Ухвала

від 14.08.2024 по справі 757/17627/24-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/4047/2024 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 757/17627/24-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2024 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засіданняОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15 травня 2024 року, -

за участю:

представника - адвоката ОСОБА_8 ,

прокурора - ОСОБА_9 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15.05.2024 року частково задоволено клопотання заступника начальника третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42023000000001288 від 04.08.2023 року та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_6 , в тому числі на майно яким останній володіє через третіх осіб, та корпоративні права юридичних осіб, належних підозрюваному із забороною відчуження, розпорядження та користування (повний перелік майна згідно резолютивної частини оскаржуваної ухвали), в іншій частині клопотання відмовлено та заборонено державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав (в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам), виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, районним державним адміністраціям на території яких знаходиться майно чи зареєстровані юридичні особи, яким воно належить, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, Національному банку України вчиняти реєстраційні дії стосовно вищевказаного рухомого та нерухомого майна, а також заборонено всім уповноваженим органам (підрозділам) з контролю за обігом зброї Національної поліції України (в тому числі ГУ НП в областях) вчиняти реєстраційні дії стосовно вищевказаного рухомого майна.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_6 , в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15.05.2024 року в частині, якою задоволено клопотання прокурора про накладення арешту на майно та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_10 про арешт майна.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, постановленою з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, внаслідок неповноти судового розгляду та з невідповідністю висновкам викладених в ухвалі фактичним обставинам справи та за відсутності доказів, а тому підлягає скасуванню.

Вказує, що слідчим суддею розглянуто клопотання про арешт майна, яке не відповідає вимогам ст. 171 Кримінального процесуального кодексу України, у зв`язку з чим вказане клопотання підлягало повернення прокурору на підставі ч. 3 ст. 172 КПК України. Зокрема, до клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання. Слідчим не доведено мету накладення арешту на майно та не обґрунтовано необхідності арешту майна, перелік якого зазначений у клопотанні.

Представник наголошує, що слідчий суддя неправильно надав оцінку тому, що повідомлення про підозру від 17.04.2024 року, що вручене ОСОБА_6 є необґрунтованим, а зазначена правова кваліфікація є некоректною з точки зору диспозиції статті 110-2 КК України. А відповідно, накладено арешт на майно без наявності відповідної правової підстави, чим допущено порушення п. 3 ч. 2 ст. 173 КПК України.

Апелянт посилається і на те, що КПК України не передбачає можливості накладення арешту на майно, яке перебуває у власності фізичних та юридичних осіб за умови недоведеності того, що підозрюваний ОСОБА_6 володіє та користується таким майном. Водночас, ОСОБА_6 є не єдиним учасником у вказаних вище товариствах, а майно (рухоме та нерухоме), про яке згадується в клопотанні належить відповідним юридичним особам, а не підозрюваному ОСОБА_6 , що унеможливлювало накладення арешту на таке майно відповідно до вимог КПК України.

Автор апеляційної скарги звертає увагу суду, що враховуючи положення Цивільного кодексу України та Сімейного кодексу України майно, яке набуте у шлюбі є об`єктом спільної сумісної власності та відповідно кожному з подружжя належить 1/2 частки майна, отже, майно, перелік якого наявний в клопотанні про арешт майна, належить ОСОБА_6 та ОСОБА_11 на праві спільної сумісної власності. Відтак, слідча суддя необґрунтовано наклала арешт на майно, яке оформлено на ОСОБА_6 та перебуває у спільній сумісній власності, що порушує права ОСОБА_11 як співвласника такого майна та порушує недоторканість права власності, яка гарантується Конституцією України, Кримінальним процесуальним кодексом України та Цивільним кодексом України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення адвоката ОСОБА_8 , яка підтримала доводи поданої апеляційної скарги адвоката ОСОБА_7 та просила її задовольнити в повному обсязі, пояснення прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, що слідчими міжвідомчої слідчої групи Головних слідчих управлінь Державного бюро розслідувань та Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000001288 від 04.08.2023 року за підозрою ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 110-2 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. ч. 1 ст. 111 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України та за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України.

Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Офісу Генерального прокурора.

Досудовим розслідуванням зазначено, що до 31.07.2013 року на території АР Крим ОСОБА_14 разом зі своєю дружиною - ОСОБА_15 , яка є кінцевим бенефіціарним власником TOB «ІК «Спорт-Тур» (ЄДРПОУ 33447980), володів нерухомим майном, а саме належними вказаній юридичній особі будівлями та спорудами колишнього профілакторію «ЗАТ «ФК «Динамо» і земельними ділянками, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 .

За дорученням ОСОБА_14 забезпечував належне функціонування вказаних об`єктів нерухомості директор TOB «ІК «Спорт-Тур» громадянин України ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкав за адресою: АДРЕСА_1 .

У невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше 31.07.2013, ОСОБА_14 прийняв рішення продати частину вказаного нерухомого майна своєму знайомому та колишньому однопартійцю ОСОБА_12 , який мав статус народного депутата України, будучи у 2012 році обраним за багатомандатним загальнодержавним округом від Політичної партії «Партія регіонів», а в листопаді 2014 року був переобраним за багатомандатним загальнодержавним округом від Політичної партії «Опозиційна платформа - За життя».

З метою приховування факту придбання зазначеного майна ОСОБА_12 вирішив зареєструвати його на підконтрольну юридичну особу та залучив до його оформлення і реєстрації свого близького знайомого - ОСОБА_6 , який, за дорученням ОСОБА_12 , виступав в ролі засновника фактично належних ОСОБА_12 підприємств, а також керував діями підлеглих ОСОБА_12 юристів та менеджерів.

Так само, переслідуючи мету приховування придбання вказаного майна, ОСОБА_12 залучив адвоката ОСОБА_17 , з яким познайомився та співпрацював з 2002 року, коли останній як юрист приймав участь у організації виборчого процесу в народні депутати України ОСОБА_12 , а з 2004 року, під безпосереднім керівництвом ОСОБА_6 , забезпечував управління та юридичний супровід діяльності підприємств, які фактично належали ОСОБА_12 .

Окрім того, для реєстрації придбаного ОСОБА_12 нерухомого майна в смт. Сімеїз на підконтрольну останньому юридичну особу ним залучено адвоката ОСОБА_18 , яка знайома з ОСОБА_12 з 2002 року, коли працювала його помічником, як народного депутата України, а в подальшому, під безпосереднім керівництвом ОСОБА_6 , стала здійснювати управління та юридичне супроводження діяльності підприємств ОСОБА_12 .

Також, ОСОБА_12 , діючи з метою приховання придбаного ним вищевказаного нерухомого майна в смт. Сімеїз, залучив до його реєстрації на підконтрольну юридичну особу свого давнього знайомого ОСОБА_19 , з яким ОСОБА_12 тривалий час підтримував товариські відносини, а в подальшому оформив його як помічника народного депутата України на громадських засадах та найняв його на роботу для номінального заняття посади директора в низці належних останньому підприємств.

Так, отримавши від ОСОБА_12 вказівку приховати придбання нерухомого майна в смт Сімеїз, ОСОБА_6 , за погодженням з ОСОБА_12 , прийняв рішення оформити вказане майно не на ім`я ОСОБА_12 , а використавши ТОВ «Авто Бізнес Груп» (ЄДРПОУ 38218238, юридична та фактична адреса: вул. Велика Васильківська, 62, м. Київ), створене 12.06.2012 підлеглим ОСОБА_12 та ОСОБА_6 - ОСОБА_17 , який при реєстрації вказаної юридичної особи виступив уповноваженою особою засновника підприємства - підконтрольної ОСОБА_12 компанії «Vedosime Holdings Ltd» (Лімасол, Кіпр), за довіреністю.

За вказівкою ОСОБА_6 , який діяв від імені ОСОБА_20 , 29.05.2013 його підлегла та довірена особа - ОСОБА_18 , діючи як уповноважений представник іншого засновника ТОВ «Авто Бізнес Груп», - підконтрольної ОСОБА_12 компанії «Zelanda Holdings LTD» (Британські Віргінські Острови), призначила директором ТОВ «Авто Бізнес Груп» знайомого ОСОБА_12 та ОСОБА_6 - ОСОБА_19 , який мав виконувати її вказівки та вказівки ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , ОСОБА_17 щодо діяльності підприємства, тобто виконувати функції фіктивного директора, які не передбачали прийняття ним самостійних управлінських рішень.

Водночас з метою забезпечення контролю за діями та рішеннями ОСОБА_19 , тобто фіктивного директора ТОВ «Авто Бізнес Груп», ОСОБА_6 , за вказівкою ОСОБА_12 , доручив ОСОБА_17 обійняти посаду виконавчого директора вказаного товариства, на що той у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 31.07.2013, погодився.

З метою забезпечення чіткого виконання вказівок ОСОБА_12 довів до ОСОБА_6 вимогу про безпосереднє узгодження ОСОБА_19 всіх своїх дій стосовно діяльності ТОВ «Авто Бізнес Груп» зі своїми довіреними особами

- ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які мали належний досвід організації управління та провадження господарської діяльності підприємств, складання необхідних документів та здійснення відповідних платежів для забезпечення діяльності підприємства.

Не пізніше 31.07.2013 ОСОБА_12 на виконання заздалегідь досягнутої з ОСОБА_14 домовленості щодо придбання частини належного підприємству ОСОБА_15 - TOB «ІК «Спорт-Тур» нерухомого майна на вул. Баранова в смт Сімеїз АР Крим дав вказівку ОСОБА_6 укласти необхідні цивільно-правові угоди про придбання ТОВ «Авто Бізнес Груп» указаного майна, яку останній передав ОСОБА_17 та ОСОБА_19 .

Так, 31.07.2013 ОСОБА_12 через підконтрольних йому та ОСОБА_6 довірених осіб, а саме директора ТОВ «Авто Бізнес Груп» ОСОБА_19 та виконавчого директора ТОВ «Авто Бізнес Груп» ОСОБА_17 , уклав договори купівлі-продажу нерухомого майна № 341, № 343 та придбав у підконтрольного ОСОБА_14 та його дружині ОСОБА_15 TOB «ІК «Спорт-Тур», в особі ОСОБА_21 , об`єкти нерухомого майна - незавершені будівництвом будівлі профілакторію «ЗАТ «ФК «Динамо», у тому числі: літ. П площею 4633,7 кв. м, літ. Р площею 266,7 кв. м, літ. С площею 511,8 кв. м, літ. Т площею 73,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 0111949300:01:001:0024, та земельну ділянку площею 1, 5762 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0111949300:01:001:0528, цільове призначення: землі оздоровчого призначення, для будівництва і обслуговування профілакторію, з відповідною реєстрацією права власності на вказані об`єкти нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Також, 31.10.2013 ОСОБА_12 через підконтрольних йому та ОСОБА_6 довірених осіб, а саме директора ТОВ «Авто Бізнес Груп» ОСОБА_19 та виконавчого директора ТОВ «Авто Бізнес Груп» ОСОБА_22 , на підставі договорів купівлі-продажу нерухомого майна .42 504, № 501 придбав у підконтрольного ОСОБА_14 та його дружині ОСОБА_15 ТОВ «ІК «Спорт-Тур», в особі ОСОБА_21 , об`єкти нерухомого майна - прохідні літ. «А» площею 41,4 кв.м та літ «Б» площею 41,4 кв.м, та земельну ділянку площею 0, 4379 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0111949300:01:001:0553, цільове призначення: для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів, з відповідною реєстрацією права власності на вказані об`єкти нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Після фактичної окупації РФ території АР Крим у 2014 році ОСОБА_12 , будучи достовірно обізнаним з цим фактом, усвідомлюючи утворення на території АР Крим окупаційних органів рф, дав вказівку ОСОБА_6 від його імені керувати діями ОСОБА_16 , який мав забезпечувати схоронність та функціонування належних ОСОБА_12 через ТОВ «Авто Бізнес Груп» вищевказаних об`єктів нерухомого майна в смт Сімеїз, а саме: організувати виконання будівельних чи господарських робіт у домоволодінні та на земельній ділянці; здійснювати оплату незаконно створеним на тимчасово окупованій території АР Крим комунальним підприємствам комунальних послуг за користування нерухомим майном; здійснювати через ОСОБА_16 комунікацію з органами окупаційної влади рф в тимчасово окупованій АР Крим, отримувати від ОСОБА_16 зведені кошториси з оплати послуг, пов`язаних з утриманням фактично належного йому ( ОСОБА_12 ) нерухомого майна в смт Сімеїз, а також організовувати передачу останньому коштів для оплати робіт і послуг, наданих органами окупаційної адміністрації АР Крим, забезпечувати воєнізовану охорону нерухомого майна в смт. Сімеїз, яке належить ОСОБА_12 , та здійснювати оплату за неї.

Вказану вимогу ОСОБА_12 ОСОБА_6 висунув ОСОБА_16 та надав останньому вказівку звітувати про виконання поставлених ОСОБА_12 завдань безпосередньо ОСОБА_6 , або, у разі його відсутності, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 .

Так, 06.04.2016 ОСОБА_16 , діючи на виконання вказівок ОСОБА_6 , раніше поставлених останньому ОСОБА_12 , про забезпечення охорони належного тому нерухомого майна в смт. Сімеїз воєнізованими формуваннями окупаційної влади рф, перебуваючи на тимчасово окупованій території АР Крим, достовірно розуміючи, що незаконно створені на території АР Крим воєнізовані і збройні формування рф забезпечують окупаційний режим на вказаній території, у тому числі шляхом насильницької зміни та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, повідомив ОСОБА_17 про можливість укладання договору з незаконним воєнізованим формуванням, яке діяло на тимчасово окупованій території АР Крим, а саме «Федеральным государственным унитарным предприятием «Охрана» МВД рф», для забезпечення охорони належного ОСОБА_12 нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , а також про умови здійснення охорони та оплати за неї.

При цьому ОСОБА_16 перебуваючи на тимчасово окупованій території АР Крим (точне місце досудовим розслідуванням не встановлено) 06.04.2016 о 16 год. 21 хв. з власної електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 надіслав ОСОБА_17 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 лист з вкладеним проектом договору з «Федеральным государственным унитарным предприятием «Охрана» МВД рф» щодо воєнізованої охорони об`єктів нерухомості, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , у якому крім іншого зазначено вартість охорони на рік 9 351 696,30 російських рублів (далі - рос. руб.) і включає всі сплачені на території рф податки, збори, витрати, інші витрати виконавця.

В свою чергу ОСОБА_17 після отримання вказаного листа у невстановлений час, але не пізніше 13.04.2016, доповів ОСОБА_6 про можливість укладання договору про воєнізовану охорону майна ОСОБА_12 з Федеральным государственным унитарным предприятием «Охрана» МВД рф» та про його умови, описані в наданому ОСОБА_16 проекті.

У той самий час ОСОБА_6 , діючи на виконання вказівок ОСОБА_12 щодо контролю за діяльністю ОСОБА_16 , а також щодо забезпечення функціонування та охорони належного ОСОБА_12 нерухомого майна в смт Сімеїз, у невстановлені досудовим розслідуванням місці та спосіб, доповів ОСОБА_12 про можливість укладення договору про охорону його майна з незаконним воєнізованим формуванням «Федеральным государственным унитарным предприятием «Охрана» МВД рф» та про умови договору, які ОСОБА_6 раніше повідомив ОСОБА_17 .

У свою чергу, ОСОБА_12 , будучи обізнаним з окупацією рф АР Крим та створенням незаконних органів влади, у тому числі незаконного воєнізованого формування «Федерального государственного унитарного предприятия «Охрана» МВД рф», діючи умисно, з метою фінансування дій, спрямованих на насильницьку зміну та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, не пізніше 13.04.2016 у невстановлені досудовим розслідуванням місці та спосіб надав згоду на укладання такого договору, давши вказівку ОСОБА_6 поінформувати про це ОСОБА_16 .

Отримавши від ОСОБА_12 зазначену вище вказівку ОСОБА_6 , будучу достовірно обізнаним з фактичною тимчасовою окупацією АР Крим, а також з функціонуванням на цій території незаконних воєнізованих формувань та органів влади, у невстановлені досудовим розслідуванням місці, час та спосіб надав вказівку ОСОБА_17 , якого раніше уповноважив на спілкування з ОСОБА_16 , поінформувати останнього про необхідність укладення договору з «Федеральным государственным унитарным предприятием «Охрана» МВД рф».

На виконання вказівок ОСОБА_17 , які той отримав через ОСОБА_6 від ОСОБА_12 , 13.04.2016 ОСОБА_16 , перебуваючи на тимчасово окупованій території АР Крим, у невстановлені досудовим розслідуванням місці та час, підписав договір № 8314040033 «на предоставление услуг по охране объектов недвижимости военизированными подразделениями «Федеральным государственным унитарным предприятием «Охрана» МВД россии», в особі директора філіалу ОСОБА_23 , про що доповів ОСОБА_17 листом, надісланим з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_3

Крім того, ОСОБА_16 перебуваючи на тимчасово окупованій території АР Крим (точне місце досудовим розслідуванням не встановлено), 18.04.2016 о 07 год. 37 хв., виконуючи вказівки ОСОБА_17 , повторно листом, надісланим з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 , відзвітував, про укладення вказаного договору для доповіді ОСОБА_6 та ОСОБА_12 .

Надалі, упродовж квітня-червня 2016 року, ОСОБА_16 , виконуючи вказівки ОСОБА_17 , звітував йому про здійснення воєнізованою охороною «Федерального государственного унитарного предприятия «Охрана» МВД россии» майна за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_12 , на виконання укладеного договору, про що ОСОБА_17 доповідав ОСОБА_6 , а останній фактичному власнику нерухомого майна - ОСОБА_12 .

Так, ОСОБА_16 06.06.2016 о 14 год. 09 хв. на виконання вказівок ОСОБА_6 та ОСОБА_12 про інформування ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , .перебуваючи на тимчасово окупованій території АР Крим (точне місце досудовгім розслідуванням не встановлено), з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 надіслав ОСОБА_18 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 рахунки та акти виконаних робіт «Федерального государственного унитарного предприятия «Охрана» МВД россии» про оплату воєнізованої охорони майна, що належить ОСОБА_12 , а саме: рахунок - НОМЕР_1 від 01.04.2016 на суму 312 430, 63 рос. руб., акт № 83000036787 від 30.04.2016 на суму 312 430, 63 рос. руб., рахунок-фактуру №45419/83 від 30.04.2016 на 312 430, 63 рос. руб., рахунок № 83000013650 від 01.05.2016 на суму 312 430, 63 рос. руб., акт№ 83000041759 від 31.05.2016 на суму 312 430, 63 рос. руб., рахунок-фактуру № 50455/83 від 31.05.2016 на суму 312 430, 63 рос. руб., рахунок № 83000016687 від 01.06.2016 на суму 23 901, 80 рос. руб., акт № 83000049044 від 30.06.2016 на суму 23 901, 80 рос. руб., рахунок-фактуру № 61010/83 від 30.06.2016 на суму 23 901, 80 рос. руб., акт звірки за період II кварталу 2016 року на загальну суму заборгованості 648 763, 06 рос. руб. перед «Федеральным государственным унитарным предприятием «Охрана» МВД рф», для передання вказаних документів ОСОБА_12 з метою внесення оплати для фінансування дій, спрямованих на повалення конституційного ладу, зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом фінансового забезпечення збройних формувань РФ на тимчасово окупованій території АР Крим.

В подальшому ОСОБА_16 перебуваючи на території АР Крим (точне місце досудовим розслідуванням не встановлено) 15.06.2016 о 15 год. 54 хв., продовжуючи виконувати вказівки ОСОБА_12 щодо інформування ОСОБА_17 прозвітував останньому листом, надісланим з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 , про необхідність доведення до відома ОСОБА_6 та ОСОБА_12 інформації щодо оплати воєнізованої охорони майна, що належить ОСОБА_12 , за квітень - травень 2016 року та звернув увагу, що отримані від «Федерального государственного унитарного предприятия «Охрана» МВД рф» рахунки раніше направив ОСОБА_18 .

У період з 15.06.2016 по 21.06.2016 (точний час, місце та спосіб досудовим розслідуванням не встановлені) ОСОБА_17 доповів ОСОБА_6 про необхідність оплати ОСОБА_12 «Федеральному государственному унитарному предприятию «Охрана» МВД рф» за воєнізовану охорону його ( ОСОБА_12 ) нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , на загальну суму 648 763, 06 рос. руб. за квітень - травень 2016 року.

У той же період часу ОСОБА_6 у невстановлені досудовим розслідуванням місці та спосіб повідомив ОСОБА_12 про необхідність оплати «Федеральному государственному унитарному предприятию «Охрана» МВД рф» 648 763, 06 рос. руб. за воєнізовану охорону за вказаний період.

У свою чергу, ОСОБА_12 доручив ОСОБА_6 та ОСОБА_17 прозвітувати йому про розмір кошторису витрат на утримання належного йому ( ОСОБА_12 ) нерухомого майна на тимчасово окупованій території АР Крим, у тому числі, про вартість воєнізованої охорони, наданої «Федеральным государственным унитарным предприятием «Охрана» МВД рф», про що ОСОБА_17 повідомив ОСОБА_16 .?

На виконання вимоги ОСОБА_12 , доведеної через ОСОБА_6 ОСОБА_17 , а останнім - ОСОБА_16 , 21.06.2016 о 07 год. 10 хв. ОСОБА_16 перебуваючи на тимчасово окупованій території АР Крим (точне місце досудовим розслідуванням не встановлено) листом, надісланим з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 , прозвітував про загальні витрати на утримання майна, яке належить ОСОБА_12 , у тому числі про витрати за воєнізовану охорону, надану «Федеральным государственным унитарным предприятием «Охрана» МВД рф», які станом на 21.06.2016 становили 648 763, 06 рос. руб., надіславши рахунок № 83000010842 від 01.04.2016 на суму 312 430, 63 рос. руб., акт № 83000036787 від 30.04.2016 на суму 312 430, 63 рос. руб., рахунок-фактуру № 45419/83 від 30.04.2016 року на суму 312 430, 63 рос. руб., рахунок № 83000013650 від 01.05.2016 на суму 312 430, 63 рос. руб., акт № 83000041759 від 31.05.2016 на суму 312 430, 63 рос. руб., рахунок-фактуру № 50455/83 від 31.05.2016 на суму 312 430, 63 рос. руб., рахунок № 83000016687 від 01.06.2016 на суму 23 901, 80 рос. руб., акт .42 83000049044 від 30.06.2016 на суму 23 901, 80 рос. руб., рахунок-фактуру № 61010/83 від 30.06.2016 на суму 23 901, 80 рос. руб., акт звірки за II квартал 2016 року, які раніше направляв ОСОБА_18 .

В подальшому ОСОБА_16 29.06.2016 о 18 год. 34 хв. перебуваючи на тимчасово окупованій території АР Крим (точне місце досудовим розслідуванням не встановлено) листом, надісланим з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 , поінформував ОСОБА_17 про надходження від «Федерального государственного унитарного предприятия «Охрана» МВД рф» на його ім`я Претензії № 161 ф» від 29.06.2016 № 83/1142 з вимогою оплати заборгованості, пені у сумі 7 493,21 рос. руб.; акта звірки за II квартал 2016 року за договором Х° 8314040033 «на предоставление услуг по охране объектов недвижимости военизированными подразделениями «Федеральным государственным унитарным предприятием «Охрана» МВД рф» у сумі 648 763,06 рос. руб. з банківськими реквізитами для перерахування коштів на розрахунковий рахунок Федерального государственного унитарного предприятия « ІНФОРМАЦІЯ_5 » у відділенні банку рф відкритому в «Республике Крым», про що ОСОБА_17 доповів ОСОБА_6 .

Аналогічним листом від 04.07.2016 об 11 год. 05 хв. ОСОБА_16 перебуваючи на тимчасово окупованій території АР Крим (точне місце досудовим розслідуванням не встановлено) поінформував з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_3 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_18 про заборгованість перед вищевказаним воєнізованим формуванням з відповідними додатками, про що остання доповіла ОСОБА_6 .

У свою чергу ОСОБА_6 , будучи поінформованим від ОСОБА_17 та ОСОБА_18 про необхідність оплати «Федеральному государственному унитарному предприятию «Охрана» МВД рф» грошових коштів у сумі 648 763,06 рос. руб за охорону фактично належного ОСОБА_12 нерухомого майна, а також про надходження від вказаного незаконного воєнізованого формування претензії в адресу ОСОБА_16 на зазначену суму, у невстановлені досудовим розслідуванням час, місці та спосіб доповів про це ОСОБА_12 для виділення ним грошових коштів та передачі їх ОСОБА_16 .

Не пізніше 14.07.2016 (точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_12 , будучи достовірно обізнаним від ОСОБА_6 з необхідністю здійснення оплати «Федеральному государственному унитарному предприятию «Охрана» МВД рф» за воєнізовану охорону нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить йому ( ОСОБА_12 ), з метою фінансування дій щодо насильницької зміни та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, зміни меж території і державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом передання фінансових активів підрозділам окупаційної влади на території АР Крим, зокрема її воєнізованим формуванням, за не встановлених досудовим розслідуванням обставин передав ОСОБА_6 кошти в еквіваленті 648 763,06 рос. руб. для подальшої їх передачі ОСОБА_16 .

Після цього, ОСОБА_6 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 14.07.2016, перебуваючи у м. Києві (точне місце досудовим розслідуванням не встановлене), діючи на виконання вказівки ОСОБА_12 , будучи обізнаним про фактичну окупацію рф АР Крим, організував передачу отриманих від ОСОБА_12 грошових коштів в еквіваленті 648 763,06 рос. руб. ОСОБА_16 для подальшого перерахування їх незаконному воєнізованому формуванню «Федеральное государственное унитарное предприятие «Охрана» МВД рф», діяльність якого, серед іншого, полягала у насильницькій зміні та поваленні конституційного ладу, захопленні державної влади, зміні меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

У свою чергу, ОСОБА_16 , діючи умисно з метою фінансування незаконного воєнізованого формування рф, на виконання вказівок ОСОБА_6 та ОСОБА_12 , переданих йому ОСОБА_17 , перебуваючи на тимчасово окупованій території АР Крим (точне місце досудовим розслідуванням не встановлено), 14.07.2016 вніс на банківський рахунок філіалу «Федерального государственного унитарного предприятия Охрана» МВД рф» № НОМЕР_2 (Російський Національний Комерційний Банк (ПАО) м. Сімферополь, кореспондентський рахунок № НОМЕР_3 ) у відділенні банку рф відкритому в «Республике Крым», отримані від ОСОБА_12 грошові кошти у сумі 648 763, 06 рос. руб., що за офіційним курсом Національного банку України на 14.07.2016 становило 252 174,201 грн.

Таким чином, ОСОБА_6 умисно за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 та іншими невстановленими особами 14.07.2016 здійснив фінансування дій з метою насильницької зміни та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, зміни меж території і державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом передання фінансових активів філіалу Федерального государственного унитарного предприятия «Охрана» МВД рф» - воєнізованому підрозділу окупаційної влади на території АР Крим на загальну суму 252 174, 201 грн.

17.04.2024 року ОСОБА_6 , за вказаними фактами повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України.

Санкція інкримінованого підозрюваному ОСОБА_6 злочину, зокрема ч. 3 ст. 110-2 КК України передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна.

18.04.2024 року заступник начальника третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_6 , в тому числі на майно яким останній володіє, через третіх осіб, та корпоративні права юридичних осіб, належних підозрюваному з забороною відчуження, розпорядження та користування (повний перелік майна зазначено у клопотанні), із забороною державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав (в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам), виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, районним державним адміністраціям на території яких знаходиться майно чи зареєстровані юридичні особи, яким воно належить, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, Національному банку України вчиняти реєстраційні дії стосовно вищевказаного рухомого та нерухомого майна, а також забороною всім уповноваженим органам (підрозділам) з контролю за обігом зброї Національної поліції України (в тому числі ГУ НП в областях) вчиняти реєстраційні дії стосовно вищевказаного рухомого майна.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15.05.2024 року клопотання заступника начальника третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 частково задоволено та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_6 , в тому числі на майно яким останній володіє через третіх осіб, та корпоративні права юридичних осіб, належних підозрюваному із забороною відчуження, розпорядження та користування (повний перелік майна згідно резолютивної частини оскаржуваної ухвали), а в іншій частині клопотання відмовлено та заборонено державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав (в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам), виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, районним державним адміністраціям на території яких знаходиться майно чи зареєстровані юридичні особи, яким воно належить, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, Національному банку України вчиняти реєстраційні дії стосовно вищевказаного рухомого та нерухомого майна, а також заборонено всім уповноваженим органам (підрозділам) з контролю за обігом зброї Національної поліції України (в тому числі ГУ НП в областях) вчиняти реєстраційні дії стосовно вищевказаного рухомого майна.

Задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_6 . слідчий суддя виходив з наявності передбачених законом підстав для задоволення такого клопотання з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.

З такими висновками слідчого судді, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, накладення арешту на майно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, передбачає наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою, щодо якої такий захід застосовується, кримінального правопорушення, а у випадку застосування такого запобіжного заходу відносно юридичної особи, то застосування арешту майна з даних підстав вважатиметься законним, якщо відносно вказаної юридичної особи здійснюється кримінальне провадження.

Задовольняючи клопотання прокурора про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023000000001288 від 04.08.2023 року, слідчий суддя дослідивши матеріали, додані до клопотання та з`ясувавши обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна прийшов до висновку про наявність передбачених п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на майно ОСОБА_6 з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

При цьому, під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що вищевказане майно на яке слідчий просить накласти арешт відповідає критеріям п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

Так, зі змісту ст. 170 КПК України вбачається, що однією з обов`язкових умов для задоволення клопотання про накладення арешту на майно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання є наявність обґрунтованої підозри за статтею, санкція якої передбачає конфіскацію майна як виду покарання.

Згідно клопотання про арешт майна та матеріалів, наданих стороною обвинувачення на його обґрунтування вбачається, що ця обов`язкова умова органом досудового розслідування та слідчим суддею дотримана.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».

З матеріалів провадження, наданих слідчому судді, які обґрунтовують клопотання, вбачається, що зазначені у клопотанні обставини підозри ОСОБА_6 могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та певними доказами. Тобто існують обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише можна визначити, що причетність ОСОБА_6 до скоєння кримінального правопорушення, підозра яка йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього такого обмежувального заходу, як арешт майна.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя дотримався вимог статей 132, 170, 172, 173 КПК України, перевіривши при цьому наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст. ст. 132, 170 КПК України, таким чином, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності до ст. 173 КПК України повинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.

Висновки слідчого судді про арешт майна цілком доведені матеріалами кримінального провадження, специфікою розслідування самих злочинів, що потребує проведення певних слідчих дій, та саме такого заходу, як накладення арешту на майно.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус як накладення арешту на вищевказане нерухоме майно та надасть змогу виконати завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням.

Враховуючи, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна, зокрема, ч. 3 ст. 110-2 КК України, слідчий суддя дійшов правильного висновку про накладення арешту на майно підозрюваного, з метою забезпечення у майбутньому виконання рішення суду в частині конфіскації майна.

З огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріали провадження, додані до клопотання, які обґрунтовують необхідність накладення арешту на майно, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя накладаючи арешт на майно ОСОБА_6 , діяв у спосіб та у межах чинного законодавства, арешт застосував на засадах розумності і співмірності, оскільки незастосування арешту на вищевказане майно може призвести до подальшого незаконного його відчуження та у подальшому унеможливить виконання рішення суду в частині забезпечення виконання рішення суду щодо конфіскації майна, у зв`язку з чим, посилання апелянта на незаконність ухвали слідчого судді слід визнати безпідставними.

За таких обставин доводи автора апеляційної скарги про відсутність правових підстав для арешту майна, не є переконливими, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Що стосується доводів представника про порушення права власності дружини ОСОБА_6 - ОСОБА_11 , як співвласника майна, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Слідчий суддя дав оцінку таким обставинам і дійшов правильного висновку про те, що відмовив у задоволенні клопотання прокурора в частині накладення арешту на частку дружини в майні подружжя, оскільки, стороною обвинувачення належним чином не доведено, що є необхідність у накладенні арешту на майно дружини ОСОБА_6 , не зазначено, яким чином воно пов`язане з кримінальним правопоршенням та відноситься до майна підозрюваного, та те, що на нього має бути закладено арешт саме, з метою конфіскації майна.

Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла остаточного висновку, що рішення слідчого судді суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15 травня 2024 року, в частині задоволення клопотання заступника начальника третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42023000000001288 від 04.08.2023 року та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_6 , в тому числі на майно яким останній володіє через третіх осіб, та корпоративні права юридичних осіб, належних підозрюваному із забороною відчуження, розпорядження та користування (повний перелік майна згідно резолютивної частини оскаржуваної ухвали), та забороною державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав (в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам), виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, районним державним адміністраціям на території яких знаходиться майно чи зареєстровані юридичні особи, яким воно належить, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, Національному банку України вчиняти реєстраційні дії стосовно вищевказаного рухомого та нерухомого майна, а також забороною всім уповноваженим органам (підрозділам) з контролю за обігом зброї Національної поліції України (в тому числі ГУ НП в областях) вчиняти реєстраційні дії стосовно вищевказаного рухомого майна, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4