Рішення

від 15.08.2024 по справі 924/398/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" серпня 2024 р. Справа № 924/398/24

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., при секретарі судового засідання Нечаюк А.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''Вердон'', м. Тернопіль

до Приватного акціонерного товариства ''Теофіпольський цукровий завод'', смт. Теофіполь

про стягнення 149072,65 грн. грошових коштів, з яких 3901,67 грн. інфляційні втрати, 2170,98 грн. 3% річних

Представники сторін:

Від позивача: не зявився.

Від відповідача: Ромашин В. М. згідно виписки.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення виноситься 15.08.2024 оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 24.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 924/398/24 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

18.06.2024 суд відповідно до ст.185 ГПК України постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕРДОН" (надалі - Позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод" (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 149072,65 грн.

В обгрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання договірних правовідносин Відповідачем, а також в обгрунтування позовних вимог зазначає, що заборгованість виникла у зв`язку із завищенням вартості товару, обумовленої умовами договору.

14.05.2024 року на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшов відзив на позовну заяву від Приватого акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод", в якому заперечує проти позовних вимог повністю, вважає їх необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами.

У відзиві на позовну заяву Відповідач зазначає також, що 13.10.2023 здійснено поставку ТОВ „Вердон" 22 тони цукру на загальну суму 682000,00 грн. Вважає, що цей факт визнано ТОВ „Вердон" і ним не оспорюється. Крім того стверджує, що факт відвантаження (поставки) цукру підтверджується видатковою накладною № 2514 від 13.10.2023, товарно-транспортною накладною № Р2514 від 13.10.2023.

Крім того, Відповідач у відзиві зазначає, що після здійснення поставки цукру жодних претензій від ТОВ „Вердон", в тому числі претензій щодо кількості, якості поставленого товару (цукру), тощо ПрАТ „Теофіпольський цукровий завод" не отримувало.

ПрАТ "Теофіпольський цукровий завод" просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ „Вердон" повністю.

21.05.2024 року Позивачем на адресу суду надіслано відповідь на відзив, відповідно до якої Позивач наполягає на тому, що Рахунок на оплату від 31.07.2023 року на підставі якого здійснено розрахунок за поставку 22 тон цукру - піску трьома платежами на суму 682000 грн. це лише перша складова задля повного виконання умов Договору.

Позивач вважає, що в наслідок неправомірних дій відповідача він був змушений вдатися до аналізу відпускної цінової політики на цукор - пісок станом на жовтень 2023 року, шляхом скерування адвокатських запитів до державних органів та діючих цукрових заводів. Після проведеного аналізу, вважає, що Відповідач, відвантаживши йому 13.10.2023 лише частину продукції цукру - піку в кількості 22 тони із обумовлених 110 тон, з урахуванням вартості цукру - піску, має сплатити Позивачу 149072,65 грн. грошових коштів, з яких 3901,67 грн. інфляційні втрати, 2170,98 грн. 3% річних.

31.05.2024 року до суду надійшло заперечення відповідно до якого Відповідач стверджує, що Позивачем не надано жодних підтверджень щодо підтвердження укладення правочину на поставку 110 тон цукру - піску, який на думку Позивача був укладений між представниками обох сторін та просить суд відмовити в задоволенні позову.

Фактичні обставини справи :

31 липня 2023 року, Відповідачем надіслано Позивачу рахунок №556 для оплати за цукор - пісок в кількості 22 тони, грошових коштів -682 000,00 гривень (з них -113 666,67 гривень сума ПДВ).

Позивач 31 липня 2023 року, трьома платіжними інструкціями №№6,7,8, у безготівковому порядку, здійснив оплату Приватному акціонерному товариству «Теофіпольськй цукровий завод» частини грошових коштів в сумі - 682 000,00 гривень: три платежі: 417 000,00 грн., 80 000,00 грн., 185 000,00 грн.

У вказаних платіжних інструкціях в графі призначення платежу зазначено "оплата згідно рахунку №556 від 31.07.2023 року

Позивачем 12.10.2023 року направлено Відповідачу лист з проханням відвантажити цукор-пісок у кількості 22 тонни.

Відповідно до Довіреності від 12.10.2023 року, виданої на ім`я водія ОСОБА_1 останнього уповноважено отримати цукор- пісок в кількості 22 тони, відповідно до досягнутої домовленості та оплати згідно платіжних інструкцій від 31.07.2023 року.

Відповідно до Видаткової накладної від 13.10.2023 № 2514 позивачем отримано від Відповідача цукор- пісок у кількості 22 тони вартістю 682000, 00 грн.

Відповідно до Товарно-транспортної накладної № Р2514 від 13.10.2023 виданої на підставі Видаткової накладної від 13.10.2023 № 2514 Відповідач відвантажив позивачеві цукор - пісок у кількості 22 тони.

Позивач звернувся до Відповідача з листом №22 від 07.05.2023 року щодо інформації про вартість цукру - піску станом на 13.10.2023 року.

Вказану інформацію Відповідачем Позивачу не надано.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне:

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ч.1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до ч.1 ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частиною 2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідачем шляхом виставлення рахунку Позивачу, а Позивачем, шляхом проведення оплати відповідно до рахунку, досягнуто згоди щодо поставки 22 тон цукру - піску вартістю 682000 грн.

Отже сторонами вжиті заходи спрямовані на встановлення господарських зобов`язань, шляхом укладання усного договору по поставці 22 тон цукру-піску.

Відповідно до ст. 1006 ЦК України повірений зобов`язаний: повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення.

Як встановлено матеріалами справи, Позивачем для отримання обумовленої кількості оплаченого товару видано Довіреність від 12.10.2023 року, якою уповноважено водія ОСОБА_1. на отримання цукру - піску в кількості 22 тони.

З положень статті 1006 ЦК України вбачається, що видана довіреність, на підставі усного договору, є підтвердженням укладення такого договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду № 458/229/18 від 25.03.2024 року.

Оскільки, вказані в довіреності матеріально - товарні цінності були отримані Позивачем 13.10.2023 зазначене підтверджує схвалення сторонами всіх істотних умов договору, зокрема по ставці 22 тон цукру-піску вартістю 682000 грн.

Згідно зі ст.190 ГК України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Таким чином при укладанні усного договору по поставці цукру - піску сторони мали право визначити вільну ціну поставленого товару.

З огляду на погодження Позивачем вартості товару при укладанні усного договору, судом не приймаються доводи Позивача, про те, що відповідачем поставлено товар за ціною значно вищою ніж обумовлено договором.

Таким чином, посилання Позивача на відповіді на запити від юридичних осіб, а саме: ТОВ "Радехівський цукор" №06/12/23 від 06.12.2023, ТОВ "Шепетівкацукор" №07/03/24-1 від 07.03.2024, ПАТ "Красилівський цукровий завод" №07/03/24-2 від 07.03.2024, діяльність яких пов`язана з виробництвом та продажем аналогічного товару, а саме цукру - піску щодо відпускної ціни на цукор - пісок станом 13.10.2023 року, судом до уваги не приймаються.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що Позивач не визначив правову природу заявленої до стягнення суми та називає вказану суму коштами.

Оскільки сума 149072,65 грн. грошових коштів, з яких 3901,67 грн. інфляційні втрати, 2170,98 грн. 3% річних виходить за межі зобов`язань між позивачем та Відповідачем по поставці 22 тон цукру-піску вартістю 682000 грн., суд вважає заявлену до стягнення суму збитками.

Як уже зазначалося між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір про поставку цукру-піску в кількості 22 тони вартістю 682000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що умови Договору по поставці цукру-піску виконанні сторонами у повному обсязі.

З огляду на викладене, Позивачем не доведено завдання йому збитків.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи .

Отже, позовні вимоги Позивача про стягнення коштів 149072,65 грн., з них 3901,67 грн. інфляційних витрат, 2170,98 грн. 3% річних є необгрунтованими та задовленню не підлягають.

Враховуючи викладене в позові слід відмовити.

Щодо стягнення витрат за подання позовної заяви.

Позивач просить стягнути з Відповідача суму судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов`язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, згідно квитанції №37971715 від 17.04.2024 року судом встановлено факт сплати Позивачем судового збору в розмірі 3028,00 грн.

У зв`язку з відмовою у позові відповідно до ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на Позивача.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Позивач просить стягнути з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7200 грн.

Відповідно до ч.1 ст.16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.16 ГПК України).

Так, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу матеріалів справи Позивачем додано акт здачі - приймання виконання робіт за Договором про надання правничої допомоги від 07.11.2024 року .

З огляду на відмову в позові відшкодування грошових коштів на професійну правничу допомогу відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДОН» до Приватного акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод" про стягнення грошових коштів в сумі 149072,65 грн., з яких 3901,67 грн. інфляційні витрати, 2170,98 грн. 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено 23.08.2024 року.

Суддя В.В. Димбовський