Рішення

від 22.08.2024 по справі 904/1569/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2024м. ДніпроСправа № 904/1569/24Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

від позивача: Березовська Л.В.;

від відповідача: Головко О.В.;

дослідивши матеріали справи №904/1569/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислове підприємство "ГІДРОСПЕЦСЕРВІС"

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 09.04.2024 за вих. №б/н до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислове підприємство "ГІДРОСПЕЦСЕРВІС" (далі - відповідач) про стягнення 321.502,66 грн, з яких: 182.420,40 грн заборгованості з оплати за поставлений товар, 73.387,95 грн пені, 11.089,10 грн трьох процентів річних, 54.605,21 грн інфляційних втрат.

Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/1569/24 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2024.

Ухвалою від 15.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Через відділ документального забезпечення 25.04.2024 від відповідача надійшла заява від 24.04.2024 за вих. №б/н, у якій просить продовжити відповідачу процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів у справі №904/1569/24.

Ухвалою від 29.04.2024 заяву відповідача про продовження процесуального строку для подачі відзиву задоволено та продовжено відповідачу строк для подачі відзиву до 16.05.2024.

Через відділ документального забезпечення 20.05.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом з клопотанням від 15.05.2024 за вих. №б/н про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, у якому відповідач просить розглядати справу №904/1569/24 у порядку загального позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою від 27.05.2024 ухвалено перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи почати спочатку. Замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Повідомлено учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 10.07.2024.

Через відділ документального забезпечення 20.05.2024 від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Через систему "Електронний суд" 23.05.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просив задовольнити позов у повному обсязі.

Через відділ документального забезпечення 08.07.2024 від відповідача надійшло клопотання, у якому просить відкласти розгляд справи на іншу дату, оскільки уповноважений представник відповідача знаходиться у службовому відрядження у м. Києві.

Ухвалою від 10.07.2024 відкладено підготовче засідання у справі до 24.07.2024.

Ухвалою від 24.07.2024 продовжено строк підготовчого провадження, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.08.2024.

В судовому засіданні 22.08.2024 представники позивача та відповідача відповіли на запитання суду, надали пояснення у справі. Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 04/01-22-S від 04.01.2022 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач у відзиві зазначає, що настання форс-мажорних обставин унеможливило виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором належним чином.

Листом від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме: військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Отже, Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін, внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Стосовно позовних вимог про стягнення штрафних санкцій на загальну суму 139.082,29 грн відповідач просить суд звернути увагу на те, що на виконання умов договору, позивач здійснив поставку погодженого товару на загальну суму 534.261,90 грн, а відповідач виконав свої зобов`язання з оплати поставленого товару на загальну суму 351.841,50 грн. (тобто, майже на 67% від вартості поставленого товару).

Тому, відповідач вважає, що у суду є право зменшувати розмір неустойки та вважає, що пред`явлені до стягнення штрафні санкції є надмірно великими, оскільки становлять майже 80% від суми основного боргу.

Доводи позивача щодо відзиву відповідача на позовну заяву

Позивач зазначає, що відповідно до умов чинного законодавства та договору настання форс-мажорних не звільняє сторону від виконання самого зобов`язання, а лише звільняє від відповідальності за повне або часткове невиконання або неналежне виконання зобов`язань за даним договором. Однак, як вбачається з матеріалів справи відповідач жодних юридично значимих дій щодо підтвердження форс-мажору не вжив протягом понад двох років з моменту виникнення зобов`язання по сплаті поставленого товару.

Також позивач зазначає, що позивач 11.10.2023 звертався до відповідача з претензією № 0.3/424 про сплату заборгованості та штрафних санкцій по договору № 04/01-22-S від 04.01.2022, однак відповіді не отримав.

08.12.2023 позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 182.420,40 грн по договору № 04/01-22-S від 04.01.2022, без нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

20.12.2023 Господарський суд Дніпропетровської області видав судовий наказ по справі № 904/6424/23. Відповідачем було подано заяву про скасування судового наказу від 20.12.2023 у справі № 904/6424/23, в якій відповідач підтвердив факт отримання товару, перерахував пункти договору та заперечив проти видачи судового наказу не називаючи підстав даного заперечення та зазначив, що подання заяви про скасування судового наказу боржником є достатньою підставою для скасування судового наказу, так як закон не зобов`язує суд на цій стадії перевіряти обґрунтованість заперечень боржника.

Тому, на думку позивача, у відповідача була можливість сплатити суму заборгованості без нарахування штрафних санкцій, а тому посилання щодо надмірності нарахованих штрафних санкцій безпідставні, крім того така недобросовісна поведінка відповідача свідчить про зловживання правом.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладання договору; оплати товару; поставки товару; наявності чи відсутності підстав для стягнення заборгованості та нарахованих на неї пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат; правомірності заявлених позовних вимог.

Суд встановив, що 04.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислове підприємство "ГІДРОСПЕЦСЕРВІС" (далі - відповідач, покупець) був укладений договір поставки №04/01-22-S (далі - договір).

Згідно з п.1.1 договору постачальник передає у власність покупця концентрат ставролітовий виробництва ТОВ «Демурінський ГЗК», іменований надалі товар, на умовах обумовлених нижче або додатково у специфікаціях до цього договору. Покупець в свою чергу приймає товар і сплачує за нього певну грошову суму, на умовах даного договору.

Специфікації, підписані сторонами, є невід`ємною частиною договору та визначають наступні умови поставки товару: найменування, асортимент, кількість, вартість партії товару, базис поставки, дата поставки товару, пункт доставки товару, умови оплати товару (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору право власності на товар переходить до покупця у відповідності з погодженими умовами постачання товару згідно п.3.1. та п. 3.3 цього договору.

Загальна кількість товару, що поставляється за даним договором складає 3.300 (три тисячі триста) тон, в тому числі: - концентрат ставролітовий з вологістю до 0,5 % - 2.700 (дві тисячі сімсот) тон; - концентрат ставролітовий з вологістю до 2,5 % - 600 (шістсот) тон (п. 1.4. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору оплата кожної партії товару здійснюється покупцем на умовах зазначених в специфікації до договору, шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Ціна Товару складає:

за концентрат ставролітовий виробництва ТОВ «Демурінський ГЗК» з вологістю до 0,5 % складає 1600 грн. 20 коп з урахуванням ПДВ за 1 тону Товару;

за концентрат ставролітовий виробництва ТОВ «Демурінський ГЗК» з вологістю до 2,5 % складає 1400 грн. 10 коп з урахуванням ПДВ за 1 тону Товару.

Загальна сума договору визначається як загальна вартість поставленого покупцю товару за весь період дії договору згідно укладених сторонами додатків до цього договору.

Кожна специфікація є окремою самостійною угодою, укладеною в рамках договору. Всі специфікації прирівнюються до додатків і становлять невід`ємну частину договору.

В разі порушення термінів оплати товару (партії товару) понад 5 (п`яти) календарних днів, Постачальник має право вимагати сплату покупцем неустойки (пені) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період порушення строку оплати, від суми простроченої заборгованості за кожен календарний день такого порушення. Нарахування пені починається з першого дня прострочення та припиняється у день виконання покупцем своїх зобов`язань (п. 5.3. договору).

Цей договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2022 р., а в

частині взаєморозрахунків до їх повного завершення між сторонами (п. 7.1 договору).

04.01.2022 на виконання умов договору була укладена специфікація №1, згідно якої погоджено до поставки 3300 тони концентрату ставролітового (з вологістю не вище 0,5% - 2700 т, з вологістю не вище 2,5% - 600 т). Умови оплати - відстрочка платежу 20 календарних днів з дати відвантаження товару.

На виконання умов договору, відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 182.420,40 грн, що підтверджується видатковими накладеними, а саме:

- видаткова накладна № 91 від 08.02.2022 на суму 35.204,40 грн;

- видаткова накладна № 103 від 14.02.2022 на суму 30.802,20 грн;

- видаткова накладна № 104 від 14.02.2022 на суму 17.602,20 грн;

- видаткова накладна № 105 від 14.02.2022 на суму 17.602,20 грн;

- видаткова накладна № 121 від 22.02.2022 на суму 14.001,00 грн;

- видаткова накладна № 122 від 22.02.2022 на суму 33.604,20 грн;

- видаткова накладна № 123 від 22.02.2022 на суму 33.604,20 грн.

Однак, покупець взяті на себе зобов`язання з оплати поставленого товару виконав частково, а саме покупець не оплатив поставку 118 тон концентрату ставролітового, який постачальник відвантажив покупцю в період з 08.02.2022 по 22.02.2022.

Заборгованість у сумі 182.420,40 грн також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між ТОВ «Демурінський ГЗК» та ТОВ «ПП «ГІДРОСПЕЦСЕРВІС», складеним станом на 30.09.2023.

11.10.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією №0.3/424 про стягнення заборгованості та штрафних санкцій по договору №04/01-22-S від 04.01.2022.

В якості доказу направлення претензії позивач долучив експрес-накладну №59001037321497 від 13.10.2023, також претензію було направлено на електронну пошту відповідача.

Відповіді на претензію позивач не отримав.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив стягнення 182.420,40 грн заборгованості з оплати за поставлений товар, 73.387,95 грн пені, 11.089,10 грн трьох процентів річних, 54.605,21 грн інфляційних втрат.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.

Таким чином укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 2.1. договору оплата кожної партії товару здійснюється покупцем на умовах зазначених в специфікації до договору, шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Ціна Товару складає:

за концентрат ставролітовий виробництва ТОВ «Демурінський ГЗК» з вологістю до 0,5 % складає 1600 грн. 20 коп з урахуванням ПДВ за 1 тону Товару;

за концентрат ставролітовий виробництва ТОВ «Демурінський ГЗК» з вологістю до 2,5 % складає 1400 грн. 10 коп з урахуванням ПДВ за 1 тону Товару.

Загальна сума договору визначається як загальна вартість поставленого покупцю товару за весь період дії договору згідно укладених сторонами додатків до цього договору.

Кожна специфікація є окремою самостійною угодою, укладеною в рамках договору. Всі специфікації прирівнюються до додатків і становлять невід`ємну частину договору.

04.01.2022 на виконання умов договору була укладена специфікація №1, згідно якої погоджено до поставки 3300 тони концентрату ставролітового (з вологістю не вище 0,5% - 2700 т, з вологістю не вище 2,5% - 600 т). Умови оплати - відстрочка платежу 20 календарних днів з дати відвантаження товару.

На виконання умов договору, відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 182.420,40 грн, що підтверджується видатковими накладеними, а саме:

- видаткова накладна № 91 від 08.02.2022 на суму 35.204,40 грн;

- видаткова накладна № 103 від 14.02.2022 на суму 30.802,20 грн;

- видаткова накладна № 104 від 14.02.2022 на суму 17.602,20 грн;

- видаткова накладна № 105 від 14.02.2022 на суму 17.602,20 грн;

- видаткова накладна № 121 від 22.02.2022 на суму 14.001,00 грн;

- видаткова накладна № 122 від 22.02.2022 на суму 33.604,20 грн;

- видаткова накладна № 123 від 22.02.2022 на суму 33.604,20 грн.

Відповідно до умов договору та специфікацїї №1 від 04.01.2022 покупець зобов`язаний був оплатити отриманий товар з відстроченням платежу 20 календарних днів з дати відвантаження товару, а саме:

- згідно видаткової накладної № 91 від 08.02.2022 на суму 35 204,40 грн. - до 28.02.2022.;

- згідно видаткових накладних № 103 від 14.02.2022; №104 від 14.02.2022; № 105 від 14.02.2022 на загальну суму 66.006,60 грн - до 06.03.2022;

- згідно видаткових накладних № 121 від 22.02.2022; № 122 від 22.02.2022; № 123 від 22.02.2022 на загальну суму 81.209,40 грн - до 14.03.2022.

Заборгованість у сумі 182.420,40 грн такожпідтверджується актом звірки взаєморозрахунків між ТОВ «Демурінський ГЗК» та ТОВ «ПП «ГІДРОСПЕЦСЕРВІС», складеним станом на 30.09.2023.

11.10.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією №0.3/424 про стягнення заборгованості та штрафних санкцій по договору №04/01-22-S від 04.01.2022.

В якості доказу направлення претензії позивач долучив експрес-накладну №59001037321497 від 13.10.2023, також претензію було направлено на електронну пошту відповідача. Відповіді на претензію позивач не отримав.

Відповідач у відзиві зазначає, що настання форс-мажорних обставин унеможливило виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором належним чином.

Листом від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме: військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Отже, Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін, внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Стосовно позовних вимог про стягнення штрафних санкцій на загальну суму 139.082,29 грн відповідач просить суд звернути увагу на те, що на виконання умов договору, позивач здійснив поставку погодженого товару на загальну суму 534.261,90 грн, а відповідач виконав свої зобов`язання з оплати поставленого товару на загальну суму 351.841,50 грн. (тобто, майже на 67% від вартості поставленого товару).

Суд відхиляє посилання відповідача на наявність обставин непереборної сили з огляду на таке.

Відповідно до частини першої, другої статті 614 ЦК особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13.12.2023 у справі №922/193/23, за загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина перша статті 617 ЦК), а за умовами пункту 8.3 договору і підставою для вчинення правочину - розірвання договору в односторонньому порядку, якщо обставини непереборної сили тривають більше тридцяти днів.

Згідно з нормами статті 218 ГК у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов`язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").

У постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 Верховний Суд щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" зазначив, що:

- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;

- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.

ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

У постанові від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22 Верховний Суд виклав наступні висновки:

- лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;

- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання;

- наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

У постанові від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 Верховний Суд зазначив, що:

- ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили);

- вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні;

- лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

У постанові від 29.06.2023 у справі № 922/999/22 Верховний Суд виснував, що:

- лист ТПП України від 28.02.2022, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист ТПП України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні";

- наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку;

- сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-можором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання;

- той факт, що ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.

Отже лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абзац 3 частини третьої статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Згідно з частиною першою статті 14-1 Закону ""Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Водночас сертифікат ТПП не є єдиним або обов`язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом бо договором.

У постанові від 13.09.2023 у справі №910/7679/22 Верховний Суд зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень стаття 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливості доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Суд зазначає, що вищенаведені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", зокрема щодо підтвердження наявності форс-мажорних обставин, мають загальний характер та підлягають застосуванню у тому числі й щодо спірних правовідносин.

Також суд відзначає, що стаття 42 ГК України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Так відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів. Таким чином, судом розцінюється критично посилання відповідача на його незадовільний фінансовий стан та дані фінансової звітності також з огляду на те, що майновий стан відповідача є наслідком його господарської діяльності, а також, наслідком його власного комерційного розрахунку та ризику.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 218 Господарського кодексу України).

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тож, указаний лист Торгово-промислової палати України не засвідчує факт настання саме для відповідача форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили).

Відтак суд відхиляє посилання відповідача на його незадовільний фінансовий стан.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 182.420,40 грн є правомірними та підлягають задоволенню.

При цьому суд відхиляє посилання відповідача на п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України (згідно з яким позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), оскільки згідно з п.п. 2 п. 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2120-ІХ від 15.03.2022 "Про несення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" доповнено розділ "Прикінцеві положення" ЦК України п. 19 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк його дії".

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб, який продовжено станом на сьогодні триває.

Щодо вимог про стягнення штрафу та пені

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що в разі порушення термінів оплати товару (партії товару) понад 5 (п`яти) календарних днів, постачальник має право вимагати сплату покупцем неустойки (пені) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період порушення строку оплати, від суми простроченої заборгованості за кожен календарний день такого порушення. Нарахування пені починається з першого дня прострочення та припиняється у день виконання покупцем своїх зобов`язань.

Позивач нарахував пеню за загальний період прострочення з 18.03.2023 до 14.03.2024 на загальну суму 73.387,95 грн.

Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем та визнав його таким, що арифметично вірним та таким, який і підлягає стягненню з відповідача.

Відповідач контррозрахунку не надав, однак у відзиві просив зменшити розмір пені, оскільки вважає, що пред`явлені до стягнення штрафні санкції є надмірно великими, та становлять майже 80% від суми основного боргу.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що унормовано у ч. 1 ст. 550 ЦК України.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Суд зазначає, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити з того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Слід також враховувати, що сторони, укладаючи договір, погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, штрафні санкції, строк виконання.

Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань.

Суд зазначає, що оцінюючи баланс інтересів сторін при зменшенні розміру неустойки, суди мають врахувати, що встановлення обставин понесення іншою стороною збитків у разі порушення строку виконання робіт за договором, не є єдиною обов`язковою умовою для висновку про дотримання цього балансу. У правовідносинах, де сторона використовує результати отриманого за договором не з комерційним інтересом, а на виконання покладених на неї повноважень, може бути враховано й вплив прострочення виконання на відносини, що пов`язані з відповідним договором.

В чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Сторони визнали факт виконання позивачем зобов`язання з поставки товару на загальну суму 182.420,40 грн та відповідної заборгованості відповідача. Вказане підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.2023.

Суд також приймає до уваги звернення позивача 11.10.2023 до відповідача з претензією № 0.3/424 про сплату заборгованості та штрафних санкцій по договору № 04/01-22-S від 04.01.2022, однак відповіді не отримав.

08.12.2023 позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 182.420,40 грн по договору № 04/01-22-S від 04.01.2022, без нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

20.12.2023 Господарський суд Дніпропетровської області видав судовий наказ по справі № 904/6424/23. Відповідачем було подано заяву про скасування судового наказу від 20.12.2023 у справі № 904/6424/23, в якій відповідач підтвердив факт отримання товару, перерахував пункти договору та заперечив проти видачі судового наказу, зазначив, що подання заяви про скасування судового наказу боржником є достатньою підставою для скасування судового наказу, оскільки закон не зобов`язує суд на цій стадії перевіряти обґрунтованість заперечень боржника.

Суд вважає, що тривале невиконання грошового зобов`язання з боку відповідача має негативний характер для позивача та суперечить як домовленостям сторін, так і положенням законодавства щодо належного виконання взятих на себе зобов`язань, а тому висновок відповідача, що саме нарахована позивачем неустойка носить караючий характер судом відхиляється як необґрунтований.

Виходячи з положень ст. ст. 76, 77, 91 ГПК України, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів перебування відповідача у більш скрутному фінансовому становищі, ніж позивач (зокрема, у зв`язку із веденням у крані воєнного стану).

Зважаючи на те, що відповідач в обґрунтування свого клопотання про зменшення розміру пені не надав суду належних доказів поважності причин неналежного виконання свого зобов`язання щодо своєчасної оплати за поставлений товар, винятковості даного випадку та невідповідності розміру пені наслідкам порушення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача щодо зменшення розміру неустойки (штрафу, пені).

Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував три проценти річних та інфляційні втрати за загальний період прострочення з 01.03.2022 по 18.03.2024 на загальну суму 11.089,10 грн.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку трьох процентів річних, суд встановив, що розмір 3% річних має бути більшим, ніж визначено позивачем, однак, зважаючи на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, задоволенню підлягають 3% річних у розмірі 11.089,10 грн.

Відповідач контррозрахунку не надав; арифметичну правильність вимоги не заперечив.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Позивач нарахував інфляційні втрати за загальний період прострочення з березня 2022 року по лютий 2024 року на загальну суму 54.605,21 грн.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, суд встановив, що розмір інфляційних втрат має бути більшим, ніж визначено позивачем, однак, зважаючи на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, задоволенню підлягають інфляційних втрати у розмірі 54.605,21 грн.

Відповідач контррозрахунку не надав; арифметичну правильність вимоги не заперечив.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Беручи до уваги усе наведене у його сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3.028,00грн.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду:

- позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3.028,00 грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір").

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п.8.23).

Ціна позову становить 321.502,66 грн, отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 3.858,03 грн (321.502,66*1,5%*0,8).

Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4.822,54 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №18 від 02.04.2024 (а.с. 5). Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 964,51 грн (4.822,54 грн - 3.858,03 грн), як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.

Суд не вирішує питання повернення надмірно сплаченої суми судового збору під час прийняття рішення у справі, оскільки клопотання про повернення цієї суми з Державного бюджету не надходило.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3.858,03 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислове підприємство "ГІДРОСПЕЦСЕРВІС" (51600, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, місто Верхньодніпровськ, ВУЛИЦЯ ЯБЛУНЕВА, будинок 55; ідентифікаційний код 41332647) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" (52635, Дніпропетровська область, Васильківський район, село Новоандріївка, ВУЛ. ГАГАРІНА, будинок 2-А, кімната 4; ідентифікаційний код 30454644) 182.420,40 грн (сто вісімдесят дві тисячі чотириста двадцять грн 40 к.) основної заборгованості, 73.387,95 грн (сімдесят три тисячі триста вісімдесят сім грн 95 к.) пені, 11.089,10 грн (одинадцять тисяч вісімдесят дев`ять грн 10 к.) трьох процентів річних, 54.605,21 грн (п`ятдесят чотири тисячі шістсот п`ять грн 21 к.) інфляційних втрат, 3.858,03 грн (три тисячі вісімсот п`ятдесят вісім грн 03 к.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 23.08.2024.

Суддя С.А. Дупляк