Ухвала

від 23.08.2024 по справі 910/10211/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про забезпечення позову

м. Київ

23.08.2024Справа № 910/10211/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівон А.М., розглянувши матеріали

заяви гр. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про забезпечення позову

у справі 910/10211/24

за позовом гр. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Музей Івана Франка" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 8)

2. гр. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

3. гр. ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 )

про визнання недійсними договорів та витребування майна з чужого незаконного володіння

Представники сторін: без виклику.

Обставини справи :

Громадянка ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Музей Івана Франка", гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 про:

- визнання недійсним Договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МУЗЕЙ ІВАНА ФРАНКА" (код ЄДРПОУ 41819892) від 30 січня 2024 року, укладений між гр. ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , який діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Руденко Г.О. 09 листопада 2023 року за реєстровим номером 1184, та гр. ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_4 , яка діяла на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мужейдовою Т.О. 30 січня 2024 року за реєстровим №172;

- визнання недійсним Договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МУЗЕЙ ІВАНА ФРАНКА" (код ЄДРПОУ 41819892) від 30 січня 2024 року, укладений між гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 , в особі представника ОСОБА_5 , який діяв на підставі Довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Руденко Г.О. 23 травня 2024 року за реєстровим №579;

- витребувати з чужого незаконного володіння гр. ОСОБА_3 на користь гр. ОСОБА_1 частку у розмірі 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "МУЗЕЙ ІВАНА ФРАНКА" (код ЄДРПОУ 41819892), що становить у грошовому еквіваленті 54 550,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на незаконне поза волею останнього вибуття з його власності частки товариства в сумі 54 550,00 грн. у розмірі 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "МУЗЕЙ ІВАНА ФРАНКА" (код ЄДРПОУ 41819892) внаслідок протиправного заволодіння вказаною часткою гр. ОСОБА_2 та подальшої передачі її на користь гр. ОСОБА_3 , з відповідним вчиненням реєстраційних дій щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у зв`язку з чим позивач звернувся з позовом про визнання вказаних договорів купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ "МУЗЕЙ ІВАНА ФРАНКА" на підставі ст.ст. 203, 215, 238 ЦК України та витребування майна у відповідача 3 згідно ст.ст. 387, 388 ЦК України.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову б/н від 16.08.2024 року, в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення даного позову шляхом :

1. Накладення арешту на частку гр. ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Ізмаїльським МВ ГУМВ України в Одеській області 31 жовтня 2011 року, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МУЗЕЙ ІВАНА ФРАНКА" (код ЄДРПОУ: 41819892) у розмірі 100% статутного капіталу;

2. Заборонити гр. ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Ізмаїльським МВ ГУМВ України в Одеській області 31 жовтня 2011 року, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) або будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження та/або розпорядження часткою у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МУЗЕЙ ІВАНА ФРАНКА" (код ЄДРПОУ: 41819892);

3. Заборонити всім суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в т. ч. нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проведення реєстраційних дій щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "МУЗЕЙ ІВАНА ФРАНКА", пов`язаних зі зміною розміру статутного капіталу, складу та відомостей про учасників, розміру їхніх часток, затвердження Статуту у новій редакції, внесення змін до Статуту, зміни кінцевого бенефіціарного власника; прийняття рішень про ліквідацію, реорганізацію (злиття, поділ) стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "МУЗЕЙ ІВАНА ФРАНКА" (код ЄДРПОУ 41819892).

Дослідивши подану заявником заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 136 ГПК України Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 136 ГПК України).

Згідно з ч.1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У відповідності до ч. 5 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони, зокрема, проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору; здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

За частиною дев`ятою статті 137 Господарського процесуального кодексу України суд, який вирішує спір про право власності на акції (частки, паї) товариства, права акціонера (учасника), реалізація яких залежить від відносної вартості акцій (розміру частки) в статутному капіталі товариства, може постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом встановлення заборони на внесення змін до статуту цього товариства щодо розміру статутного капіталу.

Частинами 10, 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства; не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Суд наголошує, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 року №4-рп/2011), сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст.55 Конституції України (Рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011р. №5-рп/2011).

Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ст.17 Закону України ,,Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ст. 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

За приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 3 статті 2 ГПК України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність та пропорційність.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення права кожному на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову суд зобов`язаний виходити із інтересів позивача і вимог Конституції України щодо обов`язковості виконання рішень суду та вживати всі необхідні дії для забезпечення виконання рішення.

При цьому вирішуючи питання забезпечення позову на стадії відкриття провадження у справі суд, не вдаючись до оцінки підставності позову та вірогідності його задоволення, має лише керуватися власним уявленням про те, чи може невжиття відповідних заходів забезпечення позову утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду, у разі задоволення позову.

Згідно пункту 87 рішення Європейського суду з прав людини від 06.09.2005 р. у справі "Салов проти України" принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23.06.1993, серія A, N 262, с. 25, § 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands, рішення від 27.10.1993, серія A, N 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23.10.1996, Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38). Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (див. рішення у справі Ruiz-Mateos, наведене вище, с. 25, § 63).

Так, відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Тобто, забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на припущеннях заявника щодо дій відповідача у майбутньому, посиланням на небажання і незацікавленість останнього добровільно сплачувати заборгованість.

Наразі, в обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач гр. ОСОБА_1 вказує на позбавлення її в результаті протиправної діяльності інших осіб своєї частки в розмірі 100% в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МУЗЕЙ ІВАНА ФРАНКА" (код ЄДРПОУ 41819892), яка нею набута на підставі укладеного нею в особі представника ОСОБА_2 , який діяв на підставі довіреності, посвідченої 09.11.2023 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Руденко Г.О. за реєстровим № 1184, з гр. ОСОБА_6 , в особі представника ОСОБА_7 , яка діяла на підставі посвідченої 11.02.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мужейдової Т.О. за реєстровим № 92, Договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ "МУЗЕЙ ІВАНА ФРАНКА" в розмірі 100%, що становить 54 550,00 грн.

Отже, внаслідок укладення вищенаведеного правочину купівлі - продажу частки в статутному капіталі від 15.11.2023 року та згідно Акту приймання - передачі частки у статутному капіталі ТОВ "МУЗЕЙ ІВАНА ФРАНКА" від 15.11.2023 року позивач набула у власність частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МУЗЕЙ ІВАНА ФРАНКА" (код ЄДРПОУ 36758461) у розмірі 100%, що становить 54 550,00 грн.

Відповідні відомості внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 17.11.2023 року (реєстраційна дія № 1000741070018071934), що підтверджується відповідним витягом станом на 15.08.2024 року.

В свою чергу позивач зазначає, що державним реєстратором - приватним нотаріусом Мужейдовою Т.О. в період 31.01.2024 року, 01.02.2024 року, 28.05.2024 року та 29.05.2024 року вчинено ряд реєстраційних дій, внаслідок яких гр. ОСОБА_1 позбавлено корпоративних прав (частки) в статутному капіталі ТОВ "МУЗЕЙ ІВАНА ФРАНКА" з одночасною незаконною зміною складу засновників (учасників) товариства, кінцевого бенефіціарного власника та керівника, за умови відсутності поінформованості позивача про вчинення вказаних договорів купівлі - продажу частки в статутному капіталі товариства, волевиявлення щодо відчуження належної їй частки в статутному капіталі ТОВ "МУЗЕЙ ІВАНА ФРАНКА" та/або передачі такої частки іншим особам, зокрема, ОСОБА_2 , який як представник позивача діяв не в інтересах останньої.

Як зазначено позивачем, 30 січня 2024 року між гр. ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , який діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Руденко Г.О. 09 листопада 2023 року за реєстровим номером 1184, та гр. ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_4 , яка діяла на підставі довіреності, посвідченої 30 січня 2024 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мужейдовою Т.О. за реєстровим №172, було укладено Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «МУЗЕЙ ІВАНА ФРАНКА» від 30 січня 2024 року (далі - Договір 1).

На виконання Договору 1 за Актом приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «МУЗЕЙ ІВАНА ФРАНКА» від 30 січня 2024 року гр. ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , який діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Руденко Г.О. 09 листопада 2023 року, за реєстровим номером 1184, передано частку у статутному капіталі ТОВ «МУЗЕЙ ІВАНА ФРАНКА» в розмірі 100% статутного капіталу, що становить 54 550,00 грн., гр. ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_4 , яка діяла на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мужейдовою Т.О. 30 січня 2024 року за реєстровим №172.

Окрім цього позивач зазначає, що 27 травня 2024 року гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 , в особі представника ОСОБА_5 , який діяв на підставі Довіреності, посвідченої 23 травня 2024 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Руденко Г.О. року за реєстровим №579, було укладено Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «МУЗЕЙ ІВАНА ФРАНКА» (далі - Договір 2), а саме частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «МУЗЕЙ ІВАНА ФРАНКА» у розмірі 100% (сто відсотків), що становить 54 550,00 грн.

На підставі вказаного Договору 2 було складено Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «МУЗЕЙ ІВАНА ФРАНКА» від 27 травня 2024 року, згідно якого гр. ОСОБА_2 передав, а гр. ОСОБА_3 , в особі представника ОСОБА_5 , який діяв на підставі Довіреності, посвідченої 23 травня 2024 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Руденко Г.О. за реєстровим №579, прийняла частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «МУЗЕЙ ІВАНА ФРАНКА» у розмірі 100%, що становить 54 550,00 грн.

При цьому заявник наголошує, що гр. ОСОБА_2 , який діяв як представник гр. ОСОБА_1 на підставі довіреності, посвідченої 09.11.2023 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Руденко Г.О. за реєстровим № 1184, на вчинення дій від імені гр. ОСОБА_1 , шляхом укладення 30.01.2024 року правочину купівлі - продажу частки у статутному капіталі вчинив правочин щодо самого себе та у своїх інтересах всупереч імперативному обмеженню, передбаченому ч. 3 ст. 238 ЦК України, не повідомивши позивача як довірителя як про умови вищевказаних договорів та актів приймання - передачі, так і про умови розрахунків за такими договорами.

Додатково позивач вказує на обставини вибуття частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «МУЗЕЙ ІВАНА ФРАНКА» з володіння гр. ОСОБА_1 всупереч волі останньої та наголошує на ознаках недобросовісності набуття відповідачами 2 та 3 їх часток, що стадо підставою для звернення до Господарського суду міста Києва з відповідним позовом про визнання недійсними вказаних договорів купівлі - продажу частки в статутному капіталі ТОВ «МУЗЕЙ ІВАНА ФРАНКА» від 30.01.2024 року, а також від 27.05.2024 року та захист права власності позивача як власника частки в статутному капіталі ТОВ «МУЗЕЙ ІВАНА ФРАНКА» шляхом витребування її з чужого незаконного володіння згідно ст. 688 ЦК України, тобто шляхом подання віндикаційного позову.

Таким чином, за результатами аналізу позовних матеріалів та заяви про забезпечення позову суд зазначає, що наявні докази свідчать про наявність корпоративного спору як щодо права власності позивача на частку у статутному капіталі ТОВ «МУЗЕЙ ІВАНА ФРАНКА» в розмірі 100%, так і щодо права власності на частку у статутному капіталі відповідача 2 - гр. ОСОБА_8 , яка на даний час володіє таким правом власності, отже з урахуванням вказаних в заяві обставин та доданих доказів, в тому числі щодо послідовної зміни учасників товариства на протязі короткого проміжку часу суд доходить висновку щодо обґрунтованості припущень заявника про можливість в подальшому відчуження частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «МУЗЕЙ ІВАНА ФРАНКА» у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Наразі, у випадку відчуження частки у статутному капіталі відповідача 2 захист порушених прав позивача в межах даного спору буде ускладненим, позаяк невжиття відповідних заходів забезпечення позову, зокрема, шляхом накладення арешту на частку, яка є предметом спору, та шляхом заборони будь-яким особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження та/або розпорядження спірною часткою в статутному капіталі Товариства, утруднить можливість для позивача вчинення дій, направлених на відновлення стану, який існував до порушення його прав. Тобто, судом встановлено, що існує обґрунтоване припущення про реальну та дійсну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду, про що обґрунтовано зазначено позивачем у заяві про забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладені обставини та виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема, статей 136, 137 ГПК України судом встановлено наявність зв`язку між заявленими заходами до забезпечення позову і предметом спору, співмірність та адекватність заходів із позовними вимогами, оскільки заходи забезпечення позову щодо накладення арешту та заборони вчинення дій обмежуються розміром частки у статутному капіталі, позовні вимоги щодо витребування якої є предметом спору, у зв`язку з чим з метою забезпечення рівності та збалансованості інтересів сторін суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення поданої заяви про забезпечення позову у відповідній частині.

Суд наголошує, що за своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження.

При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх.

При цьому судом враховано, що накладення арешту на частку в статутному капіталі ТОВ «МУЗЕЙ ІВАНА ФРАНКА» носить тимчасовий характер, не завдасть шкоди та збитків відповідачам, а також самому товариству та не позбавить можливості здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплати податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача 2 реалізувати корпоративні права щодо спірної частки.

Водночас, вжиття наведених заходів забезпечення позову спрямоване виключно на збереження існуючого становища та на ефективний захист можливих порушених прав та інтересів позивача у випадку задоволення позову.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.02.2022 року у справі № 910/16868/19.

Наразі, за висновками суду, заявлений захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на частку у статутному капіталі товариства перебуває в логічному зв`язку з позовними вимогами про витребування цієї частки, про які заявив позивач у поданому у даній справі позову, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.03.2021 року у справі №910/16800/20

Також суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, як дата прийняття, дата набрання законної сили та номер судового рішення, на підставі якого проведено реєстраційну дію.

Положення Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачають вчинення такої реєстраційної дії, як заборона (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій; накладення/зняття арешту корпоративних прав (абзаци 4, 5 пункту 2 частини 1 статті 25).

Згідно пункту 2 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій, а також надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Також пунктом 2 частини 1 статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачена така підстава для відмови у державній реєстрації, як наявність у Єдиному державному реєстрі відомостей про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії.

Отже, з аналізу приписів ч. 10 ст. 13, ч. 5 ст. 14, п. 2 ч. 1 ст. 25, п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" вбачається, що заборона вчинення реєстраційних дій, накладення/зняття арешту корпоративних прав є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, вищезазначеним Законом.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №915/508/18, від 12.03.2020 у справі №916/3479/19, від 24.06.2020 у справі №902/1051/19.

При цьому суд вважає допустимим одночасне вжиття таких заходів як накладення арешту на частку в статутному капіталі товариства та заборона суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії щодо, зокрема, переходу права власності, зміни розміру, складу часток у статутному капіталі ТОВ «МУЗЕЙ ІВАНА ФРАНКА», зміни учасників та кінцевих бенефіціарних власників останнього, позаяк такі заходи не є взаємовиключними та стосуються різних суб`єктів вчинення таких дій.

Поряд із цим суд звертає увагу, що заходи забезпечення позову повинні співвідноситись з відповідними позовними вимогами та підставами позову, з яким звертається позивач, та слугувати дієвим інструментом для досягнення забезпечення захисту прав позивача і виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог, тобто мета запропонованих позивачем заходів забезпечення позову повинна бути безпосередньо спрямована на реалізацію виконання позовних вимог у разі їх задоволення.

Разом з тим, вимоги заявника щодо заборони вносити зміни щодо ТОВ «МУЗЕЙ ІВАНА ФРАНКА» про прийняття рішень про ліквідацію, реорганізацію (злиття, поділ), внесення змін до Статуту тощо не узгоджуються з предметом та підставами позову, який позивач подав до суду.

Суд враховує, що заборона вчиняти реєстраційні дії має стосуватися лише прав, безпосередньо пов`язаних з предметом спору, в той час як заявлені до вжиття заходи забезпечення стосуються не тільки питань, безпосередньо пов`язаних з предметом даного судового спору щодо витребування частки у статутному капіталі товариства, а спрямовані на обмеження правомочностей ТОВ «МУЗЕЙ ІВАНА ФРАНКА» щодо реалізації управління юридичною особою.

За висновками суду, саме вжиття заходів забезпечення позову в межах визначених останнім заходів в частині накладення арешту на частку в статутному капіталі відповідача 1 та заборони суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам проведення реєстраційних дій, пов`язаних зі зміною часток у статутному капіталі ТОВ «МУЗЕЙ ІВАНА ФРАНКА» є достатнім для ефективного забезпечення прав позивача в межах визначеного заявником предмету та підстав позову.

Отже, за умови часткового задоволення заяви позивача та вжиття заходів забезпечення даного позову шляхом накладення арешту на частку в статутному капіталі ТОВ «МУЗЕЙ ІВАНА ФРАНКА» та заборони вчинення реєстраційних дій, пов`язаних зі зміною розміру статутного капіталу, складу учасників та кінцевих бенефіціарних власників, їх часток, одночасні вимоги позивача про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу 2 або будь - яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження та/або розпорядження спірною часткою у статутному капіталі ТОВ «МУЗЕЙ ІВАНА ФРАНКА» судом визнаються недоцільними та такими, обґрунтована необхідність в яких відсутня.

Згідно ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

УХВАЛИВ:

1. Заяву гр. ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

2. Накласти арешт на частку гр. ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «МУЗЕЙ ІВАНА ФРАНКА» (код ЄДРПОУ 41819892) у розмірі 100% статутного капіталу.

3. Заборонити будь - яким суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в т. ч. нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «МУЗЕЙ ІВАНА ФРАНКА» (код ЄДРПОУ 41819892), пов`язаних зі зміною розміру статутного капіталу, складу та відомостей про учасників, розміру їхніх часток, затвердження Статуту у новій редакції, зміни кінцевого бенефіціарного власника.

4. В задоволенні решти заяви про забезпечення позову відмовити.

5. Дана ухвала відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років із наступного дня після набрання нею законної сили.

6. Стягувачем за даною ухвалою є: гр. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )

7. Боржниками за даною ухвалою є:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Музей Івана Франка" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 8, код ЄДРПОУ 41819892)

2. Гр. ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Артем Миколайович Селівон