Рішення

від 26.03.2024 по справі 911/2768/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2024 р. Справа № 911/2768/22

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Рженецької М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Комунального підприємства Богуславської міської ради Богуславське житлово-комунальне підприємство

до Товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім Богуславська сільгосптехніка

про усунення перешкод у користуванні майном

за участю представників:

відпозивача: Євтушенко Я.М. (самопредставництво)

від відповідача: Федченко В.В. (ордер серії АА №1281656 від 01.03.2023)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Богуславської міської ради Богуславське житлово-комунальне підприємство (далі КП БМР Богуславське житлово-комунальне підприємство/позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім Богуславська сільгосптехніка (далі ТОВ ТД Богуславська сільгосптехніка/відповідач) про зобов`язання відповідача не чинити позивачу перешкоди у користуванні майном, саме: демонтувати теплогенератор твердопаливний водогрійний ТтГ-5,0 (твердопаливний тепловий комплекс ТгТ-5,0) в комплекті з додатковим обладнанням, звільнивши приміщення котельні за адресою: вул. Польова, 40, м. Богуслав, Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.01.2023 у справі №911/2768/22 позовну заяву КП БМР Богуславське житлово-комунальне підприємство залишено без руху, виявлені недоліки постановлено усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

06.02.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від КП БМР Богуславське житлово-комунальне підприємство надійшла заява про усунення недоліків, згідно якої позивач, зокрема, вказав про допущення технічної помилки у пункті 2 прохальної частини позовної заяви та викладення її такій редакції: зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном, а саме: котельнею за адресою: вул. Польова, 40, м. Богуслав, Київської області, шляхом демонтажу теплогенератора твердопаливного водогрійного ТгТ-5,0 (твердопаливний тепловий комплекс ТгТ-5,0) в комплекті з додатковим обладнанням..

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.02.2023 у справі №911/2768/22 прийнято позовну заяву КП БМР Богуславське житлово-комунальне підприємство до розгляду, з урахуванням викладеної у заяві про усунення недоліків нової редакції прохальної частини, та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, а також:

- призначено на 13.03.2023 підготовче засідання;

- встановлено сторонам строк для подання додаткових доказів по справі (за наявності); заяв та клопотань, які відповідно до ст. 182 ГПК України мають бути вирішені у підготовчому засіданні - до 13.03.2023;

- встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

03.03.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ ТД Богуславська сільгосптехніка надійшов відзив на позовну заяву.

13.03.2023 на електронну адресу Господарського суду Київської області від ТОВ ТД Богуславська сільгосптехніка надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням представника відповідача на лікарняному.

13.03.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від КП БМР Богуславське житлово-комунальне підприємство надійшло клопотання про залучення до участі у вказаній справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Богуславську міську раду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.03.2023 у справі №911/2768/22 відкладено підготовче засідання на 03.04.2023.

03.04.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від КП БМР Богуславське житлово-комунальне підприємство надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи копій:

- витягу з Державного реєстру речових прав за індексним номером №327193118 від 28.03.2023;

- додаткової угоди №2 від 27.10.2016 до договору оперативного лізингу №1 від 12.02.2015.

03.04.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ ТД Богуславська сільгосптехніка надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесених відповідачем витрат на професійну правову допомогу.

Згідно частин 2, 8 статті 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

У підготовчому засіданні 03.04.2023 представник позивача зауважив, що копію додаткової угоди до договору оперативного лізингу помилково не було долучено до позовної заяви, оскільки замість неї долучено копію додаткової угоди №2 від 27.10.2016 до інвестиційного договору №1 від 10.10.2014, тоді як витяг з державного реєстру не можливо було подати раніше, аніж проведено державну реєстрацію 28.03.2023.

Керуючись вказаними нормами, враховуючи пояснення позивача щодо підстав подання доказів до суду не разом із позовною заявою, з метою повного та всебічного вирішення спору у цій справі, суд дійшов висновку про обґрунтованість поважності причин пропуску строку для подання доказів та, відповідно, прийняття поданих позивачем копій: витягу з Державного реєстру речових прав за індексним номером №327193118 від 28.03.2023; додаткової угоди №2 від 27.10.2016 до договору оперативного лізингу №1 від 12.02.2015.

Висновуючи вказане, судом враховано, що наведені процесуальні приписи не передбачають необхідності окремого заявлення клопотання про поновлення строків для подання доказів, а достатньою підставою для їх прийняття судом є наведення причин неможливості подання у строк та надіслання іншому учаснику, у разі відсутності у нього цих доказів.

Водночас, оскільки згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України докази, на підставі яких встановлюється розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, подаються до закінчення судових дебатів, судом прийнято клопотання ТОВ ТД Богуславська сільгосптехніка про долучення до матеріалів справи доказів понесених відповідачем витрат на професійну правову допомогу, як і додані до такого клопотання документи.

Господарський суд Київської області ухвалами від 03.04.2023 та 24.04.2023, занесеними до протоколів судового засідання від 03.04.2023 та 24.04.2023, у справі №911/2768/22 відклав підготовче засідання на 24.04.2023 та 22.05.2023 відповідно.

08.05.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від КП БМР Богуславське житлово-комунальне підприємство надійшла заява про відкликання раніше поданого клопотання про залучення до участі у вказаній справі третьої особи.

Господарський суд Київської області ухвалами від 22.05.2023, занесеними до протоколу судового засідання від 22.05.2023, у справі №911/2768/22, відповідно:

- задовольнив заяву позивача про відкликання клопотання про залучення третьої особи та, відповідно, залишив його без розгляду;

- відклав підготовче засідання на 12.06.2023.

08.06.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від КП БМР Богуславське житлово-комунальне підприємство надійшли відповідь на відзив та клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

12.06.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ ТД Богуславська сільгосптехніка надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Господарський суд Київської області ухвалою від 12.06.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 12.06.2023, у справі №911/2768/22 відклав підготовче засідання на 03.07.2023.

Господарський суд Київської області ухвалою від 03.07.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 03.07.2023 в справі №911/2768/22, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 01.08.2023.

31.07.2023 на електронну адресу Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.08.2023 у справі №911/2768/22 оголошено перерву у судовому засіданні до 18.09.2023.

18.09.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ ТД Богуславська сільгосптехніка надійшло клопотання про стягнення з позивача 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката та покладення їх пропорційно до задоволених позовних вимог у разі ухвалення судом рішення.

18.09.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ ТД Богуславська сільгосптехніка надійшло письмове вступне слово.

Господарський суд Київської області ухвалою від 18.09.2023 у справі №911/2768/22, занесеною до протоколу судового засідання 18.09.2023, оголосив перерву у судовому засіданні до 17.10.2023.

17.10.2023 у місті Києві з 16:12 до 17:22 оголошено сигнал повітряної тривоги у зв`язку із загрозою ракетного обстрілу міста, а тому засідання з розгляду вказаної справи не відбулось, оскільки згідно розпорядження Голови Господарського суду Київської області №6-А від 19.07.2022 «Про порядок дій при оголошення повітряної тривоги» з урахуванням Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», зі змінами та доповненнями, ст. 30 Кодексу цивільного захисту України, керуючись ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з метою збереження життя, здоров`я та забезпечення безпеки відвідувачів, суддів та працівників апарату суду передбачено, зокрема, що у разі оголошення сигналу «повітряна тривога» судді та працівники апарату суду негайно мають залишити приміщення суду та прослідувати до найближчого укриття.

З огляду на вказане ухвалою від 17.10.2023 у справі №911/2768/22 Господарський суд Київської області призначив судове засідання на 07.11.2023.

Господарський суд Київської області ухвалами від 07.11.2023 та 11.12.2023, занесеними до протоколу судового засідання 07.11.2023 та 11.12.2023, у справі №911/2768/22 оголосив перерву у судовому засіданні до 11.12.2023 та 22.01.2024 відповідно.

11.12.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від КП БМР Богуславське житлово-комунальне підприємство надійшла промова.

22.01.2024 у місті Києві з 12:08 до 13:26 оголошено сигнал повітряної тривоги у зв`язку із загрозою ракетного обстрілу міста, а тому засідання з розгляду вказаної справи не відбулось, оскільки згідно розпорядження Голови Господарського суду Київської області №6-А від 19.07.2022 «Про порядок дій при оголошення повітряної тривоги» з урахуванням Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», зі змінами та доповненнями, ст. 30 Кодексу цивільного захисту України, керуючись ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з метою збереження життя, здоров`я та забезпечення безпеки відвідувачів, суддів та працівників апарату суду передбачено, зокрема, що у разі оголошення сигналу «повітряна тривога» судді та працівники апарату суду негайно мають залишити приміщення суду та прослідувати до найближчого укриття.

З огляду на вказане ухвалою від 22.01.2024 у справі №911/2768/22 Господарський суд Київської області призначив судове засідання на 19.02.2024.

Господарський суд Київської області ухвалою від 19.02.2024 у справі №911/2768/22, занесеною до протоколу судового засідання 19.02.2024, оголосив перерву у судовому засіданні до 26.03.2024.

Стосовно поданих сторонами під час розгляду справи по суті 18.09.2023 та 11.12.2023, відповідно, вступного слова та промови слід зазначити таке.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами ст. 208 ГПК України унормовано, що суд заслуховує вступне слово позивача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, відповідача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, а також інших учасників справи.

У вступному слові учасники справи в усній формі стисло викладають зміст та підстави своїх вимог і заперечень щодо предмета позову, дають необхідні пояснення щодо них.

Отже, вказані вище норми визначають порядок дій/поведінки суду та учасників справи під час реалізації останніми права на вступне слово, яке є усним викладенням змісту та підстав вимог і заперечень сторін щодо предмета позову, що першочергово зазначаються в поданих у передбаченому порядку заявах по суті справи, тобто у вступному слові учасники усно та стисло викладають свою, викладену у позовній заяві та відзиві позицію щодо заявлених у справі вимог.

Водночас вказані вище приписи не забороняють учасникам справи реалізувати відповідне право на вступне слово в письмовому вигляді, попри те відповідна форма вступного слова не змінює його процесуальної суті та не може тлумачитись з іншим змістом, аніж передбачено відповідною нормою.

Відповідно до змісту поданих сторонами вступного слова та промови, останні, окрім зазначених в наявних в матеріалах справи позову, відзиву та відповіді на відзив, містять виклад нових доводів і пояснень щодо предмета спору, попри те такі заяви подано не в підготовчому провадженні.

В розрізі вказаного судом враховано, що, подаючи під час розгляду справи по суті вступне слово та промову, які за своєю суттю є заявами по суті, сторонами не наведено та не обґрунтовано поважність причин пропуску відповідного процесуального строку для подання цих заяв, а також об`єктивну неможливість подати їх заздалегідь, в підготовчому провадженні.

З огляду на вказане вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття до розгляду поданих сторонами вступного слова та промови у частині зазначення нових доводів і заперечень щодо предмета спору, як наслідок залишення цих документів без розгляду.

У судовому засіданні 26.03.2024 після закінчення з`ясування обставин та дослідження доказів судом оголошено про перехід до судових дебатів, по закінченні яких суд вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд

ВСТАНОВИВ:

10.10.2014 між Богуславською районною радою Київської області, ТОВ ТД Богуславська сільгосптехніка як інвестором та Комунальним підприємством Богуславтепловодопостачання (ідентифікаційний код 33604652) укладено інвестиційний договір №1 (далі інвестиційний договір), відповідно до пункту 2.1. якого інвестор забезпечує реалізацію та контроль над планом інвестиційного проекту реконструкції котельні по вул. Польова, 40 в м. Богуслав, Київської області (далі об`єкт) Комунального підприємства Богуславтепловодопостачання згідно плану інвестицій, а підприємство погоджується з проведенням реконструкції об`єкта та створює умови для виконання плану інвестицій.

Згідно пунктів 2.6., 2.7., 2.9., 4.2., 4.4. та 12.7. інвестиційного договору погоджено, що результатом реалізації інвестиційного проекту є запуск теплогенеруючого обладнання для виробництва теплової енергії, право власності на яке переходить до інвестора.

Інвестор здійснює інвестицію в підприємство шляхом надання в довгострокове платне користування теплогенеруючого обладнання для виробництва теплової енергії з використанням нетрадиційних джерел енергії за умови додержання радою та підприємством умов інвестування, передбачених цим договором.

Строк платного користування теплогенеруючим обладнанням за цим договором та договором оперативного лізингу становить 5 (п`ять) років. За взаємною згодою сторони можуть змінити строк платного користування теплогенеруючим обладнанням.

Теплогенеруюче обладнання передається підприємству за договором оперативного лізингу та актом приймання передачі, які підписуються уповноваженими представниками інвестора та підприємства та скріплюються печатками інвестора та підприємства.

Повернення інвестору інвестицій здійснюється за рахунок орендних платежів в складовій тарифу на теплову енергію встановленого підприємству протягом 5 (п`яти) років з дати підписання договору оперативного лізингу шляхом перерахування грошових коштів останнього на розрахунковий рахунок інвестора.

Цей договір набуває сили з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання своїх зобов`язань, які випливають з договору, або до припинення цього договору з підстав встановлених законодавством.

Копії вказаного інвестиційного договору, а також укладених до нього додаткових угод №1 від 12.02.2015 та №2 від 27.10.2016 наявні в матеріалах справи.

Відповідно до змісту позову та заяви про усунення недоліків Комунальне підприємство Богуславської міської ради Богуславське житлово-комунальне підприємство (ідентифікаційний код 44297694) зауважило, що йому, як правонаступнику реорганізованого шляхом злиття Комунального підприємства Богуславтепловодопостачання (ідентифікаційний код 33604652), на праві господарського відання належить котельня по вул. Польова, 40 в м. Богуслав, Київської області, в якій з метою реалізації інвестиційного договору змонтовано теплогенеруюче обладнання ТОВ ТД Богуславська сільгосптехніка - теплогенератор твердопаливний водогрійний ТгТ-5,0 (твердопаливний тепловий комплекс ТгТ-5,0) в комплекті з додатковим обладнанням, та передано його у строкове платне користування.

На підтвердження обставин закріплення за Комунальним підприємством Богуславтепловодопостачання (ідентифікаційний код 33604652) на праві господарського відання котельні по вул. Польова, 40 в м. Богуслав Київської області, так і обставин реорганізації вказаного підприємства шляхом злиття та, власне, переходу відповідних прав і обов`язків до Комунального підприємства Богуславської міської ради Богуславське житлово-комунальне підприємство (ідентифікаційний код 44297694) разом з позовом та заявою про усунення недоліків надано копії:

- Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.12.2010 та Витягу за №28473544 від 23.12.2010 про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, зокрема котельню за адресою: вул. Польова, 40, м. Богуслав, Київської області, за територіальною громадою Богуславського району в особі Богуславської районної ради на праві господарського відання КП Богуславтепловодопостачання;

- рішення Богуславської міської ради №502-23-VII від 21.05.2020 «Про прийняття до комунальної власності Богуславської міської об`єднаної територіальної громади (в особі Богуславської міської ради) КП «Богуславтепловодопостачання» (майна, майнових прав)» та акта приймання-передачі від 18.05.2020 разом з додатком до нього №3;

- рішення Богуславської міської ради №1197-16-VIII від 15.07.2021 «Про затвердження передавальних актів по реорганізації комунальних підприємств Богуславської міської ради «Богуславська ЖЕК», «Богуславводоканал», «Богуславтепловодопостачання» шляхом злиття в комунальне підприємство Богуславської міської ради «Богуславське житлово-комунальне підприємство» та передавального акта від 14.07.2021.

В процесі розгляду спору у цій справі позивачем надано суду копію витягу з Державного реєстру речових прав за індексним номером №327193118 від 28.03.2023 на підтвердження обставин реєстрації права власності на нерухоме майно, зокрема котельню по вул. Польова, 40 в м. Богуслав Київської області за територіальною громадою в особі Богуславської міської ради.

Водночас, підтверджуючи обставини передачі у користування належного ТОВ ТД Богуславська сільгосптехніка та змонтованого у котельні по вул. Польова, 40 в м. Богуслав Київської області теплогенеруючого обладнання, позивачем до позову додано копії:

1) укладеного між Богуславською районною радою Київської області, ТОВ ТД Богуславська сільгосптехніка як орендодавцем та Комунальним підприємством Богуславтепловодопостачання (ідентифікаційний код 33604652) як орендарем договору оперативного лізингу №1 від 12.02.2015, пунктами 1.1., 2.1., 7.4., 7.5. та 10.1. якого погоджено, відповідно, такі умови:

- у порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець передає, а орендра приймає у строкове платне користування теплогенератор твердопаливний водогрійний ТгТ-5,0 (твердопаливний тепловий комплекс ТгТ-5,0) в комплекті з додатковим обладнанням згідно додатку №1 1 шт. (далі об`єкт оренди) для виробництва теплової енергії з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії;

- об`єкт оренди розташовано за адресою: 09700, Київська обл., Богуславський р-н, м. Богуслав, вул. Польова, 40;

- орендодавець та орендар станом на останнє число місяця в період, що настає не раніше ніж за три місяці до дати закінчення строку дії договору оренди та завершується не пізніше зазначеної дати проводять інвентаризацію об`єкта оренди спільною інвентаризаційною комісією, утвореною орендодавцем та орендарем (протягом 5 днів); за даними інвентаризації складаються зведений акт інвентаризації який комісія подає на погодження орендарю і затвердженню орендодавцю. Згідно акту про результати інвентаризації складається акт прийому-передачі об`єкта оренди;

- після закінчення строку дії договору або при його достроковому розірванні протягом 30 календарних днів з дати припинення договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцю об`єкт оренди у стані, в якому перебував об`єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об`єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору;

- договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 15.04.2022. Згідно з частиною третьою статті 631 ЦК України умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 01.01.2015;

2) підписаного Богуславською районною радою Київської області, ТОВ ТД Богуславська сільгосптехніка та Комунальним підприємством Богуславтепловодопостачання (ідентифікаційний код 33604652) акта прийому-передачі об`єкта оренди, як додатку №1 до договору лізингу №1 від 12.02.2015, яким погоджено передання орендарю та прийняття ним у тимчасове, строкове, платне користування належного орендодавцю теплогенератора твердопаливного водогрійного ТгТ-5,0 (твердопаливний тепловий комплекс ТгТ-5,0) в комплекті з додатковим обладнанням, а саме:

- теплогенератор твердопаливний водогрійний ТгТ-5,0 (твердопаливний тепловий комплекс ТгТ-5,0) 1 шт. в комплекті: топка виносна; котел утилізатор; вентилятор; вентилятор ежектора; щит керування; прилади вимірювання (термоперетворювач, тягонапоромір, датчик-реле тиску та тяги, термометри опору, перетворювач тиску, манометр, термометр);

- димосос 1 шт.;

- лічильник тепла і води в комплекті 1 шт.;

- циклон 4 шт.;

- циркуляційний насос 3-фазний 1 шт.;

- шнековий транспортер довжиною 9 м з редуктором 1 шт.;

- вентилятор високопродуктивний для рециркуляції димових газів 1 шт.;

- трубопровід теплоносія від котла до врізки в магістральний трубопровід з клапанами 2 шт.;

- повітряний паливо-провід 62 м.;

- циклон для приймання біопалива 4 шт.;

- опори паливо-проводу швелер 72 м.;

- конус металевий з шнеком 4 шт.;

- мотор-редуктор в агрегаті з електромоторами 4 шт.;

- кабель до живлення всіх двигунів та розподільчий щит (з автоматичними вимикачами);

- технологічна площадка для обслуговування теплогенератора 1 шт.

Також до позовної заяви додано копії укладених до договору лізингу №1 від 12.02.2015 додаткових угод за №№1, 3-8, відповідно, від: 28.09.2015, 11.10.2017, 03.09.2018, 13.12.2019, 21.02.2020, 14.12.2020, 25.01.2021, яким погоджено змінити умови щодо сплати орендної плати в опалювальні періоди (додаткові угоди №№2-8), тоді як згідно додаткової угоди №1 погоджено змінити пункт 10.3. договору та викласти його такій редакції: «Договір припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено; загибелі (знищення) об`єкта оренди; порушення умов п. 3.6. даного договору протягом трьох місяців підряд. Одностороння відмова від договору оренди не допускається».

В процесі розгляду спору у цій справі позивачем надано суду копію укладеної до договору оперативного лізингу №1 від 12.02.2015 додаткової угоди №2 від 27.10.2016, якою погоджено змінити умови щодо сплати орендної плати в опалювальний період, а також визначено випадки дострокового розірвання договору (пункт 4 угоди):

- у разі ухилення однієї із сторін договору від укладення додаткової угоди щодо розміру орендної плати на опалювальні сезони та/або періоди, на які не визначено розмір орендної плати;

- в разі використання орендарем біопалива, яке не вказане у п. 2.5. договору та використання несертифікованого палива для виробництва теплової енергії на об`єкті оренди, якщо дане біопаливо поставлене не згідно договору постачання №011116 від 01.11.2016;

- в разі порушення орендарем умов експлуатації об`єкта оренди.

У судовому засіданні 18.09.2023 судом оглянуто оригінал вказаного вище договору оперативного лізингу №1 від 12.02.2015, копію якого надано позивачем.

Посилаючись на вказане, у тому числі положення доданого до позову договору лізингу №1 від 12.02.2015 та, відповідно, мотивуючи звернення до суду із позовом у цій справі, КП БМР Богуславське житлово-комунальне підприємство зазначило, що з весни 2021 року ним не використовувалось теплогенеруюче обладнання через економічну недоцільність та 25.01.2022 відповідачу надіслано лист з проханням надати представників для організації роботи комісії, попри те відповідач проігнорував такий лист та умови пункту 7.4. договору.

До позовної заяви додано копії адресованого директору ТОВ ТД Богуславська сільгосптехніка листа КП БМР Богуславське житлово-комунальне підприємство за №24 від 25.01.2022, а також копії накладної та фіскального чека АТ «Укрпошта» за №0970101676217 від 25.01.2022.

Як зауважив позивач, станом на день подання відповідного позову він не перебуває у договірних відносинах з відповідачем, адже дія вказаних вище договорів припинилась, а тому відповідач без належних правових підстав використовує для зберігання свого майна будівлю, що належить позивачу на праві господарського відання.

Оскільки належне відповідачу теплогенеруюче обладнання безпідставно перебуває на території котельні за адресою: вул. Польова, 40, м. Богуслав, Київської області та перешкоджає здійсненню виробничої діяльності і проведенню реконструкції котельні, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 391, 396 ЦК України, позивач просить суд зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном, а саме: котельнею за адресою: вул. Польова, 40, м. Богуслав, Київської області, шляхом демонтажу теплогенератора твердопаливного водогрійного ТгТ-5,0 (твердопаливний тепловий комплекс ТгТ-5,0) в комплекті з додатковим обладнанням.

Заперечуючи проти вказаного вище та відповідно заявленої вимоги, відповідач зазначив про безпідставність доводів позивача стосовно строку дії договору оперативного лізингу до 15.04.2022, оскільки під час розгляду справи №911/970/16 за позовом ТОВ ТД Богуславська сільгосптехніка до Богуславської районної ради та КП БМР Богуславське житлово-комунальне підприємство судом досліджувались надані сторонами примірники відповідного правочину як зі строком дії до 15.04.2022, так і зі строком дії до 15.04.2025 і, відповідно, встановлено строк дії договору до 2025 року.

За доводами відповідача рішення у справі №911/970/16 набрало законної сили, тоді як преюдиційні обставини не підлягають повторному доказуванню.

До відзиву на позовну заяву відповідачем додано копію договору оперативного лізингу №1 від 12.02.2015, положення якого є тотожними положенням наданого позивачем примірника договору оперативного лізингу №1 від 12.02.2015 по всіх пунктах, окрім пункту 10.1., згідно якого договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 15.04.2025.

Оригінал договору оперативного лізингу №1 від 12.02.2015, примірник якого надано відповідачем, судом оглянуто у судовому засіданні 07.11.2023.

Стосовно ж доводів позивача про звернення з вимогою створити інвентаризаційну комісію відповідач зауважив, що з огляду на пункти 4.26., 4.2.7. та 5.1.1. договору оперативного лізингу №1 від 12.02.2015 вирішення питання стосовно створення такої комісії та, відповідно, повернення об`єкта з оренди є не можливим до моменту перевірки виконання позивачем вимог договору стосовно утримання об`єкта оренди у технічно справному стані та його збереження, що можна здійснити лише за допомогою експерта у відповідній галузі.

В розрізі відповідно викладеного відповідач зазначив, що:

- на лист позивача №24 від 25.01.2022 відповідач особисто, в усній формі надав пояснення щодо необхідності перевірити технічний стан об`єкта оренди перед створенням комісії;

- листом №58 від 11.04.2022 позивач звернувся до відповідача із повторним запитом на створення комісії, у відповідь на який відповідачем надіслано письмову відповідь №25 від 26.04.2022 щодо неможливості створення інвентаризаційної комісії до вирішення питань щодо строку дії договору, а також щодо невиконаних позивачем зобов`язань по сплаті оренди та раціональності використання об`єкту і порядку його демонтажу;

- листом №179 від 29.08.2022 позивач звернувся до відповідача із повторним запитом на створення комісії, у відповідь на який відповідачем надіслано письмову відповідь №45 від 13.09.2022 стосовно необхідності виконання позивачем вимог пунктів 4.2.3, 4.2.6. та 4.2.7. договору та надання передбачених ним документів з метою перевірки технічного стану об`єкта оренди та проведення експертизи;

- у відповідь на лист позивач №179 від 29.08.2022 відповідач листом №51 від 17.10.2022 додатково повідомив про необхідність проведення експертизи в період роботи котла;

- листом №271 від 05.12.2022 позивач повідомив, що договір діяв до 15.04.2022 та звернувся до відповідача із вимогами виконати зобов`язання згідно розділу 7 договору, у відповідь на який відповідачем надіслано лист №68 від 16.12.2022 стосовно необхідності надати відповіді на попередні листи №№45, 51.

Копії вказаних вище листів додано до відзиву на позовну заяву.

Водночас відповідач зауважив, що у позивача перед ним існує заборгованість по сплаті оренди за користування котлом, про що також не заперечив і сам позивач у власній відповіді №77 від 13.05.2022 на лист відповідача №25 від 26.04.2022, зазначаючи при цьому, що строк дії договору не має значення, оскільки такий договір є розірваним у зв`язку з невиконанням його умов щодо сплати оренди.

До відзиву на позов додано копію листа позивача №77 від 13.05.2022, а також копію адресованої позивачу претензії відповідача за №33 від 13.05.2022.

З урахуванням викладеного, за доводами відповідача, позивач зобов`язувався залучити експерта для проведення експертизи, а також надати ряд інших документів щодо виконання вимог договору з метою перевірки стану об`єкта оренди та можливості його повернення із користування, попри те вказаних обов`язків позивач не виконав, як і не надав доступу до об`єкта, навмисно створюючи умови для розірвання договору та неможливості забрати об`єкт з користування.

Крім того, на переконання відповідача, договором оперативного лізингу №1 від 12.02.2015 передбачено обов`язок орендаря повернути об`єкт із користування у технічно справному стані та з урахуванням усіх проведених поліпшень, які неможливо відокремити без заподіяння шкоди, тоді як порядок демонтажу об`єкта сторони не погоджували, а тому суд не може зобов`язувати одну із сторін вчиняти дії, що виходять за межі договірних взаємовідносин.

З огляду наведених вище заперечень та покладених у їх основу обставин відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог КП БМР Богуславське житлово-комунальне підприємство у повному обсязі.

Своєю чергою, не погодившись із відповідними запереченнями відповідача, позивач у відповіді на відзив зазначив, що обставини строку дії договору оперативного лізингу №1 від 12.02.2015 до 15.04.2025 спростовуються рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/712/19, під час розгляду якої було встановлено, що відповідний договір діє до 15.04.2022.

Водночас, за доводами позивача, під час розгляду справи №911/970/16 не досліджувалась конкуренція різних примирників договору, як і не досліджувався договір зі строком його дії до 15.04.2022.

В розрізі наведеного позивач зауважив, що, з урахуванням викладеної у постанові Верховного Суду від 18.05.2022 у справі №613/1436/17 позиції та різних положень пункту 10.1. договору у цій справі, сторони не домовились щодо строку дії договору, а тому слід застосовувати загальні положення закону.

Так, на переконання позивача, застосуванню підлягає ч. 2 ст. 763 ЦК України, яка визначає, що договір найму вважається укладеним на невизначений строк, якщо відповідний строк не встановлений, а тому кожна із сторін може вимагати його припинення у будь-який час, шляхом письмового попередження про це іншої сторони за місяць.

Ураховуючи вказане і неодноразові звернення до відповідача із листами №180 від 22.11.2021, №24 від 25.01.2022, №30 від 31.01.2022, №58 від 11.04.2022 та наміром розірвати договір оперативного лізингу №1 від 12.02.2015, позивач вважає, що строк дії такого правочину закінчився до моменту звернення з позовом у цій справі та сторони не перебувають у договірних відносинах.

До відповіді на відзив додано копії адресованих директору ТОВ ТД Богуславська сільгосптехніка листів КП БМР Богуславське житлово-комунальне підприємство за №180 від 22.11.2021, та за №30 від 31.01.2022.

Крім того, не погоджуючись із доводами відповідача, позивач зазначив про таке:

- згідно п. 3.7. договору його дія припиняється внаслідок несплати орендної плати протягом трьох місяців підряд, а тому дія договору припинилась у січні 2022 року, оскільки позивач не здійснював оплату оренди з жовтня по грудень 2021 року;

- умови договору оперативного лізингу №1 від 12.02.2015 не передбачають обов`язку із залучення експерта для перевірки стану об`єкта оренди, тоді як саме відповідач, як відповідно ліцензоване на постачання теплової енергії підприємством, мало б забезпечити у своєму штаті відповідно кваліфікованих працівників для належного огляду котла;

- згідно акта обстеження котла від 16.06.2021, складеного комісією у складі представників сторін, дефектів обладнання виявлено не було та визнано його готовим до опалювального сезону 2021-2022 років, попри котел надалі не експлуатувався, що відповідач також визнав у своєму листі №34 від 01.06.2022, вказуючи про знос котла на 30% за період його використання 6 років (2015-2020рр.);

- відповідні обставини призвели до неможливості реалізувати позивачем свої права стосовно приміщення котельні та, зокрема, включення його до Регіональної програми розвитку житлово-комунальної інфраструктури, енергоефективної трансформації та енергобезпеки Київської області на 2023-2027 роки.

До відповіді на відзив додано копії акта обстеження котла від 16.06.2021 та листа відповідача №34 від 01.06.2022.

Під час розгляду спору у цій справі по суті у судових засіданнях представники сторін надали пояснення щодо суті спору, зокрема представник позивача зазначив, що договір оперативного лізингу №1 від 12.02.2015, з урахуванням положень п. 10.3 та додаткової угоди №2, є припиненим (розірваним автоматично в односторонньому порядку) з огляду:

- наявності у КП БМР Богуславське житлово-комунальне підприємство заборгованості з орендної плати та визнання цих обставин відповідачем і підтвердження рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/2225/23;

- невчинення сторонами будь-яких дій стосовно продовження такого договору, починаючи з 2022 року, зокрема сторони не погоджували розмір орендної плати, остання не нараховувалась за відповідний рік, а об`єкт оренди не використовувався.

Крім того, за висловленими представником позивача усними доводами, договір оперативного лізингу №1 від 12.02.2015 було укладено на виконання інвестиційного договору, який своєю чергою був виконаний ще у 2021 році, тобто до закінчення дії договору лізингу у 2022 році.

На питання ж суду стосовно дослідження судами у справах №№911/970/16 та №911/712/19 примірників договору оперативного лізингу №1 від 12.02.2015 та різних положень про строк його дії, представник позивача зауважив, що саме у справі №911/712/19 досліджено, що договір діє до 15.04.2022, тоді як відсутнє рішення ради про затвердження умов договору лізингу зі строком до 2025 року.

Своєю чергою представник відповідача у судових засіданнях вказав, що під час розгляду справи №911/712/19 судом лише описано умови договору оперативного лізингу №1 від 12.02.2015, однак обставини його дії саме до 2022 року не встановлювались.

Крім того, за доводами представника відповідача,

- приховуючи обставини підписання договору оперативного лізингу №1 від 12.02.2015 з умовою про строк його дії до 2025 року, позивач діє недобросовісно;

- є неможливим демонтаж котла, який не є рухомим майном та не може вільно бути переміщений, тоді як саме на позивача покладено договірний обов`язок з повернення такого котла із користування у технічно справному стані, відтак метою заявлених вимог про примусовий демонтаж цього об`єкту є фактично примушення відповідача відчужити таке майно по заниженій, не вигідній ціні.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представників сторін, суд дійшов таких висновків.

Приписами частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Поряд з тим наявність права на подання позову ще не є безумовною підставою для здійснення такого судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації відповідного права, а тому для того щоб особі було надано судовий захист, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує:

- чи існує у позивача право або законний інтерес;

- якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем;

- якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

Отже, право на судовий захист вимагає також, щоб твердження позивача про порушення права та/або інтересу було обґрунтованим, відтак можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) сукупності вказаних вище умов.

З`ясуванню ж характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку, сприяють визначені у позові предмет і підстава позову (фактична та правова).

Звідси оцінка предмету заявленого позову, наявності підстав для захисту порушеного права особи, про яке зазначено в позовній заяві, здійснюється судом крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими обґрунтовано вимоги.

Так, звертаючись у даній справі до суду, предметом негаторного позову КП БМР Богуславське житлово-комунальне підприємство обрало вимогу про зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном, а саме: котельнею за адресою: вул. Польова, 40, м. Богуслав, Київської області, шляхом демонтажу теплогенератора твердопаливного водогрійного ТгТ-5,0 (твердопаливний тепловий комплекс ТгТ-5,0) в комплекті з додатковим обладнанням.

Підставами ж відповідно заявленої вимоги, з посиланням на ст.ст. 391, 396 ЦК України, позивачем визначено обставини:

- закінчення строку дії інвестиційного договору та договору оперативного лізингу №1 від 15.02.2015, у тому числі і достроково з огляду на наявність передбачених договором лізингу підстав на те;

- перебування без правових підстав у належному позивачу на праві господарського відання приміщенні котельні майна відповідача теплогенератора з обладнанням.

Приписами ч.ч. 1, 4 ст. 136 Господарського кодексу України передбачено, що право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 ст. 386, ст. 391 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З огляду на зміст наведених правових норм особа може вимагати захисту свого права від іншої особи, яка перешкоджає користуватися і розпоряджатися своїм майном, шляхом подання до суду з негаторного позову, відтак позивачем за відповідним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту у судовому порядку права користування майном, зокрема у визначений спосіб - усунення перешкод, є наявність підтверджених належними доказами як права особи на таке майно, так і обставин порушення цього права - невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні майном, користування майном з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або користувача тощо.

Водночас передбачений статтею 391 ЦК України спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядження своїм майном, підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником/користувачем майна і відповідачем, який користується спірним майном, не існувало договірних відносин щодо цього майна.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, у розумінні приписів цивільного законодавства договір спрямовано на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні дії, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату.

Водночас предметом договору охоплюються не усі права та обов`язки, оскільки останні можуть стосуватися як умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення.

Під час розгляду вказаної справи сторони не заперечили підтверджені відповідними доказами обставини реорганізації Комунального підприємства Богуславтепловодопостачання (ідентифікаційний код 33604652) шляхом злиття в Комунальне підприємство Богуславської міської ради Богуславське житлово-комунальне підприємство (ідентифікаційний код 44297694) та, відповідно, перехід до останнього права господарського відання приміщенням котельні за адресою: вул. Польова, 40, м. Богуслав, Київської області.

Водночас сторони також не заперечили як обставини монтажу у відповідному приміщенні котельні, з метою її реконструкції, належного відповідачу теплогенератора з обладнанням, так і обставини вчинення відповідних дій з реконструкції та монтажу теплогенератора з обладнанням, передання його Комунальному підприємству Богуславтепловодопостачання (ідентифікаційний код 33604652) у платне користування у цьому ж приміщенні котельні на підставі відповідно укладених правочинів - інвестиційного договору та договору оперативного лізингу №1 від 15.02.2015, положеннями якого, зокрема наведеними вище пунктами 7.4., 7.5. передбачено підстави та порядок повернення належного відповідачу майна з користування.

До того ж пунктом 10.6. договору оперативного лізингу №1 від 15.02.2015 передбачено, що у випадку дострокового розірвання договору з ініціативи орендаря останній зобов`язаний компенсувати усі невіддільні поліпшення об`єкта оренди, які не можуть бути відокремлені без заподіяння шкоди для об`єкта оренди, здійснені орендодавцем на виконання умов інвестиційного договору, до таких витрат відносяться, але не виключно: виготовлення проектної документації, монтажні роботи по встановленню об`єкта оренди, пусконалагоджувальні роботи, витрати на демонтаж, перевезення об`єкта оренди у зв`язку з достроковим розірванням договору, інші нематеріальні витрати пов`язані з виконанням інвестиційного договору.

Ураховуючи наведене, оскільки розміщення відповідачем належного йому теплогенератора з обладнанням у приміщенні котельні за адресою: вул. Польова, 40, м. Богуслав, Київської області здійснено на відповідній правовій підставі, суд дійшов висновку, що між сторонами за даним спором виникли зобов`язальні договірні правовідносини, у тому числі і щодо перебування належного відповідачу теплогенератора з обладнанням у належному позивачу на праві господарського відання приміщенні котельні, а тому передбачений статтею 391 ЦК України речово-правовий спосіб захисту не може бути застосований судом для захисту прав позивача щодо користування та/або розпорядження приміщенням з розміщеним у ньому об`єктом оренди.

Посилання ж позивача на припинення договору оперативного лізингу №1 від 15.02.2015 як у зв`язку із закінченням строку його дії 15.04.2022, так і з огляду на його дострокове розірвання судом визнаються неспроможними з огляду на таке.

Приписами статей 73, 74, 76, 86 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В розрізі зазначених вище норм процесуального права суд вважає за необхідне вказати що:

- обов`язок доказування треба розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має на меті усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи;

- судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому, як наслідок повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів;

- надання оцінки доказам є виключною компетенцією суду, а принцип оцінки доказів поза розумним сумнівом полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Так, під час розгляду цієї справи суду для огляду, окрім наданого позивачем оригінального примірника договору оперативного лізингу №1 від 15.02.2015 зі строком його дії до 15.04.2022, відповідачем надано оригінальний примірник договору оперативного лізингу №1 від 15.02.2015 зі строком його дії до 15.04.2025.

Оглянувши останній, суд встановив, що такий правочин на кожній із його сторінок скріплено підписами та печатками усіх трьох сторін, тобто є вчиненим у письмовій формі.

Водночас, з огляду на ч. 1 ст. 204 ЦК України, яка передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, під час розгляду вказаної справи судом з`ясовано, що такий договір зі строком його дії до 15.04.2025 недійсним у судовому порядку не визнано, тоді як сама лише відмінність строку його дії зі строком дії договору, примірник якого надано позивачем, не свідчить про нікчемність відповідного правочину.

Посилання ж позивача на викладену у постанові Верховного Суду від 18.05.2022 у справі №613/1436/17 позицію та, власне, сформульовані на її основі доводи про невстановлення сторонами строку дії договору оперативного лізингу №1 від 15.02.2015 і, як наслідок його безстроковий характер та можливість розірвання у будь-який час, судом відхиляються з огляду на те, що предметом спору у цивільній справі №613/1436/17 були вимоги про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування записів про державну реєстрацію, що очевидно є не релевантним до правовідносин, які виникли між сторонами у цьому спорі як за предметом спору, так і за фактичними обставинами спору та доказовою базою.

Посилання ж обох сторін на обставини у справах №№911/970/16 та 911/712/19 та можливість/неможливість їх кваліфікації як преюдиційних для цієї справи в розрізі питання про строк дії договору судом відхиляються, позаяк не потребують доказування ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду, тоді як не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин.

Крім того судом відхиляються доказово не підтверджені доводи позивача про те, що обладнання з 2022 року не використовується, а сума вкладених відповідачем інвестицій повернута позивачем ще у 2021 році, оскільки такі обставини не є підставами для припинення договору оперативного лізингу №1 від 15.02.2015, зокрема для його автоматичного розірвання, як і не визначають строку дії цього договору вказані у положеннях інвестиційного договору строки користування теплогенеруючим обладнанням та, власне, і сам строк дії інвестиційного договору.

В розрізі ж доводів позивача про дострокове припинення договору оперативного лізингу №1 від 15.02.2015 шляхом його розірвання, суд висновує таке.

Приписами статті 188 ГК України унормовано, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно ж статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

З системного аналізу наведених законодавчих приписів слідує, що повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть як ставитись в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.

У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Це означає, що якщо одна сторона надіслала повідомлення про дострокове розірвання договору оренди, а інша не відповіла, і сторони не дійшли згоди щодо розірвання договору, то у такому разі заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. І лише, якщо судовим рішенням договір розірвано, такий договір вважається розірваним з дня набрання чинності даним рішенням.

Так, у пунктах 10.3. та 10.5. договору оперативного лізингу №1 від 15.02.2015, окрім обставин, за яких припиняється такий договір, зокрема і у разі порушення умов щодо сплати оренди протягом трьох місяців, сторони погодили і те, що:

- одностороння відмова від договору не допускається і такий договір може бути розірваний за згодою сторін;

- на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму; в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Ураховуючи наведені норми закону та погоджену між сторонами договору оперативного лізингу №1 від 15.02.2015 заборону на односторонню відмову від такого правочину та можливість його розірвання лише за згодою, судом відхиляються доводи позивача про автоматичне розірвання такого договору як у зв`язку із надісланням відповідачу листів та викладениням у них зауважень про розірвання цього договору, так і у зв`язку із наявністю у позивача заборгованості по оренді.

В розрізі вказаного суд звертає увагу позивача на те, що правом на ініціювання розірвання договору з підстав наявної заборгованості по оренді наділений відповідач, як орендодавець, тоді як саме лише надсилання позивачем листів, зокрема і за №180 від 22.11.2021, за №30 від 31.01.2022 не свідчить про автоматичне розірвання та, власне, припинення цього договору, як і не дають підстав для автоматичного (поза межами судової процедури) розірвання такого договору визначені у пункті 4 додаткової угоди №2 від 27.10.2016 випадки його дострокового розірвання.

Водночас сторони не заперечили під час розгляду цієї справи, що у судовому порядку договір оперативного лізингу №1 від 15.02.2015 не розірвано.

З огляду на вказане вище судом визнаються доказово непідтвердженими доводи позивача припинення договору оперативного лізингу №1 від 15.02.2015 у зв`язку як із закінченням строку його дії 15.04.2022, так і з достроковим його розірванням.

Висновуючи наведене, судом також враховано, що припинення дії договору оперативного лізингу №1 від 15.02.2015 не змінює характеру правовідносин, що склались між сторонами, у тому числі і договірних зобов`язань останніх щодо повернення з користування теплогенератора з обладнанням, зокрема і шляхом його демонтажу та вивезення з приміщення та, відповідно, врегулювання таких відносин шляхом зобов`язально-правового засобу захисту порушеного права, який є відмінним від передбаченого приписами статті 391 ЦК України способу усунення перешкод у користуванні майном.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивачем доказово не доведено обставин протиправного розміщення належного відповідачу теплогенератора з обладнанням у приміщенні котельні за адресою: вул. Польова, 40, м. Богуслав, Київської області та, як наслідок, протиправного характеру дій відповідача щодо належного позивачу на праві господарського відання майна.

Позивачем не наведено жодних інших доказово підтверджених обставин щодо вчинення відповідачем будь-яких інших дій, спрямованих на перешкоджання позивачу користуватись приміщенням котельні.

Отже, виходячи з аналізу суб`єктного складу та характеру правовідносин, а також враховуючи недоведеність позивачем обставин, наявність яких необхідна для задоволення негаторного позову, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги про зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном, а саме: котельнею за адресою: вул. Польова, 40, м. Богуслав, Київської області, шляхом демонтажу теплогенератора твердопаливного водогрійного ТгТ-5,0 (твердопаливний тепловий комплекс ТгТ-5,0) в комплекті з додатковим обладнанням.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору у даній справі покладаються судом на позивача з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Щодо заявлених відповідачем до відшкодування за рахунок позивача у даній справі витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити таке.

Так, заявляючи про відшкодування за рахунок позивача 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, відповідачем в особі представника, адвоката Федченка В.В. на стадії розгляду справи по суті подано відповідне клопотання, у змісті якого вказано, що під час підготовчого засідання суд повідомлено про подання відповідного клопотання, а також наведено розрахунок відповідної суми витрат зі зазначенням виду наданих послуг та їх вартості, виходячи з кількості витраченого часу та розміру погодинної ставки.

Під час розгляду цієї справи, 03.04.2023 окремим клопотанням відповідач подав до суду копії додаткової угоди №1 від 18.01.2023 до договору про надання правової допомоги та юридичних послуг №6 від 18.01.2023 та платіжної інструкції №3313 від 23.01.2023 на суму 41 000,00 грн.

У вказаному клопотанні відповідачем зазначено, що ним понесено витрати на професійну правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн, що визначено у додатковій угоді №1 від 18.01.2023 та підтверджується платіжною інструкцією №3313 від 23.01.2023.

Копію ж договору про надання правової допомоги та юридичних послуг №6 від 18.01.2023 відповідачем додано до відзиву на позов.

Свою чергою позивач згідно поданого клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу зауважив, що розмір витрат відповідача значно завищений, оскільки до загальної вартості вказаних у додатковій угоді №1 від 18.01.2023 послуг включено підготовку та подачу апеляційної скарги або відзиву на апеляційну скаргу.

До того ж позивач звернув увагу на те, що він отримав від відповідача зустрічну позовну заяву та додаткову угоду №1 від 18.01.2023, редакція якої відрізняється від наданої відповідачем до суду у цій справі.

Отже, позивач вважає співмірною, розумною та обґрунтованою, як наслідок належною до розподілу між сторонами суму витрат відповідача на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Приписами ч.ч. 1, 3 ст. 123, ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат, зокрема, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Поряд з тим згідно пунктів 1, 2 частини п`ятої, шостої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

В розрізі наведеного вище суд вважає за необхідне вказати, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу;

Передбачене ж частиною 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України поняття «істотне перевищення суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку» є оціночним і залежить від конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №922/3812/19 та у постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі №910/7540/19.

Частинами 1, 2 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

З системного аналізу вказаних вище норм процесуального закону слідує, що сторона, яка має намір отримати відшкодування судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, зобов`язана виконати такі послідовні дії:

1) у своїй першій заяві по суті сторона має навести попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

2) подати до суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги;

3) подати до суду докази, які обґрунтовують розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи або ж зробити заяву про подання до суду доказів, які обґрунтовують розмір судових витрат, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у зв`язку з наявністю поважних причин, які унеможливлюють подання таких доказів до закінчення судових дебатів.

Дотримання стороною зазначеного порядку необхідно для інформування іншої сторони про попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, які можуть бути покладені на неї судом за наслідками розгляду справи, що може вплинути на стратегією захисту прав і інтересів такої сторони під час розгляду справи, що враховується судом під час визначення розміру судових витрат, що заявлені до відшкодування.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №922/676/21 та у постанові Верховного Суду від 28.04.2023 у справі №924/427/22.

З огляду вказаного слідує, що питання стосовно витрат, які позивач поніс у суді, має вирішуватися з урахуванням ч. 2 ст. 124 ГПК України, а саме того, чи подавала особа відповідний розрахунок до суду, а застосування приписів відповідної статті належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи.

Водночас, враховуючи дискреційність повноважень суду (право, а не обов`язок) на відмову у відшкодуванні судових витрат згідно ч. 2 ст. 124 ГПК України, застосування такого права має тлумачитись у системному аналізі вказаних вище принципів господарського судочинства та мети їх впровадження можливість ефективно захистити права в суді та стимулювання сторін до досудового вирішення спору, дотримання рівності сторін у здійсненні ними процесуальних прав та обов`язків.

Однак у відзиві на позов відповідачем не наведено попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, зокрема не зазначено про те, що відповідач очікує понести витрати на правову допомогу із орієнтовним наведенням суми таких витрат.

Водночас як клопотання про долучення до матеріалів справи копій додаткової угоди №1 від 18.01.2023 до договору про надання правової допомоги та юридичних послуг №6 від 18.01.2023 та платіжної інструкції №3313 від 23.01.2023 на суму 41 000,00 грн, так і клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу подано відповідачем не разом з відзивом, як того вимагає ч. 1 ст. 124 ГПК України, без наведення об`єктивно поважних причин порушення відповідно встановленого законом строку для подання такої заяви.

Водночас, подавши такі клопотання та документи з метою відшкодування за рахунок позивача витрат на професійну правничу допомогу, відповідач не навів жодних поважних та об`єктивних причин, що перешкоджали б йому вказати та навести у першій заяві по суті відзиві, відповідний орієнтований розрахунок витрат, як того вимагає процесуальний закон, з метою обізнаності позивача з настанням можливих ризиків у вигляді понесення судових витрат відповідача.

Вчинення ж відповідачем дій із подання клопотань про долучення документів та про відшкодування судових витрат не є тотожним процедурі подання орієнтовного розрахунку таких витрат, що у зворотному порушувало б передбачені процесом принципи і стадійність відшкодування судових витрат і, відповідно, рівність учасників у вказаному питанні.

Отже, суд дійшов висновку, що Товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім Богуславська сільгосптехніка про стягнення судових витрат на правничу допомогу у справі не підлягає задоволенню з підстав ч. 2 ст. 124 ГПК України.

Поряд з тим суд звертає увагу відповідача на те, що:

- договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі, за виключенням наведених у ч. 2 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" випадках;

- як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним, відтак ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.

Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, ураховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу, зокрема: критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Так, пунктами 1.2., 3.1., долученого до відзиву договору про надання правової допомоги та юридичних послуг №6 від 18.01.2023 визначено, що: безпосередній перелік послуг, що надаються у той чи інший період, їх об`єм та особливості оплати, визначаються сторонами у додатках до цього договору, які є його невід`ємними частинами; факт надання послуг, приймання їх результатів оформлюється актом прийому-передачі наданих послуг. Акт прийому-передачі наданих послуг не використовується сторонами для цілей оплати за цим договором, а є засобом фіксації виконання об`єму наданих послуг у той чи інший період (місяць).

Водночас зі змісту наданої відповідачем копії додаткової угоди №1 від 18.01.2023 до договору про надання правової допомоги та юридичних послуг №6 від 18.01.2023 слідує, що:

- вартість послуг за наведеною в цій угоді таблицею складає 41 000,00 грн, з яких: 20 000,00 грн за підготовку та подачу відзиву на позовну заяву та комплексне ведення справи №911/2768/22; 21 000,00 грн за підготовку та подання іншої позовної заяви;

- надання послуги вважається виконаною з моменту підписання акту виконаних робіт (послуг).

Однак зміст вказаної вище додаткової угоди №1 від 18.01.2023, у тому числі наведеної у ній таблиці не містить положень про встановлення розміру витрат у формі погодинної ставки, тоді як до дій виконавця в частині комплексного ведення справи №911/2768/22, які оцінено разом з послугами по підготовці та поданню відзиву у сумі 20 000,00 грн, включено не ідентифікований за вартістю перелік робіт/послуг, у тому числі і підготовка та подача апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу.

Подаючи ж клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відповідачем наведено розрахунок відповідної суми витрат 20 000,00 грн, із зазначенням виду наданих послуг та їх вартості, виходячи з кількості витраченого часу та розміру погодинної ставки, до якої вже не включено послуги з підготовка та подача апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу.

Крім того передбаченого додатковою угодою №1 від 18.01.2023 акта, який би фіксував остаточний об`єм наданих та прийнятих послуг адвоката, суду не надано.

З огляду наведеного суд висновує, що надані відповідачем копії додаткової угоди №1 від 18.01.2023 до договору про надання правової допомоги та юридичних послуг №6 від 18.01.2023 та платіжної інструкції №3313 від 23.01.2023 на суму 41 000,00 грн, як і сам договір про надання правової допомоги не свідчать про належне виконання відповідачем процесуальних приписів стосовно розподілу судових витрат, зокрема і щодо заявлення попереднього орієнтовного розрахунку і щодо підтвердження такого розрахунку відповідними доказами.

За таких обставин, оскільки відповідач не подав попереднього орієнтовного розрахунку витрат на правничу допомогу, як і загалом не зазначив про можливість їх понесення у передбаченому процесуальним законом порядку, керуючись приписами ч.ч. 5, 6 статті 129 ГПК України та, відповідно, враховуючи неможливість співвіднесення заявлених до стягнення 20 000,00 грн витрат із невизначеною попередньо сумою витрат, та надання оцінки цим витратам в розрізі їх реальності суд дійшов висновку, що заявлені відповідачем до стягнення 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу розподілу не підлягають, як такі, що не відповідають приписам ст. ст. 124, 129 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та користуючись наданим ч.ч. 5, 6 статті 129 ГПК України, ч. 2 ст. 124 ГПК України дискреційним правом на відмову у відшкодуванні судових витрат, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім Богуславська сільгосптехніка про стягнення судових витрат на правничу допомогу.

З огляду зроблених вище висновків суд звертає увагу на те, що:

- реалізація судом передбаченого ч. 2 ст. 124 ГПК України права на відмову у відшкодуванні витрат може здійснюватись у випадках, зокрема, встановлення обставин, які б свідчили, що неподання попереднього розрахунку судових витрат ставить іншу сторону у невигідне становище;

- однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, а метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Вказані вище позиція та висновки суду побудовані на обставинах впровадження та розвитку у національному, суспільно-правовому середовищі інституту надання правової допомоги, який є елементом забезпечення ефективної доступності осіб до правосуддя та спрямовано на сприяння громадянам та юридичним особам у реалізації норм права з метою покращення їх правового становища.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства Богуславської міської ради Богуславське житлово-комунальне підприємство (09701, Київська обл., Обухівський р-н, м. Богуслав, вул. Польова, 46 А, ідентифікаційний код 44297694) до Товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім Богуславська сільгосптехніка (08801, Київська обл., Обухівський р-н, місто Миронівка, вул. Соборності, будинок 143, ідентифікаційний код 36215146) про зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном, а саме: котельнею за адресою: вул. Польова, 40, м. Богуслав, Київської області, шляхом демонтажу теплогенератора твердопаливного водогрійного ТгТ-5,0 (твердопаливний тепловий комплекс ТгТ-5,0) в комплекті з додатковим обладнанням, відмовити повністю.

2. Понесені позивачем судові витрати покласти на позивача.

3. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім Богуславська сільгосптехніка (08801, Київська обл., Обухівський р-н, місто Миронівка, вул. Соборності, будинок 143, ідентифікаційний код 36215146) про стягнення судових витрат на правничу допомогу у справі відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 26.08.2024.

Суддя В.А. Ярема