Рішення

від 26.08.2024 по справі 533/562/24

КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

26.08.2024 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 533/562/24

Провадження № 2/533/191/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2024 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді - Козир В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання - Заворотної К.Ю.,

прокурора - Алексєєнка А.О.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою керівника Глобинської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Козельщинської селищної ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих злочином,

УСТАНОВИВ:

20 червня 2024 року керівник Глобинської окружної прокуратури Полтавської області Лігоміна Ярослав в інтересах держави в особі Козельщинської селищної ради звернувся до суду зі позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих злочином, у якій просив стягнути з відповідачів солідарно на користь Козельщинської селищної ради (р/р UA328999980333109331000016614, ГУК у Полтавській області/ТГ смт Козельщина/24062100, код платежу 24062100, код ЄДРПОУ 37959255) шкоду, заподіяну незаконною порубкою дерев у лісосмузі, на суму 71666,55 грн.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 24 червня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання на 21 серпня 2024 року (а.с. 36-38).

У судовому засіданні 21.08.2024 прокурор Глобинської окружної прокуратури Алексєєнко А.О. заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, що зазначені у позовній заяві.

Козельщинська селищна рада подала заяву про розгляд справи без представника ради, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги заперечував.

Відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явився. 19.08.2024 через канцелярію суду подав заяву, у якій позовні вимоги визнав в повному обсязі та розгляд справи просив здійснювати без його участі (а.с. 44).

Аргументи сторін

Позиція позивача (а.с. 1-13)

Вироком Козельщинського районного суду Полтавської області від 28.02.2024 у справі № 533/1245/23 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.

Судом було встановлено, що згідно з наказом від 17 вересня 2019 року № 305 ОСОБА_1 призначений на посаду бригадира будівельної бригади на дільниці основного виробництва господарства ПОСП «Відродження» (місцезнаходження: с. Оленівка, Кременчуцький район, Полтавська область, ідентифікаційний код 03771270). ОСОБА_2 у період часу з 29.04.2021 по 15.08.2023 займав посаду директора ПОСП «Відродження» (місцезнаходження: с. Оленівка, Кременчуцький район, Полтавська область, ідентифікаційний код 03771270).

06.03.2023 близько 08 години 00 хвилин на апаратній нараді ОСОБА_1 отримав усне розпорядження від директора ПОСП «Відродження» ОСОБА_2 про здійснення санітарної чистки лісосмуги за координатами (49.27486, 33.98747) між населеними пунктами с. Калинівка та с. Дзюбанівка Кременчуцького району Полтавської області в адміністративних межах Козельщинської об`єднаної територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області. У подальшому ОСОБА_3 , виконуючи усну вказівку ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, незаконно, без відповідного дозволу, у порушення норм ст.69 Лісового кодексу України, за допомогою працівників будівельної бригади, та з використанням засобів та знарядь призначених для пиляння деревини, вчинив незаконну порубку 15-ти дерев різних порід шляхом відокремлення сироростучих стовбурів до ступеня припинення їх росту з такими діаметрами у районі пнів: 15 см, 15 см, 16 см, 17см, 17см, 17см, 19см, 19 см, 22 см, 26 см, 28 см, 34 см, 38 см, 40 см та 42 см, при цьому повністю відділивши їх від кореня, чим було значно знижено повноту деревостану та був порушений санітарний стан насаджень, які перестали виконувати свої захисні властивості, ерозійні процеси (водній та вітровій ерозії, задержанні ґрунту), та створено об`єктивні труднощі у тривалості часу необхідного для відтворення корисних властивостей зазначеної ділянки лісосмуги.

Такими діями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заподіяли державі в особі Козельщинської об`єднаної територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області збитки на загальну суму 71666 гривень 55 коп., що розрахована на підставі додатку 1 «Такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконними вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665, що кваліфікується як істотна шкода.

На цей час збитки відповідачами добровільно не відшкодовано.

Прокурор Глобинської окружної прокуратури Полтавської області вважає, що обставини, вказані у вироку Козельщинського районного суду Полтавської області від 28.02.2024, щодо вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, є встановленими та повторно не підлягають доказуванню.

З огляду на встановлені обвинувальним вироком суду обставини у діях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наявні усі елементи складу цивільного правопорушення, між їх діями і спричиненою шкодою існує взаємозв`язок, а також наявна вина, що є підставою для цивільної відповідальності.

Козельщинською селищною радою самостійно не реалізовані повноваження з відшкодування завданих збитків внаслідок незаконної порубки дерев.

Після постановлення вироку Козельщинська селищна рада у відповідь на запит окружної прокуратури повідомила, що нею не будуть вживатися заходи по стягненню шкоди, завданої довкіллю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Отже попри обізнаність про спричинені територіальній громаді збитків у сумі 71666,55 грн селищною радою заходи з судового стягнення шкоди довкіллю не вжиті.

Несплата вказаних збитків в умовах дефіциту бюджетних коштів негативно впливає на поповнення державного та місцевих бюджетів і може призвести до невиконання програм, передбачених його витратною частиною, а тому є підстави для втручання органів прокуратури України шляхом звернення до суду з позовом у порядку представництва інтересів держави.

Несплата відповідачами визначеного в установленому законом порядку розміру шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев, не лише безпосередньо зачіпає майнові та економічні інтереси держави, а й вплине на недофінансування державою природоохоронних заходів, спрямованих на забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини, яка є невід`ємною умовою сталого економічного та соціального розвитку України.

У контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання.

Прокурор уважає, що в даному випадку порушення інтересів держави полягає у недоотриманні місцевим бюджетом коштів, які він мав би отримати на суму 71666,55 грн.

У зв`язку з чим прокурор просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Козельщинської селищної ради шкоду, заподіяну незаконною порубкою дерев у захисних насадженнях, на суму 71666,55 грн.

При нормативному обґрунтуванні позову прокурор посилався на статті 13, 131-1 Конституції України, статті 7, 69-1 Бюджетного кодексу України, ст. 22, 1166 ЦК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 10, 16, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 1, 4, 5, 38, 47, 68-69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», п. 1 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України, статтю 83 Земельного кодексу України, рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99, постанову Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 № 6 та правові висновки Верховного Суду у справі № 163/2298/16-ц (постанова від 06 лютого 2019 року), у справі № 812/1689/16 (ухвала від 10 липня 2018 року), у справі № 924/1237/17 (постанова від 20 вересня 2018 року), у справі № 903/129/18 (постанова від 15 жовтня 2019 року).

Позиція відповідача

Відповідач ОСОБА_1 відзив на позовну заяву не надав, але у судовому засіданні повідомив, що позовні вимоги не визнає. Стверджував, що неправомірних дій не вчиняв, а виконував наряд, лісопосадку не пиляли, а здійснювали вирубку дерев за рядами лісополоси. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог прокурору.

Відповідач ОСОБА_2 у письмовій заяві позовні вимоги визнав повністю та не заперечував проти їх задоволення, зазначив, що наслідки визнання позовних вимог йому відомі (а.с. 44).

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Вироком Козельщинського районного суду Полтавської області від 28.02.2024 у справі № 533/1245/23 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, зокрема у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України. Вирок суду набрав законної сили 30.03.2024 (а.с. 18-25).

Згідно з вироком суду кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин:

Згідно з наказом від 17 вересня 2019 року № 305 ОСОБА_1 призначений на посаду бригадира будівельної бригади на дільниці основного виробництва господарства ПОСП «Відродження» (місцезнаходження: с. Оленівка, Кременчуцький район, Полтавська область, ідентифікаційний код 03771270).

06.03.2023 близько 08 години 00 хвилин на апаратній нараді ОСОБА_1 отримав усне розпорядження від директора ПОСП «Відродження» ОСОБА_2 про здійснення санітарної чистки лісосмуги за координатами (49.27486, 33.98747) між населеними пунктами с. Калинівка та с. Дзюбанівка Кременчуцького району Полтавської області в адміністративних межах Козельщинської об`єднаної територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області.

У подальшому ОСОБА_3 , виконуючи усну вказівку ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, незаконно, без відповідного дозволу, у порушення норм ст.69 Лісового кодексу України, за допомогою працівників будівельної бригади, та з використанням засобів та знарядь призначених для пиляння деревини, вчинив незаконну порубку 15-ти дерев різних порід шляхом відокремлення сироростучих стовбурів до ступеня припинення їх росту з такими діаметрами у районі пнів: 15 см, 15 см, 16 см, 17 см, 17 см, 17 см, 19 см, 19 см, 22 см, 26 см, 28 см, 34 см, 38 см, 40 см та 42 см, при цьому повністю відділивши їх від кореня, чим було значно знижено повноту деревостану та був порушений санітарний стан насаджень, які перестали виконувати свої захисні властивості, ерозійні процеси (водній та вітровій ерозії, задержанні ґрунту), та створено об`єктивні труднощі у тривалості часу необхідного для відтворення корисних властивостей зазначеної ділянки лісосмуги.

Такими діями ОСОБА_1 заподіяв державі в особі Козельщинської об`єднаної територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області збитки на загальну суму 71666 гривень 55 коп.

У період часу з 29.04.2021 по 15.08.2023 ОСОБА_2 займав посаду директора ПОСП «Відродження» (місцезнаходження: с. Оленівка, Кременчуцький район, Полтавська область, ідентифікаційний код 03771270).

06.03.2023 близько 08 години 00 хвилин під час проведення апаратної наради ОСОБА_2 надав усне розпорядження бригадиру будівельної бригади ОСОБА_1 на санітарну чистку лісосмуги за координатами (49.27486, 33.98747) між населеними пунктами с. Калинівка та с. Дзюбанівка Кременчуцького району Полтавської області в адміністративних межах Козельщинської об`єднаної територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області.

У подальшому цього ж дня ОСОБА_3 , виконуючи усну вказівку ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, незаконно, без відповідного дозволу, в порушення норм ст. 69 Лісового кодексу України, за допомогою працівників будівельної бригади, вчинив незаконну порубку 15 (п`ятнадцяти) дерев різних порід шляхом відокремлення сироростучих стовбурів до ступеня припинення їх росту з такими діаметрами в районі пнів: 15 см, 15 см, 16 см, 17см, 17см, 17см, 19см, 19 см, 22 см, 26 см, 28 см, 34 см, 38 см, 40 см та 42 см, при цьому повністю відділивши їх від кореня, чим було значно знижено повнота деревостану та був порушений санітарний стан насаджень, які перестали виконувати свої захисні властивості, ерозійні процеси (водній та вітровій ерозії, задержанні ґрунту), та створено об`єктивні труднощі у тривалості часу необхідного для відтворення корисних властивостей зазначеної ділянки лісосмуги.

Такими діями ОСОБА_2 заподіяв державі в особі Козельщинської об`єднаної територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області збитки на загальну суму 71666 гривень 55 коп.

Відповідно до розрахункової відомості обрахунку матеріальної шкоди, завданої лісу порубкою сироростучих дерев до ступеню припинення росту, різних порід, від 10.07.2023, виконаного інженером охорони та захисту лісу Філії «Кременчуцьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України», загальна сума збитків за 15 дерев становить 71666,53 грн (а.с.27 на звороті).

Відповідно до висновку експерта від 06.10.2023 № СЕ-19/111-23/14916-ЕК (а.с.28-32) за умови застосування постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяну лісу», що зазначена у «Розрахунковій відомості обрахунок матеріальної шкоди завданої лісу порубкою сироростучих дерев до ступеню припинення росту, різних порід» у кримінальному провадженні № 12023170520000174 від 07.03.2023 від 10.07.2023, підтверджується на суму 71666,55 грн.

Застосовані судом норми права

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим майновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1190 Цивільного кодексу України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Статтею 16 Конституції України проголошено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частинами 1, 2 ст. 4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що природні ресурси України є власністю Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України, цим та іншими законами України.

Відповідно до ст. 5 цього ж Закону державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Частиною першою статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Згідно зі ст. 24 Лісового кодексу України збитки, завдані внаслідок порушення прав власників лісів, лісокористувачів та громадян, підлягають відшкодуванню в повному обсязі відповідно до закону.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Статтею 33 Лісового кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради у сфері лісових відносин на відповідній території: 3) беруть участь у здійсненні заходів щодо охорони і захисту лісів, ліквідації наслідків стихійних явищ, лісових пожеж, залучають у встановленому порядку до цих робіт населення, транспортні й інші технічні засоби та обладнання; 3 -1) забезпечують охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, дотримання правил і норм використання лісових ресурсів у межах лісів комунальної власності, не наданих у користування; 5) встановлюють порядок використання коштів, що виділяються з місцевого бюджету на ведення лісового господарства; 6) вирішують інші питання у сфері лісових відносин відповідно до закону.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 16 вказаного Закону встановлено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Згідно зі ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні та делеговані повноваження, серед яких у тому числі здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використання і охорона земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворення лісів тощо.

Ч. 1 та п. б ч. 2 ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорони навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Згідно зі ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ч. 3-4 ст. 56 Цивільного процесуального кодексу України

у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (ч. 5 ст. 56 ЦПК України).

Згідно зі ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно зі ч. 1-2, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

У відповідності до ч. 2 та ч. 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ч. 1, ч. 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 82 ЦПК України).

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення

З матеріалів справи вбачається, що 06.03.2023 ОСОБА_2 надав усне розпорядження бригадиру будівельної бригади ОСОБА_1 на санітарну чистку лісосмуги між населеними пунктами с. Калинівка та с. Дзюбанівка Кременчуцького району Полтавської області в адміністративних межах Козельщинської об`єднаної територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області.

ОСОБА_3 , виконуючи усну вказівку ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, незаконно, без відповідного дозволу, у порушення норм ст. 69 Лісового кодексу України, за допомогою працівників будівельної бригади, та з використанням засобів та знарядь призначених для пиляння деревини, вчинив незаконну порубку 15-ти дерев різних порід шляхом відокремлення сироростучих стовбурів до ступеня припинення їх росту з такими діаметрами у районі пнів: 15 см, 15 см, 16 см, 17см, 17см, 17см, 19см, 19 см, 22 см, 26 см, 28 см, 34 см, 38 см, 40 см та 42 см, при цьому повністю відділивши їх від кореня, чим було значно знижено повноту деревостану та був порушений санітарний стан насаджень, які перестали виконувати свої захисні властивості, ерозійні процеси (водній та вітровій ерозії, задержанні ґрунту), чим створено об`єктивні труднощі у тривалості часу необхідного для відтворення корисних властивостей зазначеної ділянки лісосмуги.

Своїми спільними протиправними діями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заподіяли державі в особі Козельщинської об`єднаної територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області збитки на загальну суму 71666 гривень 55 коп.

Такі обставини встановлені вироком суду, який набрав законної сили, та є обов`язковим у відповідності до приписів ч. 6 ст. 82 ЦПК України для суду, що розглядає дану справу, про правові наслідки дій відповідачів, стосовно яких ухвалено вирок.

Отже, обидва відповідачі визнані вироком суду винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, оскільки здійснювали незаконну порубку дерев, чим завдали матеріальну шкоду державі в особі Козельщинської територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області на суму 71666 гривні 55 коп.

Під час розгляду кримінального провадження судом питання про відшкодування шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев, не вирішувалося.

Окрім вироку суду, розмір завданої шкоди підтверджується копією висновку експерта та розрахунком завданої майнової шкоди.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав у повному обсязі. Таке визнання позову приймається судом, адже відповідач зазначив у заяві, що йому відомі наслідки визнання позову, визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує прав сторін та свобод чи інтересів інших осіб.

Відповідач ОСОБА_1 будь-яких доказів на спростування аргументів позивача не надав. Не довів, що в його діях немає вини у заподіянні шкоди. Пояснення відповідача ОСОБА_1 про відсутність його вини у завданні збитків суд відхиляє, адже його вина у незаконній порубці дерев у захисному лісовому насадженні, що заподіяло істотну шкоду, встановлено вироком суду, який не оскаржувався ОСОБА_1 та набрав законної сили.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду наведено у статті 1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для відшкодування завданої майнової шкоди необхідно довести неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність усіх зазначених умов є обов`язковою для ухвалення судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за завдану шкоду. У цьому випадку саме на позивача покладено обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Водночас відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) немає вини у заподіянні шкоди.

Верховний Суд у постанові від 10 грудня 2018 року у справі № 902/320/17 вказав, що протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

У даній справі прокурором доведено наявність усіх обов`язкових елементів для відшкодування шкоди відповідачами, а саме: наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки відповідачів як заподіювачів шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Доведено належними та достатніми доказами, що завдані збитки настали внаслідок протиправних спільних дій відповідачів, та доведено безпосередній причинний зв`язок між діями відповідачів та заподіянням шкоди.

Козельщинська селищна рада як орган місцевого самоврядування з позовом до відповідачів (засуджених у кримінальному провадженні) не звернулася, посилаючись на відсутність коштів на сплату судового збору.

Наведене свідчить про бездіяльність уповноваженого органу, оскільки у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі звільняються від сплати судового збору у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Незалежно від причин не звернення з відповідним позовом Козельщинської селищної ради прокурор мав право на звернення з цим позовом на підставі закону.

Отже у даному випадку необхідність захисту інтересів держави прокурором спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання раціонального і невиснажливого використання рослинного світу, а також з метою реалізації принципів природоохоронного законодавства щодо забезпечення гарантії держави на охорону рослинного світу як національного багатства України.

Ураховуючи вищевикладене, суд уважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом солідарного стягнення з обох відповідачів шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, на загальну суму 71666,55 грн.

При цьому необхідності зазначення таких відомостей, як номери чи вид рахунку позивача, на який слід здійснити зарахування стягнутих з відповідача коштів, назви банківської установи (про що просив прокурор у позовній заяві), ст. 265 ЦПК не встановлює.

Відповідно до ч. 3 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.

Такі відомості як номер, вид рахунку, назва банківської установи та її МФО не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, заява стягувача а не резолютивній частині рішення. Тому суд у резолютивній частині рішення не зазначає реквізити банківського рахунку позивача.

Розподіл судових витрат

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

За змістом ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з задоволенням позову на підставі положень ст. 141 ЦПК України з відповідачів підлягає стягненню до державного бюджету в рівних частках судовий збір у сумі 3028,00 грн, який мав би бути сплачений за розгляд судом позовних вимог, по 1514,00 грн з кожного.

Разом з тим, частиною першою ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Тож суд уважає, що враховуючи визнання позову у повному обсязі відповідачем ОСОБА_2 до початку розгляду справи по суті, з нього слід стягнути 50 % судового збору, що підлягав би до стягнення, а саме 757,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 18, 77-81, 89, 141, 142, 263-265, 268, 280-289 ЦПК України, нормами матеріального права та висновками Верховного Суду, наведеними у мотивувальній частині рішення, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву керівника Глобинської окружної прокуратури Полтавської області Лігоміни Ярослава в інтересах держави в особі Козельщинської селищної ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих злочином, - задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Козельщинської селищної ради шкоду, заподіяну незаконною порубкою дерев у захисних насадженнях, на суму 71666 гривень 55 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1514,00 грн на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 757,00 грн на користь держави.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом вищевказаного строку не буде подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Глобинська окружна прокуратура (місцезнаходження: вул. Центральна, буд. 191, м. Глобине, Кременчуцький район, Полтавська область, 39000; ідентифікаційний код 02910060; електронна пошта: globinskij@pol.gp.gov.ua) в інтересах:

-Козельщинської селищної ради (місцезнаходження: вул. Остроградського, буд. 75/15, селище Козельщина, Кременчуцький район, Полтавська область, 39100; ідентифікаційний код 21063513; електронна пошта: kozrada-31163@ukr.net).

Відповідач 1: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач 2: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Повне рішення складено та підписано суддею 26.08.2024.

Суддя В.П. Козир