Ухвала

від 26.08.2024 по справі 488/3550/24

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/3550/24

Провадження № 2-з/488/30/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2024 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Щеглової Я.В., при секретарі Панасюк Н.С., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №488/3550/24, -

ВСТАНОВИВ:

15.08.2024 ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Корабельний відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного регіону управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просив припинити стягнення аліментів, що стягуються з нього на користь відповідача на утримання дитини на підставі судового наказу від 02.06.2023, виданого Корабельним районним судом м.Миколаєва у справі № 488/1691/23.

23.08.2024 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення вказаного позову. Заявник просив зупинити стягнення з нього на користь відповідача аліментів на утримання сина згідно із судовим наказом від 02.06.2023 шляхом зупинення виконавчого провадження №72077287.

Заяву про забезпечення позову позивач мотивував тим, що дитина фактично не проживає з відповідачем, а тому нарахування аліментів за період з 01.07.2024 і до цього часу суперечить цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримується дитина.

Заявник вказував, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити або унеможливити поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Посилаючись на те, що предмет позову у справі щодо припинення стягнення аліментів з нього на користь відповідача перебуває у безпосередньому зв`язку із запропонованим заходом забезпечення позову у виді зупинення стягнення аліментів у виконавчому провадженні, заявник просив задовольнити його заяву про забезпечення позову.

Дослідивши заяву та подані до неї матеріали, суд дійшов висновку що вона не є обґрунтованою і не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з приписами частини 2 статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями статті 150 ЦПК України визначені види забезпечення позову та зазначається, що позов забезпечується: 1)накладенням арешту на майно та (або)грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1)накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2)забороною вчиняти певні дії; 3)встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5)зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6)зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8)зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9)арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною 2 статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження, реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

З огляду на матеріали справи встановлено таке.

Із матеріалів позовної заяви та заяви про забезпечення позову вбачається, що між позивачем та відповідачем виник спір, предметом якого є припинення стягнення аліментів.

Тоді як судовим наказом Корабельного районного суду м. Миколаєва від 02.06.2023 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 стягуються аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 30.05.2023 і до повноліття дитини.

Постановою державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного регіону управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 21.06.2023, на виконання вказаного вище судового наказу у справі № 488/1691/23, відкрите виконавче провадження №72077280.

Згідно з частиною 10 статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до приписів пункту 9 статті 129 Конституції України обов`язковість судового рішення є однією з засад судочинства.

Згідно з частиною 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Зупинення виплат аліментів на утримання дитини за виконавчим провадженням фактично зупинить виконання судового рішення, яке набрало законної сили, що в свою чергу призведе до порушення гарантованого державою права інших учасників виконавчого провадження на своєчасне виконання рішення суду.

Метою вирішення питання про зупинення виконання судового рішення є недопущення порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів особи, яка подала відповідне клопотання, інших осіб, які є учасниками справи, якщо такі наслідки можуть настати у зв`язку з виконанням судового рішення.

Відповідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та постанови Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 524/188/18 (провадження № 61-38051св18) недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Аналогічна позиція викладена і в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.08.2020 у справі № 950/2492/19, провадження N 61-11673ск20.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову про припинення стягнення аліментів шляхом зупинення виконавчого провадження за судовим наказом про стягнення аліментів.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 1-18, 149-150, 153, 154, 157 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №488/3550/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів на утримання дитини.

На ухвалу протягом 15 днів з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Суддя Я.В. Щеглова