Рішення

від 06.08.2024 по справі 917/1415/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2024 Справа № 917/1415/23

м. Полтава

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ТЕХ-АС", вул. Шевченка, буд. 11, с. Терешки, Полтавський район, Полтавська область, 38762; адреса для листування: вул. Сінна, буд. 7, к. 110/1, м. Полтава, 36039

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремелектро", вул. Чкалова, буд. 1Б, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

про стягнення грошових коштів в сумі 94 905,34 грн.

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Олефір О.І.

Учасники справи згідно протоколу судового засідання

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ТЕХ-АС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремелектро" про стягнення грошових коштів в розмірі 94 905,34 грн.

Ухвалою суду від 08.08.2023 залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк до 10 днів з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви у наступний спосіб: надати докази доплати судового збору в сумі 1 260,41 грн.

10.08.2023 (вх. № 9849) від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви, а саме надано суду докази доплати судового збору в сумі 1 260,41 грн.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 11.08.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; визнано справу малозначною; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач оплату за договором купівлі-продажу товару № 10 від 12.01.2012 р. виконав не в повному обсязі, чим порушив умови господарського зобов`язання, встановлені зазначеним договором та законом.

Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

06.09.2023 (вх. № 10971) від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує, виходячи з наступного.

Між позивачем та ТОВ «Кремелектро» 12 січня 2012 року був укладений договір купівлі-продажу товарів №10.

Строк дії цього договору визначений п.3.2. - «Термін дії договору до 31.12.2012 року.» Таким чином договір від 12.01.2012 року №10 припинив свою дію 31.12.2012 року, тобто - майже 11 років тому. Жодних додаткових угод про продовження строку дії цього договору між позивачем та відповідачем не укладалось. Отже, немає правової підстави посилатись у позові на поставку товарів в рамках договору №10 від 12.01.2012 року.

Жодних товарів товариство від позивача у 2021 році у рамках договору від 12.01.2012 року № 10 не отримувало.

Подані до суду первинні документи бухгалтерського обліку: видаткові накладні, не містять жодного посилання, що вони складені на виконання договору № 10 від 12.01.2012 року. Поставка товарів у 2021 році здійснювалась у без договірному порядку і немає жодної підстави для твердження про поставку товарів на умовах договору №10 від 12.01.2012 року.

Відповідач погоджується, що згідно підписаного сторонами Акту звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2021 року - 04.11.2021 року заборгованість ТОВ «KPEMEЛEKTPO» перед ТОВ «НВП ТЕХ-АС» становила 80000.00 грн. При чому, у тексті Акту звірки немає жодного слова про заборгованість у рамках договору №10 чи будь-якого іншого договору.

Відповідач наголошує на тому, що якщо дослідити первинні документи бухгалтерського обліку, то з них невідомо в рамках виконання якого договору вони були виконані. Вказані документи первинного бухгалтерського обліку складались не в рамках виконання договору №10, оскільки він припинив свою дію ще 11 років тому, тексти цих документів не містять жодного посилання на реквізити договору.

Позивач вказує, що начебто ним на адресу відповідача у листопаді 2022 року направлялась претензія із вимогою сплати заборгованості. У якості підтвердження до суду надається копія Картки Ф.119 про вручення рекомендованого поштового відправлення та текст претензії. Але, немає жодної інформації про вміст конверту, немає жодного доказу направлення вище вказаної претензії. Вказаним листом товариством було отримано лише первинну бух. документацію щодо поставленого у без договірному порядку товару і нічого іншого, навіть рахунків не було надано.

До 31 липня 2023 року, тобто, до звернення до суду із позовом, позивач взагалі не звертався із вимогою про оплату заборгованості, а тому немає жодних правових підстав для нарахування пені, інфляційних та 3% річних за прострочення у оплаті поставленого товару, оскільки жодних строків оплати сторонами не було узгоджено.

На 31 липня 2023 року заборгованість становить 55 000,00 грн. Відповідач самостійно поступово сплачував за поставлені товари незважаючи на відсутність вимоги з боку позивача.

Станом на 23.08.2023 року (на дату отримання від суду ухвали про відкриття провадження у справі №917/1415/23) заборгованість перед позивачем за поставлені у без договірному порядку товари вже становить 24000,00 грн. Тобто, за період з 31.07. 2023 року і по 23.08.2023 року було сплачено 31000,00 грн.

А станом на 05.09.2023 року заборгованість за поставлені товари перед позивачем взагалі відсутня, так, як товариством кошти сплачені повністю та згідно приписів ст.531 ЦК України. У платіжних доручення на оплату поставленого товару відповідачем у призначенні платежу помилково було посилання на неіснуючий договір №10 від 12.01.2012 року у зв`язку із копіюванням попередніх платіжок 2012 року, коли були поставки товару.

Отже, відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та просить суд розгляд справи проводити за участю представника відповідача.

09.10.2023 (вх. № 12795) від позивача надійшла до матеріалів справи відповідь на відзив, в якій останній позов підтримує в повному обсязі, вважає аргументи відповідача безпідставними та намагання уникнути відповідальності за порушення умов договору № 10 від 12.01.2012 року.

Ухвалою від 17.05.2024 суд ухвалив справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Призначено розгляд справи на 18.07.2024 на 10:30 год. Запропоновано сторонам по справі до 01.07.2024 провести звірку взаєморозрахунків, акт звірки надати суду до 10.07.2024.

Ухвалою суду від 18.07.2024 відкладено розгляд справи на 06.08.2024 на 09:30 год.

В судовому засіданні 06.08.2024 суд ухвалив рішення згідно ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини.

За договором № 10 від « 12» січня 2012 року купівлі-продажу (надалі - Договір) позивач є Продавцем, а відповідач - Покупець. За вказаним договором Продавець зобов`язаний у визначений договором термін провести поставку товару згідно замовленнями Покупця. Покупець зобов`язаний прийняти поставлений товар і сплатити обумовлену договором ціну.

У відповідності до законодавства України та положень Договору Продавець виконав свої зобов`язання за Договором та здійснив поставки товару в повному обсязі. На користь Покупця (відповідача) Продавець (позивач) поставив товар, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними за № 75 від 26 січня 2021 р. на суму 12 312,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2052,00 грн.), № 82 від 28 січня 2021 р. на суму 3933,00 грн. (в т.ч. ПДВ 655,50 грн.), № 159 від 15 лютого 2021 р. на суму 1385,10 грн. (в т.ч. ПДВ 230,85 грн.), рахунок на оплату № 473 від 22 березня 2021 р. на суму 79 686,00 грн. (в т.ч. ПДВ 13 281,00 грн.), видатковими накладними за № 579 від 27 травня 2021 р. на суму 4155,30 грн. (в т.ч. ПДВ 692,55 грн.), № 649 від 08 червня 2021 року на суму 1197,00 грн. (в т.ч. ПДВ 199,50 грн), №664 від 11 червня 2021 року на суму 4531,50 грн. (в т.ч. ПДВ 755,25 грн), № 744 від 01 липня 2021 року на суму 79 686,00 грн (в т.ч. ПДВ 13 281,00 грн.), № 771 від 07 липня 2021 р. на суму 1467,74 грн. (в т.ч. ПДВ 244,62 грн.), № 806 від 12 липня 2021 року на суму 1197,00 грн. (в т.ч. ПДВ 199,50 грн.), № 852 від 23 липня 2021 р. на суму 2664,74 грн. (в т.ч. ПДВ 444,12 грн.), № 992 від 13 серпня 2021 р. на суму 1223,12 грн. (в т.ч. ПДВ 244,62 грн.).

Згідно п. 4.1. Договору, розрахунки за поставлений товар здійснюються протягом 10 (десяти) банківських дні з дня отримання товару за накладною, шляхом переказу відповідних грошових коштів на банківський рахунок Продавця, який визначено в цьому договорі.

Однак, в порушення умов договору, відповідач не сплатив вчасно вартість одержаного від позивача товару.

Відповідач частково розрахувався із заборгованістю, що підтверджуються платіжними дорученнями за №№ 1142 від 31.03.2021 р. на суму 30 000,00 грн, № 2619 від 07.09.2021 р., №2576 від 31.08.2021р., № 2317 від 30.07.2021 року (призначенням платежу - оплата за рахунком на оплату № 473 від 22 березня 2021 р.).

Згідно до Акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021-04.11.2021 між ТОВ "НВП ТЕХ-АС" і ТОВ "Кремелектро" за договором, що підписаний обома сторонами, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 04.11.2021 р. становить 80 000,00 грн.

ТОВ «НВП TEX-АС» в особі директора Натанзона П.Р. надіслало на адресу ТОВ «Кремелектро» претензію щодо сплати заборгованості за договором поставки від 02.11.2022р. вих. 160/1, в якому аргументовано вимагає сплатити заборгованість в сумі 80 000,00 грн. - основного боргу та пеню в сумі 13 582,45 гривень у відповідності до вимог п. 5.3. Договору та ст. 549, 611 ЦК України. У претензії позивач попередив відповідача, що у разі не сплати заборгованості, про намір звернутися до суду з тим щоб стягнути в примусовому порядку суму заборгованості і штрафні санкції, з урахуванням інфляційних та процентів за безпідставне користування коштами. Претензія та повідомлення про вручення 14.11.2022р. о 10 год. 50 хв. поштового відправлення ТОВ «КРЕМЕЛЕКТРО» міститься в матеріалах справи.

Після одержання претензії відповідач частково розрахувався із заборгованістю, що підтверджується платіжними дорученнями за №№ 2840 від 14.11.2022р. на суму 10 000 грн., № 2933 від 22.11.2022р. на суму 2500,00 грн., № 3124 від 09.12.2022 на суму 2500,00 грн., № 3142 від 12.12.2022р. на суму 2500,00 грн., № 3309 від 29.12.2022р. на суму 2500,00 грн. № 3323 від 30.12.2022р. на суму 5000,00 грн. Отже, після одержання претензії відповідач сплатив позивачу 25000,00 грн. Сума основної заборгованості, як зазначає позивач, становить 55 000,00 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач просить суд стягнути з відповідача 55 000,00 грн основного боргу, 13 673,41 грн пені, 3 609,43 грн 3% річних, 22 622,50 грн інфляційних витрат.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 205 ЦК України визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і платити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином та в повному обсязі виконав зобов`язання за договором № 10 від 12.01.2012 р. щодо передачі товару.

Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним договором та приписів цивільного законодавства України за отриманий товар розрахувався не в повному обсязі.

Станом на момент звернення позивача до суду із даною позовною заявою основна заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремелектро" за договором купівлі-продажу товару № 10 від 12.01.2012 р. становила 55 000,00 грн.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що після подання Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП ТЕХ-АС" позову у даній справі, відповідачем було здійснено на користь позивача оплату заявленої до стягнення основної заборгованості за договором № 10 від 12.01.2012 р. в сумі 55 000,00 грн., що підтверджується актом - звірки взаємних розрахунків та платіжними інструкціями.

Приписами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, наявні підстави для закриття провадження в даній справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості за договором купівлі-продажу товару № 10 від 12.01.2012 р. в розмірі 55 000,00 грн.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 5.3 договору купівлі - продажу № 10 від 12.01.2012 р. визначено, що у випадку несвоєчасного виконання перерахування покупцем коштів по оплаті за цим договором, покупець зобов`язаний виплатити продавцю пеню у розмірі не нижче облікової ставки Національного банку України за кожен день від своєчасно несплачених сум.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 13 673,41 грн. пені за прострочення оплати вартості товару за договором № 10 від 12.01.2012 р. за період з 18.09.2021 р. по 02.11.2022 р. суд прийшов до висновку, що зазначені вимоги відповідають вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на вказані нормативні положення, позивачем приведено розрахунок 3 % річних за прострочення оплати товару за договором № 10 від 12.01.2012 р. в розмірі 3 966,57 грн. за період з 18.09.2021 р. по 01.08.2023 р. та інфляційних втрат в розмірі 22 622,50 грн. за період з жовтня 2021 по 01.08.2023 року (розрахунок в матеріалах справи).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП ТЕХ-АС» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремелектро" 13 673,41 грн. пені, 3 609,43 грн. 3% річних та 22 622,50 грн. інфляційних, а також закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 55 000,00 грн. основної заборгованості за договором купівлі-продажу № 10 від 12.01.2012 р.

Щодо заперечень відповідача проти позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3.2, 3.2. договору № 10 купівлі - продажу від 12.01.2012 р. термін дії договору до 31.12.2012 р. У випадку, якщо жодна із сторін не заявила про свій намір розірвати даний договір за 1 місяць до закінчення терміну його дії, то термін його дії автоматично продовжується на наступний рік.

Доказів про намір сторони розірвати даний договір за 1 місяць до закінчення терміну його дії матеріали справи не містять.

Крім того, платіжні документи відповідача про перерахування грошових коштів позивачу місять посилання на договір поставки № 10 від 12.01.2012 р.

Щодо посилання відповідача на те, що товар від позивача в 2021 році у рамках договору від 12.01.2012 № 10 він не отримував, і видаткові накладні не містять посилання на договір № 10 від 12.01.2012 р., суд зазначає наступне.

Відповідно до абз.1 п. 1.7 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" від 17.12.2013 року № 14 якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 1 207,80 грн.

При цьому, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З урахуванням того, що в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 55 000,00 грн. основної заборгованості провадження у справі закрито, питання про повернення позивачу судового збору в сумі 1 476, 02 грн може бути вирішено судом після надходження від позивача відповідного клопотання.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне:

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, як зазначено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як було зазначено вище, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремелектро" понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП ТЕХ-АС» витрати на правову допомогу в сумі 7 000,00 грн.

До позовної заяви ТОВ «НВП ТЕХ-АС» копію ордера, серія ВІ № 1158388 від 18.07.2023 р., на надання адвокатом Пустяк Аллою Володимирівною правової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «НВП ТЕХ-АС» та копію свідоцтва, серія ПТ № 1905 від 17.10.2017 р. про право Путяк Алли Володимирівни на заняття адвокатською діяльністю.

Також позивачем було надано належним чином засвідчені копії договору про надання правової допомоги № 18/07/23 ГС від 18.07.2023 р., укладеного між ТОВ «НВП ТЕХ-АС» та Адвокатським бюро "Алли Пустяк", в особі керуючого бюро адвокатом Пустяк Аллою Володимирівною, додаток № 1 до договору про надання правової допомоги № 18/07/23 ГС від 18 липня 2023 року розмір та порядок оплати гонорару, Акт № 1 приймання передачі виконаних робіт з надання правової допомоги з детальним описом робіт від 31.07.2023 та платіжне доручення № 446 від 31 липня 2023 р. про оплату послуг адвоката.

Відповідно до п. 1 договору № 18/07/23 ГС від 18.07.2023 р. Клієнт доручає та зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактично понесених витрат, необхідних для виконання доручення, а Виконавець приймає доручення і зобов`язується здійснити правову допомогу Клієнту на підставі діючого законодавства України.

Згідно з детальним описом робіт та актом Сторони підтвердили, що вказані послуги надані Виконавцем належним чином та в повному обсязі.

Всього вартість наданої правової допомоги складає 7 000,00 грн.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).

Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн. належать до витрат, компенсація яких передбачена чинними нормами законодавства України.

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Клопотання про зменшення розміру вказаних витрат від відповідача до суду не надходило.

При цьому, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Як зазначено вище, судом було задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП ТЕХ-АС» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремелектро" 13 673,41 грн. пені, 3 609,43 грн 3% річних, 22 622,50 грн інфляційних, а в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 55 000,00 грн. основної заборгованості за договором купівлі-продажу № 10 від 12.01.2012 року провадження у справі закрито у зв`язку зі сплатою відповідачем заборгованості після пред`явлення позову.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на відповідача обов`язку відшкодувати підтверджені витрати ТОВ «НВП ТЕХ-АС» на професійну правничу допомогу у даній справі в сумі 7 000,00 грн.

Керуючись ст. 129, п.2 ч.1 ст. 231, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремелектро", (вулиця Чкалова, будинок 1Б, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 34711298) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ТЕХ-АС", (вул. Шевченка, буд. 11, с. Терешки, Полтавський район, Полтавська область, 38762, код ЄДРПОУ 35171386; адреса для листування: вул. Сінна, буд. 7, к. 110/1,36039) 13 673,41 грн. пені, 3 609,43 грн 3% річних, 22 622,50 грн інфляційних, 1 207,80 грн. судового збору, 7 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

3. В частині стягнення 55 000,00 грн. основного боргу закрити провадження у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Суддя Солодюк О.В.