Рішення

від 07.08.2024 по справі 922/1714/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2024м. ХарківСправа № 922/1714/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зміїв-Спецбудтехніка" (63463, Харківська обл., Зміївський р-н, с. Лиман, пл. Покровська, 8; код ЄДРПОУ: 42166830) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буденергомонтаж-1" (63524, Харківська обл., Чугуївський р-н, смт. Есхар, вул. Літвінова, 5, кв. 16; код ЄДРПОУ: 42007349) про стягнення заборгованості за участю представників:

позивача Педоряка О.М., адвокат, ордер ВІ №1220070 від 19.04.2024;

відповідача не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

17.05.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Зміїв-Спецбудтехніка" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буденергомонтаж-1", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буденергомонтаж-1" суму основної заборгованості у розмірі 1 753 334,23 грн., 3% річних у розмірі 77 670,21 грн., інфляційні збитки у розмірі 138 790,94 грн., пеню у розмірі 487 254,98 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 36 855,75 грн.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання послуг №04/02-22 від 04.02.2022 в частині оплати за надані послуги згідно актів надання послуг №90 від 16.06.2022, №168 від 04.11.2022, №173 від 16.11.2022, №178 від 01.12.2022, №190 від 16.12.2022 та №1 від 02.01.2023.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.05.2024 позовну заяву (вх.№1714/24 від 17.05.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "Зміїв-Спецбудтехніка" залишено без руху. Надано позивачу строк, який становить 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків.

23.05.2024 на виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 22.05.2024 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх.№13445 від 23.05.2024).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.05.2024 прийнято позовну заяву (вх.№1714/24 від 17.05.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "Зміїв-Спецбудтехніка" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буденергомонтаж-1" про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1714/24. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на19 червня 2024 року. Відповідачу, згідно статті 165 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Роз`яснено відповідачу, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.06.2024 відкладено підготовче засідання на 17.07.2024.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 07.08.2024.

Представник позивача, який приймав участь в судовому засіданні 07.08.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач явку свого представника в судове засідання 07.08.2024 не забезпечив, про причини неявки не повідомив, своїм правом, наданим відповідно до ст.165 ГПК України не скористався - відзив на позов не надав.

Згідно з абз.1 ч.6 ст.6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Буденергомонтаж-1" належить до осіб, які в силу ст.6 ГПК України зобов`язані зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Однак, Товариством з обмеженою відповідальністю "Буденергомонтаж-1" станом на день прийняття цього рішення електронний кабінет не зареєстровано.

Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Відтак, копії ухвали суду про відкриття провадження по справі №922/1714/24 від 24.05.2024, ухвали-повідомлення про відкладення підготовчого засідання від 19.06.2024 та ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 17.07.2024 судом було надіслано на офіційну поштову адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буденергомонтаж-1", а саме: 63524, Харківська обл., Чугуївський р-н, смт. Есхар, вул. Літвінова, 5, кв. 16, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як адреса місцезнаходження юридичної особи.

Однак, судову кореспонденцію (копії ухвали суду про відкриття провадження по справі №922/1714/24 від 24.05.2024 та ухвали-повідомлення про відкладення підготовчого засідання від 19.06.2024) повернуто на адресу суду з відміткою пошти в довідці ф.20: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно із ч.1 ст.10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).

Разом з цим, копію ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 17.07.2024 згідно інформації, наданої АТ "Укрпошта", відповідачу було вручено 23.07.2024.

Крім цього, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідача було належним чином повідомлено про розгляд даної справи, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

Відповідно до вимог ст.219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 07.08.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промову присутніх учасників справи у судових дебатах, суд встановив наступне.

04.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Зміїв-Спецбудтехніка" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Буденергомонтаж-1" (замовник) було укладено договір про надання послуг №04/02-22 (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, за завданням замовника, виконавець надає замовнику послуги спецтехніки та механізмів (далі - послуги) згідно з переліком, зазначеним в Додатках до цього Договору, що є його невід`ємними частинами.

Найменування, номенклатура, кількість, вартість, інші характеристики спецтехніки, що надаються замовнику погоджуються сторонами та вказуються у Додатках до цього Договору, що є його невід`ємними частинами (п.1.2.Договору).

Розділом 2 Договору визначено обов`язки виконавця, зокрема:

- якісно та вчасно надавати передбачені у п.1.1. Договору послуги замовнику (п.2.1.Договору);

- в разі виникнення обставин, які перешкоджають належному виконанню своїх обов`язків за цим Договором, негайно повідомити про це замовника (п.2.2.Договору);

- вживати будь-яких інших необхідних заходів, потрібних для належного виконання своїх зобов`язань за Договором (п.2.3.Договору);

- підписувати і передавати замовнику акти про надані послуги (п.2.4.Договору).

Розділом 3 Договору передбачено обов`язки замовника, зокрема:

- надати виконавцю на його вимогу всю інформацію, яка потрібна йому для належного виконання зобов`язання з надання передбачених цим Договором послуг (п.3.1.Договору);

- за потреби забезпечити виконавця всім необхідним для виконання своїх обов`язків за цим Договором належним чином (п.3.2.Договору);

- приймати від виконавця послуги, що надаються ним за цим Договором (п.3.3.Договору);

- оплачувати, надані виконавцем послуги, на умовах та в порядку визначеному цим Договором (п.3.4.Договору);

- забезпечити виконавця роботою не менше 8 годин на зміну (п.3.5.Договору).

Відповідно до п.4.1. Договору, ціна послуг встановлюється в Додатках до цього Договору, що є його невід`ємними частинами. Повна вартість послуг визначається сторонами згідно з обсягом наданих послуг за кожний календарний, місяць і фіксується в актах приймання-передачі наданих послуг.

Акт про надані послуги підписується сторонами до 3 числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавалися послуги (п.4.2.Договору).

Пункт 4.3. Договору визначено, що замовник зобов`язаний оплатити вартість послуг визначену в акті у строк 3 діб з моменту підписання такого акта.

Згідно з п.5.1. Договору, сторони цього Договору несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором відповідно до чинного законодавства України.

За недотримання строків оплати наданих послуг, визначених у п.4.3. цього Договору, замовник сплачує виконавцю пеню розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення (п.5.2.Договору).

Також, сторонами було погоджено та підписано Перелік спецтехніки та механізмів ТОВ "Зміїв-Спецбудтехніка", що є Додатком №1 до Договору, та Перелік спецтехніки та механізмів ТОВ "Зміїв-Спецбудтехніка", що є Додатком №2 від 07.02.2022 до Договору.

На виконання умов Договору позивач надавав відповідачу послуги спецтехнікою та механізмами у повному обсязі, про що свідчать підписані та погоджені сторонами акти надання послуг, а саме:

- згідно з Актом надання послуг №43 від 16.02.2022 позивач надавав відповідачу послуги на суму 319 204,50 грн. В той же день позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №44 від 16.02.2022 на суму 319 204,50 грн.;

- згідно з Актом надання послуг №53 від 21.02.2022 позивач надавав відповідачу послуги на суму 309 175,50 грн. В той же день позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №54 від 21.02.2022 на суму 309 175,50 грн.;

- згідно з Актом надання послуг №58 від 01.04.2022 позивач надавав відповідачу послуги на суму 79 596,00 грн. В той же день позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №59 від 01.04.2022 на суму 79 596,00 грн.;

- згідно з Актом надання послуг №87 від 31.05.2022 позивач надавав відповідачу послуги на суму 226 800,00 грн. В той же день позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №89 від 31.05.2022 на суму 226 800,00 грн.;

- згідно Акту надання послуг №90 від 16.06.2022 позивач надавав відповідачу послуги на суму 215 130,00 грн. В той же день позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №91 від 16.06.2022 на суму 215 130,00 грн.;

- згідно з Актом надання послуг №140 від 17.08.2022 позивач надавав відповідачу послуги на суму 49 680,00 грн. В той же день позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №141 від 17.08.2022 на суму 49 680,00 грн.;

- згідно з Актом надання послуг №144 від 01.09.2022 позивач надавав відповідачу послуги на суму 186 840,00 грн. В той же день позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №145 від 01.09.2022 на суму 186 840,00 грн.;

- згідно з Актом надання послуг №155 від 03.10.2022 позивач надавав відповідачу послуги на суму 272 250,00 грн. В той же день позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №155 від 03.10.2022 на суму 272 250,00 грн.;

- згідно з Актом надання послуг №168 від 04.11.2022 позивач надавав відповідачу послуги на суму 568 122,59 грн. В той же день позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №168 від 04.11.2022 на суму 568 122,59 грн.;

- згідно з Актом надання послуг №173 від 16.11.2022 позивач надавав відповідачу послуги на суму 312 241,51грн. В той же день позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №173 від 16.11.2022 на суму 312 241,51грн.;

- згідно з Актом надання послуг №178 від 01.12.2022 позивач надавав відповідачу послуги на суму 309 721,48 грн. В той же день позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №178 від 01.12.2022 на суму 309 721,48 грн.;

- згідно з Актом надання послуг №190 від 16.12.2022 позивач надавав відповідачу послуги на суму 339 201,70 грн. В той же день позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №190 від 16.12.2022 на суму 339 201,70 грн.;

- згідно з Актом надання послуг №1 від 02.01.2023 позивач надавав відповідачу послуги на суму 221 850,95 грн. В той же день позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №1 від 02.01.2023 на суму 221 850,95 грн.

Всього за вищевказаними Актами надання послуг позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 3 409 814,23 грн.

Проте, як стверджує позивач, в порушення умов Договору відповідач недобросовісно поставився до належного виконання умов Договору та своїх зобов`язань, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість по оплаті наданих позивачем послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, Акт надання послуг №43 від 16.02.2022 на суму 319 204,50 грн. оплачений повністю відповідачем наступними платежами: 03.05.2022 відповідачем здійснено платіж на суму 300 000,00 грн. та 13.05.2022 - на суму 19 204,50 грн.

Акт надання послуг №53 від 21.02.2022 на суму 309 175,50 грн. оплачений повністю відповідачем, зокрема, 13.05.2022 відповідачем було сплачено 180 795,50 грн., 12.08.2022 - 100 000,00 грн. та 28 380,00 грн.

Акт надання послуг №58 від 01.04.2022 на суму 79 596,00 грн. оплачений відповідачем 16.08.2022 в повному обсязі.

Акт надання послуг №87 від 31.05.2022 на суму 226 800,00 грн. оплачений повністю відповідачем наступними платежами: 16.08.2022 відповідачем було сплачено 18 824,00 грн., 18.10.2022 відповідачем сплачено 180 000,00 грн. та 22.11.2022 відповідачем сплачено 27 976,00грн.

Акт надання послуг №140 від 17.08.2022 на суму 49 680,00 грн. оплачений відповідачем в повному обсязі 18.08.2022.

Акт надання послуг №144 від 01.0920 на суму 186 840,00 грн. оплачений повністю відповідачем наступними платежами: 22.11.2022 відповідачем оплачено 172 024,00 грн., 14.12.2022 відповідачем оплачено 14 816,00 грн.

Акт надання послуг №155 від 03.10.2022 на суму 272 250,00 грн. оплачений відповідачем 14.12.2022 в повному обсязі.

За Актом надання послуг №90 від 16.06.2022 на суму 215 130,00 грн. відповідачем частково проведена оплата, а саме 14.12.2022 сплачено 212 934,00 грн., відповідно, вказаний акт та рахунок №91 на його оплату залишився несплаченим в сумі 2 196,00 грн.

Вищезазначене підтверджується платіжними інструкціями №315 від 03.05.2022, №617 від 13.05.2022, №784 від 12.08.2022, №807 від 16.08.2022, №814 від 18.08.2022, №934 від 18.10.2022, №993 від 22.11.2022, №1008 від 14.12.2022, №1016 від 14.12.2022.

Водночас, як стверджує позивач, послуги, надані згідно Актів надання послуг №168 від 04.11.2022 на суму 568 122,59 грн., №173 від 16.11.2022 на суму 312 241,51 грн., №178 від 01.12.2022 на суму 309 721,48 грн., №190 від 16.12.2022 на суму 339 201,70 грн. та №1 від 02.01.2023 на суму 221850,95 грн. відповідачем несплачені взагалі.

Доказів оплати відповідачем заборгованості за послуги згідно актів надання послуг №90 від 16.06.2022 (частково), №168 від 04.11.2022, №173 від 16.11.2022, №178 від 01.12.2022, №190 від 16.12.2022 та №1 від 02.01.2023 у загальному розмірі 1 753 334,23 грн. матеріали справи не містять.

З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлялась досудова вимога за вих.№10/04-24 від 10.04.2024, яку, як стверджує позивач, залишено відповідачем без відповіді та належного реагування.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як було встановлено судом, 04.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Зміїв-Спецбудтехніка" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Буденергомонтаж-1" (замовник) було укладено договір про надання послуг №04/02-22, відповідно до п.1.1. якого, за завданням замовника, виконавець надає замовнику послуги спецтехніки та механізмів (далі - послуги) згідно з переліком, зазначеним в Додатках до цього Договору, що є його невід`ємними частинами.

Згідно з частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На підтвердження наданих відповідачу послуг спецтехніки, позивач надав суду Акти надання послуг №43 від 16.02.2022, №53 від 21.02.2022, №58 від 01.04.2022, №87 від 31.05.2022, №90 від 16.06.2022, №140 від 17.08.2022, №144 від 01.09.2022, №155 від 03.10.2022, №168 від 04.11.2022, №173 від 16.11.2022, №178 від 01.12.2022, №190 від 16.12.2022 та №1 від 02.01.2023.

Згідно з Актом надання послуг №43 від 16.02.2022 позивач надавав відповідачу послуги на суму 319 204,50 грн. В той же день позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №44 від 16.02.2022 на суму 319 204,50 грн.

Згідно з Актом надання послуг №53 від 21.02.2022 позивач надавав відповідачу послуги на суму 309 175,50 грн. В той же день позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №54 від 21.02.2022 на суму 309 175,50 грн.

Згідно з Актом надання послуг №58 від 01.04.2022 позивач надавав відповідачу послуги на суму 79 596,00 грн. В той же день позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №59 від 01.04.2022 на суму 79 596,00 грн.

Згідно з Актом надання послуг №87 від 31.05.2022 позивач надавав відповідачу послуги на суму 226 800,00 грн. В той же день позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №89 від 31.05.2022 на суму 226 800,00 грн.;

- згідно Акту надання послуг №90 від 16.06.2022 позивач надавав відповідачу послуги на суму 215 130,00 грн. В той же день позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №91 від 16.06.2022 на суму 215 130,00 грн.

Згідно з Актом надання послуг №140 від 17.08.2022 позивач надавав відповідачу послуги на суму 49 680,00 грн. В той же день позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №141 від 17.08.2022 на суму 49 680,00 грн.

Згідно з Актом надання послуг №144 від 01.09.2022 позивач надавав відповідачу послуги на суму 186 840,00 грн. В той же день позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №145 від 01.09.2022 на суму 186 840,00 грн.

Згідно з Актом надання послуг №155 від 03.10.2022 позивач надавав відповідачу послуги на суму 272 250,00 грн. В той же день позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №155 від 03.10.2022 на суму 272 250,00 грн.

Згідно з Актом надання послуг №168 від 04.11.2022 позивач надавав відповідачу послуги на суму 568 122,59 грн. В той же день позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №168 від 04.11.2022 на суму 568 122,59 грн.

Згідно з Актом надання послуг №173 від 16.11.2022 позивач надавав відповідачу послуги на суму 312 241,51грн. В той же день позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №173 від 16.11.2022 на суму 312 241,51грн.

Згідно з Актом надання послуг №178 від 01.12.2022 позивач надавав відповідачу послуги на суму 309 721,48 грн. В той же день позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №178 від 01.12.2022 на суму 309 721,48 грн.

Згідно з Актом надання послуг №190 від 16.12.2022 позивач надавав відповідачу послуги на суму 339 201,70 грн. В той же день позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №190 від 16.12.2022 на суму 339 201,70 грн.

Згідно з Актом надання послуг №1 від 02.01.2023 позивач надавав відповідачу послуги на суму 221 850,95 грн. В той же день позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №1 від 02.01.2023 на суму 221 850,95 грн.

Дослідивши зазначені Акти судом встановлено, що вказані Акти підписані уповноваженими представниками та засвідчені печатками сторін. Жодних зауважень чи заперечень вказані Акти не містять.

Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.4.3. Договору замовник зобов`язаний оплатити вартість послуг визначену в акті у строк 3 діб з моменту підписання такого акта.

Як було встановлено судом, відповідач здійснив часткову оплату послуг.

Зокрема, Акт надання послуг №43 від 16.02.2022 на суму 319 204,50 грн. оплачений повністю відповідачем наступними платежами: 03.05.2022 відповідачем здійснено платіж на суму 300 000,00 грн. та 13.05.2022 - на суму 19 204,50 грн.

Акт надання послуг №53 від 21.02.2022 на суму 309 175,50 грн. оплачений повністю відповідачем, зокрема, 13.05.2022 відповідачем було сплачено 180 795,50 грн., 12.08.2022 - 100 000,00 грн. та 28 380,00 грн.

Акт надання послуг №58 від 01.04.2022 на суму 79 596,00 грн. оплачений відповідачем 16.08.2022 в повному обсязі.

Акт надання послуг №87 від 31.05.2022 на суму 226 800,00 грн. оплачений повністю відповідачем наступними платежами: 16.08.2022 відповідачем було сплачено 18 824,00 грн., 18.10.2022 відповідачем сплачено 180 000,00 грн. та 22.11.2022 відповідачем сплачено 27 976,00грн.

Акт надання послуг №140 від 17.08.2022 на суму 49 680,00 грн. оплачений відповідачем в повному обсязі 18.08.2022.

Акт надання послуг №144 від 01.0920 на суму 186 840,00 грн. оплачений повністю відповідачем наступними платежами: 22.11.2022 відповідачем оплачено 172 024,00 грн., 14.12.2022 відповідачем оплачено 14 816,00 грн.

Акт надання послуг №155 від 03.10.2022 на суму 272 250,00 грн. оплачений відповідачем 14.12.2022 в повному обсязі.

За Актом надання послуг №90 від 16.06.2022 на суму 215 130,00 грн. відповідачем частково проведена оплата, а саме 14.12.2022 сплачено 212 934,00 грн., відповідно, вказаний акт та рахунок №91 на його оплату залишився несплаченим в сумі 2 196,00 грн.

Вищезазначене підтверджується платіжними інструкціями №315 від 03.05.2022, №617 від 13.05.2022, №784 від 12.08.2022, №807 від 16.08.2022, №814 від 18.08.2022, №934 від 18.10.2022, №993 від 22.11.2022, №1008 від 14.12.2022, №1016 від 14.12.2022.

Водночас послуги, надані згідно Актів надання послуг №168 від 04.11.2022 на суму 568 122,59 грн., №173 від 16.11.2022 на суму 312 241,51 грн., №178 від 01.12.2022 на суму 309 721,48 грн., №190 від 16.12.2022 на суму 339 201,70 грн. та №1 від 02.01.2023 на суму 221850,95 грн. відповідачем несплачені взагалі.

Доказів оплати відповідачем заборгованості за послуги згідно актів надання послуг №90 від 16.06.2022 (частково) на суму 2 196,00 грн., №168 від 04.11.2022 на суму 568 122,59 грн., №173 від 16.11.2022 на суму 312 241,51грн., №178 від 01.12.2022 на суму 309 721,48 грн., №190 від 16.12.2022 на суму 339 201,70 грн. та №1 від 02.01.2023 на суму 221 850,95 грн., всього на суму 1 753 334,23 грн. матеріали справи не містять.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Враховуючи вищевикладене та те, що борг відповідача за надані йому послуги спецтехніки згідно актів надання послуг №90 від 16.06.2022, №168 від 04.11.2022, №173 від 16.11.2022, №178 від 01.12.2022, №190 від 16.12.2022 та №1 від 02.01.2023 перед позивачем на час прийняття цього рішення складає 1 753 334,23 грн., який не погашено, оскільки доказів протилежного відповідачем не надано, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 1 753 334,23 грн. боргу за надані послуги є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, у зв`язку із чим підлягає задоволенню в цій частині.

Разом з цим, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 77 670,21 грн. та інфляційні збитки у розмірі 138 790,94 грн.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Верховний Суд України підкреслив, що платежі, встановлені ст.625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також Верховний Суд України відмітив, що ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, Верховний Суд України розв`язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16.

14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми 3% річних, інфляційних та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі №910/20107/17, від 21.05.2019 по справі №916/2889/13, від 16.04.2019 по справам №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 14.02.2019 по справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18, від 21.05.2018 по справі №904/10198/15, від 02.03.2018 по справі №927/467/17.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних суд встановив, що дані розрахунки здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства і є арифметично вірними, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню в цій частині.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 487 254,98 грн.

Частина 1 статті 217 Господарського кодексу України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частина 2 зазначеної статті визначає такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 Цивільного кодексу України).

Згідно зі частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Разом з цим, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до п.4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів від 29.05.2013 №10 даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Відповідальність у вигляді пені передбачена п.5.2. Договору.

Так, відповідно до п.5.2. Договору за недотримання строків оплати наданих послуг, визначених у п.4.3. цього Договору, замовник сплачує виконавцю пеню розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

В силу приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Водночас суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року були внесені зміни до Цивільного та Господарського кодексів України, а саме:

- доповнено Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину»;

- доповнено розділ IX Прикінцеві положення Господарського кодексу України пунктом 7 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID- 19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

За таких обставин, дія Закону України від 30.03.2020 №540-IX фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки пені судом встановлено, що дані розрахунки здійснено у відповідності до умов Договору та вимог чинного законодавства і є арифметично вірними, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню в цій частині.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на зазначене, беручи до уваги принцип змагальності сторін, враховуючи стандарт переваги більш вагомих доказів, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Разом з цим, суд зазначає наступне.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який наразі продовжено.

За змістом статей 10, 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до вимог частини 6 статті 233 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів.

Згідно з ст.26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Разом з цим, відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов`язків є суттєво ускладеною.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За приписами статті 8 Конституції України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Критерій розумності строку розгляду справи визначений у листі Верховного Суду України від 25 січня 2006 року №1-5/45 "Щодо перевищення розумних строків розгляду справ", в якому зазначено, що критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає в разі нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при переданні або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів для дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторного направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" зазначив, що [..] очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі "Штеґмюллер проти Авторії"). Таким чином, у кожній справі постає питання оцінки, що залежатиме від конкретних обставин.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Савенкова проти України", no. 4469/07, від 02 травня 2013 року, "Папазова та інші проти України", no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15 березня 2012 року).

У статті 6 Конвенції закріплений принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ашингдейн проти Великої Британії").

У місті Харкові, де розташований Господарський суд Харківської області, постійно оголошуються повітряні тривоги, під час яких суддя та працівники апарату суду мають перебувати в укриттях з метою уникнення загрози життю та здоров`ю.

Оповіщення про загрозу або виникнення таких надзвичайних ситуацій здійснюється через системи оповіщення різних рівнів, електронні комунікаційні мережі загального користування тощо, відповідно до статті 30 Кодексу цивільного захисту України, Положення про організацію оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій та організації зв`язку у сфері цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2017 № 733, зокрема шляхом уривчастого звукового попереджувального сигналу "Увага всім" та трансляції відповідного повідомлення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайної ситуації (далі - сигнал "повітряна тривога").

Чинним законодавством України у сфері цивільного захисту передбачений чіткий алгоритм поведінки громадян та відповідні повноваження органів державної влади, місцевого самоврядування, керівників підприємств і організацій усіх форм власності у випадку виникнення надзвичайної ситуації. Шляхом відповідних оповіщень (сигналів і повідомлень) органи управління цивільного захисту доводять до мешканців населених пунктів інформацію про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, повітряної тривоги, аварій, катастроф, епідемій, пожеж тощо. Після отримання таких оповіщень громадяни мають діяти відповідно до наданих інструкцій та правил цивільного захисту. Зокрема, припинити роботу та вжити необхідних заходів безпеки (рішення Ради суддів України від 05.08.2022 № 23).

Відповідно до наведених приписів судами запроваджено локальні заходи (план, порядок дій, розпорядження) щодо інформування про сигнал "повітряна тривога" та реагування задля збереження життя і здоров`я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, зокрема для їх негайного переходу до укриття.

При цьому обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" у певному регіоні слід вважати загальновідомими, тобто такими що не потребують доказування. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 грудня 2022 року у справі №910/2116/21 (910/12050/21).

За таких обставин, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, а також у зв`язку з відпусткою судді Пономаренко Т.О., суд був вимушений вийти за межі строку, встановленого частиною 6 статті 233 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Зміїв-Спецбудтехніка" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буденергомонтаж-1" про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буденергомонтаж-1" (63524, Харківська обл., Чугуївський р-н, смт. Есхар, вул. Літвінова, 5, кв. 16; код ЄДРПОУ: 42007349) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зміїв-Спецбудтехніка" (63463, Харківська обл., Зміївський р-н, с.Лиман, пл.Покровська, 8; код ЄДРПОУ: 42166830) суму основної заборгованості у розмірі 1 753334 (один мільйон сімсот п`ятдесят три тисячі триста тридцять чотири) грн. 23 коп., 3% річних у розмірі 77670 (сімдесят сім тисяч шістсот сімдесят) грн. 21 коп., інфляційні збитки у розмірі 138790 (сто тридцять вісім тисяч сімсот дев`яносто) грн. 94 коп., пеню у розмірі 487254 (чотириста вісімдесят сім тисяч двісті п`ятдесят чотири) грн. 98 коп., а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 36855 (тридцять шість тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять) грн. 75 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "26" серпня 2024 р.

СуддяТ.О. Пономаренко