Рішення

від 26.08.2024 по справі 914/1601/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2024 Справа № 914/1601/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Король М.Р., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Галпек-Городок»

до відповідача: Комунального некомерційного підприємства «Городоцька центральна

лікарня» Городоцької міської ради Львівської області

про: стягнення 71 922,30 грн.,

без виклику сторін,

ВСТАНОВИВ

20.06.2024р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Галпек-Городок» до відповідача: Комунального некомерційного підприємства «Городоцька центральна лікарня» Городоцької міської ради Львівської області про стягнення 71 922,30 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 24.06.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

Дана ухвала суду була надіслана позивачу та відповідачу в їх електронний кабінет, про отримання котрої матеріали справи містять відповідні довідки, підписані відповідальним працівником.

Крім того, процесуальний документ щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднений у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходиться у вільному доступі.

Таким чином, судом було вчинено всіх можливі за даних обставин дії щодо належного повідомлення учасників справи про спір, що розглядається. Зважаючи на зазначене, учасники справи належним чином були повідомлені про відкриття судового провадження у даній справі.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін від сторін у встановлений законом строк не надано.

08.07.2024р. через систему «Електронний суд» відповідачем подано відзив на позов (вх.№17641/24).

Суть спору та правова позиція учасників справи.

На думку позивача, у нього наявні правові підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних за період з 11.04.2022р. (відповідно до встановлених обставин справи 914/3305/22) по 22.05.2024р. (день перед погашенням боргу), нарахованих на суму простроченого грошового зобов`язання.

Відповідач вважає, що вимоги позивача є безпідставними, оскільки відповідальність за несвоєчасне перерахування коштів для сторони договору не передбачена, а розрахунок інфляційних втрат здійснено позивачем невірно.

За результатами дослідження наданих доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 08.03.2022р. до 31.03.2022р. на підставі договору про закупівлю послуг (теплопостачання) за державні кошти №37 від 02.02.2022р. надало відповідачу послуги з теплопостачання, а саме: пара, гаряча вода та пов`язана продукція на загальну суму 221 020,85 грн, що підтверджується актом розрахунку виробленої теплової енергії та актом виконаних робіт №82 від 31.03.2022р., підписаними з обох сторін без зауважень. Однак, в обумовлений сторонами в договорі строк відповідач не оплатив надані послуги, відтак, позивач звернувся за стягненням такої заборгованості до суду.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.09.2023р. у справі №914/3305/22 позов задоволено повністю; стягнуто з КНП «Городоцька центральна лікарня» на користь ТзОВ «Галпек-Городок» 221 020,85 грн заборгованості та 3 315,31 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Вказане рішення суду набрало законної сили 14.03.2024р. відповідно до постанови Західного апеляційного господарського суду.

У вказаному рішенні суду також встановлено, що в період 08.03.2022р.-31.03.2022р. позивачем надавалися відповідачу послуги з теплопостачання та виставлявся до оплати рахунок на суму 221 020,85 грн. разом з актом прийому-передачі наданих послуг (пункт 53).

У п.4.1 - 4.2 договору сторонами погоджено, що розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, після пред`явлення Учасником рахунка на оплату послуг (далі рахунок) та підписання Сторонами акта прийому-передачі наданих послуг. До рахунка додаються: акт прийому-передачі наданих послуг.

Вказане рішення мотивоване тим, що акт про розрахунок виробленої теплової енергії за період з 08.03.2022р. по 31.03.2022р., на підставі якого здійснювався розрахунок вартості спожитого відповідачем тепла та формувався відповідний рахунок на його оплату, беззастережно підписаний представниками обох сторін та засвідченим їх печаткою.

Станом на 23.05.2024 року заборгованість відповідачем була сплачена повністю відповідно до платіжної інструкції №5897 від 23.05.2024р.

Позивач у даній справі просить суд стягнути інфляційні втрати та 3% річних у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду, а згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Ч. ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, оскільки рішенням Господарського суду Львівської області від 21.09.2023р. у справі №914/3305/22, яке набрало законної сили, встановлено факт наявності у відповідача заборгованості у розмірі 221 020,85 грн, при цьому її повне погашення відповідачем відбулось 23.05.2024р., відтак наявні правові підстави для нарахування за вказаний позивачем період 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

У контексті викладеного, суд відхиляє заперечення відповідача, оскільки виконання судового рішення не припиняє договірного зобов`язання боржника, а тому не звільняє його від наслідків порушення відповідного зобов`язання, зокрема, шляхом сплати сум, передбачених ч.2 статті 625 ЦК України. Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу. Дана правова позиція узгоджується з позицією, викладено ВП ВС у постанові від 04.06.2019р. у справі № 916/190/18.

Стягувач (позивач у даній справі) не міг користуватися коштами до їх фактичного одержання. Кошти, які підлягали перерахуванню позивачу при примусовому виконанні виконавчого документу, перераховані позивачеві 23.05.2024р. згідно з платіжної інструкції №5897, а тому кінцевим строком нарахування відсотків річних та інфляційних втрат є 22.05.2024р.

Виходячи із положень ч.2 ст.625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Встановлення законодавцем права кредитора на одержання коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зумовлене тим, що грошовим коштам притаманна властивість знецінюватись в більшій мірі, ніж всім іншим видам майна (нерухомості, дорогоцінним металам, автомобілям, тощо), що призводить до зниження їхньої купівельної спроможності, дисбалансу попиту і пропозиції.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано або виконано з простроченням, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та 3% річних аж до повного виконання боржником грошового зобов`язання.

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних і вважає його арифметично правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних, сплата яких передбачена ч.2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019р. у справі № 703/2718/16-ц.

Крім того, вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу і є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити такі інтереси, а отже відповідні компенсаційні виплати нараховуються незалежно від вини боржника.

Відповідно до ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст.74 ГПК України, обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №1374 від 18.06.2024р. на суму 3 028,00 грн.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Городоцька центральна лікарня» Городоцької міської ради Львівської області (адреса: Україна, 81500, Львівська обл., Львівський р-н, місто Городок, вул.Коцюбинського М., будинок 18; ідентифікаційний код 01997863) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галпек-Городок» (адреса: Україна, 79052, Львівська обл., місто Львів, вул.Підлісна, будинок 9а; ідентифікаційний код 39342242) грошову суму 71 922,30 грн., з них: 57 887,00 грн. інфляційних втрат, 14 035,30 грн. - 3% річних та 3 028,00 грн. судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

СуддяКороль М.Р.