прізвище, ім`я по батькові або назва організації ОСОБА_2 , накладено арешт № за реєстром 91, сторінка у збірнику 1201. Накладення заборони відчуження 07.10.1999 р., підстава обтяження: договір, б/н, Пустомитівська державна нотаріальна контора, на майно гр-на ОСОБА_2 відсутні відомості. Вказала, що позивач не може вирішити питання зняття заборони відчуження нерухомого майна, оскільки відомості щодо накладання заборони відчуження відсутні. Зазначила, що вказана заборона не стосується позивача та йому невідомі підстави виникнення обтяжень, а наявність таких позбавляє ОСОБА_1 права вільно користуватись і розпоряджатись належним йому майном. З огляду на вказане просила позовні вимоги задовольнити, а судові витрати не стягувати з відповідачів.

Ухвалою від 25 березня 2024 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано десятиденний строк для усунення недоліків описаних у такій.

09 квітня 2024 року від представника позивача ОСОБА_3 надійшла заява, якою усунуто недоліки позовної заяви.

Розпорядженням № 31 від 16 квітня 2024 року та протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Пустомитівського районного суду Львівської області визначено головуючого суддю Мусієвського В.Є.

Ухвалою від 22 квітня відкрито провадження у справі, а розгляд такої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

09 травня 2024 року від представника відповідача О. Бичківської надійшов відзив на позовну заяву, згідно мотивів якого вказала, що Львівський державний нотаріальний архів не є належним відповідачем у даній справі, оскільки до його повноважень не відносяться питання щодо припинення обтяження (заборони) на майно, відомості про яке знаходяться на зберіганні у нотаріальному архіві. З огляду на вказане, просила виключити Львівський державний нотаріальний архів з числа відповідачів у даній справі.

20 травня 2024 року від представника позивача ОСОБА_3 надійшло клопотання про залучення у даній справі в якості співвідповідачів Бібрську державну нотаріальну контору та Пустомитівську державну нотаріальну контору Львівської області. Мотивувала клопотання тим, що обтяження (арешт) на майно накладались саме вказаними державними органами.

Ухвалою від21травня 2024року клопотанняпредставника позивача ОСОБА_3 задоволено,залучено доучасті усправі співвідповідачамиБібрську державнунотаріальну конторута Пустомитівськудержавну нотаріальнуконтору Львівськоїобласті. Зобов`язано сторону позивача скерувати на адресу вказаних державних установ копії всіх процесуальних документів, які ними подавалися, в тому числі позовної заяви з додатками, докази чого надати суду.

27 травня 2024 року представником позивача ОСОБА_3 подано заяву, якою виконано вимоги ухвали від 21 травня 2024 року.

05 червня 2024 року представником Пустомитівської державної нотаріальної контори Львівської області Н. Підгірняк подано письмові пояснення, згідно мотивів яких вказала, що Бібрська державна нотаріальна контора, яка була створена в 1950 році, згідно наказу Міністерства Юстиції № ІД від 21 лютого 1963 року ліквідована і створена Пустомитівська державна нотаріальна контора. Крім цього, зазначила, що відповідачем у даній справі повинен бути кредитор (обтяжувач) Львівський склозавод або його правонаступники. Просила проводити розгляд справи у її відсутності.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 . Українки належав на праві власності ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого 06 березня 1996 року виконавчим комітетом Годовицько-Басіської сільської ради Пустомитівського району.

Згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЛВ № 044151, виданого 16 березня 1998 року виконавчим комітетом Годовицько-Басівської сільської ради народних депутатів на підставі рішення виконавчого комітету Годовицько-Басіської сільської ради народних депутатів № 141 від 13 березня 1997 року, ОСОБА_2 належали на праві власності земельні ділянки загальною площею 0.3764 га, цільове призначення яких для обслуговування житлового будинку і господарських споруд та ведення особистого підсобного господарства, які розташовані на території с. Годовиця Годовисько-Басіської сільської ради народних депутатів.

Витягами № НВ-4605866532017 від 26 жовтня 2017 року та № 114797975 від 21 лютого 2018 року встановлено, що земельна ділянка площею 0.1651 га, кадастровий номер 4623682000:02:001:0464, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та земельна ділянка площею 0.2093 га, кадастровий номер 4623682000:02:001:0474, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства належали на праві власності ОСОБА_2 .

У відповідності до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 22 березня 2022 року Сокільницькою сільською радою Львівського району Львівської області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається із заповіту, посвідченого 05 квітня 2017 року секретарем виконкому Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області ОСОБА_4 , ОСОБА_2 на випадок своєї смерті заповів усе належне йому майно внукові ОСОБА_1 .

Станом на день звернення до суду з даною позовною заявою, обтяження речових прав на майно, які накладені та зареєстровані, не знято та не припинено (не вилучено) в «Реєстрі накладених і знятих арештів (заборон) Бібрської (Пустомитівської) державної нотаріальної контори за 14.04.1957 23.12.1971 роки» і «Алфавітній книзі обліку заборон відчуження жилих будинків і арештів, накладених на жилі будинки 1952-1972 рр.», що підтверджується відповіддю Львівського нотаріального архіву № 3712/01-21 від 01 листопада 2023 року.

Вищезазначені обтяження щодо спірного майна обмежують позивача у реалізації права власності.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України.

Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов`язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявленім вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.

Процедура реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна регламентувалася Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 року №31/5, зареєстрованим в Мінюсті України 10.06.1999 року №364/3657.

Відповідно до п. 2.1 Положення, підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою - реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна.

В силу п. 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17.10.2013 року, державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводить орган державної реєстрації прав. Державний реєстратор - нотаріус є спеціальним суб`єктом, на якого покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у випадку, передбаченому вищевказаним Законом.

Згідно ст. 73 Закону України «Про нотаріат» нотаріус за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження: за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу громадянину позик (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири); при посвідченні договору довічного утримання; при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; за повідомленням іпотекодержателя; в усіх інших випадках, передбачених законом.

У відповідності до пунктів 74, 75 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17.10.2013, для проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень таких речових прав, та інші документи, визначені цим Порядком. Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, є: рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно; інші акти відповідних органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

За змістом ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

В силу вимог Положень про Єдиний держаний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 31/5 від 09.06.1999 р., зареєстрованим в Мін`юсті 10.06.1999 р. за № 364/3657, реєстр заборон це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони та арешти нерухомого майна; вилучення записів про заборони відчуження та арешти нерухомого майна; тимчасові застереження щодо нерухомого майна та видані витяги з реєстру заборон.

Реєстраторами реєстру заборон є державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з адміністратором і мають повний доступ до реєстру заборон через комп`ютерну мережу; державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та його регіональні філії в частині внесення відомостей щодо податкових застав та арештів, накладених органами державної влади.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про нотаріат» накладення або зняття заборон є нотаріальною дією, вчинення яких в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах або займаються приватною нотаріальною діяльністю.

Зі змісту п.п. 2.1.1 п.2.1 Положення підставами для внесення до реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений його права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до ст. 391 ЦК України власник майна, права якого порушені, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Таке право особи реалізується шляхом звернення до суду з позовом про захист свого порушеного права та усунення будь-яких перешкод у вільному та на власний розсуд користуванні та розпорядженні майном.

Згідно п. 5 глави 15 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5 нотаріус, який наклав заборону, знімає заборону відчуження майна за рішенням суду.

Арешти (заборони), які були накладені на підставі заяв, повідомлень, листів будь-яких підприємств, установ, організацій, банків, ухвал, рішень суду, слідчих органів, рішень виконкомів, тощо у період до 1998 року до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, внесені з паперових носіїв (алфавітних книг).

Таким чином, заборона на відчуження нерухомого майна, спадкоємцем якого є ОСОБА_1 , обмежує його право власності.

У рішенні ЄСПЛ по справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинне здійснюватися з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав. Рішенням у справі «Прессос компанія Нав`єра А.О.» та інші проти Бельгії» Європейським судом встановлено, що має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти шляхом ужиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, сприяючи ефективному захисту порушеного права позивача, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, а обтяження (заборона/арешт) у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, вчинена Бібрською (Пустомитівською) державною нотаріальною конторою, скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», судове рішення, яке набрало законної сили, є підставою для здійснення реєстраційних дій.

Покликання представника Пустомитівської державної нотаріальної контори Львівської області Н. Підгірняк про залучення відповідачем у даній справі Львівського склозаводу або його правонаступників не знайшли свого підтвердження, оскільки із загальнодоступних джерел відсутня інформація щодо вказаної юридичної особи та її правонаступників.

Керуючись ст. ст.4, 12,13,16, 81,82,89,141, 247,259,263-265,268, 279 ЦПК України, ст.ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст. 55 Конституції України, суд,

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Львівського державного нотаріального архіву, Бібрської державної нотаріальної контори, Пустомитівської державної нотаріальної контори Львівської області, третьої особи приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Міханошин Михайла Вікторовича, про припинення обтяження на майно задовольнити частково.

Скасувати накладені обтяження (заборону/арешт) на житловий будинок АДРЕСА_1 . Українки, земельну ділянку площею 0.1651 га, кадастровий номер 4623682000:02:001:0464, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), та земельну ділянку площею 0.2093 га, кадастровий номер 4623682000:02:001:0474, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мусієвський В.Є.