Постанова

від 22.08.2024 по справі 620/998/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/998/24 Головуючий у 1 інстанції: Тихоненко О.М.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Грибан І.О.

Кузьмишиної О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - НОМЕР_3 прикордонний загін), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) (далі - Головний центр підготовки особового складу), в якому просив:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), які полягають у неповідомленні ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України) про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 05 липня 2022 року по 12 жовтня 2022 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) направити до ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України) інформацію про участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 05 липня 2022 року по 12 жовтня 2022 року за формою, наведеною у додатку 2 до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168», а також наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України № 628/8/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України) розглянути питання про нарахування і виплату ОСОБА_1 на підставі п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 (із змінами) "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" додаткову винагороду у розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 05 липня 2022 року по 12 жовтня 2022 року, з врахуванням проведених виплат за цей період.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 березня 2024 року задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), яка полягає у неповідомленні ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 01.09.2022 до 30.09.2022.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) направити до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) інформацію про участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 01.09.2022 до 30.09.2022, за формою, наведеною у додатку 2 до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 №392/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168".

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця. Таким чином, апелянт вважає, що його безпосередня участь за період з липня 2022 року по 12 жовтня 2022 року у бойових діях або заходах, яка дає право на додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ від 28 лютого 2022 року №168, підтверджена довідкою від 14.10.2022 №3173, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 .

Також, не погодившись з рішенням суду, відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що позивачем не надано достатніх доказів безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Апелянт зазначає, що надана позивачем довідка не містить в собі жодних відомостей щодо наявності бойових наказів (бойових розпоряджень); журналів бойових дій (вахтових журналів), журналів ведення оперативної обстановки; списків особового складу, який залучався для виконання бойових (спеціальних) завдань; бойових донесень; рапортів (донесень) командира підрозділу (групи) про участь позивача у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних завдань) тощо. Крім того, апелянт вказує, що За період з липня по листопад 2022 року позивачу нараховано та виплачено додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн, у збільшеному розмірі до 70000,00 грн позивачу виплачено у серпні 2022 року - 58709,68 грн за липень, у вересні 2022 року - 4516,12 грн за серпень 2022 року та у листопаді 2022 року - 40645,16 грн за жовтень. Разом з тим, звертає увагу, що рапорти від керівництва комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_4 ) щодо виплати військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 , які знаходились у них у відрядженні (в тому числі й Позивач) додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 тис. грн. за вересень 2022 року на адресу ІНФОРМАЦІЯ_5 не надходили.

12 квітня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2024 року витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) бойові накази (розпорядження) по військовій частині, рапорти (донесення), інші документи щодо безпосередньої участі військовослужбовця ОСОБА_1 у період з 05 липня 2022 року по 12 жовтня 2022 року у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення).

28 червня 2024 року, на виконання вимог вищевказаної ухвали суду, до Шостого апеляційного адміністративного суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) надійшли письмові пояснення разом з додатками.

Також, 01 липня 2024 року до суду апеляційної інстанції від відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) надійшли письмові пояснення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 Державної прикордонної служби У країни).

З липня 2022 року ОСОБА_1 перебував в окремому розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).

Згідно довідки Військової частини № НОМЕР_1 від 14.10.2022 №3173, у період з 07.07.2022 по 31.07.2022 року; з 01.08.2022 по 31.08.2022 року; з 01.09.2022 по 30.09.2022 року; з 01.10.2022 по 12.10.2022 року ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Чернігівської області.

Не погоджуючись з невиплатою в повному обсязі за вищевказані періоди збільшеної додаткової винагороди, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Згідно п. 2 вищевказаного Указу, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, 573/2022 від 12.08.2022 та від 07.11.2022 № 757/2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168).

Пунктом 1 Постанови № 168 (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 № 1146, яка застосовується з 01.09.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Відповідно до пункту 2-1 Постанови № 168, порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

З метою виконання вимог Постанови № 168 та з метою врегулювання виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України Адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано наказ від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» (далі - Наказ № 392/0/81-22-АГ).

На виконання п. 1 Наказу № 392/0/81-22-АГ військовослужбовцям, крім випадків, передбачених цим наказом, які проходять військову службу в Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управліннях, органах охорони державного кордону, загонах морської охорони (у тому числі строкову), навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення (далі - органи Держприкордонслужби) з дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби (у зв`язку із звільненням з військової служби) на період дії воєнного стану щомісячно здійснюється виплата додаткової винагороди в розмірі до 30 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідно до законодавства України обов`язків військової служби. Додаткова винагорода збільшується до 100 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.

Згідно пунктів 4 та 5 Наказу № 392/0/81-22-АГ, підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:

1) бойового наказу (бойового розпорядження);

2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та, до якого для виконання і завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі.

Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця.

У довідках, передбачених цим пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу.

Положеннями пунктів 11 та 12 № 392/0/81-22-АГ передбачено, що склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України. Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу.

Виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів). До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов`язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу.

Як вбачається з матеріалів справи, спірним у даній справі є питання наявності підстав для виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 у розмірі збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення у період здійснення зазначених заходів за періоди: з 07.07.2022 по 31.07.2022 року; з 01.08.2022 по 31.08.2022 року; з 01.09.2022 по 30.09.2022 року; з 01.10.2022 по 12.10.2022 року.

Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції зазначив, що з липня по листопад 2022 року позивачу нараховано та виплачено додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн, у збільшеному розмірі до 70000,00 грн ОСОБА_1 виплачено у серпні 2022 року - 58709,68 грн за липень, у вересні 2022 року - 4516,12 грн за серпень 2022 року та у листопаді 2022 року - 40645,16 грн за жовтень.

В той же час, додаткова винагорода за період з 01.09.2022 до 30.09.2022 позивачу не нарахована.

З огляду на вищевказане, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги слід задовольнити лише в частині зобов`язання визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), яка полягає у неповідомленні ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) про безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 01.09.2022 до 30.09.2022 та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) направити до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) інформацію про участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 01.09.2022 до 30.09.2022, за формою, наведеною у додатку 2 до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 №392/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168".

Отже, судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо надання інформації про безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за періоди: з 07.07.2022 по 31.07.2022 року, з 01.08.2022 по 31.08.2022 року та з 01.10.2022 по 12.10.2022 року.

Разом з тим, апелянт ОСОБА_1 наголошує, що за ці періоди йому не в повному обсязі виплачена додаткова винагорода у розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Вказує, що довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 14.10.2022 №3173 підтверджується його участь бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за періоди: з 07.07.2022 по 31.07.2022 року, з 01.08.2022 по 31.08.2022 року та з 01.10.2022 по 12.10.2022 року.

Надаючи оцінку вищевказаним доводам апелянта, колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять довідку Військової частини НОМЕР_1 від 14 жовтня 2022 року №3173, підписаною командиром полковником ОСОБА_2 , згідно якої, ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Черкаської області з 07.07.2022 по 31.07.2022 року; з 01.08.2022 по 31.08.2022 року; з 01.09.2022 по 30.09.2022 року; з 01.10.2022 по 12.10.2022 року (Т. 1 а.с. 24).

Підставою її видачі зазначено: бойовий наказ Адміністрації державної прикордонної служби України №104 гриф від 22 червня 2022 року та бойовий наказ Адміністрації державної прикордонної служби України №106 гриф від 27 червня 2022 року.

Разом з тим, згідно змісту листа ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) від 07.12.2022 №22/4992-22, НОМЕР_3 прикордонний загін повідомив ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ), що підрозділи Держприкордонслужби України, що знаходяться в межах Чернігівської та Сумської областей, не виконують бойові завдання на лінії бойового зіткнення і тому підпункт 7 пункту 2 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» не застосовується, довідки про участь військовослужбовців у бойових діях або заходах не опрацьовувались (Т. 1 а.с. 57-58).

Тобто, з вищевказаного листа вбачається, що НОМЕР_3 прикордонний загін повідомив Головний центр підготовки особового складу про те, що довідки про участь військовослужбовців у бойових діях або заходах не опрацьовувались.

Як наслідок, у відзиві на позовну заяву Головний центр підготовки особового складу стверджує, що позиція позивача щодо безпосередньої участі його у бойових діях або заходах спростовується листом НОМЕР_3 прикордонного загону від 07.12.2022 №22/4992-22.

Також, апелянт НОМЕР_3 прикордонний загін вважає, що сам факт виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) під час перебування у службовому відрядженні в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_1 ) в період дії воєнного стану в Україні, не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 гривень, яка передбачена пунктом 1 Постанови №168.

Крім того, апелянт відповідач вважає, що не є підтвердженням безпосередньої участі позивача у бойових діях та відповідних заходах бойові накази (розпорядження), оскільки сама по собі видача бойового наказу (розпорядження) не є безумовним доказом його виконання військовослужбовцем та його безпосередньої участі у бойових діях чи відповідних заходах.

З огляду на це, апелянт НОМЕР_3 прикордонний загін робить висновок, що довідка №3173 від 14.10.2023 не є довідкою про підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, які складаються з метою визначення права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168.

Колегія суддів не погоджується з вищевказаними доводами відповідачів та вважає їх необгрунтованими, за правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постановах від 21 березня 2024 року у справі №560/12539/22 та від 28 травня 2024 року у справі №560/1200/23, підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах може бути довідка командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.

Таким чином, довідка командира Військової частини НОМЕР_1 від 14 жовтня 2022 року №3173 може бути підтвердженням безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії.

Матеріали справи свідчать, що ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) направлялись до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) рапорти на підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, разом з тим, вони не охоплюють всі періоди, вказані в довідці командира Військової частини НОМЕР_1 від 14 жовтня 2022 року №3173.

Крім того, щодо посилання апелянта НОМЕР_3 прикордонного загону на те, що у листопаді 2022 року позивачу була виплачена додаткова винагорода за жовтень 2022 року, ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) у додаткових поясненнях зазначив, що ця винагорода була виплачена за виконання завдань на ділянці НОМЕР_5 прикордонного загону, що не є предметом спору.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) не виконав належним чином свій обов`язок щодо повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України) про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 05 липня 2022 року по 12 жовтня 2022 року.

Таким чином, наявні підстави для зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) направити до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) інформацію про участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 05 липня 2022 року по 12 жовтня 2022 року, за формою, наведеною у додатку 2 до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 №392/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168".

Оскільки, задовольняючи частково позовні вимоги, судом першої інстанції було визначено менший період, за який необхідно подати інформацію про участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, оскаржуване рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 березня 2024 року в частині задоволення позовних вимог слід скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).

Щодо позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ), колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції по їх передчасність, оскільки, ІНФОРМАЦІЯ_2 не заперечується можливість нарахування та виплати додаткової винагороди за спірний період, відповідно до пункту 1 Постанови №168, але за умови надання підтверджуючих документів щодо безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача на користь позивача всі понесені судові витрати, в тому числі, витрати на правову допомогу в розмірі 5000 гривень.

Положення ч.ч. 1-2 ст. 134 КАС України визначають, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI).

У відповідності до частини 1 статті 26 Закону №5076-VI, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги; документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

В силу вимог ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями частини 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції позивачем надано:

- Договір № 139 про надання правової допомоги від 26 березня 2024 року, укладений між Адвокатським об`єднанням «Кушнеренко та партнери» та ОСОБА_3 ;

- Акт виконаних робіт від 28 березня 2024 року за Договором про надання правової допомоги від 26.03.2024 року;

- квитанцію до прибуткового касового ордера №139 від 26 березня 2024 року на суму 5000,00 грн.

Відповідно до Договору № 139 про надання правової допомоги від 26 березня 2024 року, ОСОБА_3 уповноважив Адвокатське об`єднання «Кушнеренко та партнери» представляти його інтереси в усіх органах державної влади, підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх форми власності та підпорядкування, у судових органах України будь-якої ланки у зв`язку з представництвом та захистом у справі з приводу апеляційного розгляду справи №620/998/24 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії щодо нарахування та виплати додаткової щомісячної винагороди військовослужбовцям.

Даним Договором № 139 про надання правової допомоги від 26 березня 2024 року визначено, що гонорар (оплата) за надану правову допомогу (представництво, захист інтересів) за цією угодою, обчислюється виходячи з фактичних затрат робочого часу адвоката на надання правової допомоги в справі, участь у досудовому слідстві, підготовка та складання документів та складає 5 000 (п`ять тисяч) гривень.

Згідно Акту виконаних робіт від 28 березня 2024 року за Договором про надання правової допомоги від 26.03.2024 року, позивачу були надані послуги щодо: консультування щодо підстав та порядку подання апеляційної скарги про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - 1 година; вивчення судової практики - 1 година; написання та подання апеляційної скарги про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, в тому числі виготовлення копій документів - 2 години. Усього витрачено 4 години.

Згідно частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами частини 6 статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У відповідності до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 810/3213/16 зазначив, що «…вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін».

Колегія суддів, зважаючи на предмет позову, фактичний об`єм виконаної роботи, вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., понесені ОСОБА_1 , є документально підтвердженими, обґрунтованими та співмірними зі складністю цієї справи, значенням справи для учасників процесу, наданим адвокатом обсягом послуг у суді апеляційної інстанції, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, а тому, такі витрати слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Колегія суддів приймає до уваги Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому зазначено, що при викладенні підстав для прийняття рішення суд повинен надати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Судова колегія, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Крім того, у рішеннях ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) підлягають задоволенню в повному обсязі, а тому рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 березня 2024 року в частині часткового задоволення позовних вимог слід скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 березня 2024 року слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують, доводи викладені в апеляційній скарзі позивача частково спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє часткове підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції частково не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи в частині, а тому, оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині з прийняттям в цій частині нового рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 березня 2024 року в частині задоволення позовних вимог - скасувати та прийняти в цій частині нове рішення.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), яка полягає у неповідомленні ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 05 липня 2022 року по 12 жовтня 2022 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) направити до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) інформацію про участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 05 липня 2022 року по 12 жовтня 2022 року, за формою, наведеною у додатку 2 до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 №392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168».

В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 березня 2024 року - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Грибан І.О.

Кузьмишина О.М.