Рішення

від 21.08.2024 по справі 285/97/24

НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/97/24

провадження у справі № 2-о/0285/44/24

21 серпня 2024 року м. Звягель

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

у складі судді Помогаєва А.В.,

за участі: секретаря судового засідання Ковальчук М.В.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2 ,

представника заінтересованої особи Юхимчук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за заявою адвоката Семеньки Василя Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, про встановлення факту постійного проживання на території України,-

ВСТАНОВИВ:

04.01.02024 до суду надійшла вищезазначена заява, у якій представник заявника просив встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України на момент проголошення незалежності України - 24 серпня 1991 року.

В обгрунтування заяви посилався на те, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Дзержинськ (нині - с. Пролісок) Новоград-Волинського району Житомирської області, що підтверджується свідоцтвом про народження.

У 1976 році він закінчив повний курс Городницької середньої загальноосвітньої школи в с. Городниця Новоград-Волинського району Житомирської області, що підтверджується атестатом від 17.07.1987.

У 1987 році ОСОБА_1 виїхав до Казахської РСР, де 27.10.1987 вступив до ПТУ-20 міста Караганди та 08.02.1988 закінчив повний курс середнього професійно-технічного училища, що підтверджується дипломом № НОМЕР_1 від 08.02.1988.

З 08.02.1988 по 27.09.1990 заявник працював у Казахській РСР, що підтверджується записами у трудовій книжці.

У жовтні 1990 року ОСОБА_1 з родиною повернувся в Українську РСР, де проживав за адресою: АДРЕСА_1 по квітень 1992 року, що підтверджується довідкою Козаровицької сільської ради Вишгородського району Київської області від 23.04.2019.

З 1992 року зареєстрований в с. Строкачі Кременчуцького району Полтавської області, що підтверджується листом Новоград-Волинського РВ УДМС України в Житомирській області від 22.09.2021.

З 05.02.1991 по 25.05.1991 заявник навчався по програмі водія транспортних засобів категорії "В", що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_2 від 25.05.1991, яке посвідчено печаткою Української РСР.

З 20.03.1991 по 30.11.2013 ОСОБА_1 працював на території Автономної Республіки Крим у Селянському/фермерському господарстві "Єлана" на посаді тракториста, що підтверджується записами у трудовій книжці.

З 2013 року ОСОБА_1 постійно проживає в будинку своєї матері за адресою: АДРЕСА_2 .

Заявник неоднаразово звертався до Державної міграційної служби України з проханням посприяти в оформленні паспорта громадянина України, на що отримав відмови та рекомендацію звернутись до суду з заявою про встановлення факту проживання на території України станом на 24.08.1991 для подальшого оформлення набуття громадянства України.

У судовому засіданні ОСОБА_1 заяву просив задовольнити. Дав суперечливі пояснення щодо обставин свого перебування на териорії України. Зокрема, в судовому засіданні 06.03.2024 пояснив, що прибув на територію України у 1996 році з Республіки Казахстан, де перебував з 1987 року. Громадянства будь-якої іншої держави не має. У місті Караганді Казахської РСР отримав паспорт громадянина СРСР, який втратив за невідомих обставин. Стверджує, що залишив усі свої особисті документи на зберігання колишній дружині та пішов від неї. У подальшому вона повернула лише частину з них. Паспорт загубився. Пояснити обставини внесення до його трудової книжки інформації про роботу в СФГ "Єлана" ОСОБА_1 не зміг. Посилався на те, що втратив пам`ять внаслідок захворювання.

Представник заявника просив встановити факт проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24.08.1991, що необхідно для отримання паспорта громадянина України. Проживання заявника у зазначенний час за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується довідкою Козаровицької сільської ради від 23.04.2019. Реєстраційні документи, зокрема погосподарські книги за той період у сільській раді не зберіглись. Крім того, просив допитати свідка ОСОБА_3 .

Представник Управління ДМС України в Житомирській області проти задоволення заяви ОСОБА_1 заперечувала. Посилалась на відсутність належних доказів факту його проживання на території України станом на 24.08.1991. Інформація Козаровицької сільської ради Вишгородського району Київської області про місце проживання ОСОБА_1 не є належним доказом заявленого факту за відсутності первинних документів про реєстрацію місця проживання особи. Запис у трудовій книжці ОСОБА_1 про роботу з 20.03.1991 по 30.11.2013 у Селянському/фермерському господарстві "Єлана" не відповідає дійсності, оскільки згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців дана юридична особа зареєстрована лише у 2001 році.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 повідомила суду, що вона є племінницею ОСОБА_1 . Декілька років надає йому допомогу в підготовці звернень до органів Державної міграційної служби України з метою отримання громадянства України. У 1991 році свідок навчалась у м. Києві та приїздила до ОСОБА_1 в с. Казаровичі Вишгородського району Київської області, де він на той час проживав. Точні дати зустрічей не пам`ятає за давністю подій. Крім того, пояснила, що їй відомо про деякі факти з життя ОСОБА_1 . Зокрема, що він проживав у Казахстані, а після повернення в Україну проживав у Київській, Полтавській, Житомирській областях та в АР Крим.

Заслухавши пояснення учасників справи, показання свідка, дослідивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, тобто від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення та встановлення такого факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У даній справі заявник просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24.08.1991, що відповідно до ст. 3 Закону України "Про громадянство України" є підставою набуття громадянства України особами, які були громадянами колишнього СРСР.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

В судовому засіданні 06.03.2024 ОСОБА_1 пояснив, що прибув на територію України у 1996 році з Республіки Казахстан, де перебував з 1987 року. Таким чином, пояснення заявника спростовують факт, про встановлення якого він прость суд.

З огляду на вік та хворобливий стан заявника (з його слів - переніс інсульт), суд, припускаючи помилковість твердження особи в судовому засіданні, ретельно дослідив надані докази, проте не зміг знайти підтвердження заявленому факту.

Факти народження та проживання ОСОБА_1 на території Української РСР у певний період часу в минулому не свідчать про його постійне проживання в Україні станом на 24.08.1991.

Посольством Республіки Казахстан в Україні на запит ДМС України в Житомирській області надано інформацію про видачу ОСОБА_1 паспорта серії НОМЕР_3 ВП Каркаралінського району від 24.02.1987. Інші відомості відсутні. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не є громадянином Республіки Казахстан.

Інформація про перебування ОСОБА_1 в Україні станом на 1991 рік, що міститься у наданих заявником документах, є суперечливою.

Так, екзаменаційна картка водія на ім`я ОСОБА_1 заповнена нерозбірливим почерком на бланку, що містить типографське позначення року "198_". (а.с. 14)

Твердження представника заявника про складання даного документу на підтвердження навчання ОСОБА_1 на території Київської області в період з 05.02.1991 по 25.05.1991 суперечить записам у трудовій книжці заявника про його роботу з 20.03.1991 по 30.11.2013 в Селянському/фермерському господарстві "Єлана", яке знаходилось в АР Крим.

Інформація Козаровицької сільської ради Вишгородського району Київської області про місце проживання ОСОБА_1 не є належним доказом заявленого факту за відсутності первинних документів про реєстрацію місця проживання особи. Крім того, вона також суперечить інформації про роботу заявника в АР Крим.

Суд визнає обгрунтованими заперечення представника заінтересованої особи проти використання в якості доказу в даній справі трудової книжки заявника.

Надана суду трудова книжка на бланку серії НОМЕР_4 , що відповідає формі, яка використовувалась в СРСР, заповнена на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , містить записи та реквізити, які викликають сумніви у достовірності внесеної інформації.

Так, на сторінках 6, 7 відсутні будь-які записи, проте міститься відбиток печатки Закритого акціонерного товариства "Прогрес" (03770158, Полтавська область, Семенівський район, с. Пузирі).

На сторінках 8, 9 наявні записи:

- № 6 про прийняття на роботу до Селянського /фермерського/ господаства "Елана" трактористом полеводчеської бригади, з датою 20.03.1991;

- № НОМЕР_5 про звільнення за власним бажанням за ст. 38 КЗпП, з датою 30.11.2013.

Зазначені записи внесено за підписом голови СФГ "Елана" та посвідчено печаткою зазначеного підприємства, що містить код 31709844.

Разом з тим, згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців юридична особа з подібною назвою ("Єлана") та ідентифікаційним кодом зареєстрована на території АР Крим лише 28.11.2001, що виключає прийом на роботу будь-яких осіб у 1991 році.

Територіальна віддаленість місця навчання керування автомобілем (Київська область) та місця роботи, зазначеного заявником (АР Крим), також викликає сумніви в можливості одночасного існування таких подій.

Крім того, закінчення навчання в автошколі у травні 1991 року не є доказом проживання на території України станом на 24 серпня 1991.

За таких обставин твердження щодо постійного проживання ОСОБА_1 на території України протягом усього 1991 року є припущенням, на якому не може грунтуватись доказування у цивільному судочинстві.

Суд критично сприймає показання свідка ОСОБА_3 , оскільки вона відкрито повідомила про свою заінтересованість у набутті ОСОБА_1 громадянства України, для чого вона докладає власні зусилля протягом тривалого часу. Така заінтересованість грунтується на приязних родинних стосунках між ними. Свою участь у даній справі свідок сприймає як необхідну допомогу задля набуття ОСОБА_1 права на соціальний захист, що гарантовано законодавством України для її громадян.

Разом з тим, показання ОСОБА_3 не містять інформації, яка може мати доказове значення для вирішення питання доведеності факту, що є предметом судового розгляду в даній справі. Свідок не змогла згадати календарні дати або період її зустрічей з ОСОБА_1 у 1991 році, який би включав дату 24.08.1991.

Представник заявника відмовився від виклику для допиту зазначеного у первинній заяві свідка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є сином заявника.

Суд визнав недоцільним допит даної особи, з огляду на її малолітній вік станом на 1991 рік, що виключав чітке усвідомлення подій.

Надані суду документи про народження, освіту, місце проживання заявника на теперішній час, - не мають доказового значення для підтвердження заявленого факту, оскільки не пов`язані з ним будь-яким чином.

За таких обставин, суд дійшов висновку про недоведеність факту постійного проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24 серпня 1991 року, що є підставою для відмови у задоволенні вимог заявника.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 293, 294, 315 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги - рішення набирає законної сили за результатом розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 23.08.2024.

Суддя А.В. Помогаєв