Постанова

від 23.08.2024 по справі 600/5725/23-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/5725/23-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Левицький Василь Костянтинович

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

23 серпня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернівецької митниці на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінсайд Лайт" до Чернівецької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

у серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінсайд Лайт" (далі - позивач) звернулося до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило: визнати протиправним та скасувати прийняте Чернівецькою митницею Держмитслужби рішення про коригування митної вартості №UA40800/2023/000276/2 від 26.06.2023.

В обґрунтування протиправності оскаржуваних рішень позивач зазначав, що ним був поданий пакет документів, визначений ст. 53 Митного кодексу України, та митну вартість за першим методом визначення митної вартості підтверджено відповідно до вимог ст. 58 Митного кодексу України. 25.06.2023 товариство під час здійснення імпорту товарів на митну територію України подало митну декларацію 23UA408020040142U9. За результатами розгляду митної декларації та доданих до неї документів, які підтверджують числові значення митної вартості імпортованих товарів, Чернівецькою митницею Державної митної служби України винесено рішення про коригування митної вартості № UA408000/2023/000276/2 від 26.06.2023. На основі цього рішення відповідачем відмовлено у прийнятті митної декларації, відмовлено у митному оформленні і випуску товарів. З метою подальшого митного оформлення товарів, позивачем здійснило оплату на рахунок Чернівецької митниці фінансової гарантії у вигляді грошової застави у розмірі, який дорівнює різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом. Таким чином, позивачем на рахунок відповідача було здійснено оплату фінансової гарантії у формі грошової застави на загальну суму 306853,79 грн.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/000276/2 від 26.06.2023.

Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вінсайд Лайт" за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької митниці Державної митної служби України судові витрати (судовий збір) в сумі 2684,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Зазначає, що Чернівецька митниця Державної митної служби України (далі - відповідач) подала до суду відзив, в якому вказувала, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, не підлягають задоволенню. У відзиві відповідач зазначив, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказує, що при аналізі поданих до митного оформлення документів, виявлені розбіжності та неточності, що викликало у митного органу обґрунтовані сумніви щодо повноти, правильності та коректності інформації, зазначеної у вказаних документах. Посилаючись на положення, передбачені Митним кодексом України, відповідач вказував, що обов`язок доведення ціни товару покладений на декларанта. Відповідач також зазначив про те, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосовано у зв`язку з відсутністю інформації у митного органу щодо операцій імпорту в Україні ідентичних товарів. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовано у зв`язку із відсутністю в митного органу інформації щодо оформлення подібних (аналогічних) товарів. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не був використаний у зв`язку із відсутністю в митного органу інформації щодо основи для віднімання. Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не був використаний у зв`язку із відсутністю в митного органу основи для додавання вартості. Таким чином, митну вартість обґрунтовано визначено за резервним методом.

Апелянт вважає, що під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття оскаржуваного рішення він діяв у відповідності до вимог законодавства, не порушував права та законних інтересів позивача, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

09 серпня 2024 року від Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінсайд Лайт" надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У поданому відзиві представник позивача просить залишити без задоволення апеляційну скаргу Чернівецької митниці Державної митної служби України на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року у справі № 600/5725/23, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року залишити без змін.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 25.06.2023 позивач подав до Чернівецької митниці Держмитслужби України, через електронний кабінет, митну декларацію 23UA408020040142U9 з метою митного оформлення товару, в якій у графі 42 ціна товару зазначено 47375,0000 доларів США за курсом валюти 36,5686 грн, у графі 45 коригування - 1816737,43 грн. Опис товару: Жувальна гумка із вмістом цукру (понад 60%) без цукрової оболонки. Склад: цукор, сироп, дектроза, жувальна основа, лимонна кислота, штучний ароматизатор, штучні барвники, згідно якої заявлена митна вартість товару була визначена за методом, який передбачений пп. 1 ч. 1 ст. 57 МК України, основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також надані підтверджуючі митну вартість документи (а.с. 14).

25.06.2023 через електронний кабінет від відповідача надійшов запит (повідомлення) про надання додаткових документів. У запиті, управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД, згідно ч. 3 ст. 53 МК України, документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності. Зокрема, митним органом зазначалось, що: відповідно до п. 3.1. контракту №9-05-22 від 09.05.2022 строки оплати обумовлені інвойсом, однак зазначені відомості в інвойсі відсутні; в графі 70 платіжних доручень зазначено лише посилання на дату та номер контракту, що на думку митного органу унеможливлює встановити, що оплата здійснювалась за відповідну партію товару; згідно довідки №16/06 від 16.06.2023 року та рахунку № СФ-0000505 від 16.06.2023 неможливо встановити вартість перевезення (а.с. 28).

У відповідь на запит, ТОВ "Вінсайд Лайт" супровідним листом від 26.06.2023 надало роз`яснення та обґрунтування застосованих складових митної вартості та додало копію договору № 3893 від 01.01.2023 (а.с. 29 - 30).

Листом від 26.06.2023 ТОВ "Вінсайд Лайт" повідомило відповідача, що інших документів на підтвердження митної вартості надати не видається можливим (а.с. 34).

За результатом перевірки митної декларації, а також інших документів, посадовою особою митного органу складена картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2023/000935 вiд 26.06.2023 (а.с. 38).

Неподання документів, що витребовував відповідач на спростування сумнівів митного органу щодо митної вартості товару, яку визначив декларант, стали підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

За результатами розгляду митної декларації, Чернівецькою митницею винесено прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA40800/2023/000276/2 від 26.06.2023, в якому митним органом фактично скорегована заявлена декларантом митна вартість ввезеного товару із розрахунку 5,03 дол. США за 1 кг нето продукції митна вартість збільшена із 49680,26 дол. США до 75902,70 дол. США (а.с. 36 -37).

Вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів протиправним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Приймаючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ (далі - МК України) заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частин 1 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частинами 6 та 7 вказаної статті МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Положеннями частин другої та третьої статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

За приписами частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В той же час, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 07.05.2020 у справі № 826/10527/17, у постанові від 09.06.2020 у справі № 1.380.2019.002044.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України (ст. 53) заборонено, проте надання документів, які підтверджують митну вартість товарів, що визначені частиною другою статті 53 МК України, є обов`язком декларанта. До таких документів які підтверджують митну вартість товарів відносять зокрема такі документи як рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), банківські платіжні документи, або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що стосуються оцінюваного товару та які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Так, з матеріалів справи встановлено, що 25.06.2023 року позивач подав до Чернівецької митниці Держмитслужби України, через електронний кабінет, митну декларацію 23UA408020040142U9 з метою митного оформлення товару.

На виконання вимог, передбачених статтею 53 МК України, разом з вказаною декларацією декларантом було надано до митного органу такі документи:

-пакувальний лист б/н від 19.06.2023;

-рахуйок-фактура (інвойс) № PRG2023000000099 від 19.06.2023

-автотранспортна накладна № 086670 від 20.06.2023;

-супровідний документ ТІ 23TR59030000118393 від 21.06.2023;

-сертифікат про походження товару Y0503305 від 20.06.2023;

-банківський платіжний документ, що стосується товару від 20.06.2023 № 10;

-банківський платіжний документ, що стосується товару від 16.06.2023 № 9;

-рахунок-фактура про надання транспортно - експедиційних послуг № СФ-0000505 від 16.06.2023;

-документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 16 06.2023 року № 16/06

-зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі- продажу № 9-05-22 від 09.05.2022;

-інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів № 10094353 від 25.06.2023;

-митна декларація, за якою відмовлено у випуску товарів країни відправлення 23UA408020040142U9 від 25.06.2023.

Надання вказаних документів підтверджується карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2023/000935 вiд 26.06.2023 (а.с. 38). Наведені обставини підтверджуються відповідачем.

При перевірці поданих документів посадовою особою митниці встановлено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а саме:

-у відповідності до вимог п. 3.1 контракту від 09.05.2022 №9-05-22 строки оплати обумовлені інвойсом. Зазначені відомості в інвойсі від 19.06.2023 № PRG2023000000099 відсутні;

-в гр.70 платіжних доручень зазначено лише реквізити контракту від 09.05.2022 №9-05-22. Таким чином, неможливо підтвердити, що зазначена оплата здійснена саме за партію товару, митне оформлення якої здійснюється;

-згідно рахунку-фактури від 16.06.2023 №СФ-0000505 передбачено наявність договору від 02.01.2023 №3893, який до митного оформлення не надано;

- згідно довідки від 16.06.2023 №16/06 до митної вартості товару додана вартість транспортування 84300,00 грн. При цьому, у рахунку-фактурі від 16.06.2023 №СФ-0000505 заявлена тільки загальна вартість перевезення (88000,00 грн). Оскільки, довідка не є документом первинного бухгалтерського обліку, та не міститься в переліку документів згідно з наказом МФУ від 24.05.2012 №599, а інших документів щодо транспортних витрат не надано, виникає питання щодо умов перевезення, оплати та документального підтвердження числового значення доданих транспортних витрат (а.с. 36 - 37).

У зв`язку з цим, відповідачем з посиланням на ч.ч. 2-3 ст.53 МК України, п. 1 ч. 5 ст. 54 МК України, що позиціонується з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, запропоновано декларанту надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (для підтвердження умов оплати за товар); за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару (для підтвердження умов перевезення та числових значень транспортних витрат, які є складовими митної вартості товару); якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари); виписку з бухгалтерської документації (для деталізації умов оплати); специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару (для підтвердження числових значень щодо вартості товарів та умов поставки); копію митної декларації країни відправлення (для підтвердження даних щодо виробника товару і ціни, та для деталізації умов поставки); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (для підтвердження даних щодо виробника товару та ціни).

Також повідомлено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження митної вартості товару.

Декларантом додатково надано:

-договір про перевезення вантажів від №3893 від 02.01.2023 - п.2.2 договору передбачена наявність замовлення, в якому зазначаються відомості про товару, умови і вартість перевезення та оплати. Вказаний документ не надано;

-лист ТОВ Вінсайд Лайт №26/06/23-01 від 26.06.2023 з роз`ясненнями, в якому позивач стверджує про необґрунтованість застосування митним органом наказу Мінфіна № 599;

-лист ТОВ Вінсайд Лайт б/н від 26.06.2023 про те, що додаткових документів, крім раніше наданих, надати не має можливості, та проханням винести рішення стосовно митної вартості товару.

Із змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів видно, що всі додатково надані документи, які не взяті до уваги оскільки, на думу відповідача, не спростовують зазначені у вказаному рішенні розбіжності.

За результатом розгляду митної декларації та поданих декларантом документів, Чернівецькою митницею винесено Рішення про коригування митної вартості товарів №UA40800/2023/000276/2 від 26.06.2023 та Картку відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Дослідженням рішення про коригування митної вартості товарів встановлено, окрім наведених вище обставин, також зазначено про те, що заявлена митна вартість товарів не може бути визнана митним органом. Відбулась процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення спірної вартості товарів. В митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому, відповідно до статей 59, 60 Митного кодексу України неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, 63 Митного кодексу України методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митного органу відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Було обрано метод визначення митної вартості резервний. За основу для визначення митної вартості взято раніше визнану (визначену) митними органами митні вартості товару: МД №UA 100120/2023/612312 від 27.03.2023 Кондитерські вироби з цукру, без вмісту какао, з вмістом, більше як 60 мас% (71мас%) цукрози. Жувальна гумка: "Crazy roll Gum", 10 гр*24*24 -134 карт.ящ. "Хубба Бубба", 10гр*24*24 -54 карт. ящ. Упаковано у пластикові контейнери на підставці, обгорнуті плівкою у картонних ящиках. Торговельна марка - PRESTIGE. Виробник - SLIM DIS TICARET LIMITED SIRKETI на виробничих потужностях Global Gida Pazarlama Ve Dis Ticaret Limited Sirketi Uretim. Країна виробництва - TR., рівень митної вартості 5,03 $/кг. Висновок: подання нової митної декларації за ціною товарів, зазначених в Рішенні про коригування митної вартості (а.с. 36 - 37).

За змістом статті 55 МК України Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: ) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2-3 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно положень статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

При цьому, враховуючи фактичні обсяги партії товарів, для визначення митної вартості використовується найменша вартість із альтернативних, згідно наявної у митного органу інформації.

Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

В той же час, дискреційні функції таких органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Витребування документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а саме: якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України: 1) містять розбіжності; 2) містять наявні ознаки підробки; 3) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Поряд з цим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Наведені висновки узгоджуються з правовим висновками, викладеними у подібних правовідносинах як Верховним Судом України у судових рішеннях від 31 березня 2015 року у справі №21-127а15, від 02 червня 2015 року у справі №21-498а15, так і Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №809/1884/16, від 14 серпня 2018 року у справі №826/5868/16.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо розбіжностей, про які зазначено в оскаржуваному рішенні, що у відповідності до вимог п. 3.1 контракту від 09.05.2022 №9-05-22 строки оплати обумовлені інвойсом. Зазначені відомості в інвойсі від 19.06.2023 № PRG2023000000099 відсутні.

Колегія суддів зауважує, що встановлення строків і порядку оплати жодним чином не впливає на числове значення такої складової митної вартості - як вартість товару. Порядок і строки оплати є умовами проведення розрахунку між сторонами і жодним чином ці обставини не впливають на визначення вартості товару. Таким чином, відповідні доводи митного органу є безпідставними.

Апеляційний суд зазначає, що відповідачем не доведено суду, що виявлені ним у поданих декларантом документах розбіжності дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості (приписи ч. 3 ст. 53 МК України).

Щодо розбіжностей, про які зазначено в оскаржуваному рішенні, що в гр.70 платіжних доручень зазначено лише реквізити контракту від 09.05.2022 №9-05-22. Таким чином, неможливо підтвердити, що зазначена оплата здійснена саме за партію товару, митне оформлення якої здійснюється, суд зазначає, що відповідачем не доведено суду, що виявлені ним у поданих декларантом документах розбіжності дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості (ч. 3 ст. 53 МК України).

Щодо розбіжностей, про які зазначено в оскаржуваному рішенні, що згідно рахунку-фактурі від 16.06.2023 №СФ-0000505 передбачено наявність договору від 02.01.2023 №3893, який до митного оформлення не надано, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що до листа-роз`яснення № 26/06/2023 від 26.06.2023 позивачем було надано копію договору від 02.01.2023 № 3893 про перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та внутрішньому сполученні (а.с. 29-30, 31-33)

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Як стверджує позивач, на підтвердження укладеного договору перевезення від 02.01.2023 №3893 до митного органу була надана міжнародна товарно-транспортна накладна CMR № 086670. Подання товарно-транспортна накладна CMR № 086670 не заперечується відповідачем.

Колегія суддів вважає, сам по собі договір від 02.01.2023 № 3893 про перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та внутрішньому сполученні, який укладений між Т0В "Вінсайд Лайт" та перевізником не є документом, зі змісту якого можливо встановити числові значення складових митної вартості, містить загальні положення щодо порядку взаємовідносин між замовником та перевізником, що виникають при організації і виконанні перевезень, а відтак є необґрунтованою вимога відповідача про надання такого договору з метою встановлення числових значень складових митної вартості.

Щодо розбіжностей, про які зазначено в оскаржуваному рішенні, що згідно довідки від 16.06.2023 №16/06 до митної вартості товару додана вартість транспортування 84300,00 грн. При цьому, у рахунку-фактурі від 16.06.2023 №СФ-0000505 заявлена тільки загальна вартість перевезення (88000,00 грн). Оскільки, довідка не є документом первинного бухгалтерського обліку, та не міститься в переліку документів згідно з наказом МФУ від 24.05.2012 №599, а інших документів щодо транспортних витрат не надано, виникає питання щодо умов перевезення, оплати та документального підтвердження числового значення доданих транспортних витрат, суд зазначає наступне.

Так, ТОВ "Вінсайд Лайт" у митній декларації від 25.06.2023 № 23UA408020040142U9 заявлено митну вартість товарів в сумі 1816737,43 грн за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, що передбачений п.1 ч.1 ст. 57 МК України.

Заявлену декларантом митну вартість товарів визначено відповідно до інвойсу № PRG202300000099 від 19.06.2023 року з додаванням вартості доставки товарів до місця ввезення на митну територію України (а.с. 55).

Згідно інвойсу № PRG202300000099 від 19.06.2023 вартість товарів, які імпортуються ТОВ "Вінсайд Лайт" на митну територію України складає 47375,00 дол. США. Крім того, зазначена вартість товарів, які імпортуються ТОВ ВІНСАЙД ЛАЙТ на митну територію України також підтверджується експортною митною декларацією № 23TR590300008393 від 21.06.2023, яка видана компетентними митними органами Республіки Туреччина, і яка була надана для митного оформлення позивачем (а.с. 19).

Таким чином, до митної вартості в декларації 23UA40802004014209 була включена вартість товару згідно інвойсу № PRG2023000000099 від 19.06.2023 та вартість транспортних витрат, які є складовими митної вартості товару згідно довідки від 16.06.2023 № 16/06.

Вартість товару згідно інвойсу № PRG2023000000099 від 19.06.2023 становить 47375,00 дол США (графа 22 митної декларації 23UA408020040142 U9), яка помножена на курс валюти 36,5686 (графа 23 митної декларації 23UA408020040142 U9), що становить 1732437,43 грн. До вартості товару додана вартість транспортних витрат до митного посту Сірет/Порубне, що згідно довідки від 16.06.2023 № 16/06 становить 84300,00 грн (а.с. 25).

Таким чином, митна вартість в декларації 230A408020040142U9 визначена як сума вартості товару та вартості транспортних послуг до місця ввезення на митну територію України та становить1816737,43 грн.

Відповідно до такого розрахунку ТОВ "Вінсайд Лайт" було сплачено мито в розмірі 10% від митної вартості та становить 181673,74 грн, а також ПДВ в розмірі 20% становить 399682,23 грн (графа 47 митної декларації 23UA408020040142U9).

Отже, розбіжності у документах в частині включення транспортних витрат відсутні, відтак, декларантом вірно визначено вартість вантажного перевезення до місця ввезення на митну територію України, що у свою чергу є складовою при визначенні митної вартості товарів.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296, затверджена форма декларації митної вартості та правила її заповнення. Вказаний нормативно-правовий акт визначає форму декларації митної вартості та встановлює порядок заповнення такої декларації митної вартості, яка використовується декларантом при визначенні та заявленні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту та митним органом - при здійсненні контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту.

На переконання суду, Наказ № 599 не містить жодного переліку документів, які враховуються при визначенні числових значень митної вартості, а посилання митного органу у своєму рішенні на нього, як на підставу у винесенні рішення про коригування митної вартості є необґрунтованими.

Таким чином наведене фактично зводиться до того, що довідка про перевезення від 16.06.2023 №16/06 не є документом первинного бухгалтерського обліку, тому у митного органу виникли сумніви щодо документального підтвердження числового значення доданих транспортних витрат.

В той же час позивач, в позовній заяві цілком обґрунтовано зазначив, посилаючись на висновки Верховного Суду у постанові від 31.05.2019 по справі № 804/16553/14, що законом не визначено доказ (докази), виключно якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом для підтвердження витрат на перевезення.

Більше того, в оскаржуваному рішенні зазначено, що за основу для визначення митної вартості взято раніше визнану (визначену) митними органами митну вартість у МД №UA 100120/2023/612312 від 27.03.2023 (а.с. 36 - 37).

Колегія суддів звертає увагу, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення надавав оцінку митній декларації МД № UA 100120/2023/612312 від 27.03.2023, яка не стосується даної справи (в даному випадку позивачем було подано МД № 23UA408020040142U9 від 25.06.2023 року), яка згідно картки відмови № не надавалася позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Однак, відповідачем усупереч обов`язку, встановленого ч. 2 ст. 77 КАС України, у ході розгляду судом цієї справи не наведено належного обґрунтування використання саме вказаної митної декларації для визначення митної вартості ввезеного позивачем товару.

Наведене дає суду додаткові підстави для висновку про недоведеність відповідачем правомірності прийняття оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товару.

Так, враховуючи зазначене вище та надані позивачем докази на підтвердження здійснення витрат на перевезення ввезеного товару, що не були спростовані відповідачем у відзиві, колегія суддів відхиляє доводи апелянта у зазначеній вище частині оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та вважає таку позицію митного органу не обґрунтованою.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем подано разом з митною декларацією до митного органу усіх належних документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, та, відповідно, про безпідставність висновку відповідача, що надані позивачем документи містять розбіжності і не підтверджують заявлену за ціною договору митну вартість товару.

Як вбачається із оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів у зв`язку із виявленням наведених вище розбіжностей у документах декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (для підтвердження умов оплати за товар); за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару (для підтвердження умов перевезення та числових значень транспортних витрат, які є складовими митної вартості товару); якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари); виписку з бухгалтерської документації (для деталізації умов оплати); специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару (для підтвердження числових значень щодо вартості товарів та умов поставки); копію митної декларації країни відправлення (для підтвердження даних щодо виробника товару і ціни, та для деталізації умов поставки); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (для підтвердження даних щодо виробника товару та ціни).

Як встановлено із матеріалів справи, на виконання ч.3 ст.53 МК України позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товару додатково було надано митному органу роз`яснення. Однак відповідачем вказані документи не взяті до уваги, оскільки вони не спростовують зазначені митним органом розбіжності.

Колегія суддів звертає увагу на те, що причин відхилення вказаних документів відповідачем в оскаржуваному рішенні не обґрунтовано та не мотивовано.

Під час розгляду справи відповідач не довів, що витребувані митним органом у декларанта документи є документами, необхідними для усунення (спростування) саме тих розбіжностей, які мали місце на думку митного органу в документах, поданих позивачем до митного оформлення товару.

Більше того, відповідачем не надано суду обґрунтованих доводів й, відповідно, не доведено наявності правових підстав для обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей на підтвердження правильності визначення ним митної вартості товару за ціною договору.

З аналізу оскаржуваного рішення встановлено, що відповідачем застосовано резервний метод визначення митної вартості без обґрунтування неможливості застосування кожного із попередніх методів.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Подані позивачем до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам статті 53 МК України.

Апеляційний суд також звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару зазначено про проведення з декларантом консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів, вказано причини неможливості застосування другого п`ятого методів визначення вартості товару.

При вирішенні даного спору суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.4 ст.57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Зі змісту оскаржуваного рішення та поданого відзиву вбачається, що шляхом обміну електронними листами відбулась процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів.

Отже, зважаючи на протиправність аргументів митного органу, викладених у оскаржуваному рішенні, на думку суду, працівники митного органу протиправно не застосували перший метод визначення митної вартості товару за ціною угоди та визначили митну вартість товарів за резервним методом.

Жодних доказів на підтвердження реальності проведення процедури консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів відповідачем в ході судового розгляду не надано.

Колегія суддів зауважує, що формальне посилання митного органу в рішенні на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.05.2022 у справі №809/506/17 та від 14.06.2022 у справі №809/257/17, яку суд враховує в силу ч. 5 ст. 242 КАС України.

Враховуючи зазначене вище посилання митного органу на те, що у оскаржуваному рішенні між ним та декларантом відбулась процедура консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів, є безпідставними, оскільки проведення такої консультації не підтверджується жодним доказом.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Чернівецький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Чернівецької митниці залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Капустинський М.М. Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.