Ухвала

від 15.08.2024 по справі 752/4838/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/4364/2024 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 752/4838/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2024 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 03 червня 2024 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м.Києва від 03.06.2024 року задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 та накладено арешт на майно, яке було вилучене під час обшуку за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , з метою забезпечення їх збереження, а саме:

- кліше печатки із написом «24.05.22 51»;

- кліше печатки із написом «01.04.23 23»;

- кліше печатки із написом « Україна автомобільна ГО м. Біла Церква »;

- кліше печатки із написом « Відділ документування управлінської діяльності Київської обласної державної адміністрації », код 45017318;

- слот від сім-карти оператора мобільного зв`язку «Київстар» з номером: НОМЕР_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_2 ;

- слот від сім-карти оператора мобільного зв`язку «Київстар» з номером: НОМЕР_3 , ідентифікаційний № НОМЕР_4 ;

- слот від сім-карти оператора мобільного зв`язку «Київстар» з номером: НОМЕР_5 , ідентифікаційний № НОМЕР_6 ;

- мобільний телефон «Iphone ХSМАХ», ІМЕІ: НОМЕР_7 із сім-картою оператора мобільного зв`язку «лайфселл» ідентифікаційний № НОМЕР_8 ;

- мобільний телефон «Iphone XR» ІМЕІ: НОМЕР_9 із сім-картою оператора мобільного зв`язку «лайфселл» ідентифікаційний № НОМЕР_10 .

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 03.06.2024 року в частині накладення арешту на мобільний телефон «Iphone XR» ІМЕІ: НОМЕР_9 із сім-картою оператора мобільного зв`язку «лайфселл» ідентифікаційний № НОМЕР_10 , який належить адвокату ОСОБА_7 .

Автор апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала винесена без належних на те правових підстав, суперечить вимогам кримінально процесуального закону.

Під час обшуку в квартирі, де зареєстрована та проживає ОСОБА_7 було вилучено особисті речі, а саме мобільний телефон, який містить адвокатську таємницю, чим сторона обвинувачення порушила права адвоката.

Підозрюваний ОСОБА_6 проживає за іншою адресою та ніколи не проживав за адресою, де був проведений обшук квартири, яка на праві приватної власності належить адвокату ОСОБА_7 .

В клопотанні про арешт майна відсутні підтверджуючі документи, що на мобільних телефонах міститься будь-яка важлива інформація в рамках даного кримінального провадження.

В судове засідання прокурор, представник не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату та час призначеного судового розгляду, представник надіслала клопотання про відкладення розгляду справи, однак колегія суддів вважає причини неявки неповажними.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана бути зацікавленою провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності апелянта та прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, в провадженні СУ ГУ НП у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 42023100000000538 від 27.10.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 255-1, ч. 1 ст. 255-2, ч. 3 ст. 332 КК України.

Досудовим розслідуванням зазначено, що ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , та ОСОБА_14 , будучи особами, які здійснюють злочинний вплив, тобто особами, які своїми діями, поступками та рішеннями та завдяки своєму авторитету, іншими особистими якостями та можливостями сприяють, спонукають, координують та здійснюють вплив на злочинну діяльність, організовують та безпосередньо здійснюють розподіл коштів, майна, спрямованих на забезпечення такої діяльності. Зокрема, упродовж листопада - грудня 2023 року, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ОСОБА_15 та ОСОБА_14 знаходячись на території міста Києва, вчинили кримінальне правопорушення за фактами організації проведення злочинного зібрання (сходки) осіб, які здійснюють злочинний вплив для координації злочинної діяльності, у тому числі розподілу доходів, одержаних злочинним шляхом, а також участі у такому зібранні (сходці).

Так, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , та ОСОБА_14 перебуваючи в статусі суб`єктів злочинного впливу, а саме «кримінальних авторитетів» у м. Києві, Київській та Сумській областях, інших регіонах України, ігноруючи дотримання вимог самокерованої правослухняної поведінки, маючи певний життєвий досвід та розуміння принципів діяльності криміногенних елементів, підтримують кримінальну субкультуру, ідеологію та звичаї злочинного світу (спосіб життя і моралі), протиставляючи себе нормам законності і бажаючи продовжувати свою злочинну діяльність у противагу загальновизнаним етичним, правилам існування в правовому суспільстві, упродовж листопада - грудня 2023 року організували та приймали участь у злочинних зібраннях (сходках) осіб, які здійснюють злочинний вплив, що виражалось у організації та прийняття участі у злочинному зібранні (сходці), тобто у зібранні осіб, які здійснюють злочинний плив, яка полягає у координації протиправної діяльності, у тому числі з метою розподілу доходів, одержаних злочинним шляхом, сфер злочинного впливу, вирішення конфліктних та спірних ситуацій.

21.05.2024 року слідчим СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_16 на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 .

22.05.2024 року слідчий СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 за погодженням з прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 звернулася з клопотанням до Голосіївського районного суду м. Києва про накладення арешт на майно, яке було вилучене під час обшуку за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , з метою забезпечення їх збереження, а саме:

- кліше печатки із написом «24.05.22 51»;

- кліше печатки із написом «01.04.23 23»;

- кліше печатки із написом « Україна автомобільна ГО м. Біла Церква »;

- кліше печатки із написом « Відділ документування управлінської діяльності Київської обласної державної адміністрації », код 45017318;

- слот від сім-карти оператора мобільного зв`язку «Київстар» з номером: НОМЕР_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_2 ;

- слот від сім-карти оператора мобільного зв`язку «Київстар» з номером: НОМЕР_3 , ідентифікаційний № НОМЕР_4 ;

- слот від сім-карти оператора мобільного зв`язку «Київстар» з номером: НОМЕР_5 , ідентифікаційний № НОМЕР_6 ;

- мобільний телефон «Iphone ХSМАХ», ІМЕІ: НОМЕР_7 із сім-картою оператора мобільного зв`язку «лайфселл» ідентифікаційний № НОМЕР_8 ;

- мобільний телефон «Iphone XR» ІМЕІ: НОМЕР_9 із сім-картою оператора мобільного зв`язку «лайфселл» ідентифікаційний № НОМЕР_10 .

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 03.06.2024 року задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 та накладено арешт на майно, яке було вилучене під час обшуку за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , з метою забезпечення їх збереження, а саме:

- кліше печатки із написом «24.05.22 51»;

- кліше печатки із написом «01.04.23 23»;

- кліше печатки із написом « Україна автомобільна ГО м. Біла Церква »;

- кліше печатки із написом « Відділ документування управлінської діяльності Київської обласної державної адміністрації », код 45017318;

- слот від сім-карти оператора мобільного зв`язку «Київстар» з номером: НОМЕР_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_2 ;

- слот від сім-карти оператора мобільного зв`язку «Київстар» з номером: НОМЕР_3 , ідентифікаційний № НОМЕР_4 ;

- слот від сім-карти оператора мобільного зв`язку «Київстар» з номером: НОМЕР_5 , ідентифікаційний № НОМЕР_6 ;

- мобільний телефон «Iphone ХSМАХ», ІМЕІ: НОМЕР_7 із сім-картою оператора мобільного зв`язку «лайфселл» ідентифікаційний № НОМЕР_8 ;

- мобільний телефон «Iphone XR» ІМЕІ: НОМЕР_9 із сім-картою оператора мобільного зв`язку «лайфселл» ідентифікаційний № НОМЕР_10 .

Задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, внесене в межах кримінального провадження № 42023100000000538 від 27.10.2023 року, слідчий суддя дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку, про необхідність у накладенні арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

Колегія суддів з таким рішенням слідчого судді погодитись не може з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Статтею 98 КПК України визначено що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення зберегли на собі його сліди або містять інші відомості які можуть бути використані як доказ факту чи обставин ще встановлюються під час кримінального провадження в тому числі предмети що були об`єктом кримінально протиправних дій гроші цінності та інші речі набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Стороною обвинувачення у клопотанні про накладення арешту на майно зазначено, що метою застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна - є збереження речових доказів.

Згідно матеріалів апеляційної скарги ОСОБА_7 має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Рада адвокатів України сприяє забезпеченню гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних і соціальних прав адвокатів. На виконання вказаного повноваження, Радою адвокатів України прийнято ряд рішень, зокрема.

Рішення № 74 від 26.02.2016 року «Про затвердження роз`яснення щодо гарантій адвокатської діяльності та окремих умов дисциплінарної відповідальності», відповідно до змісту якого: «Незалежність адвокатської діяльності забезпечується на законодавчому (національному і міжнародному) та практичному рівнях недопущенням будь якого втручання, переслідування, насильства стосовно адвоката з боку держави, суспільства, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб.

Позитивним обов`язком держави є створення належних умов для діяльності адвокатури, забезпечення прав адвоката та дотримання гарантій адвокатської діяльності, проведення неупередженого розслідування фактів таких порушень (статті 5, 20, 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Основні положення про роль адвокатів, прийняті VIII Конгресом ООН по запобіганню злочинам у серпні 1990 року, Декларація ООН «Про право та обов`язок окремих осіб, груп та органів суспільства заохочувати та захищати загальновизнані права людини і основоположні свободи» від 09 грудня 1998 року).

Зазначені нормативно-правові акти розповсюджують сферу професійних гарантій на будь яку особу, яка перебуває в статусі адвоката, незалежно від її стану та функції в конкретних суспільних відносинах і безвідносно до її клієнтів та справ.

Таким чином, недотримання відповідних процесуальних гарантій під час проведення обшуку і вилучення у помешканні адвоката чи іншому його володінні зумовлює порушення ст. 8 Європейської конвенції з прав людини (п. п. 66-68 рішення ЄСПЛ у справі «Візер та Бікос Бетейліґунґен ҐмбХ проти Австрії» / WIESER AND BICOS BETEILIGUNGEN GmbH v. AUSTRIA від 16.10.2007, заява №744336/01).

Конвенція не забороняє накладення на адвокатів певних зобов`язань, котрі стосуються їхніх відносин з клієнтами. Це стосується, зокрема, наявності достовірного доказу причетності адвоката до скоєння злочину, або стосовно намагань подолати певні незаконні практики. Однак, ЄСПЛ наголосив, що вкрай важливо забезпечити суворі рамки для таких заходів. У кожному випадку заходи з боку правоохоронних органів щодо адвокатів мають бути чітко обмеженими, оскільки адвокати посідають центральне місце в здійсненні правосуддя, і їхній статус посередників між підсудними та судами дозволяє кваліфікувати їх як служителів закону (п.42 рішення ЄСПЛ від 24.07.2008 у справі «Андре і інші проти Франції»/Andre and Other v.France, заява №18603/03).

З врахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апелянта є доцільними, оскільки ОСОБА_7 здійснює адвокатську діяльність, таємниця якої охороняється законом, і органом досудового розслідування під час проведення обшуку не дотримано процесуальних гарантій такої слідчої дії та вилучення майна, а тому накладення арешту на мобільні телефони, є безпідставним. Крім того, ОСОБА_7 не має статусу підозрюваної у кримінальному провадженні, тому таке втручання в діяльність адвоката є передчасним.

Разом з тим, наведені прокурором у клопотанні про арешт майна підстави, у зв`язку з якими майно відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, не може бути визнано достатнім для висновку, що це майно є речовим доказом, оскільки, згідно положень ст. 171 КПК України, наведені у клопотанні обставини мають бути доведені доказами, доданими до клопотання.

З огляду на те, що мобільний телефон, лише формально визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні, без зазначення яким критеріям, визначеним ст.98 КПК України він відповідає, правові підстави для накладення арешту на це майно були відсутні.

При цьому такі висновки колегія суддів робить виключно щодо мобільного телефону і перевіряє законність накладення арешту тільки щодо даного майна згідно положенням ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що існування правової підстави для арешту на мобільний телефон «Iphone XR» ІМЕІ: НОМЕР_9 із сім-картою оператора мобільного зв`язку «лайфселл» ідентифікаційний № НОМЕР_10 не підтверджується відповідними доказами і саме тому на вищезазначений мобільний телефон, не може бути накладено арешт без наявності на це законних підстав.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про неповноту та однобічність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню в частині накладення арешту на мобільний телефон, а апеляційна скарга задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора в накладенні арешту на майно в зазначеній вище частині, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 03 червня 2024 року, якою задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 та накладено арешт на майно, яке було вилучене під час обшуку за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , з метою забезпечення його збереження, в частині накладення арешту на мобільний телефон «Iphone XR» ІМЕІ: НОМЕР_9 із сім-картою оператора мобільного зв`язку «лайфселл» ідентифікаційний № НОМЕР_10 , - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 про накладення арешту на майно, яке було вилучене під час обшуку за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , з метою забезпечення його збереження, в частині накладення арешту на мобільний телефон «Iphone XR» ІМЕІ: НОМЕР_9 із сім-картою оператора мобільного зв`язку «лайфселл» ідентифікаційний № НОМЕР_10 , - відмовити.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3