Рішення

від 21.08.2024 по справі 450/2779/23

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/2779/23 Провадження № 2/450/96/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2024 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Расяк С.М.

з участю представника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування квартири та земельної ділянки,-

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся в суд з позовом, у якому просив визнати недійсними договір дарування квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 66,8 кв.м., посвідчений 07 липня 2020 року приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Шаравара О.Р., зареєстрований в реєстрі за № 695, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 52997820 щодо вказаного об`єкта нерухомого майна реєстраційний номер 2116620646236; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 4623683800:01:001:0094, посвідчений 07 липня 2020 року приватним нотаріусом Львівського районногонотаріального округуШаравара О.Р.,зареєстрований вреєстрі за№ 698,скасувати рішенняпро державнуреєстрацію правта їхобтяжень №52998386щодо вказаногооб`єкта нерухомогомайна реєстраційнийномер 2116644246236,які укладені між ОСОБА_2 , як дарувальником, та ОСОБА_3 , як обдаровуваною. Зауважує, що відповідач вдалась до обману, оскільки запевнила позивача у тому, що вищевказаний договір укладається, як договір довічного утримання з покладенням обов`язку на відповідача доглядати та утримувати ОСОБА_2 , внаслідок чого вищевказане майно перейде у власність ОСОБА_3 . Зазначив, що кілька місяців тому ОСОБА_3 звернулась до ОСОБА_2 із вимогою про його виселення із квартири, оскільки у відповідача відсутній обов`язок підтримувати та забезпечувати батька, який не є власником такої. Вказав, що позивач після детального ознайомлення із оспорюваним договором усвідомив, що допустив помилку щодо правової природи договору, оскільки вважав, що укладає договір довічного утримання, а не дарування. Крім цього, вказав, що позивач є особою похилого віку, не володіє достатнім рівнем обізнаності з нюансами законодавства і особливостями укладення певних договорів, а вказане майно є його єдиним житлом. Додатково зауважив, що позивачем сплачувались грошові кошти за житлово-комунальні послуги, а також податок на землю. З огляду на вказане просив позовні вимоги задовольнити. Вказав, що орієнтований розрахунок судових витрат у зв`язку із розглядом даної справи становить 50000 грн. і складається із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу. Долучив клопотання про витребування у приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Шаравара О.Р. копій спірних договорів.

Ухвалою судді від 12 червня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

06 липня 2023 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно мотивів якого позовні вимоги заперечила, просила відмовити у задоволенні таких. Вказала, що ОСОБА_2 07 липня 2020 року подарував їй квартиру та земельну ділянку добровільно, оскільки це було його самостійним волевиявленням, щодо реалізації якого батько неодноразово звертався до неї. Зазначила, що ОСОБА_2 бажав саме подарувати квартиру, щоб ніхто, в тому числі її чоловік не міг претендувати на таку, як спільно нажиту у шлюбі. Зауважила, що під час оформлення договорів дарування нотаріусом неодноразово роз`яснювались наслідки укладення таких, їх зміст, а також наголошувалось, що ОСОБА_2 укладає саме договори дарування, який значення своїх дій розумів та виявив власну волю на розпорядження належним йому майном. Вказала, що мотиви позовної заяви про її звернення до батька з метою виселення з квартири не відповідають дійсності, а такі спрямовані лише для складення негативного враження про неї.

Ухвалою від 10.07.2023 року витребувано у приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Шаравара О.Р. належним чином засвідчені копії спірних договорів, які отримано Пустомитівським районним судом Львівської області 28 серпня 2023 року.

Ухвалою підготовчого судового засідання від 05 лютого 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

22квітня 2024року представникомпозивача ОСОБА_1 подано заявупро викликсвідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , яка задоволена в судовому засіданні протокольною ухвалою.

В судовому засіданні 21 серпня 2024 року позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_1 підтримали позовні вимоги з мотивів викладених письмово, просили такі задовольнити. Крім цього, позивач вказав, що обставини укладення ним оспорюваних договорів дарування йому стали відомі з моменту виникнення конфлікту з його донькою, яка намагається виселити його з квартири. Спірне майно він бажає залишити його внукові, а тому має намір зробити розпорядження у формі заповіту на випадок смерті. Додатково представник позивача ОСОБА_1 зазначив, що докази на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу ним буде подано у встановлений законом процесуальний строк після ухвалення рішення.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення судового розгляду або про розгляд справи у їх відсутності не подали.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, розглянувши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що є дружиною позивача та матір`ю відповідача. Вказала, що донька ОСОБА_3 обробляє спірну земельну ділянку, проживає у м. Львові на квартирі, а також постійно виганяє її з чоловіком із спірної квартири, яку останній не мав наміру дарувати відповідачу і бажав залишити таку внукам. Зазначила, що зареєстрована у квартирі АДРЕСА_2 , яка придбана орієнтовно у 1997 році, та належить їй згідно правовстановлюючих документів на праві приватної власності. Вказана квартира придбана разом із чоловіком та є спільним майном подружжя, оскільки їх шлюб триває з 1976 року. Вказала, що їх син загинув, дружині та дитині якого, вона разом із позивачем бажають подарувати квартиру АДРЕСА_2 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що є невісткою позивача та свідка ОСОБА_4 . Про спірні договори дарування вона дізналась, коли між сторонами по справі розпочались конфлікти. ОСОБА_2 разом із дружиною ОСОБА_4 мали намір подарувати дві квартири своїм внукам. Вказала, що її чоловік загинув, а вона разом із дитиною проживає у квартирі АДРЕСА_2 .

За ч. 1 ст. 4, ч.ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи, законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № 125331 від 03 грудня 2010 року встановлено, що квартира АДРЕСА_1 загальною площею 66,8 кв.м., житловою площею 44,1 кв.м., належала на праві приватної власності ОСОБА_2 .

З державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 535236 вбачається, що земельна ділянка площею 0,1000 га, кадастровий номер 4623683800:01:001:0094 належала ОСОБА_2 на праві приватної власності.

Між позивачем та відповідачем укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 66,8 кв.м., посвідчений 07 липня 2020 року приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Шаравара О.Р., зареєстрований в реєстрі за № 695, та договір дарування земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 4623683800:01:001:0094, посвідчений 07 липня 2020 року приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Шаравара О.Р., зареєстрований в реєстрі за № 698.

Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Так, відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені, частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Частиною 1 статті 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 215270108 від 07 липня 2020 року вбачається, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить садовий будинок АДРЕСА_3 , кооператив власників «Поляна».

Показаннями допитаних свідків встановлено, що позивачу на праві спільної сумісної власності подружжя належить квартира АДРЕСА_2 .

Таким чином, покликання позивача в частині позбавлення його єдиного житла внаслідок укладення вищезгаданих договорів не знайшли свого підтвердження.

Довідкою № 469 органу місцевого самоврядування та паспортом громадянина України ОСОБА_2 встановлено, що у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані позивач, його два сини та відповідач.

Отже, обов`язок оплати житлово-комунальних послуг покладається на вказаних вище осіб, а тому спростовує мотиви позовної заяви ОСОБА_2

Оплата позивачем податку на землю, яка зі слів свідка ОСОБА_4 обробляється відповідачем ОСОБА_3 , а також його похилий вік, не можуть бути єдиними підставами для визнання недійсними договорів дарування.

Щодо покликань сторони позивача та пояснень свідків про намагання відповідача виселити ОСОБА_2 з спірної квартири, то такі не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Враховуючи наведені обставини та положення закону, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про його похилий вік, який міг вплинути на помилкове розуміння щодо правової природи правочину, а тому укладені вище договори вважаються укладеними відповідно до вимог закону.

Згідно постанови Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі № 756/6516/16-ц, якщо договір дарування посвідчено та зареєстровано у встановленому законом порядку, при цьому у момент складання договору дарувальник підтвердив, що правочин здійснено за доброю волею, то навіть незважаючи на похилий вік дарувальника, відповідний договір є дійсним.

В постанові Верховного Суду від 14 травня 2021 року у справі № 438/690/17 зроблено висновок, що зміна свого рішення або ставлення до його наслідків в результаті переусвідомлення його значення для себе, що настали у майбутньому, тобто після укладення такого правочину, не повинні створювати уявлення про наявність такої помилки станом на момент укладення правочину.

Позивач покликається зокрема на те, що правочин, вчинений під впливом помилки та шляхом обману зі сторони відповідача, а тому такий є оспорюваним.

Однак, з письмових доказів, пояснень сторін та допиту свідків, позовні вимоги позивача не знайшли свого підтвердження, а навпаки спростовують мотиви ОСОБА_2 .

Суд зазначає, що підстави недійсності правочину повинні існувати на момент укладення договору, усі сумніви та зміна намірів і ставлення до укладеного правочину, що виникли після моменту укладення, не впливають на його дійсність.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вказане, суд прийшов до висновку про те, що обставини, якими позивач мотивував свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому у задоволенні таких слід відмовити.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13 81, 82, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 202, 203, 215, 717-720, 722 ЦК України, суд,-

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування квартири та земельної ділянки відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 23 серпня 2024 року.

Суддя Мусієвський В.Є.