Постанова

від 11.12.2007 по справі 11/46-на

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/46-НА

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "11" грудня 2007 р. Справа № 11/46-НА

Господарський суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Маріщенко Л.О.

при секретарі Бондар В.А.

за участю представників сторін:

від позивача Піскова В.В. - дов. від 09.01.2007р. за №01

від відповідача Діброва Л.О. - дор. від 05.01.2007р. №7/10/10-0

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Акціонерного товариства закритого типу "П'ятирічанка" (с.П'ятирічанкаБаранівського району)  

до державної податкової інспекції у Баранівському районі  (м.Баранівка)

про скасування податкових повідомлень - рішень

В судовому засідання 04.12.07 р. оголошувалась перерва до  12:00  11.12.07 р. з викликом сторін.

Позивачем подано адміністративний позов про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача.

Представником позивача надано заяву про зміни до адміністративного позову, відповідно до якої просить скасувати податкове повідомлення - рішення №0000522302/1 та №0000522301/1 від 03.04.2006р. (а.с.95-96)

Оскільки дана заява не суперечить вимогам ст.50,51 КАС України справа вирішується в межах уточнених позовних вимог.

Згідно ст. 55 КАС України  в судовому засіданні 13.07.07 р. за клопотанням  відповідача  від 30.06.07 р. було здійснено заміну Баранівської МДПІ  на її правонаступника - ДПІ у Баранівському районі.

Представником відповідача надано відзив, в якому позовні вимоги заперечує в повному обсязі як заявлені безпідставно.(а.с.119-121)

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено перевірку з 14.12.2005р. по 18.01.2006р. продотримання вимог податкового та валютного законодавства позивачем за період з 01.01.2003р. по 30.09.2005р.

За результатами даної перевірки складено Акт від 20.01.2006р. за №3/231/60290765, відповідно до якого встановлено порушення п.2.12 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджених постановою Правління Національного банку України 19.02.2001р. за №72 та ст.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995р. за №436.

Крім того, відповідно до даного Акту позивачем порушено пп.4.1.6 ст.4, п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

На підставі даного Акту відповідачем складено по рішення про застосування фінансових санкцій за №0000032302/0 від 20.01.2006р. на суму 8960,73 грн. та податкове повідомлення-рішення за №0000522301/0 від 20.01.2006р. на суму 10500,00 грн.

Позивач не погоджуючись з даними рішеннями відповідача звернулася зі скаргою до відповідача Баранівська МДПІ, розглянувши скаргу, прийняла рішення яким відмовила скаржнику в задоволенні скарги та прийняла нові рішення за №0000522302/1 та №0000032302/1 від 03.04.2006р.

Позивач не погоджується з даними рішеннями відповідача з наступних підстав.

Стосовно порушення готівкового обігу позивач зазначає, що дійсно ним здійснювались виплати, що пов'язані з оплатою праці при наявності податкового боргу. Однак, вказує на те, що 09.11.2004р. вступив в силу Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати", яким передбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці. Таким чином, на думку позивача, у відповідача не було законних підстав для нарахування штрафних санкцій за період з 09.11.2004р. по 30.09.2005р.

Щодо донарахованого податку на прибуток в сумі 7000,00 грн. та застосування штрафних санкцій з податку на прибуток в сумі 3500,00 грн. позивач зазначає, що 10.12.2002р. було порушено справу про банкрутство. Справу було припинено в зв'язку з укладенням мирової угоди, згідно якої Баранівська МДПІ погодилась на списання 90% боргу, а саме 26965,43 грн. Посилаючись на пп.12.1.5 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивач вказує на те, що внаслідок списання заборгованості відповідно до законодавства з питань банкрутства не змінюються податкові зобов'язання як покупця, так і продавця у зв'язку із таким визнанням.

Оцінивши в сукупності матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд позовні вимоги задовольняє в повному обсязі з наступних підстав.

Як свідчить рішення про застосування штрафних і фінансових санкцій від 03.04.2006р. прийняте відповідно до Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки".

П.1 даного Указу встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу:

за витрачання готівки з виручки, отриманої від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень, на виплату заробітної плати, матеріального заохочення, допоміг усіх видів, компенсацій за наявності податкової заборгованості - у розмірі здійснених виплат;

Разом з тим, ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади і їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень і способом, які передбачені законами і Конституцією України.

Відповідно до вимог п.7 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби мають право застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та в розмірах, встановлених законом.

Тобто, встановивши порушення, податкові органи повинні прийняти рішення про застосування санкцій, у порядку та розмірах, встановлених законом який регулює спірні правовідносини.

Згідно ст.238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Одним з різновидів адміністративно-господарської санкції, згідно ч.1 ст.239 Кодексу є адміністративно-господарський штраф, який застосовується у разі порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст.250 ГК України, адміністративно-господарські санкції, в тому числі і адміністративно-господарський штраф, можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Викладені в Акті перевірки факти мали місце з 07.09.2004р. по 29.12.2004р., а рішення про застосування штрафних санкцій прийнято 20.01.2006р., тобто більше ніж через рік.

Неправильне застосування податковим органом законодавства при проведенні перевірки та недотримання форми прийнятого акту є підставою для визнання оскаржуваного рішення за №0000032302/1 від 03.04.2006р. нечинним.

Стосовно податкового повідомлення-рішення за №0000522301/1 від 03.04.2006р. слід зазначити наступне.

З Акту перевірки від 20.01.2006р. та відзиву відповідача випливає, що позивачем  порушено пп.4.1.6 ст.4, ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме платник податку - продавець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: суд не задовольняє позов продавця або задовольняє його частково чи не приймає позов до провадження або задовольняє позов покупця про визнання недійсними вимог щодо погашення цієї заборгованості або її частини; сторони договору у досудовому порядку досягають згоди щодо продовження строків погашення заборгованості або її частини; сторони договору у досудовому порядку досягають згоди щодо продовження строків погашення заборгованості чи списання всієї суми заборгованості або її частини.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що в 2003 році Господарським судом Житомирської області було порушено провадження у справі про банкрутство позивача.

Справу про банкрутство було припинено в зв'язку з укладанням мирової угоди, згідно умов якої відповідач погоджується на списання 90% боргу, а саме 26965,43 грн.

Відповідно пп.12.1.5 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборгованість, попередньо віднесена до складу валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту, або відшкодована за рахунок страхового резерву згідно з пунктом 12.3 цієї статті, яка визнається безнадійною внаслідок недостатності активів покупця, визнаного банкрутом у встановленому порядку, або внаслідок її списання згідно з умовами мирової угоди, укладеної відповідно до законодавства з питань банкрутства, не змінює податкові зобов'язання як покупця, так і продавця у зв'язку із таким визнанням.

Відповідно додатку К 4 до рядків 02.3, 05.3 та 23 декларації з податку на прибуток  підприємства  урегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості  здійснюється у зв'язку з невиконанням умов договору СПД (покупцем та продавцем)  на підставі положень пп. 12.1.1,12.1.2,12.1.5  ст. 12  відповідного Закону.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 160 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити

2. Визнати нечинними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.04.2006р. за №0000522301/1 та рішення про застосування штрафних санкцій від 03.04.2006р. за №0000032302/1 ДПІ у Баранівському районі.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства закритого типу "П'ятирічанка", 12736, Житомирська область, Баранівський район, с.П'ятирічанка, код 00290765, - 3,40 грн. судових витрат.

Постанова господарського суду Житомирської області набирає законної сили в строки, встановлені ст.254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки, встановлені ст.186 КАС України.

Суддя Маріщенко Л.О.      

             дата складання 12.12.07 р.

Друк:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу