Рішення

від 20.08.2024 по справі 320/1935/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2024 року № 320/1935/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ТОВ АКРОНІНВЕСТ до ГУ ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося ТОВ АКРОНІНВЕСТ з позовом до ГУ ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.10.2022 №270910411 та №270900411.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковим органом неправомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки позивачем відповідно до Перехідних положень Податкового кодексу України вчасно було зареєстровано податкову накладну з податку на додану вартість.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

У зв`язку із перебуванням у відпустці головуючого судді у справі проведено повторний автоматизований розподіл справи.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Лапію С.М.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.03.2024 справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Судом встановлено, що ТОВ «Акроінвест» зареєстровано юридичною особою, податковий номер 35310657.

Позивачем 15.07.2022 зареєстровано в ЄРПН податкову накладну від 23.02.2022 №6265 на суму 717 104, 27.

У подальшому товариством подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2022 року.

ГУ ДПС у м. Києві на підставі пункту 200.10 статті 200, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 та у порядку статті 76 підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2022 року (реєстраційний № 9131021100 від 18.07.2022).

За результатами перевірки складено акт №25616/ж5/26-15-04-11-03/35310657 «Про порушення норм законодавства, що встановлені за результатами камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «АКРОНІНВЕСТ» (податковий номер 35310657) за лютий 2022 року».

Перевіркою встановлено формування податкового кредиту (рядок 10.1) на суму ПДВ 1 523 569 грн, у тому числі за рахунок податкових накладних, зареєстрованих постачальниками в ЄРПН з порушенням граничних термінів реєстрації на суму 717 104,27 грн.

Не погоджуючись з висновками акту, позивачем 30.09.2022 подано заперечення.

За результатами розгляду заперечення податковий орган залишив висновки акту перевірки без змін .

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.10.2022 № 270910411 та № 270900411.

Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем подано до ДПС України скаргу від 31.10.2022 № 556/10-22.

Рішенням Державної податкової служби України від 12.12.2022 № 16525/6/99-00-06-01-01-06 скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Позивач не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Пунктом 36.1. статті 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 14.1.181. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Відповідно до п. 201.1. статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Податковим кодексом термін.

Пунктом 69.1 ст. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України визначено, що платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.

Відповідно до п. 69.1-1. ст. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що платники податку на додану вартість зобов`язані забезпечити у строки, встановлені підпунктом 69.1 цього пункту, реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, граничний термін реєстрації яких припадає на періоди, зазначені у підпункті 69.1 цього пункту, та уточнити (привести у відповідність) податковий кредит, задекларований платниками на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, з урахуванням даних податкових накладних та/або розрахунків коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом. 56.21. ст. 56 Податкового кодексу України, закріплено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

В акті перевірки зазначено, що в податковій декларації з ПДВ за лютий 2022 року неправомірно сформовано податковий кредит на суму 717 104, 00 грн, оскільки податкова накладна № 6265 зареєстрована 15 липня 2022 року в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням граничних термінів, оскільки пунктом 69.1 ст. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено граничний термін до 15 липня 2022 року.

Судом встановлено, що податкова декларація з податку на додану вартість ТОВ «АКРОНІНВЕСТ» за лютий 2022 року зареєстрована 15 липня 2022 року.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно зі ст. 252 цього ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ст. 254 ЦК України строк, визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції (ч. 1 ст. 255 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.72 року строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies а quo і спливають опівночі dies ad quem.

За змістом статті 2 цієї Конвенції термін "dies a quo" означає день, з якого починається відлік строку, а термін "dies ad quem" означає день, у який цей строк спливає.

Відповідно до частини другої статті 4 Конвенції якщо строк обчислено у місяцях або роках, день dies ad quem є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies a quo, або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця.

Відтак, з урахуванням п. 69.1 ст. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України "до 15 липня 2022 року" та положень Конвенції, останній день реєстрації податкових накладних за лютий 2022 року є 15 липня 2022 року, як правильно визначено позивачем, а висновок податкового органу про порушення строку реєстрації податкової накладної є помилковими та не відповідає нормам діючого законодавства.

Верховний Суд у постанові від 07.02.2019 у справі № 803/630/17 зазначає, що: «Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що річний строк дії ліцензії, виданої позивачу на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (бланк серії ЛЕ N 577575, реєстраційний N 50301-64-53315) з терміном дії з 29 квітня 2015 року до 29 квітня 2016 року, закінчився у відповідні місяць та число останнього року строку, тобто 29.04.2016 року.

Відповідно до частини другої статті 4 Конвенції якщо строк обчислено у місяцях або роках, день dies ad quem с днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies a quo, або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця.

З урахуванням наведеного граматичного аналізу вжиття в ліцензії її кінцевої дати дії "до 29 квітня 2016 року" та положень Конвенції, висновки судів попередніх інстанцій щодо недопущення позивачем порушень вимог Закону N 481/95-ВР під час здійснення роздрібного продажу алкогольними напоями в останній день чинності ліцензій - 29 квітня 2016 року - є правильними.».

Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 29.07.2021 у справі № 240/22063/20 встановив, що: «Видані на виконання вимог Закону N 481/95-ВР ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, передбачають саме "термін дії ліцензії", який відповідно до ч. 2 cm. 252 ЦК України визначається календарною датою, що мас неминуче настати... Аналіз наведених правових норм цивільного законодавства дає підстави для висновку, що термін дії дозвільного документу, протягом якого суб`єкт може провадити відповідну господарську діяльність, спливає о 23:59 годині останнього дня відповідного місяця та року, який визначений у ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями... Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА 1 отримала ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольним напоями реєстраційний N 06100308201901605, з терміном дії з 22.06.2019 року до 22.06.2020 року... Отже, строк дії цієї ліцензії був чітко встановлений уповноваженим органом шляхом визначення конкретного календарного дня її початку та закінчення.

В даному випадку прийменник "до" поряд із визначеною датою 22.06.2020 року, стосується визначення саме терміну ліцензії. До того ж, прийменник "до" в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності або необхідності здійснити певну дію у розумінні "включно". З урахуванням наведеного граматичного аналізу вжиття в ліцензії її кінцевої дати дії "до 22.01.2020 року" та положень Конвенції, колегія суддів дійшла до висновку, що позивачем не було допущено порушення вимог Закону N 481/95-ВР під чнездійснення роздрібного продажу алкогольними напоями в останній день чинності ліцензій -22.01.2020 року.»

Верховний Суд у постанові від 25.04.20218 у справі № 803/350/17 встановив, що: «Статтею 254 ЦК України встановлено, що строк, визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції (частина перша статті 255 ЦК України).

Терміни дії даних ліцензій були обмежені повноваженим органом з настанням календарного дня, - 10.08.2016, шляхом зазначення в них прийменника "до", який в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь.

Згідно із частиною першою статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05. 72 року строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies а quo і спливають опівночі dies ad quem.

За змістом статті 2 цієї Конвенції термін "dies a quo" означає день, з якого починається відлік строку, а термін "dies ad quem" означає день, у який цей строк спливає.

Відповідно до частини другої статті 4 Конвенції якщо строк обчислено у місяцях або роках, день dies ad quem є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies a quo, або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця.

З урахуванням наведеного граматичного аналізу вжиття в ліцензії її кінцевої дати дії "до 10.08.2016" та положень Конвенції, висновки судів попередніх інстанцій щодо недопущення позивачем порушень вимог Закону N 481/95-ВР під час здійснення роздрібного продажу підакцизного товару (алкоголю та тютюну) в останній день чинності ліцензій -10.08.2016-е правильними.».

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що викладений в акті перевірки висновок податкового органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а прийняті на його підставі оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.10.2022 № 270910411 та № 270900411 є неправомірним, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України, тут і надалі у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону №996-XIV, є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно із статтею 1 Закону №996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначено у частині першій статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (стаття 135 ПК України).

З аналізу наведених норм слідує, що визначення фінансового результату до оподаткування для цілей формування об`єкта оподаткування податком на прибуток здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку, у якому відображені реальні господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Так, про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Відповідно до підпунктів 14.1.36., 14.1.153., 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3. статті 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6. статті 198 Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, наведені норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та витрати по придбанню товарів (робіт, послуг) у зв`язку з їх реальним придбанням та на підставі відповідних первинних документів, у тому числі, розрахункових, платіжних та інших документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, є первинний документ, який складається під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У постанові від 24 квітня 2018 року у справі №813/8500/13-а Верховний Суд висловив правову позицію, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2018 року №808/1543/17.

Отже, з урахуванням викладеного суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 11 675, 66 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 21.12.2022 №1339, зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 9, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 19.10.2022 №270910411 та №270900411.

Стягнути на користь ТОВ «АКРОНІНВЕСТ» судові витрати у розмірі 11 675 (одинадцять тисяч шістсот сімдесят п`ять) грн 66 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лапій С.М.