Рішення

від 23.08.2024 по справі 120/7924/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 серпня 2024 р. Справа № 120/7924/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про визнання протиправним та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

18.06.2024 до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідач 1), Військової частини ІНФОРМАЦІЯ_4 3072 (далі - Військова частина НОМЕР_2 , відповідач 2) про визнання протиправним та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 31.05.2024 №303, в частині призову та направлення для проходження військової служби ОСОБА_1 , адже такий прийнято без врахування наказу Мінекономіки №13757 від 31.05.2024, згідно з яким ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців до 31.11.2024. За наведених обставин, позивач вважає, що він підлягає виключенню зі списків особового складу Військової частини ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки наказ командира зазначеної військової частини від 31.05.2024 за №164 про його зарахування до списків особового складу був виданий внаслідок прийняття ІНФОРМАЦІЯ_3 протиправного наказу про його мобілізацію.

Ухвалою від 24.06.2024 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Даною ухвалою також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву та витребувано:

- у ІНФОРМАЦІЯ_1 : докази перебування ОСОБА_1 на військовому обліку, документи, на підставі яких було мобілізовано ОСОБА_1 , в тому числі копію наказу про мобілізацію ОСОБА_1 , докази згоди позивача на призов на військову службу під час мобілізації (якщо така наявна), копію мобілізаційного розпорядження, копію наказу про направлення позивача для проходження військової служби до Військової частини ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- у Військової частини ІНФОРМАЦІЯ_4 3072: копію наказу про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини.

У встановлений судом строк відповідачем 2 подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначив, що під час прийому солдата ОСОБА_1 31.05.2024 останній не надав підтверджуючих документів, які б надавали право відстрочки від призову, а також заяв письмових чи усних про незаконний призов на військову службу, про наявність відстрочки від призову, про незаконне його включення до списків особового складу, або з будь яких проблемних питань до командування військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_1 не звертався.

31.05.2024 представниками військової частини НОМЕР_2 , було здійснено перевірку оформлених документів, а саме: військово-облікового документа; обліково-послужної картки (для рядового та сержантського складу); довідки з висновком військово-лікарської комісії про придатність до військової служби за станом здоров`я; поіменний список (додаток 14) постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560; які були належним чином оформлені та заповненні.

Враховуючи вище викладене, та наявність всіх військово-облікових документів, які передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, командування військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 не мало підстав щодо відмови у призові на військову службу під час мобілізації солдату ОСОБА_1 .

Виходячи з викладеного військова частина НОМЕР_2 вважає позовні вимоги позивача про протиправність і скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 164 від 31.05.2024 в частині призову та направлення для проходження військової служби ОСОБА_1 , визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) в частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_1 на відповідну посаду, зобов`язання військову частину НОМЕР_2 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 є такими, що не відповідають фактичному стану справ, а тому не підлягають задоволенню.

24.07.2024 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справу в якості відповідача - Головне управління Національної Гвардії України та про залучення до участі у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Військову частину НОМЕР_1 Національної Гвардії України, а також про зміну предмету позову та, як наслідок, збільшення (уточнення) позовних вимог, шляхом їх викладення в наступній редакції:

"Визнати протиправним і скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 303 від 31 травня 2024 року в частині призову на направлення для проходження військової служби ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 (по стройовій частині) військової частини НОМЕР_2 від 31 травня 2024 року № 164 в частині зарахування до списків особового складу Навчального центру військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_1 на відповідну посаду.

Зобов`язати Військову частину ІНФОРМАЦІЯ_4 НОМЕР_2 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .

Визнати протиправним та скасувати наказ командувача Національної Гвардії України по особовому складу від 12 липня 2024 року № 186 о/с в частині переміщення солдата ОСОБА_1 (Г-184950) для подальшого проходження військової служби під час мобілізації на особливий період до військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 (по стройовій частині) військової частини НОМЕР_2 від 16 липня 2024 № 214 в частині виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та всіх видів забезпечення солдата ОСОБА_1 (Г-184950) в зв`язку з переміщенням його для подальшого проходження служби під час мобілізації на особливий період до військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України.".

Крім того, представником позивача до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказів суб`єктів владних повноважень до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 120/7924/24.

Ухвалою від 25.07.2024 в порядку забезпечення адміністративного позову:

- зупинено дію наказу командувача Національної Гвардії України по особовому складу від 12 липня 2024 року № 186 о/с в частині переміщення солдата ОСОБА_1 (Г- НОМЕР_3 ) для подальшого проходження військової служби під час мобілізації на особливий період до військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 120/7924/24;

- зупинено дію наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 (по стройовій частині) військової частини НОМЕР_2 від 16 липня 2024 № 214 в частині виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та всіх видів забезпечення солдата ОСОБА_1 (Г-184950) в зв`язку з переміщенням його для подальшого проходження служби під час мобілізації на особливий період до військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 120/7924/24;

- заборонено органам та посадовим особам Національної Гвардії України здійснювати будь-які дії з переміщення для подальшого проходження військової служби під час мобілізації на особливий період солдата ОСОБА_1 (Г-184950) до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 120/7924/24.

Також, ухвалою від 25.07.2024 вирішено подальший розгляд справи здійснювати із урахуванням внесених змін до предмету позову та з урахуванням уточнених позовних вимог. Залучено до участі у справу:

- в якості відповідача Головне управління Національної Гвардії України;

- в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Військову частину НОМЕР_1 Національної Гвардії України.

Встановлено відповідачу та треті особі строк для надання відзиву на позовну заяву та письмових пояснень.

06.08.2024 та 08.08.2024 від представника військової частини НОМЕР_1 отримано письмові пояснення та додаткові пояснення, в яких останній просив відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог. Зокрема представник військової частини зазначив, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №190 від 22.07.2024 солдата ОСОБА_1 було зараховано до списків частини, який прибув для проходження військової служби із військової частини НОМЕР_2 НГУ, у розпорядження командира військової частини з 17.07.2024 на підставі припису №247 від 16.07.2024. Також, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №194 від 26.07.2024 солдата ОСОБА_1 з 17.07.2024 було призначено на посаду старшого механіка-водія 2-го відділення 3-го взводу оперативного призначення 3-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 1-го батальйону оперативного призначення.

На переконання представника військової частини НОМЕР_1 аналіз положень ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також Глави 2 Розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу Національної гвардії України, затвердженої наказом МВС України від 30.01.2017 №73 свідчить про те, що питання перевірки обставин бронювання, а також інші питання процедури мобілізації, не є повноваженнями військової частини НОМЕР_1 . Отже, на даний час підстави для звільнення позивача з військової служби відсутні.

За наведених обставин, на переконання представника в/ч НОМЕР_1 , право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

Ухвалою від 14.08.2024, за клопотанням представника позивач, вирішено подальший розгляд справи здійснювати із урахуванням уточнених позовних вимог. Замінено процесуальний статус Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача на відповідача. Встановлено Військовій частині НОМЕР_1 Національної Гвардії України строк до 23.08.2024 для подання відзиву на позовну заяву з дотриманням вимог, передбачених ст. 162 КАС України.

15.08.2024 на адресу суду від представника Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказав, що прийняті Військовою частиною НОМЕР_1 спірні накази прийняті у межах та у спосіб визначений нормами чинного на час їх прийняття законодавством.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у визначені судом строки правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, хоча про розгляд справи повідомлений завчасно та належним чином за допомогою підсистеми "Електронний суд", про що в матеріалах справи посадовою особою суд складено відповідну довідку.

Головне управління Національної Гвардії України правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, хоча про розгляд справи повідомлений завчасно та належним чином за допомогою підсистеми "Електронний суд", про що в матеріалах справи посадовою особою суд складено відповідну довідку.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що ОСОБА_1 перебуває в трудових відносинах з ТОВ "Валром Україна".

Відповідно до наказу Міністерства економіки України (Мінекономіки) про бронювання військовозобов`язаних за ТОВ "Валром України" від 31.05.2024 за №13757, на період мобілізації та на воєнний час військовозобов`язаних, які працюють у ТОВ "Валром України", за списком, погодженим Генеральним штабом Збройних Сил України (реєстраційний номер 300/1/С/23098 від 14.05.2024) (а.с. 31).

Згідно Списку військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час ТОВ "Валром Україна" в графі 5 значиться ОСОБА_1 (а.с. 32).

Відповідно до витягу з наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов`язаному ОСОБА_1 , 1991 року народження, який працює в ТОВ "Валром Україна" на посаді "Начальник зміни", відповідно до наказу Мінекономіки №13757 від 31.05.2024 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців до 31.11.2024 (а.с. 35).

Також, з матеріалів справи слідує, що Генеральним директором ТОВ "Валром Україна" сформовано та підписано повідомлення про бронювання військовозобов`язаного, згідно з яким ОСОБА_1 , 1991 року народження, який працює в ТОВ "Валром Україна" на посаді "Начальник зміни", відповідно до наказу Мінекономіки №13757 від 31.05.2024 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців до 31.11.2024 (а.с.34).

Відповідно до витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (з питань мобілізації та мобілізаціної готовності) від 31.05.2024 №303 солдата ОСОБА_1 призвано на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період до Військової частини ІНФОРМАЦІЯ_4 3072.

На підставі наказу начальника навчального центру західного оперативно-територіального об`єднання національної гвардії України (по стройовій частині) від 31.05.2024 за №164, солдата ОСОБА_1 зараховано в списки особового складу навчального центру Національної гвардії України та на всі види забезпечення. Підставою прийняття зазначеного наказу визначено: іменний список ІНФОРМАЦІЯ_8 від 31.05.2024, №2573, рапорт солдата ОСОБА_1 , довідка про результати обрахування вислуги років, Указ Президента України від 24.02.2022 №69/2022.

Вважаючи наказ відповідача 1 від 31.05.2024 за №303 про призов на військову службу під час загальної мобілізації та, як наслідок, наказ відповідача 2 від 31.05.2024 за №164 про зарахування до списків особового складу військової частини протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Разом із тим, під час розгляду справи в суді, з отриманих від представника Військової частини НОМЕР_2 додаткових пояснень, стало відомо, що відносно позивача командувачем Національної Гвардії України по особовому складу прийнято наказ від 12 липня 2024 року №186 о/с щодо переміщення солдата ОСОБА_1 (Г-184950) для подальшого проходження військової служби під час мобілізації на особливий період до військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України.

Крім того, начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 (по стройовій частині) військової частини НОМЕР_2 прийнято наказ від 16 липня 2024 № 214 в частині виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та всіх видів забезпечення солдата ОСОБА_1 (Г-184950) в зв`язку з переміщенням його для подальшого проходження служби під час мобілізації на особливий період до військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України.".

Також, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №190 від 22.07.2024 солдата ОСОБА_1 було зараховано до списків частини, який прибув для проходження військової служби із військової частини НОМЕР_2 НГУ, у розпорядження командира військової частини з 17.07.2024 року на підставі припису №247 від 16.07.2024.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №194 від 26.07.2024 солдата ОСОБА_1 з 17.07.2024 було призначено на посаду старшого механіка-водія 2-го відділення 3-го взводу оперативного призначення 3-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 1-го батальйону оперативного призначення.

На переконання позивача, в зв`язку з протиправністю прийнятого відповідачем 1 наказу від 31.05.2024 за №303 про призов на військову службу під час загальної мобілізації, решта прийнятих відповідачами відносно нього наказів є також протиправними та підлягають скасуванню.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Разом із тим, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан.

Указом Президента України №69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Пунктом 8 цього Указу визначено місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку:

1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини;

2) здійснення призову військовозобов`язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України;

3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.

На час виникнення спірних правовідносин та на дату ухвалення рішення у цій справі на території України продовжує діяти воєнний стан.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).

Стаття 1 цього Закону передбачає, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону №3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно з ч. 5 ст. 4 Закону № 3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

За змістом ст.2 Закону №3543-XII правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Статтею 22 Закону №3543-XII встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Крім того, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Частина 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачає, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч.2 ст.2 цього Закону проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Згідно з ч.5 ст.1 Закону №2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

За змістом ч.9 ст.1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Згідно з ч.1 ст.39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Підстави, за якими військовозобов`язаним передбачено надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, визначені статтею 23 Закону №3543-XII.

Пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.

У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.

З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідно з додатками 1 і 2.

За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

За приписами статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з вимогами п.1 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII (в редакції чинній як на час виникнення спірних правовідносин, так і час розгляду справи в суді) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.

За правилами ст.24 Закону №3543-XII бронювання військовозобов`язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.

Згідно з вимогами ст.25 вказаного Закону бронюванню підлягають військовозобов`язані, які працюють:

1) в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування на посадах:

державної служби категорії "А", голів обласних, районних, районних у місті (у разі створення) рад, сільських, селищних, міських голів - усі військовозобов`язані;

державної служби категорій "Б", "В", в органах місцевого самоврядування - не більше 50 відсотків кількості військовозобов`язаних цих категорій у зазначених органах;

2) в органах державної влади, інших державних органах, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, органах прокуратури, Бюро економічної безпеки України, Державній службі України з надзвичайних ситуацій, Державній кримінально-виконавчій службі України, Службі судової охорони, в судах, установах системи правосуддя та органах досудового розслідування (крім військовозобов`язаних, зазначених у пункті 1 цієї частини), а також на штатних посадах патронатних служб державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;

3) на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі якщо це необхідно для виконання встановлених мобілізаційних завдань (замовлень);

4) на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань або функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, у тому числі кінцеві бенефіціарні власники таких підприємств, які не є їх працівниками. Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань в особливий період, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок та організація бронювання, критерії, перелік посад і професій, а також обсяги бронювання військовозобов`язаних визначаються цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, прийнятими на його виконання.

Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що здійснюють бронювання військовозобов`язаних, зобов`язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаних, які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються.

Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації положень Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію щодо бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час" від 27 січня 2023 р. № 76 (далі - Постанова №76) , окрім іншого, затверджено Порядок бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану.

Пунктом 1 Порядку №76 визначено, що цей Порядок визначає механізм бронювання під час воєнного стану військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, які працюють або проходять службу:

в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування;

на підприємствах, в установах та організаціях, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період;

на підприємствах, в установах та організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період;

у спеціалізованих установах ООН, міжнародних судових органах, міжнародних та неурядових організаціях та установах, членом, учасником або спостерігачем у яких є Україна, відповідно до укладених міжнародних договорів України;

на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, які є операторами протимінної діяльності та проводять розмінування (гуманітарне розмінування) відповідно до законодавства (далі - оператори протимінної діяльності).

Пунктом 2 Порядку №76 визначено, що бронювання військовозобов`язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється згідно з рішенням Мінекономіки за списками військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час (далі - список), погодженими Міноборони (військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку в СБУ, Службі зовнішньої розвідки, розвідувальному органі Міноборони, - за списками, погодженими СБУ, Службою зовнішньої розвідки, розвідувальним органом Міноборони), в паперовій та/або електронній формі або в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) відповідно до Порядку бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2024 р. № 650 Деякі питання бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану

Заброньованим військовозобов`язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації (далі - відстрочка).

У рішенні Мінекономіки зазначається строк дії відстрочки, який не може перевищувати:

строку проведення мобілізації, - для військовозобов`язаних, зазначених в абзаці другому пункту 1 цього Порядку, та військовозобов`язаних, які працюють або проходять службу в Державній кримінально-виконавчій службі; строку дії контракту (договору) на поставку товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань, - для військовозобов`язаних, зазначених в абзаці третьому пункту 1 цього Порядку; 12 місяців, - для військовозобов`язаних, зазначених в абзаці четвертому пункту 1 цього Порядку; строк договору (контракту) або строку, на який їх обрано (призначено), - для військовозобов`язаних, зазначених в абзаці п`ятому пункту 1 цього Порядку.

Згідно пункту 3 Порядку бронювання керівники органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій відповідають за включення військовозобов`язаних працівників до списків, а також за відповідність облікових даних військовозобов`язаних, зазначених у списку, їх військово-обліковим документам.

Нормами пункту 8 Порядку бронювання визначено, що підприємства, установи і організації, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, подають список до центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у відповідній сфері, або відповідної обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації, або відповідної обласної, Київської та Севастопольської міської військової/військово-цивільної адміністрації (у разі її утворення), на території юрисдикції якої вони розташовані.

Список подається за формою згідно з додатком 1 в паперовій та/або електронній формі разом з відповідним обґрунтуванням та довідкою про кількість військовозобов`язаних за формою згідно з додатком 2.

Центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у відповідній сфері, або обласна, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, або обласна, Київська та Севастопольська міські військові/військово-цивільні адміністрації (у разі їх утворення), МЗС, Секретаріат Кабінету Міністрів України проводять перевірку повноти заповнення списку, наявності наданого до нього обґрунтування, дотримання вимог щодо кількості військовозобов`язаних, які підлягають бронюванню, та подають його у строк не більше ніж п`ять робочих днів з дня отримання списку на погодження Генеральному штабу Збройних Сил (СБУ, Службі зовнішньої розвідки).

Згідно пункту 11 Порядку бронювання за результатами перевірки списків, поданих відповідно до пункту 10 цього Порядку, щодо повноти їх заповнення, наявності обґрунтувань та погодження Міноборони (СБУ, Службою зовнішньої розвідки, розвідувальним органом Міноборони) Мінекономіки приймає у строк не більш як п`ять робочих днів з дня отримання зазначених списків рішення про бронювання військовозобов`язаних.

Пунктом 12 Порядку бронювання також встановлено, що з метою оформлення військовозобов`язаним відстрочки Мінекономіки надсилає рішення про бронювання військовозобов`язаних органам державної влади, іншим державним органам, якими подано списки, а також Міноборони (СБУ, Службі зовнішньої розвідки, розвідувальному органу Міноборони).

Орган державної влади, інший державний орган, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа та організація видають військовозобов`язаному витяг із зазначеного рішення за формою згідно з додатком 3.

Витяг, засвідчений підписом керівника та скріплений печаткою (у разі її наявності) відповідного органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи чи організації, є документом, що підтверджує надання військовозобов`язаному відстрочки.

Витяг видається військовозобов`язаному під розпис у відомості видачі бланків спеціального військового обліку, складеній за формою згідно з додатком 4.

Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації у п`ятиденний строк з дня видачі витягу військовозобов`язаному надсилають до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, де військовозобов`язаний перебуває на військовому обліку (відповідного підрозділу Центрального управління та/або регіональних органів СБУ, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки), повідомлення про бронювання військовозобов`язаного за формою згідно з додатком 5 для зарахування його на спеціальний військовий облік.

Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому військовозобов`язаний перебуває на військовому обліку (відповідний підрозділ Центрального управління та/або регіональний орган СБУ, відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки), на підставі рішення про бронювання військовозобов`язаних зараховує у строк не більше ніж п`ять робочих днів з дня його отримання такого військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік.

Тобто, з метою ведення районними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки спеціального обліку військовозобов`язаних, резервістів, які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на останніх покладено обов`язок із своєчасного повідомлення органу, в якому вони перебувають на військовому обліку, про наявність таких підстав.

Тобто, з метою ведення районними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки спеціального обліку військовозобов`язаних, резервістів, які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на останніх покладено обов`язок із своєчасного повідомлення органу, в якому вони перебувають на військовому обліку, про наявність таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Мінекономіки №13757 від 31.05.2024 ОСОБА_1 заброньовано за ТОВ "Валром Україна" та надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців до 31.11.2024, що підтверджується відповідним витягом з наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов`язаного (а.с. 35).

Крім того, судом встановлено, що на виконання пункту 12 Порядку бронювання ТОВ "Валром Україна" надіслало до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, де військовозобов`язаний перебуває на військовому обліку повідомлення про бронювання ОСОБА_1 за формою згідно з додатком 5 для зарахування його на спеціальний військовий облік (а.с. 34).

Відтак, на момент винесення начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 наказу від 31.05.2024 №303 про мобілізацію ОСОБА_1 , у відповідності до вимог статті 23 Закону №3543-XII, позивач мав відстрочку від призову на військову службу у строк до 31.11.2024 включно, а отже не підлягав призову на військову службу під час мобілізації. Проте, відповідачем 1 не було вжито належних заходів щодо з`ясування таких обставин.

В контексті наведеного суд також зазначає, що відповідно до п.1 Положення "Про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до абз. 9 пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Також за приписами п.15 Положення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний організовувати проведення:

- перевірок готовності підприємств до оповіщення та забезпечення явки громадян, що підлягають призову на військову службу під час мобілізації та у воєнний час, на пункти збору або у військові частини,

- перевірок стану бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час і виконання військово-транспортного обов`язку.

З наведеного слід дійти висновку, що обов`язок щодо перевірки наявності відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу та підстав для її надання також покладено й на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, а тому відповідач 1 мав перевірити наявність чи відсутність у позивача права на відстрочку від призову за мобілізацією, ураховуючи відповідне повідомлення збоку позивача.

Водночас, пунктом 12 Порядку №76 прямо передбачено, що Міноборони (СБУ, Служба зовнішньої розвідки, розвідувальний орган Міноборони) у триденний строк доводить рішення про бронювання військовозобов`язаних до відома відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу Центрального управління та/або регіональних органів СБУ, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки, відповідного підрозділу розвідувального органу Міноборони).

Отже, поряд із обов`язком роботодавця повідомити відповідний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про прийняте Мінекономіки рішення про бронювання військовослужбовця, відповідний обов`язок покладено також на Міноборони.

У будь-якому випадку, на переконання суду, позивач не може нести відповідальність за належність доведення до відповідача інформації про відстрочку від призову, позаяк така процедура залежна від комунікації між підприємством, де працює позивач, а не від дій самого позивача.

Більше того, необізнаність відповідача 1 про наявність у позивача права на відстрочку від призову не спростовує того факту, що позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до статті 23 Закону №3543-XII.

На переконання суду, в даному випадку, з огляду на очевидну незаконність оскаржуваного позивачем акта індивідуальної дії, який хоч і вичерпує дію фактом виконання, його скасування не порушить стабільності публічно-правових відносин та принцип правової визначеності, а навпаки вказуватиме на неприпустимість допущення неправомірних дій центром комплектування при мобілізації військовозобов`язаних осіб, які мають право на відстрочку від призову (мають статус заброньованої особи).

З урахуванням вищевказаного, суд доходить висновку про те, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 про призов на військову службу під час мобілізації від 31.05.2024 №303, в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до Військової частини ІНФОРМАЦІЯ_4 3072 є протиправним та підлягає скасуванню.

У контексті встановлених обставин справи, інші аргументи учасників справи не мають вирішального впливу на висновки суду про протиправність оскаржуваного наказу.

Щодо позовних вимог в частині скасування решти прийнятих відповідачами наказів, а саме:

- наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 (по стройовій частині) військової частини НОМЕР_2 від 31 травня 2024 року № 164 в частині зарахування до списків особового складу Навчального центру військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_1 на відповідну посаду;

- наказу командувача Національної Гвардії України по особовому складу від 12.07.2024 № 186 о/с в частині переміщення солдата ОСОБА_1 (Г-184950) для подальшого проходження військової служби під час мобілізації на особливий період до військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України;

- наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 (по стройовій частині) військової частини НОМЕР_2 від 16 липня 2024 № 214 в частині виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та всіх видів забезпечення солдата ОСОБА_1 (Г-184950) в зв`язку з переміщенням його для подальшого проходження служби під час мобілізації на особливий період до військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України.

- наказу командира Військової частини НОМЕР_1 НГ України від 22.07.2024 № 190, відповідно до п.2 якого: зарахувати до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення: солдата ОСОБА_1 (Г НОМЕР_3 ), який прибув для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період із військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) та зарахований наказом командувача Національної гвардії України від 12.07.2024 року №186 о/с у розпорядження командира військової частини, з 17 липня 2024 року;

- наказу командира Військової частини НОМЕР_1 НГ України від 26.07.2024 № 194, відповідно до п.7 якого: уважати такими, що приступили до виконання обов`язків: солдата ОСОБА_1 (Г-184950), з 17 липня 2024 року за посадою старшого механіка-водія 2-го відділення 3-го взводу оперативного призначення 3-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 1-го батальйону оперативного призначення (ВОС-124791П), який призначений на цю посаду наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 24.07.2024 №46о/с, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Так, апеляційний суд вважає, що з урахуванням наведеного вище, дії і рішення відповідачів не ґрунтуються на Законі, суперечать принципу верховенства права та не узгоджуються із судовою практикою Європейського суду з прав людини.

Зокрема, рішення відповідача та висновки суду не відповідають принципу «належного урядування», який, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), пункт 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67, від 11 червня 2009 року, також рішення у справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, пункт 71).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року).

Держава-відповідач нестиме відповідальність за Конвенцією за порушення прав людини, спричинені діями її представників при виконанні ними своїх службових обов`язків (див., наприклад, рішення у справі Крастанов проти Болгарії (Krastanov v. Bulgaria), заява № 50222/99, пункт 53, від 30 вересня 2004 року). Проте держава також нестиме відповідальність, якщо її представники перевищують межі своїх повноважень або діють всупереч інструкціям (див. рішення у справах Молдован та інші проти Румунії (№ 2) (Moldovan and Others v. Romania (no. 2), заяви №№ 41138/98 і 64320/01, пункт 94, ECHR 2005-VII (витяги), та Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), від 18 січня 1978 року, пункт 159, Series А № 25).

Отже суд зазначає, що будь-які обмеження прав і свобод: мають бути законними; повинні мати легітимну мету; повинні бути необхідними в демократичному суспільстві для досягнення легітимної мети.

Якщо суд встановлює, що певний захід відповідає критерію законності, то він з`ясовує наявність легітимної мети, а вже тоді визначає можливість вважати цей захід необхідним у демократичному суспільстві для досягнення однієї із законних цілей.

В даному випадку, прийняття ІНФОРМАЦІЯ_9 наказу від 31.05.2024 №303, в частині призову та направлення для проходження військової служби ОСОБА_1 , який судом визнано протиправним, мало наслідком прийняття іншими військовими частинами ряду наказів, якими позивача спочатку з 31.05.2024 було зараховано до списків особового складу Військової частини ІНФОРМАЦІЯ_4 , а в подальшому зараховано до Військової частини НОМЕР_1 НГ України, в якій позивач рахується на час розгляду даної справи в суді.

Таким чином, прийняті внаслідок реалізації наказу від 31.05.2024 №303 решта наказів , що пов`язані з проходженням позивачем військової служби, є похідними від наказу ІНФОРМАЦІЯ_9 , а тому теж підлягають скасуванню.

В той же час, визначаючись щодо вимог зобов`язального характеру, а саме в частині виключення позивача зі складу військової частини НОМЕР_2 , суд враховує, що у відповідності до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В даному випадку судом встановлено, що на час звернення до суду з даним позовом позивач, на виконання наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 від 31.05.2024 №303 був зарахований до списків Військової частини ІНФОРМАЦІЯ_4 3072. Разом з тим, вже після відкриття провадження у даній справі, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №190 від 22.07.2024 солдата ОСОБА_1 було зараховано до списків частини, який прибув для проходження військової служби із військової частини НОМЕР_2 НГУ, у розпорядження командира військової частини з 17.07.2024 на підставі припису №247 від 16.07.2024. Також, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №194 від 26.07.2024 солдата ОСОБА_1 з 17.07.2024 було призначено на посаду старшого механіка-водія 2-го відділення 3-го взводу оперативного призначення 3-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 1-го батальйону оперативного призначення.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, зважаючи на необхідність належного захисту та відновлення порушеного права позивача, слід вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 НГ України виключити солдата солдата ОСОБА_2 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 НГ України.

Приймаючи рішення про відновлення порушених прав позивача у зазначений вище спосіб, суд також враховує, що прийняття Міністерством економіки України наказу від 31.05.2024 за №13757 "Про бронювання військовозобов`язаних за ТОВ "Валром Україна", яким, окрім іншого, було заброньовано й позивача, було зумовлено необхідністю забезпечення функціонування економіки та життєдіяльності населення в особливий період. Тобто, відповідний наказ про бронювання позивача був прийнятий з метою забезпечення стабільної роботи ТОВ "Валром Україна", яке віднесено до категорії критично важливих підриємств, у спосіб збереження в штаті товариства кваліфікованої робочої сили.

Відповідно, перебування позивача в складі військової частини НОМЕР_1 НГ України, робить неможливим виконання ОСОБА_2 своїх посадових обов`язків на товаристві, що , в свою чергу, може дестабілізувати роботу ТОВ "Валром Україна", яке відповідно до наказу від 31.05.2024 за №13757 визнано критично важливим для економіки України.

При цьому, позовні вимоги, в частині виключення позивача зі списків особового складу відповідної військової частини НОМЕР_2 задоволенню не підлягають, адже на час прийняття рішення у даній справі, позивач вже вважається таким, що виключений зі списків особового складу відповідної військової частини.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснено відповідно до положень ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 303 від 31 травня 2024 року в частині призову на направлення для проходження військової служби ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ Військової частини ІНФОРМАЦІЯ_4 НОМЕР_2 (по стройовій частині) №164 від 31 травня 2024 року в частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_1 на відповідну посаду.

Визнати протиправним та скасувати наказ командувача Національної Гвардії України по особовому складу від 12.07.2024 № 186 о/с в частині переміщення солдата ОСОБА_1 (Г-184950) для подальшого проходження військової служби під час мобілізації на особливий період до військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 (по стройовій частині) військової частини НОМЕР_2 від 16 липня 2024 № 214 в частині виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та всіх видів забезпечення солдата ОСОБА_1 (Г-184950) в зв`язку з переміщенням його для подальшого проходження служби під час мобілізації на особливий період до військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України від 22.07.2024 № 190, відповідно до п.2 якого: зарахувати до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення: солдата ОСОБА_1 (Г НОМЕР_3 ), який прибув для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період із військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) та зарахований наказом командувача Національної гвардії України від 12.07.2024 року №186 о/с у розпорядження командира військової частини, з 17.07.2024.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 26.07.2024 № 194, відповідно до п.7 якого: уважати такими, що приступили до виконання обов`язків: солдата ОСОБА_1 (Г-184950), з 17 липня 2024 року за посадою старшого механіка-водія 2-го відділення 3-го взводу оперативного призначення 3-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 1-го батальйону оперативного призначення (ВОС-124791П), який призначений на цю посаду наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 24.07.2024 за №46о/с.

Зобов`язати Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 )

ІНФОРМАЦІЯ_10 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 )

Військова частина Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України 3072 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 )

Військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 )

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна