Рішення

від 20.11.2023 по справі 160/17518/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2023 року Справа № 160/17518/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт» Дніпровської міської ради до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови,

УСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Дніпропетровський електротранспорт» Дніпровської міської ради (далі КП «Дніпропетровський електротранспорт», позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі Укртрансбезпека, відповідач), в якому просить скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №004581 від 28.06.2023 року винесену начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті Дедянчуком Д.В.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що під час проведення перевірки, водієм автобусу ОСОБА_1 на вимогу співробітників Відділу державного нагляду надавався розклад руху, затверджений організатором пасажирських перевезень. Але з невідомих причин останні зазначили порушенням відсутність у водія розкладу руху. Крім того, транспортний засіб (автобус) марки МАЗ, номерний знак НОМЕР_1 станом на теперішній час вже є зареєстрованим і належить на праві класності Комунальному підприємству Київпастранс. Позивач є зберігачем цього транспортного засобу, що підтверджується Договором про відповідальне зберігання з правом використання № 45.22-37 від 06.10.2022 року, укладеним між КП Київпастранс і позивачем. У випадку зберігання і використання даного транспортного засобу, жодна з норм діючого законодавства України не зобов?язує позивача отримувати тимчасовий реєстраційний талон на право керування транспортним засобом. Також позивач зауважує, що перереєстрація транспортного засобу з переходом права власності на нього станом на день подання даної позовної заяви є неможливою, у зв`язку з тим, що Комунальне підприємство Київпастранс (власник даного транспортного засобу) міститься в Єдиному реєстрі боржників. Крім того, позивач зазначає, що відповідно до положень Постанови № 303 у Відділу державного нагляду були відсутні підстави для проведення перевірки співробітника КП Дніпровський електротранспорт ДМР під час дії воєнного стану. У зв`язку з чим позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалами суду позовну заяву залишено без руху та після усунення недоліків прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Одночасно, ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Від відповідача засобами електронного зв`язку через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив, в обґрунтування якого заперечує проти заявлених позовних вимог, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, зазначає, що для транспортних засобів, що перебувають, зокрема, у користуванні у фізичних чи юридичних осіб, реєстраційним документом, наявність якого є обов`язковою згідно з вимогами ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт, є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб. Також відповідач наголошує, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі відповідно до п.2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, зокрема, реєстраційний документ на транспортний засіб. Крім цього, відповідач зазначає, що згідно матеріалів перевірки, водієм під час рейдової перевірки було надано лише схему маршруту. На підставі зазначеного відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивачем подано відповідь на відзив, аргументи якої аналогічні доводам позовної заяви.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі направлення на рейдову перевірку № 014515 від 28.04.2023, посадовими особами Укртрансбезпеки 03.05.2023 року проводилась рейдова перевірка у м. Дніпро, площа Старомостова, М-Т № 48К.

Під час проведення рейду було перевірено транспортний засіб марки МАЗ автобус державний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

За результатом перевірки, посадовими особами Держтрансбезпеки складено Акт № 003266 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 03.05.2023, яким під час перевірки виявлено порушення ст.34 Закону України Про автомобільний транспорт, у тому числі, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України Про автомобільний транспорт, абз. 3 ч.1 перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.39 цього Закону, а саме: відсутній розклад руху затверджений організатором пасажирських перевезень та тимчасовий реєстраційний талон на КП Дніпровський електротранспорт ДМР.

26.06.2023 року Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області направив на офіційну електронну пошту позивача повідомлення про розгляд справи від 26.06.2023 № 47086/23/24-23, який відбувся 28.06.2023 року, разом з актом № 003266 від 03.05.2023.

28.06.2023 року начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби з безпеки на транспорті Дяденчуком Д. прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 004581, якою, за порушення статей 34, 39 Закону України Про автомобільний транспорт, що підтверджується актом № 003266 від 03.05.2023, з КП Дніпровський електротранспорт ДМР стягнуто адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн.

Позивач, не погодившись з вказаною постановою, звернувся до суду з позовом про визнання її протиправною та скасування.

Оцінивши наявні у справі доводи та докази, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Щодо доводів позивача про відсутність підстав для проведення означеної перевірки з огляду на постанову Кабінету Міністрів України №303 від 13.03.2022 року, суд зазначає таке.

Відповідно до п.1, 2 постанови Кабінету Міністрів України №303 від 13.03.2022 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постановлено припинити проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 Про введення воєнного стану в Україні.

За наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов`язань України протягом періоду воєнного стану дозволити здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах.

Згідно ст.1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного нагляду, податкового контролю, митного контролю, державного експортного контролю (крім здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами космічної діяльності України приватної форми власності законодавства про космічну діяльність в Україні), контролю за дотриманням бюджетного законодавства, державного нагляду на ринках фінансових послуг, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) у сфері медіа, державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг, державного ринкового нагляду та контролю нехарчової продукції, державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, під час рейдових перевірок (перевірок на дорозі), що проводяться з урахуванням особливостей, визначених Законом України Про автомобільний транспорт, державного нагляду за дотриманням вимог безпеки використання ядерної енергії, державного нагляду (контролю) у сфері безпеки торговельного мореплавства і судноплавства на внутрішніх водних шляхах (у частині нагляду (контролю) за суднами).

Враховуючи той факт, що дія Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, під час рейдових перевірок (перевірок на дорозі), що проводяться з урахуванням особливостей, визначених Законом України Про автомобільний транспорт, суд дійшов висновку, що дія постанови Кабінету Міністрів України №303 від 13.03.2022 року не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, під час рейдових перевірок (перевірок на дорозі), що проводяться з урахуванням особливостей, визначених Законом України Про автомобільний транспорт.

Таким чином, доводи позивача щодо відсутності підстав для проведення рейдової перевірки є необґрунтованими та не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України Про автомобільний транспорт № 2344-III від 05.04.2001, відповідно до статті 1 якого автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами (далі - Закон № 2344-III).

Згідно зі ст.6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на рік. Орган державного контролю не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку проведення планової перевірки письмово повідомляє про це автомобільного перевізника, якого буде перевіряти. Позапланові перевірки проводяться лише на підставі заяви (повідомлення в письмовій формі) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки наведених фактів та виконання припису про порушення зазначеного законодавства. Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

На виконання вимог ст.6 Закону № 2344-III, постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі Порядок № 1567), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Згідно з п.2 Порядку № 1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

За умовами п.3 Порядку № 1567 визначено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Відповідно до п.4 Порядку №1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно із п.12-14 Порядку №1567, рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Умовами п.15 Порядку № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, додержання водієм режиму праці та відпочинку, виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3, що встановлено п.21 Порядку № 1567.

Відповідно до пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктами 26, 27 Порядку №1567 визначено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Отже, в силу приписів частини першої статті 60 Закону № 2344-III відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту саме автомобільного перевізника.

За приписами ст.1 Закону № 2344-III:

автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

графік руху - відомості про час і послідовність виконання рейсу;

пасажирські перевезення - перевезення пасажирів легковими автомобілями або автобусами.

Відповідно до ст.31 Закону № 2344-III відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов`язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під`їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Тобто відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають автомобільні перевізники, а не власники транспортних засобів, за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього у відповідності до статті 1 ПДР України.

Відповідно до статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен:

- виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;

- утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону;

- забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;

- забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв;

- організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод;

- забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;

- забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;

- забезпечувати безпеку дорожнього руху;

- забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Згідно ч.1 ст.39 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Згідно ч.2 ст.39 Закону № 2344-III документи для регулярних пасажирських перевезень:

- для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до абзацу 5 пункту 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998 року, (далі Порядок №1388, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Згідно п.6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №379 від 11.08.2010 року, (далі Інструкція №379, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо власник ТЗ передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження ТЗ іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ. При цьому в графі "Особливі відмітки" тимчасового реєстраційного талона робиться запис "Дійсний до _____ 20__ року за наявності свідоцтва про реєстрацію ТЗ (технічного паспорта) серії ___ №

Проаналізувавши вищевикладене, суд доходить висновку, що стаття 39 Закону України Про автомобільний транспорт не містить прямої вимоги щодо наявності у автомобільного перевізника або водія на момент проведення перевірки тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб, також суд звертає увагу, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції №379 та пункту 16 Порядку №1388 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто не містять імперативної вказівки на отримання такого документа.

З огляду на наведене правове регулювання та в аспекті спірних правовідносин суд доходить висновку, що відповідачем протиправно застосовано до позивача штраф, передбачений абз.3 ч.1 ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт, за відсутність у позивача на момент перевірки тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб.

Щодо відсутності у позивача під час проведення перевірки розкладу руху, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1.3, 1.4, 2.1, 2.13 Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №278 07.05.2010 року, (далі Порядок №278, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) автомобільний перевізник повинен забезпечити водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, - таблицею вартості проїзду (крім міських перевезень), схемою маршруту та копією затвердженого організатором перевезень розкладу руху.

Схема маршруту та розклад руху регулярних перевезень або відповідний примірник паспорта регулярних спеціальних перевезень пред`являються водієм автобуса під час здійснення перевезень пасажирів та перевізником за його місцезнаходженням для перевірки представникам Державної служби України з безпеки на транспорті під час здійснення ними державного контролю та працівникам уповноважених підрозділів Національної поліції України.

Паспорт маршруту включає, зокрема, копію затвердженого організатором розкладу руху автобусів.

Затвердження паспорта діючого автобусного маршруту регулярних перевезень (додаток 1) здійснюється перевізником.

Згідно додатку №1 до Порядку №278 розклад руху має містить такий реквізит: на період з

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, водієм під час перевірки було подано розклад руху за маршрутом №48 К.

Відповідачем до відзиву на позовну заяву додані матеріали перевірки, серед яких є розклад руху за маршрутом №48 К, затверджений 12.01.2023 р.

Відтак, посилання позивача у позовній заяві про надання цього розкладу руху під час проведення перевірки та неврахування відповідачем, підтверджені матеріалами справи та не спростовані останнім.

В свою чергу, означений розклад руху не містить обов`язкового реквізиту, а саме: періоду на який визначено означений розкладу руху.

Однак суд звертає увагу, що відповідачем було застосовано до позивача штраф саме за відсутність означеного розкладу руху.

Суд критично ставиться до доводів відповідача щодо застосування до позивача штрафу саме за відсутність розкладу руху, оскільки розклад руху було фактично надано водієм під час перевірки.

Підсумовуючи суд зазначає, що розклад руху, наданий водієм під час перевірки, не відповідав додатку №1 до Порядку №278, однак відповідачем не було застосовано до позивача відповідальність за неналежне оформлення розкладу руху, а була застосована відповідальність саме за відсутність розкладу руху, що суперечить фактичним обставинам справи.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що відповідачем було безпідставно встановлено відсутність під час перевірки розкладу руху за відповідним маршрутом у позивача.

Суд не залишає поза увагою позначку про отримання водієм копії Акту № 003266 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 03.05.2023 на цьому акті.

Проте, як убачається з копії цього акту № 003266 від 03.05.2023, в графі «пояснення водія про причини порушень» відповідачем продовжено опис порушення позивача, чим свідомо позбавлено водія можливості спростування викладених порушень.

Проаналізувавши вищенаведене, суд доходить висновку, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №004581 від 28.06.2023 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви Комунального підприємства Дніпровський електротранспорт Дніпровської міської ради до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що судовий збір у розмірі 2684,00 грн. підлягає стягненню з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок її бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт» Дніпровської міської ради до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №004581 від 28.06.2023 року, винесену начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті Дедянчуком Д.В.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м.Київ, вул.Антоновича, 51; код ЄДРПОУ 39816845) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Комунального підприємства Дніпровський електротранспорт Дніпровської міської ради (49038, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, 119а; код ЄДРПОУ 32616520) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2 684грн. 00коп. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова