Вирок

від 19.08.2024 по справі 761/27157/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/27157/24

Провадження №1-кп/761/3486/2024

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2024 року місто Київ

Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження №22024000000000659 від 22 липня 2024 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Брянка Луганської області, громадянина України, одруженого, фізична особа-підприємець, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.4 ст.111-1 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисників-адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

У С Т А Н О В И В:

07 квітня 2014 року на території Донецької області України, під безпосереднім керівництвом та контролем представників влади та ЗС РФ, створено - терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР»), а 27 квітня 2014 року на території Луганської області України - терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»), у складі яких утворені незаконні збройні формування.

Верховною Радою України, як єдиним законодавчим органом державної влади, констатовано віднесення «ДНР» і «ЛНР» до терористичних організацій, а відповідних осіб, які забезпечують їх функціонування, як учасників терористичної організації.

Частиною 2 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року №1207-VII констатовано, що тимчасова окупація території України розпочалася 20 лютого 2014 року.

Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18 січня 2018 року № 268-VIII визначено, що збройна агресія російської федерації розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств рф, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності; рф чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань рф, що складаються з регулярних з`єднань і підрозділів, підпорядкованих міністерству оборони рф, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам рф, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих рф, а також за допомогою окупаційної адміністрації рф, яку складають її державні органи та структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні рф самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.

Не пізніше 16.12.2014 року громадянин України ОСОБА_3 , знаходячись на тимчасово окупованій території міста Луганська, вступив у злочинну змову з громадянами України, кримінальне провадження у відношенні яких виділено в окреме провадження, разом з якими було прийнято спільне рішення про реєстрацію в (російська мова) «министерстве юстиции лнр» юридичної особи, з метою здійснення господарської діяльності.

16 грудня 2014 року на виконання спільного злочинного умислу направленого на провадження фінансово-господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором її незаконними органами влади та окупаційною адміністрацією, в (російська мова) «департаменте государственной регистрации министерства юстиции лнр» була здійсненна реєстрація юридичної особи та от отримано відповідне свідоцтво, яке містить наступні реквізити (далі російська мова): «серия ЛНР02, №060015», «свидетельство №11-0000157/2014», «дата регистрации: 16.12.2014», «основной государственный регистрационный номер ЕГРЮЛ: 61101577», «юридическое лицо: общество с ограниченной ответственностью «ИТЕЛ», «местонахождение юридического лица: НОМЕР_1 , луганская народная республика, город Луганск, улица Фрунзе, 67», «руководитель: ОСОБА_7 », «сведения об учредителях: ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 », «виды экономической деятельности: электросвязь, информационные агентства», «дата внесения изменений о регистрации: 23.08.2022».

В період 2014-2022 років вказана юридична особа (далі ООО «ИТЕЛ») здійснювало господарську діяльність у правовому полі т.зв. «ЛНР».

При цьому безпосередня господарська діяльність ООО «ИТЕЛ» проводилась за участі ОСОБА_3 , який мав відповідні специфічні знання та навички у сфері надання послуг зв`язку (в т.ч. доступу до мережі Інтернет).

24.02.2022 рф здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, розпочато ведення агресивної війни проти України, захоплення її території, яке на даний час продовжує тривати.

У зв`язку з військовою агресією рф проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено.

Факт повномасштабного збройного вторгнення не приховувався владою рф, а також установлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема Резолюцією Генеральної асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п. п. 1, 3 Висновку 300 (2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії російської федерації проти України», п. п. 17, 18 наказу від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього» (Україна проти рф та ін.)».

Так, внаслідок розпочатої збройної агресії рф проти України відбулася тимчасова окупація невід`ємної частини України - міста Луганська та частини Луганської області, а в подальшому незаконна анексія цієї території України, що є формами триваючої підривної діяльності з боку рф проти України на шкоду її суверенітетові та територіальної цілісності. З метою становлення та зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю України над цією територією, російська федерація, у порядку, не передбаченому законодавством України, утворила на ній, зокрема, федеральні державні підприємства, незаконні органи влади, окупаційні адміністрації держави-агресора, належні державі-агресору установи, корпорації, концерни, підприємства.

15.03.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність» від 03.03.2022 № 2108-IX, яким Розділ І Особливої частини Кримінального кодексу України доповнено ст.111-1 «Колабораційна діяльність», частиною 4 якої встановлено кримінальну відповідальність за передачу матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та/або збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора, та/або провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року №1207-VII будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Крім того, державою-агресором розпочалися вчинятися фактичні дії, спрямовані на зобов`язання суб`єктів господарювання, зареєстрованих на тимчасово окупованих рф територіях, в строк до 31.12.2024 перереєструватися в органах влади за законодавством російської федерації, що є обов`язковою умовою для провадження господарської діяльності.

Зокрема, відповідно закону рф «Про введення в дію частини першої Цивільного кодексу рф» (стаття 19.1 зі змінами та доповненнями) юридичні особи, які мали відповідно до установчих документів місце знаходження постійно діючого виконавчого органу або у разі відсутності постійно діючого виконавчого органу - іншого органу або особи, які мають право діяти від імені юридичної особи без довіреності, на територіях днр та лнр на день прийняття їх до рф та утворення у складі рф нових суб`єктів повинні привести свої установчі документи у відповідність до законодавства рф не пізніше 31 грудня 2024 року.

Про вказані вище обставини було достеменно відомо громадянину України ОСОБА_3 , а також іншим невстановленим на теперішній час особам, з числа фактичних керівників ООО «ИТЕЛ», досудове розслідування відносно яких здійснюється в іншому кримінальному провадженні.

У невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше 29 листопада 2022 року у ОСОБА_3 та осіб, досудове розслідування відносно яких здійснюється в іншому кримінальному провадженні, які перебували у невстановленому досудовим розслідуванням місці та діяли за попередньою змовою групою осіб, будучи обізнаними про триваючу збройну агресію рф проти України (в тому числі про факт повномасштабного вторгнення на територію України) та введену Законом України від 03.03.2022 №2108-IX кримінальну відповідальність за колабораційну діяльність, розуміючи встановлені законодавством рф вимоги до необхідності приведення установчих документів юридичних осіб у відповідність до законодавства рф, переслідували ідеї власного збагачення, мали фактичну можливість припинити діяльність підконтрольного собі суб`єкту господарювання (в т.ч. не перереєстровувати його за законодавством рф), виник умисел на провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, шляхом надання телекомунікаційних послуг.

29 листопада 2022 року на виконання спільного злочинного умислу направленого на провадження фінансово-господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором її незаконними органами влади та окупаційною адміністрацією, та вимог законодавства рф, була здійсненна перереєстрація юридичної особи (рос. мова) ООО «ИТЕЛ» «основной государственный регистрационный номер ЕГРЮЛ: НОМЕР_2 », а саме внесенні відповідні відомості до (рос. мова): «Единого государственного реестра юридических лиц рф», який містить, у тому числі, наступні реквізити (далі рос. мова): «основной государственный регистрационный номер ЕГРЮЛ: 1229400085947», «юридическое лицо: общество с ограниченной ответственностью « ІНФОРМАЦІЯ_2 », «местонахождение юридического лица: луганская народная республика, город Луганск, улица Фрунзе, 67», «руководитель: ОСОБА_7 », «сведения об учредителях: ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 », «виды деятельности: связь, информационные агентства», «сведения об учете в налоговом органе: ИНН юридического лица 9403021190», «дата внесения изменений о регистрации: 29.11.2022».

У подальшому ООО «ИТЕЛ» зареєстроване в незаконних органах державної влади країни-агресора (далі російська мова): «Межрайонная инспекция Федеральной налоговой службы №3 по Луганской Народной Республике» (29.11.2022); «Единый реестр субъектов малого и среднего предпринимательства Федеральной налоговой службы рф» (10 січня 2023 року).

02.05.2023 року та 27.10.2023 року ООО «ИТЕЛ» отримало 3 ліцензії «Роскомнадзора» (рос. мова - Федеральная служба по надзору в сфере связи, информационных технологий и массовых коммуникаций): 1. №?Л030-00114-77/00649627 (Послуги зв`язку з передачі даних, за винятком послуг зв`язку з передачі даних для передачі голосової інформації); 2. №?Л030-00114-77/00649621 (Телематичні послуги зв`язку); 3. №?Л030-00114-77/00753411 (Послуги зв`язку з надання каналів зв`язку).

У грудні 2023 року (більш точної дати встановити не вдалося), ОСОБА_3 передав фактичний управлінський контроль над ООО «ИТЕЛ» іншим особам, досудове розслідування відносно яких здійснюється в іншому кримінальному провадженні.

У період часу з 29.11.2022 року по грудень 2023 року (більш точної дати встановити не вдалося) зареєстроване за законодавством держави-агресора ООО «ИТЕЛ» провадило на території міста Луганська господарську діяльність у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, в особі: Федеральної податкової служби рф, ІНФОРМАЦІЯ_3 по лнр, «Роскомнадзору» (Федеральна служба з нагляду у сфері зв`язку, інформаційних технологій і масових комунікацій), надававши невизначеному колу осіб телекомунікаційні послуги.

За наведених вище обставин, громадянин України ОСОБА_3 , діючи за попередньою змовою з особами, обставини вчинення кримінального правопорушення якими, досліджуються у іншому кримінальному провадженні, протягом періоду часу з листопада 2022 року по грудень 2023 року, діючи умисно, протиправно, переслідуючи ідеї власного збагачення, з метою реалізації раніше виниклого в них злочинного умислу, здійснили умисні дії, спрямовані на провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, шляхом надання телекомунікаційних послуг.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.28, ч.4 ст.111-1 КК України, а саме: вчинення громадянином України, за попередньою змовою групою осіб, умисних дій, спрямованих на провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території.

24 липня 2024 року у кримінальному провадженні №22024000000000659 між прокурором ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 за участю захисників обвинуваченого - адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 укладено угоду про визнання винуватості.

Зазначеною угодою визначені наступні обставини та умови.

Істотними для кримінального провадження обставинами є: відсутність заподіяної шкоди (збитків); беззастережне визнання підозрюваним своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення; інші зобов`язання, які добровільно бере на себе підозрюваний за угодою про визнання винуватості.

Підозрюваний ОСОБА_3 діючи добровільно, за участі захисників, під час досудового розслідування ініціював укладення угоди.

Підозрюваний ОСОБА_3 під час досудового розслідування беззастережно та повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.4 ст.111-1 КК України, в обсязі і за обставин, викладених у повідомленні про підозру.

Сторони угоди про визнання винуватості підтверджують, що її укладення є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

ОСОБА_3 зобов`язується зробити внесок певної грошової суми для підтримки Збройних Сил України.

При вирішенні питання про укладення цієї угоди враховано тяжкість вчиненого злочину, активне сприяння ОСОБА_3 . встановленню обставин кримінального провадження, критична оцінка скоєного, надання свідчень щодо вчинення кримінальних правопорушень іншими особами, у тому числі щодо обставини вчинення кримінального правопорушень, які досліджуються у кримінальному провадженні за №22024000000000304.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Шкода кримінальними правопорушеннями не завдана.

При визначенні виду та міри покарання сторони враховують положення ч.2 ст.50 КК України, згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також загальні засади призначення покарання, передбачені ст.65 КК України: санкцію ч. 4 ст. 111-1 КК України, положення загальної частини КК України, ступінь тяжкості вчиненого підозрюваним злочину, його особу, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При визначенні виду та міри покарання підозрюваному сторони враховують істотні для кримінального провадження обставини: особу підозрюваного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, працевлаштований, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4, та дочку ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5.

Сторони погоджуються на призначення ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст.28, ч.4 ст.111-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, з позбавленням права обіймати посади керівників підприємств, організацій на строк 10 (десять) років, без конфіскації майна. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком, з покладанням обов`язків, передбачених п.1, п.2 ч.1 ст.76 КК України,

У судовому засіданні прокурор, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладену з обвинуваченим.

Захисники у судовому засіданні просили затвердити угоду про визнання винуватості від 24.07.2024 року, укладену між їх підзахисним та прокурором, оскільки дана угода відповідає вимогам закону, укладена в їх присутності, добровільно.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 пояснив суду, що угода про визнання винуватості укладена добровільно, не є наслідком застосування примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Просив суд затвердити угоду про визнання винуватості від 24.07.2024 року і призначити узгоджену міру покарання, при цьому беззастережно визнає себе винним у вчиненні інкримінованого правопорушення.

Суд, дослідивши угоду про визнання винуватості, надані матеріали кримінального провадження, вислухавши доводи учасників розгляду, дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.468, ст469 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Перевіривши угоду про визнання винуватості на її відповідність вимогам чинного КПК України, суд прийшов до висновку, що зазначена угода у повному обсязі відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки вона містить всі необхідні вимоги, визначені статтею 472 КПК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.111-1 КК України, яке є нетяжким злочином, а його дії кваліфіковані правильно.

Суд вважає, що при узгодженні в угоді про визнання винуватості міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , сторонами було враховано його особу, який раніше не судимий, на обліках у психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце проживання, є підприємцем, має на утримання двох неповнолітній дітей.

Обставини, що пом`якшують покарання є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Так ОСОБА_3 активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, що виразилось у повідомленні ним про всі обставини його вчинення, які в подальшому були підтвердженні доказами. При цьому, враховано відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, обвинувачений може виконати взяті на себе за угодою зобов`язання, наявні фактичні підстави для визнання винуватості, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст.65 КК України.

При цьому в підготовчому судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений розуміє свої права визначені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Судом у підготовчому судовому засіданні також встановлено, що укладання угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

За таких підстав суд доходить висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної від 24.07.2024 року у кримінальному провадженні №22024000000000659 між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 .

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, дані, які характеризують ОСОБА_3 , суд вважає, що для виправлення обвинуваченого і для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень у майбутньому буде справедливим та достатнім обрати йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років, з позбавленням права обіймати посади керівників підприємств, організацій на строк 10 (десять) років, без конфіскації майна та на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки.

Цивільний позов не заявлявся, речові докази та процесуальні витрати - відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 314, 315, 369-376, 475, 615 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду від 24 липня 2024 року у кримінальному провадженні №22024000000000659 між прокурором ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_3 за участю захисників обвинуваченого - адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.4 ст.111-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, з позбавленням права обіймати посади керівників підприємств, організацій на строк 10 (десять) років, без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Покласти на ОСОБА_3 обов`язки, передбачені п.1, п.2 ч.1 ст.76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

У відповідності до ст.77 КК України не застосовувати до ОСОБА_3 додаткове покарання, передбачене санкцією ч.4 ст.111-1 КК України, у вигляді конфіскації майна.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у виді застави з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України- до набрання вироку законної сили залишити без змін.

На вирок суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва.

Суддя ОСОБА_1