Рішення

від 23.08.2024 по справі 300/1735/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" серпня 2024 р. справа № 300/1735/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи Департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якої діє представник адвокат Воробець Роман Миронович, звернулася до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи Департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської обласної державної адміністрації (надалі, також - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення у формі довідки №2818 від 16.11.2023, зобов`язання провести в належному порядку, передбаченому статтею 69 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я", профільну офтальмологічну МСЕК.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням у формі довідки № 2818 від 16.11.2023, без будь-якої аргументації ОСОБА_1 було відмовлено у встановленні групи інвалідності. Однак, на думку представника позивача, наведене рішення відповідача фактично є формальною невмотивованою відпискою, протиправним та незаконним, оскільки позивач має важке невиліковне захворювання та потребує постійного стороннього догляду. Так, згідно висновку спеціаліста обласної клінічної лікарні в ОСОБА_1 визначено діагноз-дегенерація мопія високого ступеня обох очей. Крім того, представник позивача звертає увагу, що на порушення порядку проведення огляду, який проведений непрофільною МСЕК, оскільки під час огляду буди присутній один член комісії, довідка підписана одноособово головою МСЕК без відтиску печатки МСЕК, що є грубим порушенням чинного законодавства та прав ОСОБА_1 . Таким чином, результати експертного огляду та прийняте рішення стосовно позивача оформлені з порушення процедури їх прийняття. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 02.04.2024 та міститься в матеріалах справи. Щодо заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, вказавши, що за результатами огляду та вивчення медичної документації, обмеження життєдіяльності зі сторони позивача порушень в легкому ступені, що не дає підстав для встановлення інвалідності згідно Наказу №561 від 05.09.2011. При цьому, за змістом позову ОСОБА_1 не посилається на порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення. У свою чергу, матеріалами справи підтверджується, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем після проведення необхідних досліджень позивача лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичної документації, яка включає направлення на МСЕК, та за результатами об`єктивного обстеження членами комісії, що свідчить про відсутність порушення порядку розгляду цього питання. Крім того, позивач не скористалась своїм правом на оскарження рішення Івано-Франківської міської МСЕК на Івано-Франківській обласній МСЕК. Таким чином, у межах спірних правовідносин відповідач діяв у спосіб та у порядку, визначених законом, з урахуванням повноважень, наданих законом, а тому протиправної бездіяльності у межах спірних правовідносин допущено не було. В зв`язку із наведеним просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_1 (а.с.11).

Згідно виданого КНП "Долинська багатопрофільна лікарня" ДМР направлення від 31.05.2022 ОСОБА_1 направлено на медико-соціально-експертну комісію (а.с.31-33).

За результатами огляду позивача Івано-Франківською обласною МСЕК складено відповідний акт огляду № 2818 від 16.11.2023, за формою первинної облікової документації № 157/о (а.с.29-40).

Також, виготовлено та видано ОСОБА_1 довідку №2818 про невизнання інвалідності від 16.11.2023, за формою первинної облікової документації № 167/о. Згідно змісту якої, остання за результатом огляду комісією MCE особою інвалідністю не визнана (а.с.5).

11.12.2023 представник позивача Воробець Р. М. звернувся до Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи з адвокатським запитом, яким просив: надати аргументовану відповідь про відмову в наданні інвалідності ОСОБА_1 , копію акту проведення огляду Івано-Франківського МСНК та повернути медичні документи надані ОСОБА_1 для проведення МСЕК (а.с.13).

Згідно відповіді Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи від 03.01.2024 №16, на адвокатський запит, зазначено, що ОСОБА_1 , оглянута Івано-Франківською міською МСЕК 16.11.2023 та за результатом огляду комісією MCE особою з інвалідністю не визнана. Рішення комісії MCE прийняте у повній відповідності до вимог постанови КМУ від 03.12.2009 №1317 "Питання медико-соціальної експертизи" і наказу МОЗ України від 05.09.2011р. № 561"Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності" (а.с.14).

Вважаючи рішення у формі довідки №2818 від 16.11.2023 Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи МСЕК протиправним, позивач звернулася до суду з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд, при вирішенні даної справи, керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Статтею 46 Конституції України встановлено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21 березня 1991 року N 875-XII (далі - Закон № 875-XII), який також гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Частиною 1 статті 2 Закону №875-ХІІ визначено, що особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських об`єднань осіб з інвалідністю (стаття 3 Закону № 875-XII).

Відповідно до статті 7 Закону № 875-XII законодавство про соціальну захищеність осіб з інвалідністю в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Правове регулювання та основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України від 06.10.2015 №2961-IV "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон України №2961-IV).

Згідно із статтею 1 Закону №2961-IV медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

Інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Відповідно до статті 7 Закону №2961-IV медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я.

Порядок проведення переогляду з метою підвищення групи інвалідності і вичерпний перелік анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду, затверджуються Кабінетом Міністрів України (частина 14 статті 7 Закону № 2961-IV).

Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1317 (далі - Положення № 1317).

Згідно з п. 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Відповідно до пункту 4 Положення про медико-соціальну експертизу, медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Згідно з пунктом 10 вказаного Положення, залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії: загального профілю; спеціалізованого профілю.

До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог.

Пунктами 11, 15, 17 Положення про медико-соціальну експертизу визначено, що міські, міжрайонні, районні комісії, серед іншого, визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків (пункт 11).

Комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після пред`явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу (пункт 15).

Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності (пункт 17).

Згідно з пунктом 19 Положення про медико-соціальну експертизу комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Відповідно до пункту 1 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, це Положення визначає порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями (далі - комісії).

Згідно з пунктом 3 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Відповідно до пункту 4 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності лікарсько-консультативна комісія лікувального профілактичного закладу охорони здоров`я направляє осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, на огляд комісії за формою, затвердженою МОЗ.

Комісія приймає документи осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за наявності у них стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у разі безперервної тимчасової непрацездатності не пізніше ніж через чотири місяці з дня її настання чи у зв`язку з одним і тим самим захворюванням протягом п`яти місяців з перервою за останніх 12 місяців, а у разі захворювання на туберкульоз - протягом 10 місяців з дня настання непрацездатності.

Пунктом 7 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності встановлено, що комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, що звернулася для проведення медико-соціальної експертизи, протягом п`яти робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії та приймає рішення про наявність чи відсутність інвалідності.

Відповідно до пункту 20 Положення про медико-соціальну експертизу комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

Згідно з пунктом 1.10 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 за № 561 (далі - Інструкція), при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Тобто, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення необхідних досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичної документації, яка обов`язково включає направлення на МСЕК, та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Пунктом 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності визначено, що підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені:

- обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів;

- обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані;

- обмеження здатності до навчання I ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає);

- обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії);

- обмеження здатності до орієнтації I ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів;

- обмеження здатності до спілкування I ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації;

- обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.

У разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров`я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров`я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення (пункт 23 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності).

Відповідно до пункту 25 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів встановлено, що підставою для встановлення ІІІ групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі та у разі відповідності певним критеріям, комісія може визнати особу інвалідом, про що приймається рішення.

При цьому, вирішення питань щодо визначення міри втрати здоров`я та ступеня обмеження життєдіяльності особи є дискреційним повноваженням відповідних МСЕК та вимагає наявності медичної освіти та спеціальних знань, а адміністративний суд, відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України, не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесено до компетенції цього органу.

З огляду на наведене, суд наголошує, що відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо встановлення позивачу інвалідності є дискреційними повноваженнями та виключною його компетенцією.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень МСЕК, суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, яка на час спірних правовідносин визначена Положенням №1317 та Інструкцією №561. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Аналогічна правова позиція неодноразово викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 20.11.2020 у справі № 200/14695/19-а, від 17.03.2020 у справі № 270/7133/19, від 30.04.2021 у справі №160/12235/19.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Як встановлено судом, за результатами огляду позивача Івано-Франківською обласною МСЕК складено відповідний акт огляду № 2818 від 16.11.2023, за формою первинної облікової документації № 157/о, а також виготовлено та видано ОСОБА_1 довідку №2818 про невизнання інвалідності від 16.11.2023, за формою первинної облікової документації № 167/о, згідно змісту якої, остання за результатом огляду комісією MCE особою інвалідністю не визнана.

Таким чином, як слідує з матеріалів справи, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем були враховані та досліджені документи, на які позивач посилається, як на доказ обґрунтованості своїх позовних вимог, рішення прийнято після проведення необхідних досліджень позивача лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичної документації, та за результатами об`єктивного обстеження позивача членами комісії.

Що стосується дотримання відповідачем процедури прийняття спірного рішення, суд зазначає наступне.

Згідно виданого КНП "Долинська багатопрофільна лікарня" ДМР направлення від 31.05.2022 ОСОБА_1 направлено на медико-соціально-експертну комісію (а.с.31-33).

Відтак, покликання сторони позивача на проведення огляду ОСОБА_1 не профільною МСЕК спростовується направленням, яке не містило посилання на профільну МСЕК.

Під час огляду ОСОБА_1 , аналізу наданих документів, згідно акту огляду № 2818 від 16.11.2023 Івано-Франківська міська МСЕК дійшла до висновку, що наявні у позивача функціональні порушення обмежують її життєдіяльність в легкому ступені, що не дає підстав для встановлення групи інвалідності. Підстав для додаткового обстеження обласною МСЕК в умовах клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) чи Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця), при прийняті рішення обласною МСЕК № 1, не було.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що у відповідності до вимог п. 19 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317, комісія провела засідання у повному складі і колегіально прийняла рішення, відповідно до якого ОСОБА_1 особою з інвалідністю не визнанана. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень внесені до акту огляду № 2818 засідання комісії, що підписаний головою комісії та її членами і засвідчений печаткою.

При цьому, в акті МСЕК містяться дані об`єктивного обстеження лікарів, а п. 35 «Обґрунтування експертного рішення» зазначено обґрунтування, яким було встановлено відсутність підстав для визнання позивача інвалідом.

Зазначене спростовує доводи представника позивача, щодо порушення процедури проведення медико-соціальної експертизи, оскільки всі передбачені законодавством дії комісією було вчинено, за результатами прийнято рішення.

Таким чином, суд вважає, що представником позивача не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження допущених Івано-Франківським обласним бюро медико-соціальної експертизи Департаменту охорони будь-яких порушень, встановлених Положенням про медико-соціальну експертизу та Інструкції № 561 порядку повного та об`єктивного медичного обстеження ОСОБА_1 або щодо недотримання процедури прийняття рішення.

Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв з дотриманням вимог частини 2статті 2 КАС України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.

Зважаючи, що у задоволенні позову відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи: Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 );

Відповідач - Івано-Франківське обласне бюро медико-соціальної експертизи Департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03314153, вул. Переяславська, 27, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя Микитин Н.М.