Ухвала

від 30.07.2024 по справі 127/24985/24

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 127/24985/24

Провадження 1-кс/127/10883/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2024 року м. Вінниця

Слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в залі Вінницького міського суду Вінницької області клопотання старшого слідчого слідчого відділу СУ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітан поліції ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно, за відсутності фіксації судового розгляду технічними засобами, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло клопотання старшого слідчого ОСОБА_3 , яке погоджене з прокурором про накладення арешту на майно.

Клопотання мотивовано тим, що у провадженні слідчого перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024020000000121 від 11.06.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, у зв`язку із чим у органу досудового розслідування постала необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту на майно.

Під час розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що до Вінницької обласної прокуратури надійшла заява ОСОБА_4 про те, що невстановлені особи, діючи за попередньою змовою, шахрайським шляхом, використовуючи підроблене рішення Ямпільського районного суду Вінницької області заволоділи земельною ділянкою № 0524982300:05:003:0043, яка розташована на території Володіївецької сільської ради Могилів - Подільського району Вінницької області.

В ході досудового розслідування встановлено, що 04.04.2000 року померла ОСОБА_5 . За життя померлій належала земельна ділянка площею 1,97 га, кадастровий номер 0524982300:05:003:0043, яка розташована на території Володіївецької сільської ради Могилів - Подільського (Чернівецького) району Вінницької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджувалось державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 .

14.06.1989 року ОСОБА_5 залишила заповіт на все своє майно на свого сина ОСОБА_6 . Заповіт був посвідчений секретарем виконкому Володіївецької сільської ради Чернівецького району Вінницької області ОСОБА_7 та внесений до реєстру за №18. Даний заповіт ніким не був оскаржений та не скасований.

ОСОБА_6 , будучи єдиним спадкоємцем майна своєї покійної матері, звернувся до державного нотаріуса Чернівецької державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак постановою №727/02-31 від 17.08.2018 йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з тим, що вказана земельна ділянка згідно державного акту на землю серії НОМЕР_1 належить ОСОБА_6 на підставі рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 03.08.2011 року у справі №2-577/11.

У зв?язку з чим ОСОБА_6 звернувся до Ямпільського районного суду про отримання копії рішення суду у справі N?2- 577/11. На його заяву була надана відповідь за підписом голови суду, що в провадженні суду справа за N?2-577/11 за позовом ОСОБА_6 до Володіївецької сільської ради Чернівецького району Вінницької області про встановлення факту прийняття спадщини та про визнання права власності на Державний акт на право власності на земельну ділянку у порядку спадкування за заповітом не перебувала, тому відповідного рішення від 03.08.2011 року по даній справі не виносилось.

B подальшому ОСОБА_6 звернувся до Відділу у Чернівецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з заявою, в якій просив повідомити підстави, за якими абсолютно сторонній особі було надано Державний акт на земельну ділянку, яка повинна належати йому згідно заповіту після смерті його матері.

Згідно відповіді від 17.08.2018 року було зазначено, що на підставі рішення Ямпільського районного суду Вінницької області у справі №2-577/11 ОСОБА_6 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку.

Згідно рішенню Ямпільського районного суду від 03.08.2011 року за ОСОБА_6 визнано право власності на Державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку, виданого Володіївецькою сільською радою Чернівецького району Вінницької області від 30.01.2001 року, у порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У зв?язку з чим рішенням заступника начальника відділу Держкомзему у Чернівецькому районі ОСОБА_8 13.06.2012 року виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №62917, який був зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, договорів оренди землі за №052490001001125 на ОСОБА_6 замість державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 від 30.01.2001 року, який був зареєстрований на ОСОБА_5 .

Однак ОСОБА_6 ніколи не був сином ОСОБА_5 , він взагалі не перебував в родинних відносинах з покійною, тому вона не могла скласти заповіт 14.06.1989 року на ОСОБА_6 як на свого сина.

Відповідно до заповіту від 14 червня 1989 року, посвідченого секретарем виконкому Володіївецької сільської ради Чернівецького району Вінницької області ОСОБА_7 та внесеного до реєстру за № 18 ОСОБА_5 все своє майно заповіла ОСОБА_6 .

Таким чином, є підстави вважати, що ОСОБА_6 шахрайським шляхом за допомогою підробленого рішення Ямпільського районного суду, на якому є підпис голови суду, а також печатка суду, заволодів земельною ділянкою.

Так, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельна ділянка з кадастровим номером 0524982300:05:003:0043 площею 1,97 га, яка розташована на території Володієвецької сільської ради Могилів - Подільського (Чернівецького) району Вінницької області перебуває у приватній власності ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , країна громадянства: Україна). А також на підставі договору оренди № б/н від 20.01.2014 року передано у користування терміном на 17 років, а саме до 20.01.2031 року, ТОВ « Комінтерн-ВВ» (ЄДРПОУ: 32909021).

В подальшому постановою слідчого враховуючи вищевикладене, земельну ділянку з кадастровим номером 0524982300:05:003:0043 площею 1,97 га, визнано речовим доказом в межах даного кримінального провадження, відповідно ст. 98 КПК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України - тимчасовим вилученняммайна єфактичне позбавленняпідозрюваного абоосіб,у володінніяких перебуваєзазначене участині другійцієї статтімайно,можливості володіти,користуватися тарозпоряджатися певниммайном довирішення питанняпро арештмайна абойого повернення,а п.п.1,2ч.2названої статтівизначено,що тимчасововилученим можебути майноу виглядіречей,документів,грошей тощо,щодо якихє достатніпідстави вважати,що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення.

Відповідно до п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України майно, яке пристосовано або використано як засіб вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права.

Також, згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.

Відповідно до ч. 4 та ч. 5 ст. 170 КПК заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатись таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Частиною 2 статті 172 КПК України передбачено, що клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Враховуючи вищевикладене, у ході досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на майно, а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 0524982300:05:003:0043 площею 1,97 га.

Таким чином, в даному випадку обмеження права власності є розумним і спів розмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.

Враховуючи викладене, слідчий просила слідчого суддю клопотання задовольнити.

В судове засідання слідчий не з`явилась, завчасно подала заяву про розгляд клопотання у її відсутність.

Слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання та матеріали кримінального провадження, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за відсутності фіксації судового процесу технічними засобами.

Так,згідно ч.1ст.170КПК Україниарештом майнає тимчасове,до скасуванняу встановленомуцим Кодексомпорядку,позбавлення заухвалою слідчогосудді абосуду правана відчуження,розпорядження та/абокористування майном,щодо якогоіснує сукупністьпідстав чирозумних підозрвважати,що воноє доказомзлочину,підлягає спеціальнійконфіскації упідозрюваного,обвинуваченого,засудженого,третіх осіб,конфіскації уюридичної особи,для забезпеченняцивільного позову,стягнення зюридичної особиотриманої неправомірноївигоди,можливої конфіскаціїмайна.Арешт майнаскасовується увстановленому цимКодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В силу ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову також цивільний позивач.

Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Ч. 1 ст. 173 КПК України передбачає, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої ст. 170 КПК України.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати: правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законодавством України про кримінальну відповідальність, можливість спеціальної конфіскації майна, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди юридичною особою, розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

В даному конкретному випадку слідчим не доведено в клопотанні про необхідність накладення арешту на майно.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що старший слідчий слідчого відділу СУ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старший капітан поліції ОСОБА_3 не довнлп підстав для його задоволення, у зв`язку з чим дане клопотання є формальним, необґрунтованим, невмотивованим та не доведеним, а тому задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 131, 132, 170, 171, 172, 173, 174, 175, 309, 395, КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання старшого слідчого слідчого відділу СУ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітан поліції ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно відмовити

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, однак її оскарження не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя