Постанова

від 22.08.2024 по справі 320/10500/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/10500/22 Головуючий у 1 інстанції: Парненко В.С.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Аліменка В.О.

Кузьмишиної О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхарчопромкомплекс» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхарчопромкомплекс» до Київської митниці Держмитслужби України про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрхарчопромкомплекс» (далі - ТОВ «Укрхарчопромкомплекс») звернувся до суду з позовом до Київської митниці Держмитслужби України, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів №UA100230/2022/610038/1 від 16 лютого 2022 р.;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці Держмитслужби України №UA100230/2022/000172 від 16 лютого 2022 р.;

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів №UA100230/2022/610036/1 від 16 лютого 2022 р.;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці Держмитслужби України №UA100230/2022/000170 від 16 лютого 2022 р.;

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів №UA100230/2022/610037/1 від 16 лютого 2022 р.;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці Держмитслужби України №UA100230/2022/000171 від 16 лютого 2022 р.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року позовну заяву повернуто позивачу.

Не погодившись з ухвалою суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрхарчопромкомплекс» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Згідно ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

З даного приводу, слід зазначити наступне.

Положенням ч. 5 ст. 5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Частиною 1 статті 169 КАС України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини 3 статті 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви ТОВ «Укрхарчопромкомплекс» додано платіжне доручення №5264 від 08.11.2022 про сплату судового збору у розмірі 9924,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхарчопромкомплекс» залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Так, у даній ухвалі суду вказано, що згідно змісту позовних вимог, позивачем було заявлено 6 (шість) вимог немайнового характеру, отже судовий збір за 6 вимог немайнового характеру складає 19848,00 грн. (2684,00 грн *6)

Отже, суд першої інстанції встановив, що несплачена позивачем сума судового збору складає 9924,00 грн. (19848,00 - 9924,00).

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх помилковими, з огляду на наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Відповідно до статті 1 даного Закону, судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Згідно статті 2 Закону України «Про судовий збір», платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду:

- адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою судовий збір справляється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою судовий збір справляється в розмірі - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Отже, будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Натомість, до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17 та від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 та постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року у справі № 280/10087/21.

Матеріали справи свідчать, що позивач оскаржує три рішення про коригування митної вартості товарів та три картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Колегія суддів зазначає, що прийняття відповідачем рішень про коригування митної вартості товарів безпосереднім наслідком має зміну складу майна позивача, а тому, позовні вимоги про скасування рішень про коригування митної вартості є вимогами майнового характеру.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 18 червня 2020 року у справі №820/3942/16.

Таким чином, спір у даній справі за позовом ТОВ «Укрхарчопромкомплекс» носить одночасно майновий (про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів) і немайновий (визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення) характер.

В постановах від 16.03.2020 у справі №1.380.2019.001962 та від 09.12.2020 у справі №821/3875/15-а Верховний Суд вказав, що при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову, у розумінні підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.

Отже, ціною позову є сума, яка складає різницю митних платежів, що підлягали сплаті згідно з митною вартістю, розрахованою декларантом, та митною вартістю, розрахованою митним органом в оскаржуваному рішенні, з якої і має бути обрахований належний до сплати судовий збір, в тому числі і за подання апеляційної скарги.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характер. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Колегія суддів зазначає, що судовий збір у даній справі варто вираховувати виходячи із різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.

До такого судового збору необхідно додати суму, що підлягала сплаті у частині немайнових вимог щодо оскарження карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Як вбачається з позовної заяви, ціну даного позову складає сума, яка вже була сплачена позивачем для можливості розмитнення товару (відходів риби) та повернення якої позивач буде вимагати від відповідача, в разі скасування судом спірних рішень про коригування митної вартості. Така сума є податком на додану вартість, який дорівнює 20 % від різниці між митною вартістю, визначеною позивачем, та митною вартістю, визначеною митним органом внаслідок коригування.

Загальна різниця по спірним рішеннях про коригування митної вартості склала 260 288,64 грн., а податок на додану вартість з цієї суми складає 52 057,73 грн.

Відповідно, позивач був змушений додатково надмірно сплатити суму податку на додану вартість у розмірі 52 057,73 грн. Така сума є ціною майнових вимог позивача в даній справі.

Отже, розмір судового збору за майнові вимоги даної позовної заяви, який необхідно сплатити позивачу слід визначати наступним чином: 52 057,73 грн. * 1,5% = 780,86 грн. Ця сума є меншою 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому, за майнові вимоги у даній справі розмір судового збору становить 2 481,00 грн.

За адміністративний позов немайнового характеру встановлюється ставка судового збору 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", з 1 січня 2022 року встановлений прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2481 грн.

З огляду на зазначене, ставка судового збору за немайнові вимоги у даній справі складає 7 443,00 грн. (2481,00 грн. (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб) * 3 (3 картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення)).

Таким чином, загальна сума судового збору за подання ТОВ «Укрхарчопромкомплекс» позовної заяви складає 9 924,00 грн. (7 443,00 грн. + 2481,00 грн.).

Вищевказана сума була сплачена позивачем, на підтвердження чого надано платіжне доручення № 5264 від 08.11.2022 р.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 №3477-ІV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі Bellet v. France, Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа Мушта проти України).

У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку повернення позовної заяви позивачу, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню, а справу слід передати на розгляд суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Керуючись статтями ст.ст. 241, 242, 243, 308, 311, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхарчопромкомплекс» задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року скасувати, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Аліменко В.О.

Кузьмишина О.М.