Рішення

від 22.08.2024 по справі 522/8113/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Провадження № 2/522/5005/24

Справа № 522/8113/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Єрганінової К.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НАМІКА»</a>, про стягнення боргу, 3% річних та інфляційних нарахувань,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 22.05.2024 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НАМІКА»</a> про стягнення заборгованості в розмірі 160 000 грн, 3% річних у розмірі 920,55 грн та інфляційні нарахування у розмірі 800 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 та ТОВ «Наміка» досягли усної домовленості з приводу купівлі-продажу риби тунець жовтий, лоінси, тунець смугастий у власному соку на загальну суму 160000 грн. 05.02.2024 ТОВ «Наміка» вистави рахунок-фактуру, який був оплачений позивачем 26.02.2024. Однак, відповідачем не вжито заходів щодо поставки оплаченого товару. Позивач з метою врегулювання спору мирним шляхом, звернувся до ТОВ «Наміка» з вимогою від 02.04.2024, якою просив повернути 160000 грн, однак відповідач не отримав вимогу засобами поштового зв`язку. 17.04.2024 повторно направлено вимогу, яка повернулася з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». У зв`язку з тим, що 27.02.2024 відповідач не виконав обов`язку з поставки товару і не повертає кошти є підстави для стягнення оплаченої суми та нарахування 3% річних за період з 28.02.2024 по 07.05.2024 у розмірі 920,55 грн та інфляційних нарахувань за березень 2024 року у розмірі 800 грн.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23.05.2024 провадження у справі було відкрите, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 09.07.2024.

Ухвалою від 24.05.2024 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову.

У зв`язку з відключенням подачі електроенергії до приміщення суду, розгляд справи у судовому засіданні 09.07.2024 було відкладено до 19.08.2024.

У судове засідання 19.08.2024 учасники справи не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, поштова кореспонденція, що направлялася на адресу місцезнаходження відповідача повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». ОСОБА_1 звернувся до суду 09.08.2024 з заявою про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, за відсутності заперечень представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст. 280-281 ЦПК України, в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 22 серпня 2024 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що постачальник товариство з обмеженою відповідальністю «Наміка»</a> за підписом ОСОБА_2 05.02.2024 виставило ОСОБА_1 рахунок-фактуру №НМ-0000003, у якому вказано про необхідність оплати товару, а саме риба тунець жовтоперий, лоінси 350 кг у розмірі 157500 грн та тунець смугастий у власному соку 50 шт у розмірі 2500 грн, що в загальному складає 160000 грн. Також в рахунку зазначені умови продажу: поставка у день оплати товару, за рахунок постачальника. Строк оплати до 28.02.2024 (а.с.8).

З платіжної інструкції №0.0.349668200.1. вбачається, що ОСОБА_1 оплатив 26.02.2024 на рахунок ТОВ «Наміка» суму у розмірі 160000 грн з призначенням платежу «оплата за рибу від ОСОБА_1 » (а.с.9).

ОСОБА_1 направляв ТОВ «Наміка» вимогу 03.04.2024 та 17.04.2024, перша повернулася не вручена з відміткою «за закінченням терміну зберігання», а інша вважається врученою, адже повернулася з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.10-15).

Також ОСОБА_1 направляв вимогу директору ТОВ «Наміка» ОСОБА_3 , яка повернулася позивачу з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.16-17).

У ТОВ «Наміка» 21.02.2024 змінився директор та адреса місцезнаходження і позивач домовлявся з ОСОБА_2 , про що свідчить рахунок-фактура за його підписом, а не виконує обов`язок товариством під керівництвом ОСОБА_3 .

Згідно відповіді №605402 від 23.05.2024 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «Наміка» займається економічною діяльністю 46,38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками (а.с.44).

ОСОБА_1 оплачував товар як фізична особа без зазначення про замовлення товару з метою здійснення підприємницької діяльності, тому твердження про укладення договору поставки виключається.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 704 ЦК України якщо договір роздрібної купівлі-продажу укладено з умовою про доставку товару покупцеві, продавець зобов`язаний у встановлений договором строк доставити товар за місцем, указаним покупцем, а якщо місце передання товару покупцем не вказане, - за місцем проживання фізичної особи-покупця або місцезнаходженням юридичної особи-покупця. Договір роздрібної купівлі-продажу з умовою про доставку товару покупцеві є виконаним з моменту вручення товару покупцеві, а у разі його відсутності - особі, яка пред`явила квитанцію або інший документ, що засвідчує укладення договору або оформлення доставки товару, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання.

З рахунку-фактури встановлено, що сторони досягли згоди в істотних умовах договору, адже адреса поставки вказана, товар визначений, строк доставки та строк оплати зазначений.

Тож, ОСОБА_1 виконав умови договору, оплативши суму у розмірі 160000 грн, а ТОВ «Наміка» не виконала взяті зобов`язання та не доставила позивачу рибу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Тож, у зв`язку з невиконанням ТОВ «Наміка» взятих на себе зобов`язань, сплачені позивачем кошти у розмірі 160000 грн підлягають поверненню позивачу, тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до статі 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що: наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом(ч.37); стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. Тобто, у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, на винну сторону нараховуються 3 % річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України (ч.41).

Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює окремі види зобов`язань (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 758/1303/15-ц (пункт 26).

За ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (пункт 6.20).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Момент не виконання боржником обов`язку наступає направленням вимоги про виплату грошових коштів.

Вказані обставини впливають на момент, з якого починається строк нарахування трьох відсотків річних, інфляційних збитків, а за відсутності вказаної інформації відсутні підстави вважати, що відповідач порушив грошове зобов`язання.

Вперше ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Наміка» з вимогою, якою вимагав повернення коштів 03.04.2024.

Тож, саме з 03.04.2024 слід нараховувати 3% річних за невиконання зобов`язання. Позивач звернувся до суду з позовом 22.05.2024. Тому, 3% річних за період з 03.04.2024 по 22.05.2024 становить 655,74 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Інфляційні нарахування заявлені позивачем до стягнення за березень 2024 року у розмірі 800 грн задоволенню не підлягають, оскільки вимогу направлено відповідачу у квітні 2024 року, а вимога про стягнення інфляційних нарахувань за квітень-травень 2024 року позивачем не заявляється.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 та 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду оплатив судовий збір у розмірі 1 618 грн, що підтверджується квитанцією від 07.05.2024 (а.с.1). У зв`язку з частковим задоволенням позову сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача у розмірі 1 607,35 грн (99,34%).

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НАМІКА»</a>, про стягнення боргу, 3% річних та інфляційних нарахувань задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НАМІКА»</a> (код ЄДРПОУ 44900975, м. Одеса, вул. Базарна, буд.5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) грошові кошти у розмірі 160000(стошістдесят тисяч)гривень та три відсотки річних у розмірі 655 (шістсот п`ятдесят п`ять) гривень 74 копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НАМІКА»</a> (код ЄДРПОУ 44900975, м. Одеса, вул. Базарна, буд.5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1607 (одна тисяча шістсот сім) гривень 35 копійок.

В іншійчастині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 22 серпня 2024 року.

Суддя В.Я.Бондар