Ухвала

від 26.08.2024 по справі 320/31186/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

26 серпня 2024 року Київ320/31186/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Балаклицького А.І., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області Руденко Аліни Леонідівни про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області Руденко Аліни Леонідівни, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області Руденко Аліни Леонідівни про відмову в проведенні реєстраційних дій від 10.05.2023 №67529568.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28.10.2014 у справі №359/8902/14-ц, залишеним в силі Постановою Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі №6-47цс16, об`єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були визнані будинковолодіння по АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,11га к.н. 3220888001:01:011:0401 для його обслуговування.

15.05.2019 рішенням Бориспільського міськрайонного суду у справі №359/671/17, залишеним в силі Київським апеляційним судом був здійснений поділ цього будинковолодіння із виділенням кожному із подружжя по % його частині в натурі; визнане також право спільної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на земельну ділянку без її поділу в натурі на місцевості) - через створення перешкод для її поділу ОСОБА_2 )

01.04.2019, під час розгляду справи №359/671/19 та із використанням факту оформлення права власності на земельну ділянку площею 0,11 га к.н. 3220888001:01:011:0401 на ім`я ОСОБА_2 , останній ( ОСОБА_2 ) на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу відчужив (продав) земельну ділянку гр-ну ОСОБА_3 .

03.04.2019 ОСОБА_3 здійснив поділ земельної ділянки площею 0,11 га, із к.н. 3220888001:01:011:0401 на дві окремі земельні ділянки:

-площею 0 0425га, кадастровий №3220888001:01:011:0404

-площею 0,0675га, кадастровий №3220888001:01:011:0405

Обидві виділені земельні ділянки були згодом відчужені ОСОБА_3 3-й особі, декілька разів перепродувались іншим особам, останньою із яких є ТОВ «ОРЕНДА-СЕРВІС».

12.03.2021 Рішенням Бориспільського міськрайонного суду у справі №359/7624/19, залишеним в силі постановою Київського апеляційного суду від 26.10.2021, договір купівлі- продажу земельної ділянки площею 0,11 га к.н. 3220888001:01:011:0401 був визнаний недійсним.

07.03.2023 рішенням Бориспільського міськрайонного суду у справі № 359/2820/22, шо набрало законної сили 18.04.2023, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено: вирішено скасувати рішення держреєстраторів про державну реєстрацію переходу права власності на земельну ділянку площею 0,11га, к.н.3220888001:01:011:0401 від ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та про перехід такого права на утворені внаслідок її поділу ОСОБА_3 дві земельні ділянки площею 0,0425га і 0.0675га із к.н.3220888001:01:011:0404 та_к.н.3220888001:01:011:0405

10.05.2023 відповідачем було прийнято рішення №67529568, за наслідком розгляду звернення позивача, про відмову в проведенні визначених рішенням суду у справі №359/2820/22 реєстраційних дій із тої підстави, що наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованим правами на нерухоме майно.

Отже, з наведеного вбачається, що заявлені позовні вимоги спрямовані на відновлення майнових прав позивача у тому стані, в якому вони існували до їх відчуження на користь третіх осіб.

Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Так, відповідно до ч. 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з вимогами статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 та п. 2 ч. 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 статті 4 КАС України).

З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за КАС України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

Водночас, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №802/1792/17-а.

Предметом даного позову фактично є визнання за позивачем права власності щодо земельної ділянки, а тому суд, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, дійшов висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Отже, спірні правовідносини у справі пов`язані з необхідністю захисту права на об`єкт нерухомого майна, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

З наведеного можна зробити висновок про те, що правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне, а саме про визнання права власності на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі також - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

На підставі ч. 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

В даному випадку, позовні вимоги спрямовані на захист порушеного, на думку позивача, приватного права на спірне нерухоме майно.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває (втрачає) речове право на об`єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб`єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 21 листопада 2018 року у справі №813/1362/16, від 28 листопада 2018 року у справі №825/642/18, від 29 січня 2019 року у справі №803/1589/17, а також у постанові від 29 травня 2019 року №826/9341/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

Згідно з ч. 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, даний спір не підлягає розгляду Київським окружним адміністративним судом в порядку адміністративного судочинства, а тому, відповідно до вимог п. 1 ч. 1 статті 238 КАС України, дане судове провадження підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 238, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області Руденко Аліни Леонідівни про визнання протиправним та скасування рішення - закрити.

Роз`яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду загальним місцевим судом в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.

Суддя Балаклицький А. І.