Рішення

від 22.08.2024 по справі 233/1427/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2024 року Справа№233/1427/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про скасування рішення та відновлення права на пенсію

ВСТАНОВИВ:

Позивачка, ОСОБА_1 звернулася до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про скасування рішення Пенсійного фонду України №056550005196 від 14.02.2024 року про відмову в призначенні пенсії; відновлення права на пенсію з урахуванням трудового стажу в повному обсязі, відпрацьованого і вказаному в трудовій книжці.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12.03.2024 року адміністративну справу №233/1427/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про скасування рішення про відмову в призначенні пенсії, відновлення права на пенсію з урахуванням трудового стажу передано за підсудністю до Донецького окружного адміністративного суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, шляхом сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн та надання до суду оригіналу квитанції про сплату судового збору відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» або доказів на підтвердження тяжкого матеріального становища; надання уточненої позовної заяви з уточненими позовними вимогами, привівши їх у відповідність до вимог КАС України, а також з визначенням належного відповідача або уточненням позовних вимог із викладенням відповідних обставин, які обґрунтовують порушення прав позивачки з боку саме Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

В установлений судом строк від позивачки на адресу суду надійшли докази сплати судового збору, а також заяви на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року про усунення встановлених недоліків позовної заяви, відповідно до якої позивачка просить вважати другим відповідачем Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, та викладено позовні вимоги наступного змісту: «про скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №056550005196 від 14.02.2024 року про відмову в призначенні пенсії; відновлення права на пенсію з урахуванням трудового стажу в повному обсязі, відпрацьованого і вказаного в трудовій книжці»

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків адміністративного позову, заявленого до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про скасування рішення та відновлення права на пенсію. Встановлено додатковий строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання для суду та відповідно до кількості заявлених відповідачів копій позовної заяви з уточненими позовними вимогами, привівши їх у відповідність до вимог КАС України, а також з визначенням належного відповідача або уточненням позовних вимог із викладенням відповідних обставин, які обґрунтовують порушення прав позивачки з боку саме Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, надання копії доданих до позовної заяви документів для Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

В установлений судом строк позивачкою усунуто недоліки позовної заяви, зокрема, шляхом викладення позовних вимог наступного змісту: «про визнання незаконними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області по делегуванню документів про призначення пенсії і винесення ними висновку, які порушують її законні права і інтереси; скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №056550005196 від 14.02.2024 року про відмову в призначенні пенсії, і понудити передати пенсійну справу до Головного управління Пенсійного фонду України за місцем її реєстрації та фактичного проживання; заслухання свідків по справі і визнання робочого стажу, вказаного в трудовій книжці повністю; Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняти пенсійну справу та призначити пенсію відповідно до діючого законодавства з урахуванням рішення суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) без виклику учасників справи. Відмовлено у задоволенні клопотання позивачки про заслухання свідків по справі. Витребувати у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в строк подання відзиву на позовну заяву довідку форми ОК-5 та розрахунок стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

За правилами частини 1статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі-КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином за допомогою програмного забезпечення «Електронний суд».

В обґрунтування позовних вимог, позивачка зазначила, що звернулася до управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка у зв`язку з досягненням пенсійного віку для призначення пенсії, проте отримала рішення про відмову в призначенні пенсії від 14.02.2024 року №056550005196, відповідно до якого до страхового стажу не зараховано періоди роботи протягом серпня 1982 по грудень 1997 року, отримання допомоги по безробіттю з 11.12.2000 по 05.12.2001 року у зв`язку з відсутністю на титульному аркуші трудової книжки серії НОМЕР_2 від 10.08.1982 року печатки підприємства, яке її заповнило. Дії відповідача 1 щодо делегування її документів до відповідача 2, а також спірне рішення відповідача 2 про відмову в призначенні пенсії вважає протиправними, просила задовольнити позов.

Відповідачем 1 через канцелярію суду у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що позивачка звернулася засобами вебпорталу електронних послуг до Пенсійного фонду України із заявою від 06.02.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурні підрозділи, а саме Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та перевірялася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області. За результатами розгляду заяви від 06.02.2024 ОСОБА_1 згідно із наданими документами та індивідуальними відомостями страховий стаж для визначення права становить 27 років 09 місяців 10 днів, страховий стаж - 23 роки 02 місяці 06 днів. До страхового стажу не враховано згідно із трудовою книжкою від 10.08.1982 серії НОМЕР_2 : період роботи з 10.08.1982 по 01.12.2000 на підприємстві ВАТ «Костянтинівський скляний завод», ЄДРПОУ 00293172; період отримання допомоги по безробіттю з 11.12.2000 по 05.12.2001, оскільки титульна сторінка трудової книжки від 10.08.1982 серії НОМЕР_2 не засвідчена печаткою підприємства, яким видано вищезазначену трудову книжку. Страховий стаж зараховано згідно із відомостями в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування з 01.01.1998. Враховуючи вище зазначене, прийнято рішення від 14.02.2024 № 056550005196 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Відповідачем 2 через канцелярію суду у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що 06.02.2024 позивачка звернулася до органів Пенсійного фонду України, через вебпортал електронних послуг, із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 14.02.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення № 056550005196 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058 у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Вік позивачки на день звернення із заявою про призначення пенсії становить 60 років 01 місяць. Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058 необхідний страховий стаж становить 31 рік. За результатами розгляду заяви Позивача від 06.02.2024, згідно із наданими документами та індивідуальними відомостями страховий стаж для визначення права становить - 27 років 09 місяців 10 днів, страховий стаж становить - 23 роки 02 місяці 06 днів. До страхового стажу не враховано, згідно із трудовою книжкою від 10.08.1982 серії НОМЕР_2 : період роботи з 10.08.1982 по 01.12.2000 на підприємстві ВАТ «Костянтинівський скляний завод», ЄДРПОУ 00293172; період отримання допомоги по безробіттю з 11.12.2000 по 05.12.2001, оскільки титульна сторінка трудової книжки від 10.08.1982 серії НОМЕР_2 не засвідчена печаткою підприємства, яким видано вищезазначену трудову книжку. Страховий стаж зараховано згідно із відомостями в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування з 01.01.1998. Враховуючи викладене, прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_3 ), та особою, що претендує на призначення пенсії за віком.

Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) та відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) є суб`єктами владних повноважень - органами виконавчої влади, основним завданням яких, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

06.02.2024 року ОСОБА_1 звернулася через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Судом встановлено на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_2 від 10 серпня 1982 року, що ОСОБА_1 працювала у Костянтинівському скляному заводі ім. Жовтневої революції у період з 06.08.1982 по 01.12.2000 року, а саме:

- на підставі наказу №153/к від 06.08.1982 року прийнято слюсарем 3 розряду;

-на підставі наказу №4/к від 10.01.1994 року переведено машиністом насосної установки 2 розряду;

- на підставі наказу №183/к від 04.12.2000 року звільнено за згодою сторін п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Крім того, судом встановлено на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_2 від 10 серпня 1982 року, що ОСОБА_1 перебувала на обліку Костянтинівського міського центру зайнятості та отримувала виплату допомоги по безробіттю у період з 11.12.2000 по 05.12.2001 року.

Окрім того, судом встановлено на підставі довідки Костянтинівського міського центру зайнятості від 17.04.2023 року №10/366/01-35-23, що ОСОБА_1 перебувала на обліку Костянтинівського міського центру зайнятості як безробітна. Виплата допомоги по безробіттю проведена за період з 11.12.2000 по 05.12.2001 року.

На звернення позивачки щодо надання архівної довідки про стаж за період роботи у Костянтинівському скляному заводі ім. Жовтневої революції (з 1995 року ВАТ Костянтинівський скляний завод) з 10.08.1982 по 01.12.2000 року архівним відділом Костянтинівської міської ради надано відповідь листом від 20.04.2023 року №05-01-31/56, відповідно до якої у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні, проведенням активних бойових дій та загостренням ситуації на території Донецької області архівні фонди ліквідованих підприємств документи з кадрових питань (особового складу) евакуйовані та перебувають на збереженні у безпечному місті. На даний час надання архівної довідки не можливе.

14.02.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийнято рішення №056550005196 про відмову в призначенні пенсії, яке обґрунтоване наступним.

Вік заявника 60 років 1 місяць. Необхідний страховий стаж відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 31 років. Страховий стаж для визначення права становить 27 років 09 місяців 10 днів, страховий стаж 23 роки 02 місяці 06 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи протягом серпня 1982 року грудня 1997 року, отримання допомоги по безробіттю з 11.12.2000 по 05.12.2001 року згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 10.08.1982, яке не прийнято до уваги при обчисленні страхового стажу, оскільки на титульному аркуші відсутня печатка підприємства, яке заповнювало трудову книжку, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 року №162. Страховий стаж зараховано за додатковими документами та за наявними даними реєстру застрахованих осіб з 01.01.1998 року; наявна інформація про державну реєстрацію на ведення підприємницької діяльності обчислено за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб про нарахування доходу та сплату страхових внесків. Враховуючи зазначене, відсутнє право на призначення пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік.

Відповідно до розрахунку стажу позивачки, наданого відповідачем 1, до страхового стажу позивача зараховано період догляду за дитиною до досягнення 3 років з 12.05.1983 по 11.05.1986 року, та з 01.01.1998 по 30.11.2000 року. Водночас, у спірний проміжок часу, до страхового стажу позивачки не зараховано період роботи у Костянтинівському скляному заводі з 10.08.1982 по 11.05.1983 року, з 12.05.1986 по 31.12.1987 року, а також період отримання допомоги по безробіттю з 11.12.2000 по 05.12.2001 року.

Отже, предметом спору у даній справі є наявність правових підстав для не зарахування до страхового позивача спірних періодів роботи через недоліки заповнення трудової книжки та відмови у призначенні пенсії за віком через недостатність страхового стажу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Частиною другоюстатті 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Статтею 46 Конституції Українивизначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-1V.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до положень статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року №637 (далі Порядок №637), передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Тобто, відповідно до вказаних приписів законодавства, обов`язок щодо підтвердження трудового стажу на підставі відповідних довідок, покладається на особу, яка звертається із заявою про призначення пенсії, у разу відсутності у неї (особи) трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи.

Пунктами 23 та 24 Порядку №637 визначено, що документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі документів.

Отже законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено Порядком №637.

20 червня 1974 року постановою Держкомтруда СРСР №162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (далі -Інструкція № 162), яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до абзацу першого пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округа, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1 Інструкції № 162).

Згідно з абзацами другим, третім пункту 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до пункту 2.3.Інструкції №162 усі записи трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1983 р.) записується 1984.05.01, в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; 05.01.1984. Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація підприємства за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5 Інструкції № 162).

Відповідно до пункту 2.8 Інструкції №162 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.

Згідно з пунктом 2.9 Інструкції №162 у розділі Відомості про роботу, Відомості про нагородження, Відомості про заохочення трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: Запис за таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: Запис за таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі. При зміні формулювання причини звільнення пишеться: Запис за таким-то є недійсним звільнений... і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення. При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається дублікат трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.

Згідно з підпунктами 2.10 та 2.11.пункту 2 Інструкції №162відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Освіта - середня, середня спеціальна і вища - вказується тільки на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома). Запис про незакінчену середню або незакінчену вищу освіті також може бути проведена лише на підставі відповідних документів (студентського квитка, залікової книжки, довідки навчального закладу і т. п.). Професія або спеціальність записується у трудовій книжці на підстав документа про освіту або іншого належним чином оформленого документа. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних союзів від 06 вересня 1973 року №656 «Про трудові книжки працівників та службовців», яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачу трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

При цьому, з 29 липня 1993 року порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 (далі - Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що йІнструкція №162.

Відповідно до пункту 1Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до п. 2.12 Інструкції №58 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.

Аналіз вказаних вище правових норм дозволяє прийти до висновку, що обов`язок заповнення першого (титульного) аркуша трудової книжки покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки вперше, а не на працівника, а тому, на переконання суду, наявність таких недоліків в трудовій книжці позивача не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу останнього спірного періоду роботи згідно з записами в трудовій книжці, виконаними у відповідності до вимогІнструкції №162.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідач, виносячи оскаржуване рішення, не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) в якій зазначено, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Також у постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

З наданої позивачем трудової книжки вбачається, що на титульній сторінці вона містить запис його прізвища, ім`я, по батькові, дату народження, дату заповнення, підпис власника трудової книжки, підпис особи, яка відповідальна за видачу трудової книжки; в розділі Відомості про роботу вона містить відповідні записи про його роботу.

Окрім того, суд зазначає, що законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.

Водночас, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірних періодів роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому, зазначені відповідачем недоліки, а саме: відсутність засвідчення титульного аркушу трудової книжки печаткою, не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні вказаних періодів роботи та періодів отримання допомоги по безробіттю до стажу роботи позивача.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24 травня 2018 року у справі 490/12392/16-а (провадження К/9901/2310/18) в якій зазначено, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

В даному випадку позивачка не може нести відповідальність та бути позбавленою соціального захисту у вигляді права на призначення пенсії з вини роботодавця позивачки.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Неточність в записах у трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивачки, що дає їй право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Враховуючи зазначене, періоди роботи позивачки у Костянтинівському скляному заводі з 10.08.1982 по 11.05.1983 року, з 12.05.1986 по 31.12.1987 року, а також період отримання допомоги по безробіттю з 11.12.2000 по 05.12.2001 року підлягають зарахуванню до страхового стажу.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання призначити пенсію за віком, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, вбачається, що під дискреційними повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке вiн вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями, позаяк завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Судом встановлено, що на дату звернення до пенсійного органу позивачка досягла віку 60 років.

Оскільки відповідачем 2 було протиправно відмовлено позивачці у призначенні пенсії за віком виключно через недостатність страхового стажу 31 рік (27 років 09 місяців 10 днів), водночас, судом встановлено, що зарахуванню до страхового стажу підлягають періоди роботи з 10.08.1982 по 11.05.1983 року, з 12.05.1986 по 31.12.1987 року, а також період отримання допомоги по безробіттю з 11.12.2000 по 05.12.2001 року, а отже, у сукупності у страховий стаж позивача перевищує 31 рік, суд дійшов висновку, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень і єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у даному випадку є саме призначення пенсії позивачу.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).

При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1).

Зміни, внесені до Порядку №22-1 на підставі Постанови правління ПФУ №25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.

Запроваджена у зв`язку із змінами, внесеними до Порядку №22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.

Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 свідчить про наступне:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Враховуючи вимоги Порядку №22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у спірних правовідносинах є Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у її призначенні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області слід зобов`язати зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 21 липня 1980 по 01 жовтня 1980 року, з 13 грудня 1982 по 05.01.1984 року, з 05.01.1984 по 04.11.1996 року та з 11.11.1996 по 31.12.1997 року та призначити позивачу пенсію за віком.

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а також не вчиняло протиправних дій щодо делегування розгляду документів позивачки, поданих для призначення пенсії, а тому відсутні правові підстави визнавати протиправними відповідні дії.

Враховуючи зазначене, у задоволенні позовних вимог, заявлених до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, слід відмовити, оскільки відповідачем 1 не було допущено порушення прав позивача.

Стосовно дати, з якої необхідно призначити пенсію, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Судом встановлено, що позивачка досягла пенсійного віку 01 січня 2024 року, та звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком 06.02.2024 року.

Отже, позивачка звернулася за призначенням пенсії протягом трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку, тому пенсія підлягає призначенню з 02.01.2024 року (з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку).

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першоїстатті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першоїстатті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятоїстатті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до пункту 10 частини 2статті 245 КАС Українипри вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечитьзаконуі забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За наслідками судового розгляду, з метою ефективного захисту прав позивачки суд дійшов висновку вийти за межі позовних вимог, задовольнивши частково позов, шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача 2 від 14.02.2024 року №056550005196 про відмову у призначенні пенсії, та зобов`язання відповідача 2 призначити позивачу пенсію за віком з 02 січня 2024 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 10.08.1982 по 11.05.1983 року, з 12.05.1986 по 31.12.1987 року, а також період отримання допомоги по безробіттю з 11.12.2000 по 05.12.2001 року.

Відповідно до частини 3статті 139 КАС Українипри частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно частини 8 статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, судовий збір у розмірі 1211,20 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями2-15,19-21,72-79, 90, 94, 122, 123, 132,159-161,164,192-194,224-228,241-247,255,253-263,293-295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про скасування рішення та відновлення права на пенсію задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 14.02.2024 року №056550005196 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (юридична адреса: 54020, м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд. 1, код ЄДРПОУ 13844159) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) пенсію за віком з 02 січня 2024 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 10.08.1982 по 11.05.1983 року, з 12.05.1986 по 31.12.1987 року, та період отримання допомоги по безробіттю з 11.12.2000 по 05.12.2001 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (юридична адреса: 54020, м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд. 1, код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.

Рішення прийнято, складено та підписано в повному обсязі в нарадчій кімнаті 22 серпня року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Суддя О.В. Троянова