Рішення

від 21.08.2024 по справі 320/44440/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2024 року м.Київ №320/44440/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )доВійськової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )провизнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 (далі відповідач), в якому просить суд:

- визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , юридична адреса: АДРЕСА_3 ), яка полягає у невнесенні періодів безпосередньої участі ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів), а саме 13.03.2022-31.03.2022 року, 01.04.2022- 30.04.2022 року у наказ командира військової частини НОМЕР_2 №511ад від 07.10.2022 року протиправною;

- зобов`язати військову частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , юридична адреса: АДРЕСА_3 ), внести періоди безпосередньої участі ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів), а саме 13.03.2022-31.03.2022 року, 01.04.2022-30.04.2022 року у наказ командира військової частини НОМЕР_2 №511ад від 07.10.2022 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , юридична адреса: АДРЕСА_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) додаткову винагороду за безпосередню участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 13 березня 2022 року по 31 березня 2022 року, та з 01 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року у розмірі 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, згідно Наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 06.06.2022 року №271ад «Про виплату додаткових винагород» з урахуванням Наказу командира військової частини НОМЕР_2 №511ад від 07.10.2022 року у новій редакції.

ІІ. виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 . Представник зазначає, що позивач приймав участь у забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 13 березня 2022 року по 31 березня 2022 року, та з 01 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року. Однак, відповідач не нарахував та не виплатив позивачу підвищену додаткову грошову винагороду у розмірі до 100 000 грн. за участь у бойових діях та участь у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії відповідно до Постанови №168.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, в обґрунтування правової позиції, зазначено, що останній діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв`язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Вказує, що Військова частина НОМЕР_2 згідно її функціонального призначення та специфіки завдань, які вона виконує, не веде бойові дії. Тому особовий склад в/ч НОМЕР_2 не приймає безпосередньої участі у бойових (воєнних) діях. Окрім цього, в/ч НОМЕР_2 не входить до складу військових частин, які веде воєнні дії у складі діючих Угрупувань військ Сил оборони держави, що знаходиться у нього в оперативному підпорядкуванні та не була на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових завдань, а виконує, зокрема, бойові завдання в районі ведення бойових дій, з вогневого ураження повітряних цілей. Відповідач вважає, що відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди.

ІІІ. Заяв (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

07.02.2024 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву.

Інших заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подано.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно частини 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 2 статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних силах України.

Наказом Командувача Повітряних Сил (по особовому складу) від 08.03.2022 року №179 ОСОБА_1 призначено на посаду старшого техніка обслуги обслуговування засобів автоматизованого контролю та електронної автоматики інженерно- авіаційної служби 2 авіаційної ескадрильї, ВОС - 4612023.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 13.03.2022 року №54 позивача з 26 липня 2021 року з 13 березня 2022 року зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та на всі види забезпечення.

Відповідно до відомостей довідки №147 від 14.02.2023 позивач перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 з 13.03.2022 року.

Враховуючи, що позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , яка знаходиться за адресою АДРЕСА_5 то вважає, що перебував безпосередньо в районах бойових дій (Київська область) у період з 13 березня 2022 року по 31 березня 2022 року, та з 01 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року, де виконував обов`язки військової служби, а також бойові накази (розпорядження).

Наказом від 06.06.2022 № 271ад «Про виплату додаткових винагород», а саме, додатком 2, під порядковим номером 433 зазначений ОСОБА_1 (позивач), період участі у бойових діях (здійсненні заходів) з 13.03.2022 по 31.03.2022, з 01.04.2022 по 30.04.2022 підстава - бойові накази командира 40 БрТА ком. ПвК «Центр».

З довідки про доходи від 16.02.2023 №45, виданої відповідачем військовослужбовцю ОСОБА_1 встановлено, що позивачу додаткова винагорода за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, тобто у збільшеному розмірі не виплачувалась, натомість нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода у розмірі 30000 грн щомісячно.

Наказом № 511ад від 07.10.2022 невнесено періоди безпосередньої участі позивача у бойових діях (здійсненні заходів) з 13.03.2022 по 31.03.2022, з 01.04.2022 по 30.04.2022, що призвело до невиплати позивачу належної йому додаткової винагороди за періоди, що і зумовило на звернення до суду з даним позовом.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, здійснюється Законом України Про військовий обов`язок і військову службу.

Згідно приписів частин 1, 2 статті 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

Згідно статті 1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно із статтею 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових

формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 в Україні введено воєнний стан, який триває по сьогодні.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 Про введення воєнного стану в Україні та №69 Про загальну мобілізацію 28.02.2022 Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану №168.

Пунктом 1 Постанови № 168 (в редакції від 28.02.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністром оборони України було надіслано (адресовано) військовому командуванню Збройних Сил України телеграму №248/1298 від 25.03.2022.

У пункті 1 вищезазначеної телеграми зазначено, що під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).

07 липня 2022 року Урядом України була прийнята Постанова №793 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 (набрала чинності 19.07.2022, оскільки вперше була опубліковано в газеті Урядовий кур`єр від 19.07.2022 №156), згідно якою були внесені відповідні зміни до Постанови №168.

Так, згідно з пунктом 2-1 Постанови №168 (в редакції від 07.07.2022), порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Також, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністром оборони України було видано окреме доручення №912/з/29 від 23.06.2022 (далі - Окреме доручення Міністра).

Пунктом 13 Окремого доручення Міністра вважається такими, що не застосовуються з 01.06.2022 телеграми Міністра оборони України від 02.03.2022 № 248/1196 (крім пункту 5), від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298, від 18.04.2022 № 248/1529.

Згідно пункту 1 Окремого доручення Міністра, під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної

безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

завдання з ведення руху оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб);

виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей;

виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей;

здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;

здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;

виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.

Так, пунктом 2 Окремого доручення Міністра, передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:

100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бонових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);

30 000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби).

Пункт 3 Окремого доручення зазначає, що райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

Окремо, відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України визначати інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), в яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.

Окремим дорученням Міністра встановлено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

В позовній заяві позивач, зокрема, зазначає, що він перебував безпосередньо в районах бойових дій (Київська область) період з 13 березня 2022 року по 31 березня 2022 року, та з 01 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року (період входження Київської області до районів бойових дій) де виконував обов`язки військової служби.

Однак, ані позовна заява, ані додатки до неї не мають доказів, що б підтверджували, що ВЧ НОМЕР_2 входила до складу військових частин, які вели воєнні дії у складі діючих Угруповань військ Сил оборони держави, що знаходились у нього в оперативному підпорядкуванні та були на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових завдань, та виконували, зокрема, бойові завдання в районі ведення бойових дій, з вогневого ураження повітряних цілей.

Також позивачем у позовній заяві не зазначено які саме бойові завдання ним виконувались і коли саме вони виконувались.

Більше того, відсутні докази, які б підтверджували безпосередню участь позивача на лінії бойового зіткнення з противником, зокрема: докази перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій та невиконання безпосередньо ним бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде бойові дії; перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій, якого включено до складу груп по охороні та обороні військових об`єктів (крім випадків виконання бойових завдань із відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються (згідно з даними журналу бойових дій, постових відомостей); перебування військовослужбовців на військових об`єктах, по яких здійснювалось вогневе ураження противником.

Враховуючи вищевикладене на переконання суду, оскільки ВЧ НОМЕР_2 не входить до складу Угрупування об`єднаних сил, командуванням ВЧ НОМЕР_2 здійснюється виплата особовому складу додаткової винагороди у підвищеному розмірі до 100 000 грн пропорційно часу участі у діях або заходах згідно підстав, які зазначені у пункті 1 Окремого доручення Міністра, а саме за виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, а не весь час перебування особового складу в районах ведення бойових дій.

Таким чином, суд приходить до висновку, що одне перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій не є правовою підставою для виплати 100 000 грн., як додаткової винагороди, оскільки для такої виплати необхідний перелік документів, які є доказами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, визначене окремим дорученням №912/з/29 від 23.06.2022.

Суд не бере до уваги ту обставину, що у Київській області протягом березня серпня 2022 року велися активні бойові дії, судом не береться до уваги, оскільки у середині березня 2022 року припинилися активні бойові дії на території громади (розташування військової частини), де проходить службу позивач у спірний період.

Так, прийняття участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії - це безпосередня участь військовослужбовця в бойових діях при виконані бойового розпорядження командира військової частини.

Суд зазначає, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що позивач у спірний період виконував будь-які бойові завдання (розпорядження), які б відповідали зазначеним вище умовам.

Отже, позивачем не надано жодних доказів своєї безпосередньої участі в бойових діях, як і не надано відповідних бойових розпоряджень командира військової частини.

Таким чином, судом не встановлено будь-яких ознак протиправності в діях відповідача щодо виплати позивачу відповідно до Постанови №168 додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн, а не 100 000 грн, тому позовні вимоги щодо визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії є такими, що задоволенню не підлягають.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, слід зазначити, що відповідачем було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірності прийнятих рішень, здійснених відносно позивача.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, бездіяльність щодо позивача не допустив, і не порушив права та законні інтереси позивача в сфері публічно-правових відносин.

VІ. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Жук Р.В.