Ухвала

від 21.08.2024 по справі 910/14598/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

ПРО ВИЗНАННЯ НАКАЗУ ТАКИМ, ЩО НЕ ПІДЛЯГАЄ ВИКОНАННЮ

м. Київ

21.08.2024Справа № 910/14598/17

Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В., розглянувши

заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод бурового обладнання" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню

у справі № 910/14598/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод бурового обладнання"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)"

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Консорис Партнери"

про стягнення 3 397 091,17 доларів США та 75 389 577,42 грн

Представники учасників справи згідно з протоколом від 21.08.2024,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" (далі - позивач, Компанія) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод бурового обладнання" (далі - відповідач 1, Завод), Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері-Бурове обладнання (Україна)" (далі - відповідач 2, Товариство) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Консорис Партнери" (далі - відповідач 3, Підприємство) про стягнення 3 397 091,17 доларів США та 75 389 577,42 грн, з яких 2 400 000 доларів США - заборгованість за кредитом, 997 091,17 доларів США - заборгованість за відсотками, 75 384 577,41 грн - заборгованість по пені, 5 000,00 грн - штрафу.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Джарти В.В.) від 01.08.2019 позов було задоволено частково, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод бурового обладнання" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" заборгованість за кредитом у розмірі 2 400 000,00 дол. США, 95 000,00 дол. США заборгованості за процентами, 16 055 388,09 грн пені та штраф у розмірі 5 000,00 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод бурового обладнання" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" 59 160,00 грн судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" 59 160,00 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 було повернуто без розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері-Бурове обладнання (Україна)" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 у справі № 910/14598/17.

06.11.2019 на виконання вищевказаного рішення суду було видано відповідні накази.

15.08.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідачів 1, 2 надійшла заява про визнання наказів Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 такими, що не підлягають виконанню, а також про заборону приймати до виконання накази від 06.11.2019.

Ухвалою суду від 18.08.2023 вищевказана заява була призначена до розгляду в судовому засіданні 21.09.2023.

За наслідками розгляду вищеподаної заяви 21.09.2023 судом була постановлена ухвала про відмову в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод бурового обладнання" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" про визнання наказів Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 такими, що не підлягають виконанню.

25.09.2023 до суду через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" надійшла заява про залучення останнього в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору в межах заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою суду від 27.09.2023 заяву Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" про залучення третьої особи у справі № 910/14598/17 було залишено без розгляду.

20.10.2023 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" надійшла заява про заміну стягувача у виконавчому провадженні правонаступником у порядку статті 334 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою суду від 30.10.2023 було відкладене вирішення питання щодо прийняття заяви Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" про заміну стягувача у виконавчому провадженні правонаступником до повернення матеріалів справи № 910/14598/17 до Господарського суду міста Києва.

08.12.2023 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА ФІРМА "АЛЄКСЄЄВ, БОЯРЧУКОВ ТА ПАРТНЕРИ" надійшла заява про заміну стягувача у виконавчому провадженні правонаступником.

21.12.2023 матеріали справи № 910/14598/17 були повернуті до Господарського суду міста Києва.

29.12.2023 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від ТОВ "ФК "Фактор Плюс" надійшли письмові заперечення на заяву ТОВ "Юридична фірма "Алексєєв, Боярчуков та партнери" про заміну сторони виконавчого провадження.

Також, ТОВ "ФК "Фактор Плюс" 29.12.2023 до суду подало клопотання про зупинення провадження у справі з підстав неможливості здійснення розгляду заяви до ТОВ "Юридична фірма "Алексєєв, Боярчуков та партнери" про заміну сторони виконавчого провадження до набрання законної сили рішенням у справі № 910/17006/23.

02.01.2024 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від ТОВ "ФК "Фактор Плюс" надійшли письмові заперечення на заяву ПАТ "ЗЛАТОБАНК" про заміну сторони виконавчого провадження.

У зв`язку із перебуванням судді Джарти В. В. у відпустці до 07.01.2024, вирішення питання про прийняття поданих заяв вирішується 08.01.2024.

Ухвалою суду від 08.01.2024 розгляд заяв Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА ФІРМА "АЛЄКСЄЄВ, БОЯРЧУКОВ ТА ПАРТНЕРИ" про заміну стягувача у виконавчому провадженні правонаступником у справі № 910/14598/17 був призначений на 11.01.2024.

10.01.2024 від ТОВ "ФК "Фактор Плюс" до суду через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

11.01.2024 від ПАТ "ЗЛАТОБАНК" до суду до початку судового засідання було подане повідомлення про відступлення прав вимоги від Банку до ТОВ "ФК "Депт Фінанс" на підставі договору про відступлення прав вимоги від 25.10.2023.

Також 11.01.2024 ТОВ "ЮРИДИЧНА ФІРМА "АЛЄКСЄЄВ, БОЯРЧУКОВ ТА ПАРТНЕРИ" до суду було подане клопотання про долучення додаткових документів.

Ухвалою суду від 11.01.2024 було відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" про заміну стягувача у виконавчому провадженні правонаступником у справі № 910/14598/17. Вказаною ухвалою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА ФІРМА "АЛЄКСЄЄВ, БОЯРЧУКОВ ТА ПАРТНЕРИ" про заміну стягувача у виконавчому провадженні правонаступником у справі № 910/14598/17 було задоволено, а саме: замінено у справі № 910/14598/17 стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" (01133, місто Київ, вулиця Щорса, будинок 31; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37881514) на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА ФІРМА "АЛЄКСЄЄВ, БОЯРЧУКОВ ТА ПАРТНЕРИ" (01001, місто Київ, вулиця Шота Руставелі, будинок 11, 3 поверх; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39003465) на стадії виконання судового рішення від 01.08.2019.

10.06.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшла заява про видачу дублікату наказу.

11.06.2024 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від ТОВ "ЮРИДИЧНА ФІРМА "АЛЄКСЄЄВ, БОЯРЧУКОВ ТА ПАРТНЕРИ" надійшли заперечення на заяву про видачу дублікату наказу.

20.06.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва до суду надійшли заперечення на заперечення на заяву про видачу дублікату наказу.

Водночас, станом на 24.06.2024 (дата виходу судді Джарти В. В. з відпустки) матеріали справи № 910/14598/17 перебувають за межами Господарського суду міста Києва, а саме 02.05.2024 матеріали справи на запит скеровані до касаційної інстанції.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі № 910/14598/17 апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Фактор Плюс" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 - без змін.

Постановою Верховного Суду від 03.06.2024 у справі № 910/14598/17 ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі №910/14598/17 в оскаржуваній частині скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Алексєєв, Боярчуков та партнери" про заміну стягувача у виконавчому провадженні правонаступником у справі №910/14598/17.

26.07.2024 матеріали справи № 910/14598/17 надійшли до Господарського суду міста Києва.

08.08.2024 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод бурового обладнання" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" до суду надійшли заяви про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню.

Ухвалою суду від 09.08.2024 вищевказані заяви призначені до судового розгляду в судовому засіданні 19.08.2024.

19.08.2024 Компанією до суду через систему «Електронний суд» було подане клопотання про зупинення провадження в справі 910/14598/17 до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/17006/23.

У судовому засіданні 19.08.2024 судом була оголошена перерва до 21.08.2024 та наданий час іншим учасникам справи надати свої письмові пояснення щодо поданого клопотання Компанії про зупинення провадження у справі.

20.08.2024 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від представника Заводу та Товариства були надані письмові заперечення на клопотання про зупинення провадження в справі.

21.08.2024 до суду від представника Заводу та Товариства були подані доповнення до письмових заперечень на клопотання Компанії про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 21.08.2024. заслухавши думку представників учасників справи щодо поданого клопотання про зупинення провадження у справі дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Подане клопотання обґрунтоване тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 позовні вимоги ТОВ «ФК «Фактор Плюс» задоволено частково та визнано право власності ТОВ «ФК «Фактор Плюс» на право вимоги за кредитним договором. Однак, станом на 19.08.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 не набрало законної сили. На думку позивача (заявника) в межах справи № 910/17006/23 досліджуються обставини, якими відповідачі обґрунтовують свої вимоги. При цьому, визнання права власності ТОВ «ФК «Фактор Плюс» на право вимоги за кредитним договором в межах справи № 910/17006/23 матиме преюдиційне значення під час розгляду справи № 910/14598/17.

Відповідно до положень пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, зокрема, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Завдання та основні засади господарського судочинства визначені в статті 2 ГПК України, а саме, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, змагальність сторін, диспозитивність, пропорційність, обов`язковість судового рішення, забезпечення права на апеляційний перегляд справи, забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках, розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Зупинення провадження допускається лише тоді, коли розглядати справу далі неможливо. Ця підстава зупинення застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Ця неможливість полягає в тому, що обставини, які є підставою позову або заперечень проти нього, є предметом дослідження в іншій справі і рішення суду у цій справі безпосередньо впливає на вирішення спору.

З наведених у зазначеній нормі підстав вбачається, що провадження у справі може бути зупинено лише до закінчення її розгляду по суті. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 906/806/15, від 01.10.2019 у справі № 911/2179/15 та від 15.09.2021 у справі № 910/12204/17.

Розгляд даної справи судом завершено й по суті позовних вимог ухвалено судове рішення, яке набрало законної сили. На примусове виконання зазначеного судового рішення місцевим господарським судом видано відповідний наказ. Рішення місцевого господарського суду у справі № 910/14598/17 знаходиться на стадії виконання. Отже у даному випадку розглядається процесуальне питання, пов`язане із виконанням рішення (видача дублікату наказів та визнання наказів такими, що не підлягають виконанню), а застосування пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України передбачає можливість зупинення розгляду справи судом на стадії вирішення спору та не передбачає можливості зупинення розгляду заяв, у тому числі поданих на стадії виконання рішення.

Приписами частини 2 статті 328 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Звертаючись із заявами про визнання наказів Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/14598/17 такими, що не підлягають виконанню, Завод та Товариство стверджувало, що зобов`язання за кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2021 є припиненим на підставі приписів статті 606 Цивільного кодексу України.

Компанія у свою чергу заперечувала щодо таких тверджень відповідачів, вказуючи на те, що єдиним стягувачем (кредитором) у зобов`язаннях, що виникли на підставі кредитного договору № 196/12-KL від 28.08.2021, які були предметом дослідження у межах справи № 910/14598/17, є саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс".

Дослідивши представлені суду документи, заслухавши у судовому засіданні 21.08.2024 представників сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяв Заводу та Товариства про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню з огляду на наступне.

Предметом розгляду справи № 910/14598/17 була заборгованість відповідачів, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачами, як солідарними боржниками, зобов`язань за кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012.

Водночас, право на звернення із позовом про стягнення вказаної заборгованості Компанія отримала внаслідок укладення 04.02.2015 між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" договору відступлення права вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В., за реєстровим номером 236, щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012, укладеним між ТОВ «ДІСКАВЕРІ - БУРОВЕ ОБЛАДНАННЯ (УКРАЇНА)» та ПАТ "ЗЛАТОБАНК".

Вказаний договір рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 у справі № 910/17763/17, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021, визнано недійсним з моменту укладення договір відступлення права вимоги від 04.02.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В., за реєстровим номером 236, що укладений між ПАТ "ЗЛАТОБАНК" та ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс".

09.12.2021 ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" на рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2017 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 у справі № 910/17763/17 закрито.

Вказані обставини спростовують доводи Компанії про те, що вона є єдиним належним стягувачем (кредитором) за спірним за кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012.

Крім того, наявність рішення у справі № 910/17006/23 від 13.06.2024, яке не набрало законної сили, про визнання права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" на право вимоги за кредитним договором від 28.08.2012 № 196/12-KL та договорами, що укладені для забезпечення його виконання, не нівелюють факту недійсності договору відступлення права вимоги від 04.02.2015.

ПАТ «Златобанк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, виставив на продаж вищезаначене право вимоги, за посиланням (https://prozorro.sale/auction/GFD001-UA-20230908-97824/) реалізація якого проходила у формі електронних торгів, які проводились на сайті ДП "Прозорро". Дата проведення торгів була визначена 29.09.2023.

29.09.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Депт Фінанс" за результатами електронного аукціону стало переможцем Лоту: Право вимоги до ТОВ «ДІСКАВЕРІ - БУРОВЕ ОБЛАДНАННЯ (УКРАЇНА)» за Кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012.

20.10.2023 ТОВ "Фінансова компанія "Депт Фінанс", як переможець торгів, сплатило ПАТ "Златобанк" кошти у розмірі 30 100 000,00 грн, на підтвердження чого до матеріалів справи були долучена платіжна інструкція № 128 від 20.10.2023.

25.10.2023 між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Депт Фінанс" було укладено договір про відступлення права вимоги за Кредитним договором № 196/12-KJL від 28.08.2012.

У подальшому 26.10.2023 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДЕПТ ФІНАНС» та ТОВ «ЮРИДИЧНА ФІРМА «АЛЄКСЄЄВ, БОЯРЧУКОВ ТА ПАРТНЕРИ» був укладений договір № 26-10/23 від 26.10.2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, яким ТОВ «ЮРИДИЧНА ФІРМА «АЛЄКСЄЄВ, БОЯРЧУКОВ ТА ПАРТНЕРИ» набув права вимоги до ТОВ «ДІСКАВЕРІ - БУРОВЕ ОБЛАДНАННЯ (УКРАЇНА)» за Кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012 та договорами забезпечення, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них.

27.10.2023 ТОВ «ЮРИДИЧНА ФІРМА «АЛЄКСЄЄВ, БОЯРЧУКОВ ТА ПАРТНЕРИ» повідомив ТОВ "Діскавері - Завод бурового обладнання" та ТОВ "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" про укладання договору № 26-10/23 від 26.10.2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за Кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012 та договорами забезпечення, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них.

25.01.2024 між ТОВ «ЮРИДИЧНА ФІРМА «АЛЄКСЄЄВ, БОЯРЧУКОВ ТА ПАРТНЕРИ» та ТОВ «ДІСКАВЕРІ - БУРОВЕ ОБЛАДНАННЯ (УКРАЇНА)» укладено договір відступлення (купівлі-продажу) права вимоги (надалі - договір), за яким ТОВ «ДІСКАВЕРІ - БУРОВЕ ОБЛАДНАННЯ (УКРАЇНА)» набуло право вимоги за кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012 та договорами забезпечення, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них.

Відповідно до пункту 2.2. договору за цим договором Новий кредитор з моменту повного виконання ним зобов`язань, передбачених пунктом 4.1 договору, та зарахування коштів на поточний рахунок Кредитора у розмірі та на умовах, визначених пункту 4.1 договору, набуває всі права кредитора за Основним договором, зокрема, але не виключно: право вимагати належного виконання Боржником зобов`язань за Основним договором щодо сплати Боржником грошових коштів у сумах, вказаних у додатку №1 до цього договору та визначених на момент набуття Новим Кредитором Права вимоги, включаючи право вимагати сплати нарахованих і не сплачених на момент набуття Права вимоги процентів, штрафних санкцій, неустойок у розмірах, вказаних у додатку №1 до цього договору, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань у випадках та на умовах, встановлених Основним договором. Розмір Прав вимоги, які переходять до Нового кредитора, вказаний у додатку №1 до цього договору. Права кредитора за Основним договором переходять до Нового кредитора відповідно до цього договору у обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги. До Нового кредитора переходять права за всіма договорами, які були укладені з метою забезпечення виконання Основного договору, що вказані у додатку №1 до цього договору.

Згідно з пунктом 4.1. договору сторони домовились, що за відступлення Прав вимоги за Основним договором, відповідно до цього договору Новий кредитор сплачує Кредитору грошові кошти у сумі 33 110 000 (тридцять три мільйони сто десять тисяч) гривень 00 копійок, без ПДВ, протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту укладення договору.

Водночас, пунктом 3.4. договору сторони передбачили, що Новий кредитор набуває усі права кредитора за Основним договором відповідно до пункту 2.2 договору, з моменту виконання зобов`язань, встановлених пунктом 4.1 договору, припиняється основне зобов`язання Боржника за кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012, у зв`язку із поєднанням кредитора та боржника в одній особі відповідно до ст. 606 Цивільного кодексу України та ст. 204 Господарського кодексу України, внаслідок чого припиняються усі акцесорні зобов`язання, передбачені в додатку 1 до договору, в тому числі зобов`язання за договором іпотеки, укладеним 28.08.2012 з Іпотекодавцем, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В., реєстровий №2184, тощо, відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку", абз. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про заставу", п. 1 ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України.

Згідно з платіжною інструкцією кредитного переказу коштів № 7 від 25.01.2024 ТОВ «ДІСКАВЕРІ-БУРОВЕ ОБЛАДНАННЯ (УКРАЇНА)» здійснило перерахування 33 100 000,00 грн, як оплату вартості відступленого права вимоги.

Відповідно до статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна зі сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Згідно приписами статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (стаття 513 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Загальні підстави припинення зобов`язань визначено у статті 598 ЦК України, згідно з якою зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Крім того, загальні умови припинення господарських зобов`язань визначено також статтею 202 Господарського кодексу України, за змістом якої господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управленої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 606 ЦК України зобов`язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Поєднання (збіг) боржника і кредитора в одній особі має місце у разі, коли до сторони, яка є боржником, переходить відповідно до будь-якої зазначеної у законі підстави зобов`язання іншої особи, за яким ця особа є кредитором щодо боржника, і навпаки.

З системного аналізу викладеного слідує, що укладення договору відступлення права вимоги від 25.01.2024 між ТОВ «ЮРИДИЧНА ФІРМА «АЛЄКСЄЄВ, БОЯРЧУКОВ ТА ПАРТНЕРИ» та ТОВ «ДІСКАВЕРІ - БУРОВЕ ОБЛАДНАННЯ (УКРАЇНА)» призвело до заміни кредитора в зобов`язаннях, що виникли на підставі кредитного договору № 196/12-KL від 28.08.2012, у той час як боржником за кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012 є та ж сама особа - ТОВ «ДІСКАВЕРІ - БУРОВЕ ОБЛАДНАННЯ (УКРАЇНА)».

Вказане свідчить про те, що мало місце поєднанням боржника і кредитора в одній особі, а тому зобов`язання за кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012 є припиненими на підставі статті 606 Цивільного кодексу України.

Факт припинення зобов`язання за кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012, стягнення заборгованості за яким було предметом спору в межах справи № 910/14598/17, є підставою визнання наказу Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/14598/17 щодо солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" заборгованість за кредитом у розмірі 2 400 000,00 дол США, 95 000,00 дол США заборгованість за процентами, 16 055 388,09 грн пені та штраф у розмірі 5 000,00 грн таким, що не підлягає виконанню.

Разом з тим, як було встановлено судом у рішенні суду від 01.08.2019 у справі № 910/14598/17 між ТОВ "ФК "ФАКТОР ПЛЮС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІСКАВЕРІ-ЗАВОД БУРОВОГО ОБЛАДНАННЯ" 11.08.2017 був укладений договір поруки № 1108/17-1 у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 196/12-КL від 28.08.2012. Вказаний правочин був підставою солідарного обов`язку ТОВ «ДІСКАВЕРІ-ЗАВОД БУРОВОГО ОБЛАДНАННЯ» за кредитним договором № 196/12-КL від 28.08.2012.

Приписами частини 1 статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання.

З огляду на вказане, беручи до уваги встановлений судом факт припинення зобов`язання за кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012 на підставі статті 606 ЦК України, суд дійшов висновку, що зобов`язання ТОВ «ДІСКАВЕРІ-ЗАВОД БУРОВОГО ОБЛАДНАННЯ», як поручителя, є припиненими. Таким чином, наказ Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/14598/17 щодо солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод бурового обладнання на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" заборгованість за кредитом у розмірі 2 400 000,00 дол США, 95 000,00 дол США заборгованість за процентами, 16 055 388,09 грн пені та штраф у розмірі 5 000,00 грн підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Суд відзначає, що твердження Компанії, покладені в основу заперечень проти заяв про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню, є помилковими оскільки відсутній факт процесуального правонаступництва не спростовує факт переходу прав вимоги в розумінні матеріального права, зокрема, норм Цивільного кодексу України. Крім того, відсутність правових підстав вважати, що до ТОВ "ЮФ "Алексєєв, Боярчуков та партнери" перейшло право вимоги до відповідачів саме за рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/14598/17 (як то було вказано Верховним Судом в постанові від 03.06.2024 у справі № 910/14598/17) жодним чином не спростовує факт переходу до вказаного товариства прав вимоги за кредитним договором від 28.08.2012 №196/12-KL на підставі договору відступлення.

Разом з тим, суд відзначає, що не підлягають визнанню такими, що не підлягають виконанню накази Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" 59 160,00 грн судового збору. Таке процесуальне рішення суду обґрунтоване тим, що на підставі статті 606 ЦК України та статті 559 ЦК України є припиненим зобов`язання саме за кредитним договором №196/12-KL від 28.08.2012 та договором поруки від 11.08.2017, однак не є підставою вважати припиненими зобов`язань зі сплати судового збору, яке виникло на підставі рішення суду від 01.08.2019 у справі № 910/14598/17, як то передбачено частиною 5 статті 11 ЦК України.

Частиною 3 статті 328 ГПК України передбачено, що до розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

Суд відзначає, що під час прийняття до розгляду заяв Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод бурового обладнання" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню судом не приймалось таке процесуальне рішення про зупинення виконання за спірними наказами Господарського суду міста Києва від 06.11.2019. з підстав відсутності відомостей про наявність відкритих виконавчих проваджень. Натомість матеріали справи містили відомості про те, що ВП № 73220044, ВП № 73222468, ВП № 73220529, ВП № 73221771 були припинені на підставі повернення виконавчих документів стягувачу в порядку частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 236 ГПК України).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого процесуального рішення.

Згідно із статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення заяв Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод бурового обладнання" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню.

На підставі наведеного, керуючись статтями 232-235, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод бурового обладнання" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню у справі № 910/14598/17 задовольнити частково.

2. Визнати наказ Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/14598/17 щодо солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" (82400, Львівська область, місто Стрий, вулиця Яворницького, будинок 41; ідентифікаційний код 33797665) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" (01133, місто Київ, вулиця Щорса, будинок 31; ідентифікаційний код 37881514) заборгованість за кредитом у розмірі 2 400 000,00 дол США, 95 000,00 дол США заборгованість за процентами, 16 055 388,09 грн пені та штраф у розмірі 5 000,00 грн таким, що не підлягає виконанню.

3. Визнати наказ Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/14598/17 щодо солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод бурового обладнання" (82400, Львівська область, місто Стрий, вулиця Яворницького, будинок 41; ідентифікаційний код 36872032) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" (01133, місто Київ, вулиця Щорса, будинок 31; ідентифікаційний код 37881514) заборгованість за кредитом у розмірі 2 400 000,00 дол США, 95 000,00 дол США заборгованість за процентами, 16 055 388,09 грн пені та штраф у розмірі 5 000,00 грн таким, що не підлягає виконанню.

4. Ухвала набирає законної сили 21.08.2024 та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повна ухвала складена 22.08.2024.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ