Постанова

від 23.08.2024 по справі 560/5922/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/5922/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Петричкович А.І.

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

23 серпня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, в якому просив: 1) визнати протиправною бездіяльність 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, - період з 27.09.2023 по 26.03.2024 (182 дні), виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100; 2) стягнути з 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, - період з 27.09.2023 по 26.03.2024 (182 дні) у сумі 65274,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач провів остаточний розрахунок лише 26.03.2024. Відтак, відповідач несе відповідальність за ст.117 КЗпП України за невиплату з вини власника чи уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки визначені в статті 116 цього Кодексу з урахуванням позицій Верховного Суду сформованих щодо аналогічних правовідносин.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнуто з 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.08.2018 року по 26.03.2024 року в сумі 240467,90 (двісті сорок тисяч чотириста шістдесят сім гривень дев`яносто копійок) гривень, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

Вказує, що причиною затримки належних позивачу виплат є їх спірний характер. Відповідно, такі виплати були проведені після набранням судовими рішеннями законної сили, з чого власне і виник значний період затримки розрахунку. Тобто, невиплата 5 ДПРЗ усіх сум належних позивачу при звільненні не носить свавільного характеру. Вважає, що підстави для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, у вигляді зобов`язання нарахувати і виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, відсутні.

За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області від 30.08.2018 №461, позивача звільнено із служби цивільного захисту.

На виконання рішення суду по справі №560/15476/23 відповідач 26.03.2024 виплатив належне позивачу грошове забезпечення в сумі 50255,49 грн.

Вважаючи, що позивач має право на середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Cпеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, тому суд приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 Кодексу законів про працю України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) (далі - КЗпП України) як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

Згідно зі ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в редакції чинній після 19.07.2022, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Отже, не проведення з вини уповноваженого органу розрахунку з працівником у строк передбачений ст.116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. Тобто, роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, зокрема, після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати ( індексації) і проведення цієї виплати.

Статтею 117 КЗпП України не визначає чітких критеріїв оцінки пропорційності розміру виплати за цією статтею. При цьому, Верховним Судом сформовано ряд правових позицій, які застосовують співмірність розміру виплат пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні за відсутності законодавчого врегулювання цього.

Відповідно до довідки відповідача від 13.05.2024 грошове забезпечення позивача за останні два повні календарні місяці перед звільненням червень - липень 2018 року становить 364,09 грн.

За період з 31.08.2018 по 26.03.2024 розмір коштів пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні позивача, складатиме 740923,15 грн. (364,09 грн. х 2035 днів).

Так, норми ст.117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 17.07.2022 щодо періоду з 31.08.2018 по 18.07.2022 та після цієї дати щодо періоду з 19.07.2022 по 26.03.2024.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц та у постановах Верховного Суду від 30.11.2020 у справі №480/3105/19 та від 28.01.2021 у справі №580/2427/19 застосовано критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України.

Про необхідність врахування розміру недоплаченої суми, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, вказано і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17.

Період затримки розрахунку при звільненні з 31.08.2018 по 18.07.2022, становить 1418 днів.

При цьому, позивачу належало до виплати при звільненні 150198,69 гривень, з яких на виконання рішення суду саме у справі №560/15476/23 виплачено 50255,49 гривень.

Частка коштів, яка вчасно не була виплачена позивачу згідно доказів наданих до суду становить 33,46% (50255,49 / 150198,69 х 100%).

Таким чином, сума заборгованості, визначеної відповідно до ст.117 КЗпП України, становитиме: 364,09 гривень (середньоденна зарплата) х 33,46% (частка заборгованості) х 1418 (дні затримки по 18.07.2022) = 172747,16 гривні, враховуючи принципи пропорційності та співмірності сформований Верховним Судом у вищевказаних справах.

Визначаючись щодо застосування редакції КЗпП України, яка діє з 19.07.2022 для періоду з 19.07.2022 по 26.03.2024, який обмежується 6-ма місяцями, колегія судідв враховує позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 14.03.2024 справі №560/6960/23.

Верховний Суд у цій справі ствердив: " 45. Отже, суди попередніх інстанцій діяли правильно, коли для належного і ефективного способу захисту позивача вважали за необхідне визначити суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає стягненню.

46. Водночас у межах цієї справи належить враховувати норми статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19.07.2022, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. А також належить враховувати приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України щодо періоду з 19.07.2022, яким законодавець обмежив виплату шістьма місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.

47. Натомість, сума, яку постановили стягнути суди попередніх інстанцій, визначена без урахування наведеного, тобто як із застосуванням принципу співмірності, так і зі зменшенням періоду виплати до шести місяців, у зв`язку з чим висновки судів щодо розміру середнього заробітку, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача є помилковими.", і направив справу на новий судовий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду ( на даний час рішення не прийняте).

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у постанові №420//11416/23 від 15.02.2024 (також вказує позивач у позові) з направленням справи на розгляд апеляційної інстанції, яка у постанові від 21.05.2024 застосувала за період до 18.07.2022принцип співмірності, а з 19.07.2022 чинну редакцію статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження строку виплати працівникові шістьма місяцями.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач має право на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 19.07.2022 по 20.01.2023, який за 186 календарних дні (6 місяців), становитиме 186 (днів) х 364,09 (середньоденний заробіток) = 67720,74 гривень.

Колегія суддів також зауважує, що стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов`язкових платежів.

Аналогічна правова позиція зазначена в пунктах 39-41 постанови Верховного Суду від 08.11.2018 у справі №805/1008/16-а.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, зокрема, щодо невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 31.08.2018по 18.07.2022 у розмірі 172747,16гривень, а за період 19.07.2022 по 20.01.2023 у розмірі 67720,74 гривень, що разом становитиме 240467,90 гривень.

Водночас, щодо висновку суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні/компенсацію за несвоєчасний розрахунок в сумі 240467,90 грн., то колегія суддів зазначає, що оскільки мотивувальна частина апеляційної скарги не містить доводів та аргументів в частині правильності здійсненого судом першої інстанції розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, хоча в силу закону обов`язок щодо доказування покладається саме на відповідача, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визначеного розміру стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача.

За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції виходячи з доводів та обґрунтувань змісту апеляційної скарги не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Капустинський М.М. Судді Ватаманюк Р.В. Сапальова Т.В.