Рішення

від 26.08.2024 по справі 320/28402/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2024 року Київ № 320/28402/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Балаклицького А.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УРБАН-МЕНЕДЖМЕНТ" до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області, Головного управління Державної податкової служби України у м.Києві про визнання протиправними та скасування наказу та податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УРБАН-МЕНЕДЖМЕНТ" (далі - позивач/ТОВ «УРБАН-МЕНЕДЖМЕНТ») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області (далі - відповідач1), Головного управління Державної податкової служби України у м.Києві (далі - відповідач 2/ГУ ДПС у м. Києві), в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у м.Києві від 11.05.2023 №2064-п;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.10.2023 №0182720708.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що проведення фактичної перевірки позивача відбулось на підставі наказу, винесеного із порушенням вимог законодавства. Наголосив, що висновки акту фактичної перевірки є необґрунтованими, відповідачем не було встановлено порушень викладених в акті. Відтак, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення є незаконними і підлягають скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачі не погоджуючись із вимогами позивача, надали відзив на позовну заяву, в якому вказали, що враховуючи факти виявлених порушень під час проведення фактичної перевірки, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, винесене з дотриманням усіх норм чинного законодавства, а тому не підлягає скасуванню.

Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ТОВ «УРБАН-МЕНЕДЖМЕНТ» зареєстровано, як юридична особа 10.06.2020 за номером 1 339 102 0000 019774, що підтверджується випискою з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Позивач перебуває на податковому обліку в Головному Управлінні Державної податкової служби України у Київській області за номером ВП - 44096797. До основного виду діяльності Позивача відноситься КВЕД 47.30 роздрібна торгівля пальним.

У період з 16.05.2023 по 25.05.2023 уповноваженими особами Головного управління ДПС у м. Києві (далі - Відповідач-2) згідно наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 11.05.2023 №2064-п (далі - спірний Наказ) була проведена фактична перевірка акцизного складу ТОВ «УРБАН-МЕНЕДЖМЕНТ» за адресою: м. Київ, проспект Миколи Бажана 2-Б.

За результатами проведення фактичної перевірки контролюючим органом складено Акт фактичної перевірки №38549/ж5/26-15-09-02/43656115 від 25.05.2023р., (далі - спірний акт фактичної перевірки), відповідно до змісту якого проведеною перевіркою встановлено, зокрема, порушення:

- п.п.230.1.3 п.230.1 ст.230 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями);

- п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями).

Позивачем в порядку адміністративного оскарження подано заперечення від 23.06.2023 №16-14/681 на спірний акт фактичної перевірки від 25.05.2023.

18.07.2023р. (вх № 16-14/680) на адресу ТОВ «УРБАН МЕНЕДЖМЕНТ» надійшов лист ГУ ДПС у м. Києві вих№26107/І/26-15-09-02-07 від 07.07.2023 про розгляд заперечення, згідно якого повідомлено скаржнику: що штрафні санкції в частині порушення вимог п.п 230.1.3. п. 230.1. ст. 230 ПКУ не підлягають застосуванню та залишено без змін висновок Акту в іншій частині щодо порушення вимог п. 12 ст. З Закону України від 6 липня 1995 року №265/95-ВР на АЗС за адресою: м. Київ, пр-т Бажана Миколи, 2Б, а заперечення частково задоволено.

18 липня 2023 ТОВ «УРБАН МЕНЕДЖМЕНТ» отримано податкове повідомлення-рішення від 11 липня 2023р. №0121460708 форми «С», яким до ТОВ «УРБАН МЕНЕДЖМЕН Т» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 61 535,00 (шістдесят одна тисяча п`ятсот тридцять п`ять гривень) 00 коп. за порушення п. 12 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року №265/95-ВР, виставлене на підставі Акту перевірки від 25.05.2023 №38549/ж5/26-15-09-02/43656115.

Позивач не погодившись із спірним рішенням від 11.07.2023 і оскаржив його до ДПС України шляхом подання скарги №16-14/784 від 27.07.2023р. (вхідний номер ДПС №24796/6 від 27.07.2023).

17.10.2023 ТОВ «УРБАН - МЕНЕДЖМЕНТ» отримано податкове повідомлення-рішення №0182720708 від 03.10.23, яке містить зменшену суму грошового зобов`язання - 44791,00 гри, (сорок чотири тисячі сімсот дев`яносто одна грн) 00 коп. за порушення п. 12 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року №265/95-ВР, (далі - спірне рішення від 03.10.2023р.) виставлене на підставі Акту перевірки від 25.05.2023 №38549/ж5/26-15-09-02/43656115 та рішення ДПС України №28174/6/99-00-069-036-02-06 від 22.09.2023 (за результатом розгляду скарги).

17.11.2023 на електрону адресу Позивача надійшло рішення ДПС України №28174/6/99-00-069-036- 02-06 від 22.09.2023р. (за результатом розгляду скарги) згідно якого Позивачу повідомлено: «..Під час розгляду скарги встановлено, що ГУ ДПС у Київській області при прийнятті ППР від 11.07.2023 №0121460708 у частині застосування штрафних санкцій, згідно з вимогами ст. 20 Закону №265, зокрема у сумі 16744,00 грн за встановлений факт нестачі бензину А-92 євро5 у кількості 395 л не було враховано, що перевіркою не дослідженні факти реалізації, переміщення, повернення зазначеного палива, та на підставі яких документів було отримано пальне, по якому виявлена нестача».

В зв`язку з чим, Державною податковою службою України скасовано податкове повідомлення-рішення від 11 липня 2023 №0121460708 форми «С» ГУ ДПС у Київській області в частині застосування штрафних санкцій у сумі 16744,00 грн., за наявний факт нестачі пального, в іншій частині: зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу частково задоволено.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із такого.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та борів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.61.1 ст.61 ПК України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з підп.19-1.1.16 п.19-1.1 ст.19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.

Відповідно до підп.20.1.10 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Підпунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною відповідно до підп.75.1.3. п. 75.1. ст.75 ПК України вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п.80.1. ст.80 ПК України).

Відповідно до п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: - 80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; -80.2.5 у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Фактична перевірка відповідно до п.80.7. ст.80 ПК України проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) відповідно до п.86.1. ст.86 ПК України оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності). У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

Як свідчать обставини справи, Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі виданого наказу від 11.05.2023 №2064-п "Про проведення фактичних перевірок- суб`єктів господарювання" на підставі п.п. 19?.1 4., п.п. 19?. 1.14, п.п. 19?. 1.16, п.п.19?.1.17, ст. 20, п.п. п.п. 19?. 1.19 ст.19?, керуючись, п.п. 20.1.4, п.п 20.1.6., п.п 20.1.8 п.п. 20.1.9., п.п20.1.10., п.п 75.1.3 ст..75, п.п.80.2.2 , п.п 80.2.5. п.80.2 ст.80, розділу 11 п.69.2 підрозділу 10 розділу XX перехідних Положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР, зі змінами та доповненнями, Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами), іншими нормативними актами, контроль за дотриманням яких покладено на територіальні органи ДПС».

В пункті 1 наказу від 11.05.2023 №2064-п зазначається: « 1. Провести фактичні перевірки суб`єктів господарювання (згідно з додатками 1-31) тривалістю 10 діб. Перевірки провести з метою здійснення функцій, визначених законодавством в сфері ліцензування, виробництва, придбання, зберігання, реалізації, транспортування та обліку пального, дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій.

Обґрунтування: доповідна записка управління контролю за підакцизними товарами від 09.02.2022 №1505/26-15-09-02-12».

Так, в спірному наказі від 11.05.2023 №2064-п міститься лише посилання на доповідну записку від 09.02.2022 №1505/26-15-09-02-12 управління контролю за підакцизними товарами.

Відповідно до п.п. 80.2.5. п. 80.2. ст. 80 Податкового Кодексу України, фактична перевірка може проводитись у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Відповідно до абзаців першого-четвертого пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

З матеріалів справи вбачається, що Наказ №2064-п від 11.05.2023 не містить посилання на будь-які повідомлення/інформацію про порушення позивачем законодавства, чи інші підстави, що спричинили необхідність призначення фактичної перевірки позивача, а лише констатує факт доцільності проведення фактичних перевірок, з метою контролю дотримання вимог чинного законодавства.

Крім того, оскаржуваний наказ не містить даних, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) встановлені факти сумнівності у діяльності позивача; сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) встановлена податковим органом.

В постановах Верховного Суду від 02 грудня 2021 року в справі № 120/3918/20-а, від 28 жовтня 2021 року в справі № 520/10214/2020 викладена правова позиція з питання оскарження наказу про призначення фактичної перевірки на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, яка полягає у наступному: "...відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав письмових та належним чином оформлених доказів, які б підтвердили, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугувала інформація про порушення Товариством вимог законодавства. У самому наказі про призначення перевірки, податковий орган не конкретизує суть порушення.

Крім того, зазначені висновки також узгоджуються з правовою позицією, Верховного Суду, викладеною, у постанові від 18 грудня 2018 року у справі № 820/4895/18, від 08 вересня 2020року у справі № 640/21536/19.

Також, спірний Наказ №2064-п від 11.05.2023 не містить будь-яких посилань на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім здійснення контролюючим органом функцій у сфері ліцензування, виробництва, придбання, зберігання, реалізації,: транспортування та обліку пального, спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

Тобто, приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків. Але при цьому відповідач жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки цього підприємства, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення, а також не вказав мету перевірки, що має визначатися з підстав проведення перевірки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наказ Головного управління ДПС в м. Києві №2064-п від 11.05.2023 про проведення фактичних перевірок суб`єктів господарювання в частині проведення фактичної перевірки ТОВ "УРБАН-МЕНЕДЖМЕНТ" не відповідає положенням Податкового кодексу України, оскільки з його змісту неможливо встановити, що саме слугувало підставою для призначення такої перевірки, а тому оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо застосування до позивача відповідальності за ст.20 Закону України від 06.07.1995 року М265/95-ВР за порушення п. 12 cт. З Закону України від 6 липня 1995 року №265/95-ВР, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України№ 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Згідно зі статтею 20 Закону №265/95-ВРдо суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд звертає увагу, що для притягнення суб`єктів господарювання до відповідальності згідно зі ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» належить встановити не лише наявність не облікованих товарів, а й їх реалізацію.

Так, Верховний Суд у постанові від 04.09.2020 у справі №2а-12445/11/2670 сформував такий висновок: фінансова санкція, встановлена статтею 20 Закону №265/95-ВР, може бути застосована до юридичної особи лише у тому випадку, коли ця особа реалізує товари, які не обліковані у встановленому порядку, тобто не веде обліку товарів або веде його з порушенням порядку, визначеного Положенням (стандартом) 9.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Запаси», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №751/4044.

Правові ж засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України від 16.07.1999 №996-XlV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон №996-XIV).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №996-XIV бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Відповідно до приписів частин 1, 2 та 5 ст.8 Закону №996-XIV бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства га установчих документів. Підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства, обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

Згідно із ст.9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відтак, до документів, що є підставою для оприбуткування (обліку) товару, в тому числі за місцем їх реалізації, належать первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

В свою чергу, законодавством не передбачено, що за місцем знаходження господарської одиниці суб`єкта господарювання повинні зберігатись оригінали первинних документів на придбання товарно-матеріальних цінностей, які є підставою для бухгалтерського обліку, ведення якого відповідно до статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» покладено на уповноважену особу.

Сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік га фінансову звітність в Україні", не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Аналогічні правові висновки наведені у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №825/10/17, які згідно з ч.5ст. 242 КАС України враховуються судом при виборі і застосування норми права до спірних правовідносин.

Так, суд звертає увагу, що в Акті фактичної перевірки від 25.05.2023 не встановлено жодних порушень ТОВ "УРБАН-МЕНЕДЖМЕНТ" вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» та/або Стандартів бухгалтерського обліку товарів, та/або порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій або реалізацію товар/ без проведення розрахунків через РРО та/або відсутність на момент перевірки податковим органом первинних документів за місцем реалізації товарів.

Єдиний порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту і використовується на газонаповнювальних станціях (ГНС), газонаповнювальних пунктах (ГНП), автогазозаправних станціях (АГЗС) та автогазозаправних пунктах (АГЗП) незалежно від форм власності визначено Інструкцією про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводних скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 3 червня 2002 р. №332, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 квітня 2003 р. за№ 331/7652 (далі - Інструкція №332).

Згідно із підпунктом 5.2.2 Інструкції №332, приймання СВГ (скраплений вуглеводневий газ), що надійшов автомобільним транспортом від постачальників, проводиться вантажоодержувачем на підставі видаткових та товаротранспортних накладних типова форма №1-ТН, затверджена наказом Міністерства транспорту та Міністерства статистики України від 29.12.1995 №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»). Видаткова та товаротранспортна накладні є підставою для оприбуткування СВГ за складським та бухгалтерським обліком підприємства.

Пунктом 9 вказаної Інструкції №332 визначено порядок приймання-здавання зміни та складання змінного звіту на АГЗС (АГЗП).

Згідно із п.9.1 на АЗС проводиться оперативний контроль за кількістю скрапленого вуглеводного газу (СВГ), результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманого і відпущеного СВГ. Кількісний облік руху СВГ на АЗС ведеться за змінним звітом за формою №14-ГС. Пунктом 9.2 передбачено, що під час приймання-здавання зміни касири і оператори АГЗС (АГЗП) спільно:

- визначають залишки СВГ на кінець зміни з урахуванням залишків на початок зміни, надходження СВГ за зміну, які підтверджені відповідними документами, та кількості відпущеного газу за зміну за сумарними показниками лічильників усіх газозаправних колонок;

- вимірюють рівні наповнення скрапленим газом резервуарів АГЗС (АГЗП) і за результатами проведених вимірювань визначають об`єм СВГ;

- роздруковують на РРО фіскальний звітний чек і визначають обсяг виторгу за зміну;

- передають по зміні залишок грошових коштів.

Після закінчення кожної зміни касиром і оператором складається змінний звіт за формою № 14-ГС в двох примірниках, з яких один - з додатком до нього первинних документів на приймання і відпуск СВГ передається в бухгалтерію підприємства, а другий - залишається на АГЗС (АГЗП) (п.9.3 Інструкції №332).

Пунктом 11 Інструкції визначено, що бухгалтерський облік руху СВГ здійснюється на підставі Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. №246 та зареєстрованого Міністерством юстиції 2 листопада 1999 р. за № 751/4044.

Отже, нормою п.12 ст. 3 Закону №265/95-ВР зобов`язано суб`єктів господарювання вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, в порядку, встановленому законодавством, а Інструкцією № 332, в свою чергу, встановлено спосіб та порядок здійснення обліку скрапленого газу, який залишається після його реалізації, шляхом позмінного складання касиром (оператором) змінних звітів за формою № 14-ГС зокрема.

При цьому, звіт АЗС за формою №14-ГС не є первинним документом у розумінні Закону №265/95-ВР та в силу положень Інструкції №332 не може бути самостійно використаний для визначення об`єму СВГ та бути підставою для облікування товарних запасів підприємств, або підтверджувати наявність не облікованого товару за місцем реалізації, оскільки вказаний документ відображає виключно здійснений оперативний контроль за кількісним рухом СВГ, результати якого, поряд з первинними бухгалтерськими документами, сумарними показниками лічильників усіх газозаправних колонок, фіскальними звітними чеками використовуються для ведення обліку товарних запасів (бухгалтерського та складського).

Отже, нормою п.12 ст. 3 Закону №265/95-ВР зобов`язано суб`єктів господарювання вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, в порядку, встановленому законодавством, а відповідною Інструкцією, в свою чергу, встановлено спосіб та порядок здійснення обліку руху нафтопродуктів, який залишається після його реалізації, шляхом позмінного складання касиром (оператором) змінних звітів.

Так, на АЗС ТОВ «УРБАН-МЕНЕДЖМЕНТ» ведеться кількісний облік руху газу скрапленого автомобільного у змінному звіті за ф.№17-НП, типова форма якого є ідентичною до форми змінного звіту за ф.№14-ГС. Складання змінного звіту форми №17-НП здійснюється в кінці кожної зміни, як це передбачено вимогами Інструкції. На підтвердження належного ведення обліку скрапленого вуглеводневого газу за кількістю, перевіряючим для огляду надавався журнал оперативного обліку скрапленого вуглеводневого газу за кількістю за формою №2 ГС, змінний звіт, Z-звіти.

Як передбачено п. 16.1 Інструкції №281/171/578/155, матеріально відповідальні особи АЗС ведуть облік руху нафтопродуктів а марками і видами (для дизельного палива в залежності від масової частки сірки) нафтопродуктів у змінному звіті за формою №17-НП, який складається у двох примірниках. Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи.

Згідно з п. 16.2 Інструкції №281/171/578/155 бухгалтерські служби підприємств перевіряють та приймають змінні звіти з доданими до них первинними документами (ТТН, талони, відомості встановленої форми, супровідні відомості за інкасацією готівки та інші), перевіряють правильність перенесення показників лічильників ГІРК, ОРК з попередньої зміни, звіти про обсяг реалізації і форми оплати за РРО, визначення фактичних залишків нафтопродуктів у резервуарах АЗС за результатами вимірювання, відображених у формі №17-НП, та надходження готівки. Зроблені під час перевірки змінних звітів виправлення засвідчуються підписами операторів АЗС, керівника АЗС та головного бухгалтера.

Отже, нормою п.12 ст. 3 Закону №265/95-ВР зобов`язано суб`єктів господарювання вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, в порядку, встановленому законодавством, а Інструкцією 281/171/578 155, в свою чергу, встановлено спосіб та порядок здійснення обліку руху нафтопродуктів, який залишається після його реалізації, шляхом позмінного складання касиром (оператором) змінних звітів за формою № 17-НП зокрема.

Як вже зазначалося вище, на АЗС Позивача ведеться належний облік нафтопродуктів та скрапленого газу. Під час проведення фактичної перевірки перевіряючим надавалися в тому числі і для огляду журнали обліку надходження нафтопродуктів та скрапленого газу, Z-звіти та інші документи згідно запиту.

В той же час, єдиним можливим способом перевірки наявності необлікованих нафтопродуктів/газу скрапленого є співставлення даних обліку звітів АЗС та даних РРО із фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів (в тому числі газу скрапленого), які надійшли на АЗС та кількістю реалізованих нафтопродуктів (газу скрапленого). Такий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі №823/1917/16, від 08.09.2020 у справі №823/990/16, від 14.05.2020 у справі №823/1918/16 від 21.05.2020 у справі №809/597/16.

Суд погоджується із доводами позивача щодо того, що в спірному Акті фактичної перевірки від 25.05.2023р. №38549/ж5/26-15-09-02/43656115 не зазначено інформації щодо методів, способів та обладнання, за допомогою яких здійснювалось зняття фактичних залишків нафтопродуктів та скрапленого газу, як того вимагають Інструкція №281/171/578/155 та Інструкція №332, з огляду на що інформація зазначена в спірному Акті фактичної перевірки, щодо фактичної кількості нафтопродуктів та скрапленого газу на АЗС за адресою: м Київ, проспект Миколи Бажана 2Б , не може вважатись достовірною, а твердження контролюю контролюючого органу про те, що ТОВ «УРБАН-МЕНЕДЖМЕНТ» нібито реалізував скраплений газ та нафтопродукти, які не є облікованими у встановленому законом порядку, не є доведеним.

Аналогічні правові висновки міститься й у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/18483/13-а від 12 грудня 2018 року у справі № 819/1026/13-а, та постанові Верховного суду від 27.01.2022 у справі №1640/13604/19, який зокрема зауважив, що «висновок суду першої та апеляційної інстанції, що зазначені у акті перевірки результати вимірювання рівня нафтопродуктів у резервуарах на АЗС були здійснені з порушенням вищевказаних вимог Інструкції, є обґрунтованим з огляду на те, що в акті перевірки та додатку до нього не зазначено, інформації щодо методів, способів та обладнання, за допомогою яких здійснювалось зняття фактичних залишків паливно-мастильних матеріалів як того вимагає вказана Інструкція, з огляду на що інформація щодо фактичної кількості паливно-мастильних матеріалів, які зазначені в акті перевірки (та додатків до нього), не може вважатись достовірною, а відповідно і твердження відповідача про те, що позивач реалізовував паливно- мастильні матеріали, які не є облікованими у встановленому законом порядку, не є доведеним»,

Отже враховуючи вищевикладене, для визначення обставини реалізації необлікованого товару мала б бути встановлена розбіжність даних обліку товарів та даних РРО із фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, чого податковим органом зроблено не було, в Акті перевірки не зазначено інформації щодо зняття фактичних залишків нафтопродуктів та скрапленого газу, методів, способи та обладнання, за допомогою яких здійснювалось таке зняття залишків скрапленого газу, як і )го вимагають Інструкції №281/171/578/155 та №332 та на що звертає увагу Верховний Суд, відтак висновок щодо фактичної кількості паливно-мастильних матеріалів, які зазначені в Акті фактичної перевірки, не може вважатись достовірним, а відповідно і твердження перевіряючих про те, що ТОВ «УРБАН-МЕНЕДЖМЕНТ» порушено порядок ведення обліку товарних запасів у встановленому законом порядку та подальша їх реалізація, не є доведеним.

Разом з цим, як вже було зазначено вище всі нафтопродукти та скраплений газ, які надходили та відпускалися з АЗС в тому числі і в період, що перевірявся, ТОВ «УРБАН МЕНЕДЖМЕНТ» має повне відображення у відповідних документах обліку, в тому числі у змінних звітах форми №17-НП, у фіскальних звітних чеках (Z- звітах), первинних документах.

При цьому, на спростування фактів визначених Актом фактичної перевірки Позивач надавав контролюючому органу змінний звіт форми №17-НП за зміну станом на 16.05.2023, ТТН від 16.05.2023, витяг Журналу обліку надходження скрапленого газу, Акт інвентаризації нафтопродуктів та накопичувальна відомість на АЗС м. Київ, проспект Бажана 2Б за травень 2023, акцизні накладні ф. « 1» від 16.05.2023 №6446 та 6447з квитанціями №2, Z - звіт за 16.05.2023 та 17.05.2023р. Проте, зазначені документи лишилися поза увагою контролюючого органу.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що висновки Акту фактичної перевірки про наявність не облікованого скрапленого газу та нафтопродуктів не відповідають дійсності, та відповідно виставлене на його підставі спірне податкове рішення-повідомлення від 03.10.2023 №0182720708 є незаконним та протиправним, та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, з урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 5712 грн (платіжна інструкція від 02.11.2023 №10285 та 12.03.2023 №11478). Враховуючи задоволення позову у повному обсязі на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УРБАН МЕНЕДЖМЕНТ» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у м.Києві від 11.05.2023

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.10.2023 №0182720708.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УРБАН МЕНЕДЖМЕНТ» (код ЄДРПОУ:43656115, адреса: 08202, Київська область, м. Ірпінь, вул. Соборна, буд. 195-3 офіс 1) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 5712 (п`ять тисяч сімсот дванадцять) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у Київській області (код ЄДРПОУ ВП: 44096797, адреса: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Балаклицький А. І.