Рішення

від 26.08.2024 по справі 922/2204/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/2204/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Старк" (63631, Харківська область, Куп`янський район, с. Старовірівка, вул. Кар`єрна, 1Б, код ЄДРПОУ 30926071) про стягнення 331 643,64грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати в розмірі 222 409,47грн, збитки від інфляції в розмірі 71 838,26грн, 3% річних в розмірі 17 219,98грн, пеню в розмірі 20 175,93грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем договору поставки продукції № 55 від 30.10.2018 в частині здійснення в повному обсязі своєчасної поставки товару з посиланням на норми Цивільного та Господарського кодексів України.

Позивач надав суду попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, відповідно до якого зазначив, що він орієнтовно очікує понести судові витрати у зв`язку із розглядом справи в розмірі 20 000,00грн.

Ухвалою суду від 28.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, справу визнано малозначною та її розгляд ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзиві на позов не надав, про розгляд справи повідомлений судом належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в його Електронний кабінет.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

30.10.2018 між Фізичною особою-підприємцем Василевським Віктором Яковичем (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Старк" (відповідач) укладено договір поставки продукції № 55 (далі - договір), відповідно до умов якого відповідач зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором передати у власність позивача продукцію, яка не обтяжена та щодо якої відсутні претензії третіх осіб, визначену в п.1.2 цього договору, що є предметом поставки за цим договором, а позивач в порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти та сплатити її вартість.

За умовами п.1.2 договору найменування, одиниця виміру та кількість продукції, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) визначаються специфікаціями, які є невід`ємною частиною даного договору.

Порядок, умови та строки поставки сторони визначили у розділі 2 договору:

- умови цього договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року, які застосовуються з урахуванням особливостей, що випливають з умов цього договору (п.1.2);

- поставка продукції здійснюється за попередньою письмовою заявкою позивача (п.2.3);

- заявка оформлюється згідно специфікації до цього договору, яка діє на момент оформлення заявки (п.2.3.1);

- продукція повинна бути поставлена позивачу протягом п`яти банківських днів з дати надходження на розрахунковий рахунок відповідача, зазначений у розділі 14 цього договору, необхідної суми грошових коштів, яка визначається відповідно до п.6.3 цього договору (п.2.4);

- датою постачання продукції вважається дата оформлення відповідачем видаткової накладної (п.2.6).

Відповідно до п.5.1 договору сторони погодили, що ціна за одиницю продукції вказується у специфікації, ціна на продукцію, вказана у специфікації є дійсною на дату підписання специфікації та погоджена сторонами.

Сума цього договору визначається як сумарна вартість продукції по усім наданим позивачем відповідачу заявкам протягом строку дії договору, але не може перевищувати сумарної вартості продукції по усім специфікаціям до цього договору (п.5.4 договору).

У п.6.3 договору сторони погодили, що оплата позивачем рахунку здійснюється шляхом 100% передплати загальної суми рахунку у спосіб, відповідно до п.6.6 цього договору перерахування необхідної суми грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача, зазначений у розділі 14 цього договору.

Даний договір, відповідно до п.10.1, вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками. За умовами п.10.2 договору термін дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.10.1 цього договору та закінчується 31.12.2018.

Якщо у термін не більше 30 календарних днів до закінчення строку дії даного договору ні одна зі сторін письмово не заявить про свій намір припинити, то даний договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік (п.10.3 договору).

Відповідно до п.10.4 договору закінчення строку цього договору не звільняє сторони від виконання обов`язків, взятих на себе за даним договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час цього договору.

Відповідач на виконання умов договору виставив позивачу рахунки на оплату за поставляємий за договором товар, наявні в матеріалах справи.

Позивач взяті на себе зобов`язання за договором виконав належним чином та на підставі рахунків відповідача перерахував на розрахунковий рахунок останнього грошові кошти в розмірі 329 007,03грн, що підтверджується копіями платіжних інструкцій, наявними в матеріалах справи.

Відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав, поставку товару позивачу здійснив частково на суму 106 597,56грн, про що свідчать видаткові накладні, надані позивачем до позовної заяви.

Позивач звернувся на адресу відповідача з претензією за вих. № 2024/05/02-1 від 02.05.2024 про повернення суми попередньої оплати в розмірі 222 409,47грн, та сплатити пеню, збитки від інфляції та 3% річних.

Дана вимога відповідачем отримана не була, у зв`язку з чим повернута на адресу позивача з позначкою відділення поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання".

До теперішнього часу грошові кошти в розмірі 222 409,47грн відповідачем не повернуті.

На суму попередньої оплати позивач здійснив нарахування 3% річних в розмірі 17 219,98грн, збитків від інфляції в розмірі 71 838,26грн, а також пені в розмірі 20 175,93грн за порушення строку поставки товару.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення також закріплені в ст.ст.173-175 Господарського кодексу України.

Згідно із ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст.ст.627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 Господарського кодексу України).

В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст.664 Цивільного кодексу України).

Позивач, на виконання умов спірного договору перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в якості попередньої оплати в сумі 329 007,03грн, що підтверджується платіжними інструкціями, наявними в матеріалах справи.

Відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, після отримання суми попередньої оплати в розмірі 329 007,03грн товар поставив частково на суму 106 597,56грн, що підтверджується копіями видаткових накладних, наявних в матеріалах справи, на вимогу позивача сплачену ним попередню оплату в розмірі 222 409,47грн не повернув.

Частиною 2 ст.693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Суд зазначає, що правова природа попередньої оплати внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов`язань за договором - не змінюється і залишається такою доти, поки сторони не узгодять іншої її правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк виконання зобов`язання по поставці товару встановлений сторонами у договорі, а саме: відповідач зобов`язався поставити позивачу товар до 5 банківських днів з моменту оплати.

Таким чином, строк виконання зобов`язання відповідача з поставки товару на суму 222 409,47грн сплив 10.09.2021 та 09.10.2021 (останній день поставки товару за платіжною інструкцією № А4822 від 03.09.2021 - 10.09.2021, за платіжними інструкціями № А5406 та № А5409 від 01.10.2021 - 08.10.2021).

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку що позивач має право вимагати повернення зробленої ним на користь відповідача передплати за договором, оскільки відповідач договірні зобов`язання належним чином не виконав, товар за договором не поставив.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач поставив позивачу товар, за який було проведено попередню оплату, а також відсутні докази повернення суми попередньої оплати.

З огляду на встановлені факти та враховуючи те, що відповідач не поставив позивачу товар на загальну суму 222 409,47грн, не повернув сплачену позивачем суму попередньої оплати в розмірі 222 409,47грн, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 17 219,98грн за період з 01.11.2021 до 31.05.2024 та збитки від інфляції в розмірі 71 838,26грн за період з листопада 2021 року по травень 2024 року.

Частиною 1 ст.625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Оскільки суд дійшов висновку про те що підстава, на якій відповідач отримав суму авансу за договором відпала, а відповідно, в позивача виникло право вимагати повернення сплаченої ним суми авансу за договором, така сума є грошовим зобов`язанням в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши правомірність нарахування 3% річних в розмірі 17 219,98грн за період з 01.11.2021 по 31.05.2024 та збитків від інфляції в розмірі 71 838,26грн за період з листопада 2021 року по травень 2024 року, а також враховуючи те, що судом встановлено факт безпідставного користування відповідачем грошовими коштами в сумі 222 409,47грн, суд вважає обґрунтованим нарахування позивачем 3% річних та збитків від інфляції за час користування цими коштами, такий розрахунок є арифметично правильним, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 20 175,93грн, суд керується наступним.

Приписами ч.1 ст.216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ч.2 ст.217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких, відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України віднесено пеню, який учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У пункті п.7.6 договору сторони погодили, що за порушення строків поставки відповідач сплачує позивачу, за вимогою останнього, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми непоставленої в строк продукції за кожен день прострочення.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч.2, ч.3 ст.6 та ст.627 Цивільного кодексу України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань.

З огляду на вищенаведені положення законодавства, сторони, керуючись принципом свободи договору за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення не грошового зобов`язання - порушення строків поставки товару.

Як підтверджено матеріалами справи, з боку відповідача мало місце прострочення поставки товару, у зв`язку із чим, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаних зобов`язань за кожний день прострочки виконання зобов`язань, яка за розрахунком позивача складає 20 175,93грн.

Перевіривши розрахунок пені у сумі 20 175,93грн за кожен період несвоєчасно поставленого відповідачем товару з 11.08.2021 по 08.04.2022, такий розрахунок є арифметично правильним, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині також підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, позов є цілком обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладає на відповідача.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.73-74, 76-77, 86, 129, 232, 233, 237-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Старк" (63631, Харківська область, Куп`янський район, с. Старовірівка, вул. Кар`єрна, 1Б, код ЄДРПОУ 30926071) на користь Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) - суму попередньої оплати в розмірі 222 409,47грн, пеню в розмірі 20 175,93грн, 3% річних в розмірі 17 219,98грн, збитки від інфляції в розмірі 71 838,26грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Старк" (63631, Харківська область, Куп`янський район, с. Старовірівка, вул. Кар`єрна, 1Б, код ЄДРПОУ 30926071) в дохід держбюджету 4 974,65грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "26" серпня 2024 р.

Суддя Т.А. Лавренюк