Рішення

від 14.08.2024 по справі 916/779/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" серпня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/779/24

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Чолак Ю.В.,

розглянувши справу № 916/779/24

за позовом Подільської міської ради Подільського району Одеської області (66300, Одеська обл., м. Подільськ, проспект Шевченка, буд. 2; код ЄДРПОУ 33909986)

до відповідача: Приватного підприємства «Автосервіс» (66300, Одеська обл., м. Подільськ, вул. Соборна, буд. 229А; код ЄДРПОУ 22491145)

про стягнення 759 477,98 грн;

представники сторін:

від позивача Поплавська Ю.В. (в режимі відеоконференції),

від відповідача Кресюн В.А. (в режимі відеоконференції),

ВСТАНОВИВ:

Подільська міська рада Подільського району Одеської області звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства «Автосервіс» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 759 477,98 грн.

Ухвалою від 04.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/779/24, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.04.2024, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

07.03.2024 представник позивача подав до суду заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку суд задовольнив ухвалою від 13.03.2024.

Протокольною ухвалою від 03.04.2024 відкладено підготовче судове засідання на 29.04.2024.

29.04.2024 до суду надійшла заява представника відповідача, в якій він просив, зокрема, перенести розгляд справи на іншу дату.

Протокольною ухвалою від 29.04.2024 суд задовольнив заяву представника відповідача та відклав підготовче судове засідання на 22.05.2024.

08.05.2024 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити у задоволенні позову, а також поновити строк для подачі відзиву. Клопотання про поновлення строку на подачу відзиву мотивовано тим, що про відкриття провадження у справі відповідач дізнався лише 17.04.2024, отримавши ухвалу суду від 03.04.2024, якою справу було призначено до розгляду на 29.04.2024. В подальшому, 25.04.2024 між відповідачем та адвокатом укладено договір про надання правничої допомоги. Зважаючи на вказані обставини, у зв`язку з отриманням інформації про розгляд цієї справи лише 17.04.2024, враховуючи, що для укладання з адвокатом договору, підготовки документів та оформлення відзиву знадобився деякий час, відповідач вважає, що пропустив строк на подачу відзиву з поважних причин та просить відповідний строк поновити.

12.05.2024 представник відповідача звернувся до суду із заявою про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку ухвалою від 17.05.2024 було задоволено судом.

22.05.2024 до суду надійшла відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою від 22.05.2024 суд, враховуючи наведені відповідачем доводи в обґрунтування поважності причин пропуску строку на подачу відзиву, в порядку ст. 119 ГПК України поновив відповідний строк.

Протокольною ухвалою від 22.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.06.2024.

26.06.2024 оголошено перерву в засіданні до 17.07.2024.

Судове засідання, яке було призначено на 17.07.2024, не відбулося у зв`язку відсутністю електропостачання, у зв`язку з чим 18.07.2024 судом в порядку ст. 120 ГПК України постановлено ухвалу, якою повідомлено сторін про те, що судове засідання призначено на 05.08.2024.

05.08.2024 оголошено перерву у судовому засіданні до 14.08.2024.

У судовому засіданні 14.08.2024 представник позивача просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову.

14.08.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Стислий виклад позицій та доводів сторін.

У позовній заяві Подільська міськрада в обґрунтування позовних вимог посилається на використання відповідачем земельної ділянки по вул. Соборній, 229-А у м. Подільську без достатньої правової підстави.

Вказує, що на земельній ділянці комунальної власності, площею 0,3573 га, знаходиться належний відповідачу об`єкт нерухомого майна станція технічного обслуговування легкових автомашин та автосалон по продажу запчастин.

Звертає увагу, що відповідач, набувши право власності на нерухоме майно по вулиці Соборній, 229-А у м. Подільську Одеської області, протягом тривалого часу, близько 20 років, не оформлював правовідносини щодо користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт нерухомого майна.

Посилаючись на приписи ст. 120 Земельного кодексу України, позивач зазначає про перехід до відповідача права користування земельною ділянкою у зв`язку з набуттям права власності на об`єкт нерухомого майна.

При цьому зауважує, що відповідач відмовлявся добровільно відшкодувати збитки за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, у зв`язку з чим позивач звернувся до господарського суду з цим позовом та з посиланням на ст. 1212 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки без достатньої правової підстави у розмірі 759 477,98 грн за період з 01.01.2021 по 01.01.2024.

Відповідач згідно поданого відзиву проти позову заперечує, надає при цьому наступні аргументи:

- станом на 02.05.2024 в Державному реєстрі речових прав відсутні відомості про реєстрацію за позивачем права власності на земельну ділянку комунальної власності за адресою: 66304, Одеська обл., м. Подільськ, вул. Соборна, 229А, площею 0,3573 га;

- 07.03.2024 відповідач звернувся до міськради з клопотанням про надання дозволу на складання документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди для розміщення і експлуатації будівель і споруд автомобільного та дорожнього господарства, площею 0,4611 га за адресою: м. Подільськ, вул. Соборна, 229-А;

- рішенням Подільської міськради від 29.03.2024 № 783-1 надано ПП «Автосервіс» дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 5 років;

- позивач надав до суду розрахунок від 17.01.2024 загальної суми втрат бюджету територіальної громади за період з 01.01.2021 по 01.01.2024; в даному розрахунку відсутній кадастровий номер земельної ділянки;

- позивач надав до суду інформаційну довідку № 38 від 16.01.2024 як доказ того, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 7 233 123,63 грн, при цьому в останньому абзаці цієї довідки вказано, що уточнення нормативної вартості можливе після реєстрації документації із землеустрою згідно чинного законодавства;

- відповідно до чинного законодавства розрахунки здійснюються відповідно до зареєстрованого в Державному реєстрі права власності на земельну ділянку; позивач не надав до суду відомостей про право власності на земельну ділянку, а тому і немає підстав для задоволення його позову у повному обсязі.

У відповіді на відзив позивач звертає увагу на те, що відсутність державної реєстрації речового права на земельну ділянку не впливає на обставини виникнення права комунальної власності на неї. Також вказує, що земля вважається комунальною власністю в силу закону.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Згідно з Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 25179269 від 29.01.2010 Приватному підприємству «Автосервіс» на праві приватної власності належать нежитлові будівлі, які розташовані за адресою: Одеська обл., м. Подільськ (колишня назва Котовськ), вул. Соборна (колишня назва 50 Років Жовтня), буд. 229-А. Дата прийняття рішення про реєстрацію права власності 29.01.2010 (Т. 1, а.с. 31).

Як зазначає позивач, на земельній ділянці комунальної власності, площею 0,3573 га знаходиться об`єкт нерухомого майна станція технічного обслуговування легкових автомашин та автосалон по продажу запчастин, який знаходиться в користуванні ПП «Автосервіс».

03.05.2007 директор ПП «Автосервіс» звернувся з письмовою заявою до міського голови, з проханням заключити договір оренди земельної ділянки, на якій розташована станція технічного обслуговування ПП «Автосервіс» по вул. Соборній, 229.

Між тим, позивач зауважив, що до теперішнього часу відповідач не розробив проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, умисно ухиляючись від укладання договору оренди землі та відповідно сплати за землекористування.

Предметом позову є вимога позивача про стягнення з відповідача 759 477,98 грн безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою без належних на те правових підстав.

Розмір безпідставно збережених коштів позивач обґрунтовує тим, що 17.01.2024 фінансове управління Подільської міської ради Подільського району Одеської області надало розрахунок щодо втрат бюджету Подільської міської територіальної громади від несплати за користування земельною ділянкою площею 0,3573 га, яка знаходиться по вул. Соборній, 229-А у м. Подільську Одеської області (Т. 1, а.с. 28).

Згідно вказаного розрахунку загальна сума втрат бюджету Подільської міської територіальної громади за період з 01.01.2021 по 01.01.2024 склала 759 477,98 грн.

У розрахунку зазначено, що він зроблений на підставі інформаційної довідки (лист Департаменту житлово-комунального господарства, архітектури та земельних відносин № 38 від 16.01.2024), копія якої наявна у матеріалах справи (Т. 1, а.с. 30).

В інформаційній довідці Департаменту житлово-комунального господарства, архітектури та земельних відносин від 16.01.2024 № 38 йдеться про те, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, площею 3573 кв.м, яка знаходиться в користуванні ПП «Автосервіс», розташована за адресою: м. Подільськ, вул. Соборна, 299-А (рішення суду, справа № 7/361-07-8773, 18.12.2007), для розміщення та обслуговування комплексу нежитлових будівель (7 економіко-планувальна зона), складає 7 233 123,63 грн, уточнення нормативної вартості можливе після реєстрації документації із землеустрою згідно чинного законодавства.

Здійснюючи аналіз обґрунтованості заявлених у даній справі позовних вимог, господарський суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Частинами 1, 2 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України).

Частина 1 ст. 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (пункт в ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (ст. 125 Земельного кодексу України).

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України).

Згідно зі статтею 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (ч. 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України).

За змістом ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж;

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону).

Частиною 1 ст. 11 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

При цьому у ст. 15 зазначеного Закону наведено перелік відомостей про земельні ділянки, за змістом якого до Державного земельного кадастру включаються такі відомості: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині 2 статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними; внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом, відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив, що у земельної ділянки площею 0,3573 га, розташованої по вул. Соборній, 229-А у м. Подільську, кадастровий номер відсутній, як і відсутня будь-яка документація із землеустрою, яка б свідчила про формування земельної ділянки з визначеною площею, встановленими межами, цільовим призначенням.

Судом також не встановлено факту внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру.

Доказів на спростування наведеного у матеріалах справи не міститься.

Відтак, спірна земельна ділянка не може вважатися сформованим об`єктом цивільних прав у розумінні положень ст. 79-1 Земельного кодексу України, що виключає можливість обчислення суми орендної плати за землю, оскільки об`єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об`єкт цивільних прав.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Положеннями ст. 288 Податкового кодексу України, визначено, зокрема, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; не може перевищувати 12% нормативної грошової оцінки, але може перевищувати 12% нормативної грошової оцінки, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

Також слід зазначити, що базою оподаткування відповідно до ст. 271 Податкового кодексу є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІІ Податкового кодексу.

За змістом п.289.1 ст. 289 Податкового кодексу України та ч.1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оцінку земель», рентний дохід - дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Статтею 18 зазначеного Закону встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою (ч.1 ст.23 Закону України «Про оцінку земель»).

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями ст. 288 Податкового кодексу України.

Пунктами 34, 35 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

Статтею 144 Конституції України та статтею 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Частинами 1, 2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" встановлено, що за результатами бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру (ч.3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель").

Як свідчать матеріали справи, позивачем не надано до суду витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

При цьому суд враховує, що згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у Постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути не лише витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Такими доказами можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.

Вказаною Постановою Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеного в Постанові від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19, відповідно до якого при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно, а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що помилковими є висновки судів, які застосовують приписи статей 20, 23 Закону України «Про оцінку земель» у спосіб тлумачення витягу про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки - як єдиного належного доказу на підтвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати чи повернення безпідставно збережених грошових коштів фактичним землекористувачем без оформлення орендного договору (п. 7.29 Постанови від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19).

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В контексті наведеного суд зазначає, що дійсно, пунктом 162 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (далі - Порядок №1051) визначено відомості, які можуть надаватися державними кадастровими реєстраторами у такій формі:

1) витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру;

2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41;

3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану);

4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» мають однакову юридичну силу.

З огляду на вищенаведені норми законодавства та висновки Великої Палати Верховного Суду, господарський суд зазначає, що позивачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів визначення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.

Посилання позивача на лист-розрахунок фінансового управління Подільської міськради від 17.01.2024 № 30, складений на підставі інформаційної довідки Департаменту житлово-комунального господарства, архітектури та земельних відносин № 38 від 16.01.2024, як на доказ визначення нормативної грошової оцінки, є необґрунтованим, оскільки даний розрахунок не є належним доказом нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.

Більше того, в інформаційній довідці Департаменту житлово-комунального господарства, архітектури та земельних відносин № 38 від 16.01.2024 вказано, що уточнення нормативної вартості можливе після реєстрації документації із землеустрою згідно чинного законодавства.

Крім цього, інформаційна довідка Департаменту житлово-комунального господарства, архітектури та земельних відносин № 38 від 16.01.2024, на підставі якої складено розрахунок, містить помилкову адресу земельної ділянки, а саме м. Подільськ, вул. Соборна, 299-А.

Відтак, суд звертає увагу, що якщо здійснений позивачем розрахунок суми орендної плати ґрунтується на припущеннях та приблизних показниках, які не відповідають дійсним характеристикам спірної земельної ділянки, то він є недоведеним належними та недопустимими доказами.

Таким чином, враховуючи, що спірна земельна ділянка не була сформована як об`єкт цивільного права протягом зазначеного позивачем періоду (з 01.01.2021 по 01.01.2024), а також з огляду на те, що позивачем не надано до матеріалів справи належних доказів визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що свідчить про недоведеність розміру стягуваних безпідставно одержаних коштів, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

За ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід також зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява № 4909/04), відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Подільської міської ради Подільського району Одеської області (66300, Одеська обл., м. Подільськ, проспект Шевченка, буд. 2; код ЄДРПОУ 33909986) до Приватного підприємства «Автосервіс» (66300, Одеська обл., м. Подільськ, вул. Соборна, буд. 229А; код ЄДРПОУ 22491145) про стягнення 759 477,98 грн відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 14 серпня 2024 р. Повний текст рішення складено та підписано 23 серпня 2024 р.

Суддя Р.В. Волков