Ухвала

від 22.08.2024 по справі 991/7723/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/7723/24

Провадження № 1-кс/991/7756/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2024 року м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «Промхімскло» на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,

В С Т А Н О В И Л А :

І. Суть скарги

19 серпня 2024 року до Вищого антикорупційного суду звернувся директор ТОВ «Промхімскло» ОСОБА_3 зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України (надалі - НАБУ), яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі - ЄРДР).

Скарга обґрунтована тим, що 01 серпня 2024 року директор ТОВ «Промхімскло» ОСОБА_3 звернувся до НАБУ із заявою про вчинення кримінальних правопорушень, втім відомості за вказаною заявою до ЄРДР не внесені, заявника не повідомлено про початок досудового розслідування, витяг з ЄРДР не надано.

ІІ. Позиція учасників судового засідання

2.1. У судове засідання скаржник не прибув, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином.

Частина 3 ст. 306 КПК України передбачає, що розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов`язкової участі особи, яка подала скаргу. Водночас, участь особи у розгляді скарги є її правом, а не обов`язком, і вона вільна у використанні цього права відповідно до засади диспозитивності (ч. 1 ст. 26 КПК України). Кримінальний процесуальний закон не пов`язує можливість захисту прав особи з її безпосередньою участю у судовому засіданні, а тому неприбуття скаржника у судове засідання не є перешкодою для розгляду його скарги по суті.

2.2. Уповноважена особа НАБУ в судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлена належним чином. Відсутність особи, бездіяльність якої оскаржується, не є перешкодою для розгляду скарги (ч. 3 ст. 306 КПК України).

ІІІ. Мотиви слідчого судді

3.1. Дослідивши скаргу, додані до неї матеріали, слідчий суддя дійшла таких висновків.

Зміст заяви про вчинення кримінального правопорушення

01 серпня 2024 року директор ТОВ «Промхімскло» ОСОБА_3 звернувся до НАБУ із заявою про вчинення кримінальних правопорушень.

Як зазначено у заяві, 01 вересня 2023 року ОСОБА_3 звернувся до прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 із клопотанням № 1-09 про виконання процесуальних дій відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 липня 2020 року (справа № 757/17733/20), якою було задоволено його скаргу та зобов`язано уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора внести до ЄРДР відомості за його заявою від 15 квітня 2020 року, проте прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 (1) не повідомив заявника про результати розгляду клопотання, (2) не виніс постанову про повну або часткову відмову у його задоволенні, тобто не вчинив дії, які він мав виконати у визначений КПК України строк.

Після цього, 15 вересня 2023 року ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва зі скаргою на бездіяльність прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 , проте 02 жовтня 2023 року ухвалою слідчого судді цього суду ОСОБА_6 (справа № 757/43402/23) було відмовлено у відкритті провадження.

Надалі заявник звернувся до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_6 від 02 жовтня 2023 року, втім ухвалою суддів Київського апеляційного суду ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від 26 червня 2024 року його заяву було залишено без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Наведені обставини, на думку заявника, свідчать про вчинення суддею Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_6 та суддями Київського апеляційного суду ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 382, ч. 1 ст. 356, ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.

Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя

3.2. Пунктом 1 ч. 1 ст. 303 КПК України визначено право оскарження бездіяльності слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Положення ч. 1 ст. 214 КПК України покладають на слідчого обов`язок невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР.

Порядок внесення таких відомостей врегульований ч. 5 ст. 214 КПК України та розділом ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора № 298 від 30 червня 2020 року. Зокрема, цими нормативно-правовими актами передбачено, що до ЄРДР підлягає внесенню короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.

Разом з тим, як зазначив Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2021 року у справі № 556/450/18, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім`ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР.

Викладене свідчить про наявність у слідчого та прокурора обов`язку після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, перевірити достатність відомостей, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, і лише за наслідками такої перевірки ним може бути ухвалене рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.

Висновки слідчого судді

3.3. На думку ОСОБА_3 , наведені ним обставини свідчать про наявність у діях судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_6 та суддів Київського апеляційного суду ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 382, ч. 1 ст. 356, ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.

3.4. Слідчий суддя свідома того, що особа, яка звертається із заявою про вчинення кримінального правопорушення, може не володіти докладною інформацію про його обставини, втім таке повідомлення має містити відомості про існування обставин, які прямо чи опосередковано можуть свідчити про наявність ознак вчиненого кримінального правопорушення.

Заявник не має обов`язку доводити факт вчинення кримінального правопорушення, втім наведення фактичних обставин, які спонукають його вважати, що кримінальне правопорушення було вчинене, є ознакою обґрунтованості повідомлення та надає можливість їх перевірити.

3.5. Разом з тим, зазначена заява ОСОБА_3 містить лише суб`єктивний виклад обставин та не містить конкретних відомостей, за якими можна визначити наявність елементів об`єктивної сторони кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 382, ч. 1 ст. 356, ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.

Висновок скаржника про вчинення слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_6 та суддями Київського апеляційного суду ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 кримінальних правопорушень ґрунтується виключно на суб`єктивній оцінці рішення суддів про відмову у відкритті провадження, відмову у задоволенні апеляційної скарги.

Слідчий суддя наголошує, що лише наявність у повідомленні конкретних та об`єктивних відомостей, які свідчать про вірогідність вчинення кримінального правопорушення, створює у слідчого обов`язок внести їх до ЄРДР. Саме по собі твердження заявника про існування кримінального правопорушення, за відсутності таких відомостей, не є достатньою підставою для ініціювання досудового розслідування.

Враховуючи, що скерована до НАБУ заява ОСОБА_3 від 01 серпня 2024 року фактично не містила конкретних та об`єктивних відомостей про кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 382, ч. 1 ст. 356, ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, в уповноважених осіб НАБУ відсутній обов`язок вносити відомості до ЄРДР, а тому їх дії не суперечили вимогам ст. 214 КПК України.

Щодо додержання гарантій незалежності судді

3.6. Також у цьому конкретному випадку важливим є зміст висновку Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 01 липня 2013 року щодо питання про початок кримінального провадження стосовно суддів, яке пов`язане зі здійсненням ними судочинства. Так, Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що для забезпечення незалежності суддів, при отриманні заяви про вчинений суддею злочин, який пов`язаний зі здійсненням ним судочинства, уповноважений орган повинен внести до ЄРДР та розпочати розслідування тільки за такою заявою або повідомленням, яке має ознаки кримінального правопорушення, а не будь-які інші. Такий обов`язок слідчого і прокурора визначений ч. 1 ст. 2 КК України, оскільки підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

3.7. Разом з тим, положення ст. 129 Конституції України визначає, що суддя при здійсненні правосуддя є незалежним та керується принципом верховенства права. Забороняється вплив на суддю у будь-який спосіб (ст. 126 Конституції України).

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» судові рішення вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом. Процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом. При цьому, виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2008 року у справі № 21-319во07, законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися, за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду (Постанова ВСУ від 15 квітня 2008 року у справі № 21-319во07).

Викладене свідчить, що незгода із прийнятими суддею процесуальним рішеннями в конкретній справі шляхом подання заяви про кримінальне правопорушення може вказувати на наявність ознак протиправного втручання у здійснення правосуддя й посягання на процесуальну незалежність суддів, визначених статтями 126 та 129 Конституції України.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що у задоволенні скарги ОСОБА_3 має бути відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. 372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И Л А :

У задоволенні скарги ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «Промхімскло» на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - відмовити.

Положення ч. 3 ст. 307 КПК України щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 4-р(ІІ)/2020 від 17 червня 2020 року.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду упродовж 5-ти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1