Ухвала

від 23.08.2024 по справі 532/1906/24

КОБЕЛЯЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

532/1906/24

2/532/673/2024

Ухвала

Іменем України

23 серпня 2024 р. м. Кобеляки

Суддя Кобеляцького районного суду Полтавської області Мороз Т. М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області про поновлення договорів оренди,

Встановив:

19.08.2024 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області про поновлення договорів оренди. У позовній заяві вказав, що 04.08.2015 року між ним та Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області укладено договори оренди земельних ділянок для ведення фермерського господарства строком на 7 років. За час дії даних договорів змінився розпорядник земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Комендантівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, ним стала Пришибська сільська рада Кременчуцького району Полтавської області. У лютому 2023 року позивач на виконання договорів оренди землі звернувся до відповідача із заявами про продовження договорів оренди землі, однак пізніше довідався що дані заяви не були винесені на розгляд сесії Пришибської сільської ради, оскільки їх форма та зміст не відповідають встановленим законодавством вимогам до оформлення даного документа. У зв`язку з цим у жовтні позивач повторно звернувся з заявами про продовження терміну дії договорів оренди землі. Рішенням сесії Пришибської сільської ради йому було відмовлено у продовженні договорів оренди землі у зв`язку втратою ним права на поновлення договорів оренди на новий строк. Оскільки позивачем було повністю дотримано вимоги чинного законодавства та умови укладених договорів, ОСОБА_1 прохав суд: 1) поновити договір оренди землі від 04.08.2015 року, укладений між ним та Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області, предметом якого є строкове платне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5321883800:00:006:0132 для ведення фермерського господарства на тих же умовах та на той же строк з 04.08.2023 року; 2) поновити договір оренди землі від 04.08.2015 року, укладений між ним та Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області, предметом якого є строкове платне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5321883800:00:006:0133 для ведення фермерського господарства на тих же умовах та на той же строк з 04.08.2023 року.

Суд, дослідивши подану позовну заяву та додані до неї матеріали дійшов наступних висновків.

З укладеного договору оренди землі від 04.08.2015 року №б/н, вбачається, що його предметом є строкове платне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5321883800:00:006:0132 для ведення фермерського господарства. Цільове призначення земельної ділянки землі сільськогосподарського призначення код використання згідно з КВЦПЗ А. 01. 01. 02.

З укладеного договору оренди землі від 04.08.2015 року №б/н, вбачається, що його предметом є строкове платне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5321883800:00:006:0133 для ведення фермерського господарства. Цільове призначення земельної ділянки землі сільськогосподарського призначення код використання згідно з КВЦПЗ А. 01. 01. 02.

Крім цього до суду позивачем надано заяви на ім`я сільського голови Пришибської сільської ради від ФГ «Олексієнко» в особі голови Олександра Олексієнка, код ЄДРПОУ 40073231 про внесення змін до договорів оренди землі.

З метою визначення підсудності судом було отримано відповідь з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Так, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є засновником та керівником фермерського господарства «Олексієнко», яке 20.10.2015 року зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №15661020000000872.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частинами 1, 2, 7 ст. 19 ЦПК України визначено: суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.

Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.2 ст. ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 ГПК України визначено особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Відповідно до положень Закону «Про фермерське господарство» №973-IV (тут і далі - у редакції, чинній на час надання позивачу земельної ділянки, укладення договору та реєстрації фермерського господарства) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

У справі, яка розглядається, фермерське господарство як юридична особа зареєстроване в установленому законом порядку (20.10.2015 року) після реєстрації прав позивача на земельні ділянки для ведення фермерського господарства (13.10.2015 року), а тому спір підвідомчий господарському суду, оскільки користувачем та володільцем земельної ділянки є ФГ «Олексієнко».

За частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону № 973-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону № 973-IV).

Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Зі змісту положень статті 12 Закону № 973-IV вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону № 973-IV можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство має бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13 березня 2018 року у справі 348/992/16-ц та від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц.

Суд зазначає, що якщо на момент відкриття провадження у справі щодо спору між органом державної влади чи місцевого самоврядування та, зокрема, фізичною особою, якій із земель державної або комунальної власності надана земельна ділянка для ведення фермерського господарства, таке господарство вже було зареєстрованим, то справа має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Якщо ж на час відкриття провадження у справі щодо такого спору про користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, фермерське господарство не зареєстровано, то стороною таких спорів є громадянин, якому надавалась земельна ділянка, а спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таку правову позицію щодо підвідомчості справ, в яких предметом спору є землі, що передані для створення та ведення фермерського господарства, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 16.01.2019 у справі № 695/1275/17, від 20.06.2018 у справі № 317/2520/14-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 21.11.2018 у справі № 272/1652/14-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 27.03.2019 у справі № 376/331/16-ц.

Таким чином, незважаючи на те, що договори оренди землі з метою ведення фермерського господарства укладалися із фізичною особою, після державної реєстрації цих договорів позивачем засновано фермерське господарство, яке зареєстроване як юридична особа. Тобто у правовідносинах користування земельними ділянками відбулася фактична заміна орендаря і обов`язки землекористувача земельних ділянок перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації, а тому сторонами у спірних правовідносинах мають бути юридичні особи.

Отже, сторонами у спірних правовідносинах є юридичні особи, а даний спір підвідомчий господарському суду.

Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку, що ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому необхідно відмовити у відкритті провадження та роз`яснити позивачу, що даний спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, -

Постановив:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області про поновлення договорів оренди.

Роз`яснити позивачу, що даний спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя