Постанова

від 19.08.2024 по справі 918/164/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2024 року Справа № 918/164/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В. , суддя Миханюк М.В.

при секретарі судового засідання Комшелюку А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 22.04.2024 (повний текст - 02.05.2024) у справі №918/164/24 (суддя Політика Н.А.)

за позовом Керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Здолбунівської міської ради Рівненської області

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"

2) Здолбунівського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №3 "Ладоньки" Здолбунівської міської ради Рівненської області

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів у сумі 43219,88 грн

за участю представників:

прокурор - Бистрицька І.В. (в залі суду);

позивача - не з`явився;

відповідача-1 - Ковальчук Є.С. (в залі суду);

відповідача-2 - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 22.04.2024 у справі №918/164/24 задоволено позов Керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Здолбунівської міської ради Рівненської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" та Здолбунівського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №3 "Ладоньки" Здолбунівської міської ради Рівненської області про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів у сумі 43219,88 грн.

Визнано недійсними Додаткові угоди №3 від 31.03.2021, №4 від 26.08.2021, №5 від 31.08.2021, №6 від 21.09.2021, №7 від 22.09.2021, №8 від 29.09.2021, №9 від 26.10.2021, №10 від 27.10.2021, №11 від 30.11.2021 до Договору на постачання електричної енергії споживачу №7057-ВЦ від 24.12.2020, укладеного між Здолбунівським закладом дошкільної освіти (ясла-садок) №3 "Ладоньки" Здолбунівської міської ради Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

Стягнуто з ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Здолбунівської міської ради кошти в розмірі 43219,88 грн. Стягнуто з ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" та з Здолбунівського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №3 "Ладоньки" на користь Рівненської обласної прокуратури на користь по 15140,00 грн витрат по оплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

В скарзі апелянт, зокрема, зазначає, що звернення прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі Здолбунської міської ради є безпідставним, а заявлені позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.

Стверджує, що Здолбунівська міська рада у даній справі є неналежним позивачем, а відтак звернення прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі Здолбунської міської ради є безпідставним.

Звертає увагу, що здійснювати фінансовий контроль за виконанням тендерних закупівель та встановлювати при цьому порушення у сфері закупівель в установленому законодавством порядку покладено на орган державного фінансового контролю - Держаудитслужбу.

Апелянт зазначає, що у спірній справі №918/164/24 Держаудитслужба не була взагалі залучена до участі в справі, як до початку судового розгляду (відсутні звернення прокуратури до Держаудитслужби, відсутня інформація щодо проведених перевірок закупівель, тощо), так і під час його розгляду в суді.

За доводами скаржника, вимогами Закону України «Про прокуратуру» не передбачено прокуратурі проведення моніторингу державних закупівель та постановлення висновків щодо незаконності господарської діяльності підприємств, установ, організацій.

Звергає увагу, що у справі №918/164/24 Здолбунівська міська рада не є стороною спірних додаткових угод до Договору від 24.12.2020 №7057-ВЦ.

Стверджує, що під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності умов, встановлених пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (у разі коливання ціни такого товару на ринку; якщо така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю).

Зазначає, що частина п`ята статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» дає можливість сторонам змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню його ціни на ринку з одночасним зменшенням обсягів закупівлі цього товару та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника товару. При цьому застосування цієї норми можливе, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить виконання цього договору для однієї зі сторін договору невигідним, збитковим.

Додаткові угоди про збільшення ціни за одиницю товару укладанні між сторонами у відповідності до вимог ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та умов Договору без порушення вимог чинного законодавства. Крім того, ціна за одиницю товару, яка вказана в кожній з додаткових угодах не перевищує 10 відсотків та не призводить до збільшення суми, визначеної в договорі.

Договір №7057-ВЦ від 24.12.2020 та додаткові угоди опубліковані в день укладення в системі «Прозорро» та є в відкритому доступі. Однак вимога прокурора про перерахування ціни виникла через півтора року після виконання договору, що заборонено законом.

На підставі викладеного апелянт просить суд скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 22.04.2024 у справі №918/164/24 та прийняти нове рішення, яким в позовних вимогах Керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах Здолбунської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» відмовити в повному обсязі; судові витрати покласти на Здолбунівську окружну прокуратуру.

22.05.2024 матеріали справи витребувано із Господарського суду Рівненської області.

29.05.2024 до апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №918/164/24.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія". Запропоновано учасникам справи у строк до 28.06.2024 подати письмовий відзив на апеляційну скаргу.

19.06.2024 через систему «Електронний суд» від прокурора надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві прокурор зазначає, що на укладення додаткової угоди №3 від 31.03.2021 ТОВ «РОЕК» не подано жодного листа обґрунтування збільшення ціни у березні 2021 року. Обґрунтовуючи необхідність внесення змін до Договору додатковою угодою №4 від 26.08.2021, ТОВ «РОЕК» посилається на інформацію з ДП «Оператор ринку», яка містить аналіз роботи ринку на добу наперед та внутрішньодобового ринку за серпень 2021.

Надані ТОВ «РОЕК» дані з сайту ДП «Оператор ринку» та звіти Рівненської торгово-промислової палати не містять точної інформації про коливання цін на електроенергію станом як на момент звернення товариства з листами-пропозиціями про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод. Разом з тим, вони не відображають об`єктивну картину щодо зміни цін на електроенергію на «ринку на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку.

В подальшому, для підписання додаткових угод №4 від 26.08.2021, №5 від 31.08.2021, №6 від 21.09.2021, №7 від 22.09.2021, №8 від 29.09.2021, №9 від 26.10.2021, №10 від 27.10.2021, №11 від 30.11.2021 ціну збільшено більше ніж на 10%.

Крім цього, прокурор зазначає, що оскільки відповідно до договору в первісній редакції без врахування визнаних судом недійсними додаткових угод визначена ціна 2,90 грн за одиницю товару, тобто за отриманий обсяг енергії, відповідач ТОВ «РОЕК» повинен був за рахунок коштів місцевого бюджету сплатити 175294,56 грн, в той же час ним сплачено загальну суму 218514,44 грн, що перевищує вартість відповідно до умов договору на 43219,88 грн, тому ця сума є прямими збитками місцевого бюджету, які виникли внаслідок неправомірного збільшення ціни, шляхом укладення відповідачами оспорюваних додаткових угод до договору, в чому і полягає протиправна поведінка відповідачів та наявний безпосередній причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Тому, прокурор вважає апеляційну скаргу ТОВ «РОЕК» безпідставною та необґрунтованою, а рішення Господарського суду Рівненської області від 30.04.2024 у справі №918/164/24 ухваленим з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання суду апеляційної інстанції 19.08.2024 позивач та відповідач-2 не забезпечили явку своїх представників, хоч про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином.

Оскільки всі учасники провадження у справі належним чином повідомлялися про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, надав пояснення по справі. Просив скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 22.04.2024 у справі №918/164/24, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Прокурор заперечила проти доводів та вимог апеляційної скарги, надала пояснення по справі. Просила суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

24.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (далі - Постачальник) та Здолбунівським закладом дошкільної освіти (ясла-садок) № 3 "Ладоньки" Здолбунівської міської ради Рівненської області укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №7057-ВЦ (далі - Договір), умови якого розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ) (п.1.2. Договору).

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Згідно з пунктом 3.1. Договору, початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору.

Пунктом 5.1. Договору визначено, що Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною комерційною пропозицією, яка є додатком №2 до цього договору.

Відповідно до п.5.2. - п.5.4. Договору, спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії. Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. У випадках застосування до споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках, відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Цей договір набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання (додаток №1 до договору) і договірних величин споживання електричної енергії (додаток №3 до договору) та укладається на строк до 31.12.2021 включно, а в частині виконання фінансових зобов`язань (в т.ч. повної оплати заборгованості, включаючи штрафні санкції) договір діє до повного їх виконання.

Відповідно до частини 6 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дія договору може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної у цьому договорі, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку.

Згідно п.13.8 Договору, умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання Стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України". Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (далі - РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені на офіційному веб-сайті ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" за адресою в мережі Інтернет https://www.oree.com.ua - згідно з частиною статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії". У якості документального підтвердження даних, сторонами визнаються, зокрема, завірені належним чином копії (роздруківки з вебсайту) оприлюднених результатів роботи РДН/ВДР та про діяльність ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" за відповідний розрахунковий період, які оприлюднюються ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" згідно законодавства або інші документи органу, установи чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати зміни ціни товару на ринку.

Відповідно до Заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 1 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 24.12.2020 №7057-ВЦ), підписаною споживачем - Здолбунівським закладом дошкільної освіти (ясла-садок) №3 "Ладоньки" Здолбунівської міської ради Рівненської області 24.12.2020, початок постачання з січня 2021 року.

Між сторонами підписано "Комерційну пропозицію №"По Факту - Тендер+" (додаток 2 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 24.12.2020 №7057-ВЦ), відповідно до якої ціна за електричну енергію (кВт*год) становить 2,90 грн./кВт*год без ПДВ, та визначається відповідно до формули: Ц(спож) = Цзак + Цп + Тпередача + Трозподіл (грн./кВт*год), де: Цзак - закупівельна ціна електричної енергії постачальником для споживача на ринках електричної енергії за розрахунковий період, грн./кВт*год; Цп - ціна на послуги пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу, грн./кВт*год; Тпередача - тариф на послуги з передачі електричної енергії ПрАТ "НЕК "Укренерго" (затверджується Регулятором та розміщується на сайті постачальника), грн./кВт*год.; Трозподіл - тариф на послуги з розподілу електричної енергії відповідного оператора системи розподілу електричної енергії, до мереж якого приєднаний споживач (затверджується Регулятором та розміщується на сайті відповідного оператора системи розподілу або постачальника), грн./кВт*год.

Ціна на електроенергію для споживача Ц(спож) та/або її складові включатимуть всі обов`язкові податки (крім ПДВ, що обліковується окремо), збори та платежі, що передбачені правилами ринків електроенергії, законодавством та іншими нормативними документами (зокрема акцизний податок, внески на регулювання, вартість послуг оператора ринку, що надаються на РДН/ВДР тощо). Всі складові ціни, крім Цп, є такими що не залежать від постачальника, та можуть бути змінені в рамках комерційної пропозиції з повідомленням споживача про зміни.

Згідно п.2- п.4 Додатку 1 до Договору "Договірні величини споживання електричної енергії", ціна цього договору становить 191400,00 грн, в тому числі ПДВ 31900,00 грн. Зобов`язання за даним договором беруться в межах кошторисних призначень. Сторони усвідомлюють, що зазначена в п. 1 даного додатку вартість заявлених споживачем договірних величин споживання електричної енергії на 2021 рік, визначена виходячи з вартості тарифів (ціни за одиницю товару) на момент укладання даного договору, а тому не є остаточною, при цьому, у разі зміни ціни за одиницю товару, істотні умови даного договору можуть змінюватися у випадках передбачених ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

З матеріалів справи вбачається, що після укладення Договору сторони уклали ряд додаткових угод про внесення змін до договору, якими збільшено ціну за одиницю товару посилаючись на коливання ціни такого товару на ринку, а саме:

- додаткову угоду №3 від 31.03.2021 (щодо збільшення ціни за 1 кВт*год спожитої електричної енергії до 3,06782 грн./кВт*год. без ПДВ з березня 2021 року);

- додаткову угоду №4 від 26.08.2021 (щодо збільшення ціни за 1 кВт*год спожитої електричної енергії до 3,25240 грн./кВт*год. без ПДВ з 01.08.2021);

- додаткову угоду №5 від 31.08.2021 (щодо збільшення ціни за 1 кВт*год спожитої електричної енергії до 3,45543 грн./кВт*год. без ПДВ з 01.08.2021);

- додаткову угоду №6 від 21.09.2021 (щодо збільшення ціни за 1 кВт*год спожитої електричної енергії до 3,64024 грн./кВт*год. без ПДВ з 01.09.2021);

- додаткову угоду №7 від 22.09.2021 (щодо збільшення ціни за 1 кВт*год спожитої електричної енергії до 3,82417 грн./кВт*год. без ПДВ з 14.09.2021);

- додаткову угоду №8 від 29.09.2021 (щодо збільшення ціни за 1 кВт*год спожитої електричної енергії до 4,05711 грн./кВт*год. без ПДВ з 15.09.2021);

- додаткову угоду №9 від 26.10.2021 (щодо збільшення ціни за 1 кВт*год спожитої електричної енергії до 4,34213 грн./кВт*год. без ПДВ з 01.10.2021);

- додаткову угоду №10 від 27.10.2021 (щодо збільшення ціни за 1 кВт*год спожитої електричної енергії до 4,65563 грн./кВт*год. без ПДВ з 14.10.2021);

- додаткову угоду №11 від 30.11.2021 (щодо збільшення ціни за 1 кВт*год спожитої електричної енергії до 5,00045 грн./кВт*год. без ПДВ з 05.11.2021).

Враховуючи вищезазначене, внаслідок укладення додаткових угод ціну за 1 кВт*год збільшено без ПДВ з 2,90 грн./кВт*год до 5,00045 грн./кВт*год (на 72,42% від первинної ціни).

Згідно актів приймання-передачі електричної енергії та прийняття-передавання товарної продукції відповідач-1 поставив електричну енергію загальним обсягом 50372 кВт*год, на загальну суму 218514,44 грн з ПДВ, а саме: за січень 2021 року №А-6120239030, обсяг - 5176 кВт*год, на суму 18012,48 грн з ПДВ; за лютий 2021 року №А-6073168012, обсяг - 4826 кВт*год, на суму 16794,48 грн з ПДВ; за березень 2021 року №А-6074324929, обсяг - 4372 кВт*год, на суму 16095,02 грн з ПДВ; за квітень 2021 року №А-6075532231, обсяг - 5338 кВт*год, на суму 19651,24 грн з ПДВ; за травень 2021 року №А-6076080990, обсяг - 4655 кВт*год, на суму 17136,84 грн з ПДВ; за червень 2021 року №А-6076847950, обсяг - 3580 кВт*год, на суму 13179,36 грн з ПДВ; за липень 2021 року №А-6077696414, обсяг - 3209 кВт*год, на суму 11813,57 грн з ПДВ; за серпень 2021 року №А-6079177827, обсяг - 1130 кВт*год, на суму 4685,57 грн з ПДВ; за вересень 2021 року №489013501/9/1, обсяг - 2614 кВт*год, на суму 12135,25 грн з ПДВ; за жовтень 2021 року №489013501/10/1, обсяг - 6465 кВт*год, на суму 35097,02 грн з ПДВ; за листопад 2021 року №489013501/11/1, обсяг - 2412 кВт*год, на суму 14340,06 грн з ПДВ; за грудень 2021 року №489013501/12/1, обсяг - 6595 кВт*год, на суму 39573,55 грн з ПДВ.

Відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних доручень Здолбунівським закладом дошкільної освіти (ясла-садок) №3 "Ладоньки" Здолбунівської міської ради Рівненської області перераховано ТОВ "РОЕК" кошти за електричну енергію на загальну суму 218514,44 грн., зокрема: від 11 лютого 2021 року №54 на суму 18012,48 грн, від 18 березня 2021 року №116 на суму 16794,48 грн, від 3 квітня 2021 року №168 на суму 16095,02 грн, від 14 травня 2021 року №223 на суму 19651,24 грн, від 23 червня 2021 року №288 на суму 17136,84 грн, від 16 липня 2021 року №342 на суму 13179,36 грн, від 12 серпня 2021 року на суму 11813,57 грн., від 22 вересня 2021 року №436 на суму 4685,57 грн, від 21 жовтня 2021 року №505 на суму 12135,25 грн, від 11 листопада 2021 року №535 на суму 35097,02 грн, від 13 грудня 2021 року №608 на суму 14340,06 грн, від 22 грудня 2021 року №671 на суму 39573,55 грн.

За доводами прокурора, додаткові угоди, якими змінено ціну за одиницю товару - електричну енергію, внаслідок чого вона була збільшена за 1 кВт*год з 2,90 грн./кВт*год до 5,00045 грн./кВт*год, укладені з порушенням чинного законодавства та підлягають визнанню недійсними. Разом з тим, розрахунок за поставлену електричну енергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною в договорі від 24.12.2020 №7057-ВЦ, а саме за 2,90 грн./кВт*год без ПДВ. Відповідно, грошові кошти в сумі 43219 грн 88 коп. підлягають поверненню до місцевого бюджету.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:

Щодо участі прокурора у справі.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Такі випадки передбачено частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", за приписами якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У пунктах 3, 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99 зазначається, що в основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

У даному випадку, укладення додаткових угод до договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі №912/989/18).

Згідно з нормами частини 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Статтею 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад.

Доходи місцевих бюджетів, інші кошти, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст.142 Конституції України, ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Тобто, органи місцевого самоврядування мають широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території.

У статті 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що бюджет місцевого самоврядування (місцевий бюджет) - план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 3 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до ч.2 ст.78 Закону України "Про освіту", фінансування закладів, установ і організацій системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством.

Пунктами 6, 8 ч.1 ст.7 Бюджетного кодексу України серед принципів, на яких грунтується бюджетна система, визначено принципи цільового та ефективного використання бюджетних коштів, дотримання яких забезпечується використанням бюджетних коштів тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями, задля досягнення якісного запланованого результату при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів.

Згідно з ч.4 ст.48 Бюджетного кодексу України зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до ч. 6 цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

У відповідності до ст.70 Бюджетного кодексу України, видатки та кредитування місцевих бюджетів включають бюджетні призначення, встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, пов`язані з реалізацією програм та заходів згідно із статтями 89-91 цього Кодексу.

Кошти спеціального фонду місцевих бюджетів витрачаються на заходи, передбачені рішенням про місцевий бюджет відповідно до законодавства.

Згідно з п.2 ч.1 ст.89 Бюджетного кодексу України, до видатків, що здійснюються з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад, належать видатки на освіту.

Пунктом 24 ч.1 ст.116 Бюджетного кодексу України порушенням бюджетного законодавства визнається нецільове використання бюджетних коштів учасником бюджетного процесу.

Відповідно до ст.18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Згідно з оголошенням на проведення процедури закупівлі, плану закупівлі та звіту про результати її проведення, джерелом фінансування закупівлі визначено місцевий бюджет.

Як вбачається з матеріалів справи стороною договору є Здолбунівський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №3 "Ладоньки" Здолбунівської міської ради Рівненської області.

Згідно пункту 1.1 Статуту, затвердженого рішенням сесії Здолбунівської міської ради №73 від 24.12.2020, засновником закладу освіти є територіальна громада міста Здолбунова в особі Здолбунівської міської ради Рівненської області.

Відповідно до п.10.2 Статуту, утримання та розвиток матеріально-технічної бази закладу освіти фінансуються за рахунок коштів засновника.

Згідно п.10.4. заклад освіти є неприбутковою установою. Доходи (прибутки) закладу освіти використовуються виключно для фінансування видатків на її утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених цим Статутом.

Оскільки засновником та власником майна Здолбунівського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №3 "Ладоньки" є територіальна громада міста Здолбунова в особі Здолбунівської міської ради Рівненської області, яка фінансує і контролює діяльність цього закладу, то відповідна рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі.

Схожі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 зазначив, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Здолбунівська окружна прокуратура, відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру", скерувала на адресу Здолбунівської міської ради відповідний лист від 21.12.2023 №54-1898вих-23, яким повідомила про наявність порушень при підписанні спірних додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу від 24.12.2020 №7057-ВЦ та здійсненні розрахунків за даним договором.

Згідно з наданою Здолбунівською міською радою відповіддю, міська рада повідомила, що заходи щодо неправомірного збільшення ціни на поставлений ТОВ "РОЕК" товар радою не здійснювались.

Такі обставини, відповідно до статті 53 ГПК України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", є підставою для захисту інтересів держави в особі Здолбунівської міської ради шляхом звернення до суду з даним позовом.

У січні 2024 року керівник Здолбунівської окружної прокуратури повідомив Здолбунівську міську раду про вжиття заходів щодо правового характеру, а саме підготовки подання позову про визнання недійсними додаткових угод та стягнення грошової суми, що є предметом даного спору.

Отже, підсумовуючи зазначене, прокуратура належним чином обґрунтувала правомірність звернення до суду із цим позовом.

При цьому, викладені в апеляційній скарзі доводи ТОВ "РОЕК", про те, що саме Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель були предметом розгляду у постановах Верховного Суду від 05.03.2024 у справі №918/323/23, 14.05.2024 у справі №918/571/23, 20.06.2024 у справі №918/740/23.

У вказаних справах Верховний Суд виходив з того, що прокурор мав повноваження для подання позовної заяви в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування (сільської ради), як органу, що здійснює, зокрема, розподілення бюджетних коштів громади та контроль за їх використанням, а також врахував правовий висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19, відповідно до якого, закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду; належним буде звернення в особі хоча б одного з них.

У справах №918/323/23, №918/308/23, №918/571/23, №918/740/23 Верховний Суд відхилив доводи ТОВ "РОЕК" про те, що прокурор помилково визначив сільську раду уповноваженим органом у спірних правовідносинах та дійшов висновку про підставність звернення прокурора до суду в інтересах органів місцевого самоврядування після підтвердження їх бездіяльності в усуненні порушень законодавства в сфері публічних закупівель, виявлених прокурором.

Щодо позовних вимог про визнання додаткових угод недійсними.

Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.

За змістом ч.2 ст.20 Господарського кодексу України серед способів захисту визначено визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Відповідно до частини першої та другої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

При цьому, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як передбачено ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі", договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Відповідно до ч.4 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до "Комерційної пропозиції №"По Факту - Тендер+" (додаток 2 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 24.12.2020 №7057-ВЦ), ціна за електричну енергію (кВт*год) становить 2,90 грн./кВт*год без ПДВ.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.ч.2, 3 ст.632 Цивільного кодексу України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Абзацом 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 652 Цивільного кодексу України визначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за пунктом 2 частини 5 наведеної норми - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 викладено правову позицію:

"Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону №922-VIII умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону №922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII. У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі".

Отже, вказана норма Закону №922-VIII в редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Зазначена норма була змінена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" №114-IX від 18 вересня 2019 року (далі - Закон № 114-ІХ), яким Закон № 922-VIII було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

Як вбачається з пояснювальної записки до проєкту Закону №114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов`язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії "ціновому демпінгу" коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.

За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом №114-ІХ у вказану норму пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII, не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати "ціновий демпінг" з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.

Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі".

Враховуючи наведену вище правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни, водночас, внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди.

При цьому, чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання.

Разом з тим, судом враховується, що у документах, які видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 13.10.2020 у справі №912/1580/18).

Одночасно постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (правова позиція викладена Верховним Судому складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19).

При цьому судом враховується, що будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

З іншого боку, будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 13.07.2021 у справі №927/550/20).

Так, відповідач-2, який мав беззаперечне право на отримання електричної енергії за ціною, визначеною в укладеному між сторонами договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо збільшення ціни товару підписав оспорені додаткові угоди, внаслідок чого ціна за одиницю товару збільшилась, а обсяг поставки, що передбачався за договором, фактично, зменшився.

При цьому, надані постачальником дані в обгрунтування укладення додаткових угод не відображають динаміку ціни на електричну енергію з моменту укладення договору до моменту ініціювання постачальником збільшення ціни, у зв`язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Зокрема, з аналізу додаткових угод слідує, що динаміка зміни ціни за договором у відсотковому значенні становила + 72,42%.

Наведеним вище та матеріалами справи підтверджується, що збільшення ціни електричної енергії у додаткових угодах по відношенню до погодженої у договорі ціни здійснено з порушенням ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема п.2 ч.5 ст.41 цього Закону, яким встановлена не лише вимога пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й 10-відсоткове обмеження такого збільшення.

При цьому, як вірно відмітив суд першої інстанції, сторони не могли не розуміти особливості функціонування ринку електричної енергії; враховуючи діяльність відповідача, на момент підписання основного договору відповідач знав (не міг не знати) про ціни, які склалися на ринку на електричну енергію, постачання якої він мав намір здійснювати, та гарантував її поставку замовнику за цінами відповідно до договору.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

Отже, сторонами не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання та до виконання сторонами в повному обсязі.

За таких обставин зміна ціни згідно з оспорюваними додатковими угодами є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених ст.5 Закону України "Про публічні закупівлі", з огляду на що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання оспорених додаткових угод недійсними відповідно до ст.ст.203, 215 ЦК України.

Щодо позовної вимоги про стягнення коштів у розмірі 43219,88 грн.

Зокрема, положеннями ст.669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Отже, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений позивачу, врегульований нормами глави 54 ЦК України "Купівля-продаж". Правова позиція щодо застосування наведених правових норм у аналогічних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 року у справі №927/491/19.

Здійснюючи розрахунок за поставлену електричну енергію за період з січня по грудень 2021 року за ціною, визначеною в договорі про постачання електричної енергії споживачу від 24.12.2020 №7057-ВЦ, Здолбунівський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №3 "Ладоньки" Здолбунівської міської ради Рівненської області повинен був сплатити за поставлену електричну енергію кошти в розмірі 175294,56 грн, а сплатив 218514,44 грн.

Згідно з приписами ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що решта коштів в сумі 43219,88 грн відповідачем-2 сплачена за товар, поставка якого відповідачем-1 не здійснена, а тому підлягає поверненню в дохід місцевого бюджету Здолбунівської міської ради. Доказів повернення вказаних коштів матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.ст.74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, встановлені факти та зміст позовних вимог, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про визнання недійсними Додаткових угод №№3-11 до Договору на постачання електричної енергії споживачу №7057-ВЦ від 24.12.2020, укладеного між Здолбунівським закладом дошкільної освіти (ясла-садок) №3 "Ладоньки" Здолбунівської міської ради Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" та стягнення коштів в розмірі 43219,88 грн.

Згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").

В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Відповідно до положень ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за апеляційний перегляд рішення у справі покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 22.04.2024 у справі №918/164/24 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 22.08.2024.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Миханюк М.В.