Ухвала

від 26.08.2024 по справі 420/26571/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/26571/24

УХВАЛА

26 серпня 2024 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вікторії ХОМ`ЯКОВОЇ, розглянувши в письмовому провадженні заяву про забезпечення позову подану до пред`явлення позову товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ",

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ" (далі - ТОВ "ЗТК, заявник) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони Державному підприємству "Адміністрація морських портів України" в особі Філії Усть-Дунайськ вчиняти дії, щодо перешкоджання товариству з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ" в отримані послуги - забезпечення доступу портового оператора до причалу № 1 порто-пункту Кілія порту Усть- Дунайськ, шляхом непогодження нотісів про захід суден до порто-пункту Клія порту Усть- Дунайськ під оброблення товариством з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал Кілія", як портовим оператором, у відповідності до порядку передбаченому обов`язковими постановами порту Усть-Дунайськ, зводом звичаїв порту Усть-Дунайськ - до набрання судовим рішенням по даній справі законної сили.

Заява обґрунтована тим, що ТОВ "ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ" є портовим оператором та здійснює свою господарську діяльність в портовому пункті Кілія порту "Усть-Дунайськ" в м. Кілія . Для забезпечення здійснення своєї діяльності як портового оператора TOB "ЗТК" отримало право користування 6/100 частин комплексу будівель та споруд, які перебувають на території портового пункту Кілія порту "Усть-Дунайськ" (за договором № 7747/2023 оренди нерухомого майна від 10.04.2023 року) та є власником рухомого майна, в тому числі технологічного обладнання на території порту (ангари, вагові, зернопереробний комплекс та ін.), що забезпечує розвантаження-навантаження суден. 10.06.2021 ТОВ "ЗТК" та ДП "Адміністрація морських портів України" було укладено договір про забезпечення доступу портового оператора до причалу(ів) № 44-П-АМПУ-21. Однак, з 01.01.2024 ДП "АМПУ" в односторонньому порядку відмовилось від надання послуги доступу портового оператора до причалу за цим договором та почало перешкоджати у проведені законної господарської діяльності ТОВ "ЗТК", шляхом вибіркового погодження нотісів про підхід судна, посилаючись на ту обставину, що ТОВ "ЗТК" нібито втратило статус портового оператора . Таким чином, ДП "АМПУ" не визнає ТОВ "ЗТК" портовим оператором, що є наслідком неправомірних дій (а інколи бездіяльності) ДП "АМПУ" у вибірковому характері погодження нотісів про підхід суден у порто-пункт Кілія для проведення розвантажувально-навантажувальних робіт портовим оператором ТОВ "ЗТК".

Заявник зазначає, що постановою КГС Верховного суду від 17.07.2024 року по справі № 916/3030/23 було констатовано, що ТОВ "Зерновий термінал Кілія" наявний у реєстрі портових операторів України, фактично здійснює вантажно-розвантажувальні операції з використанням причалу, отже, наділено статусом стивідорної компанії (портового оператора) відповідно до Закону України "Про морські порти України". Але фактично можливість підходу судна у порто-пункт Кілія на причал № 1 для завантаження/вивантаження портовим оператором ТОВ "ЗТК" наразі цілком залежить від волі ДП "АМПУ", яке своїм ігноруванням нотісів, або при їх непогодженні перешкоджає законній діяльності ТОВ "ЗТК", як портового оператора.

Заявник вважає, що існують реальні підстави вважати, що невжиття запропонованих заходів забезпечення позову реально призведене до неможливості поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також призведе до неефективного захисту порушених прав та інтересів ТОВ "ЗТК". Про це свідчить фактична бездіяльність ДП "АМПУ" в особі Філії Усть-Дунайськ ДП "АМПУ" щодо не прийняття суден M/V Trust" та MV "КАРГО" поданих агентом ОСОБА_1 - ТОВ "Деньюб Гейтс" 01.04.2024 та 04.07.2024 до причалу №1 під обробку, а також інших. Вибіркове непогодження нотісів з боку ДП "АМПУ" носить систематичний характер, що завдає постійних майнових та репутаційних збитків ТОВ "ЗТК", систематичне безпідставне непогодження нотісів про захід суден слідуючих під обробку саме до ТОВ "ЗТК", як портового оператора, протягом майже півроку з боку ймовірного відповідача. Заявлені заходи забезпечення позову запропонованим шляхом призведуть до належного виконання ДП "АМДУ" в особі Філії Усть-Дунайськ ДП "АМПУ" своїх обов`язків у відповідності до умов чинного законодавства, та усунуть можливість відповідачу вчиняти бездіяльність у вигляді не погодження нотісів портового оператора на момент розгляду зазначеної справи до винесення законного та обгрунтованого рішення, що в свою чергу у випадку задоволення позовних вимог, не призведе до необхідності звернень до суду з додатковими позовами про стягнення збитків, тощо і свою чергу буде слугувати ефективному захисту порушених прав заявника. ТОВ "ЗТК", як портовий оператор, внаслідок незаконних дій Філії Усть-Дунайськ ДП "АМПУ" щодо непогодження нотісів про підхід суден, наразі зобов`язаний сплатити на користь ТОВ "ТЕРРА-ПАНЕМ" витрати за простій судна.

Відповідно, ТОВ "ЗТК" планує звернутись до Одеського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності Філії Усть-Дунайськ в особі ДП "АМПУ" щодо непогодження нотісів про захід суден для подальшого оброблення ТОВ "Зерновий Термінал Кілія", як портовим оператором.

Систематичне невиконання належним чином своїх обов`язків, передбачених Зводом звичаїв порту Усть-Дунайськ, Закону України "Про морські порти України" та Правил надання послуг у морських портах України, а саме вчинення протиправної бездіяльності шляхом періодичного не підтвердження нотісів про судозахід суден під обробку портовим оператором TOB "ЗТК" порушує права TOB "ЗТК", як портового оператора, а отже вимога про визнання протиправною бездіяльності Філії Усть- Дунайськ щодо непогодження нотісів про захід суден під оброблення ТОВ "ЗТК", як портовим оператором є вимогою, що надасть змогу здійснити ефективний захист порушених прав та інтересів товариства в межах одного провадження.

Щодо підсудності заяви саме адміністративному суду, заявник вказує, що відповідно до Статуту ДП "АМПУ" є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, створене відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 року № 133 "Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту" та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про морські порти України" у морських портах надаються послуги з обслуговування суден, здійснення операцій з вантажами, у тому числі проведення вантажно-розвантажувальних робіт, послуги з обслуговування пасажирів та інші послуги, передбачені законодавством.

Згідно з частиною другою статті 21 Закону України "Про морські порти України" перелік спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, визначає Кабінет Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про природні монополії" суб`єкт природної монополії - суб`єкт господарювання (юридична особа) будь-якої форми власності, який виробляє (реалізує) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії. Абзацом чотирнадцятим частини першої статті 5 Закону України "Про природні монополії" передбачено, що відповідно до цього Закону регулюється діяльність суб`єктів природних монополій, зокрема, у сфері спеціалізованих послуг у морських портах відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 № 405 затверджено перелік спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню. Однією з таких спеціалізованих послуг, включених до Переліку є послуга із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, крім причалу, що використовується портовим оператором на підставі договору оренди, концесії, спільної діяльності, укладеного відповідно до законодавства.

Частиною другою статті 5 Закону України "Про природні монополії" визначено, що зведений перелік суб`єктів природних монополій ведеться Антимонопольним комітетом України на підставі реєстрів суб`єктів природних монополій, що формуються національними комісіями регулювання природних монополій у відповідній сфері або органами виконавчої влади, що здійснюють функції такого регулювання до створення зазначених комісій. Відповідно до Зведеного переліку суб`єктів природних монополій, на 31.08.2020 Адміністрація включена до нього Міністерством інфраструктури України як суб`єкт природної монополії, який надає спеціалізовані послуги морських портів на території Одеської, Миколаївської, Херсонської, Донецької, Запорізької областей і Автономної Республіки Крим. Отже, спеціалізовані послуги портів, зокрема послугу забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, крім причалу, що використовується портовим оператором на підставі договору оренди, концесії, спільної діяльності, укладеного відповідно до законодавства, ДП "АМПУ" надає як суб`єкт природної монополії. Тобто, під час надання послуги доступу портового оператора до причалу ДП "АМПУ" є монополістом в забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, досягнення даним суб`єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару.

Позивач зазначає, що ДП "АМПУ" в даному випадку відповідно до вищевказаної норми законодавчого акту є органом адміністративно-господарського управління та контролю, як суб`єкт господарювання, в частині виконання ним функцій управління або контролю в межах делегованих їм повноважень органів влади чи органів місцевого самоврядування. ДП "АМПУ" наділено функцією управління та контролю за державним майном вищевказаним причалом №1 в межах делегованих йому повноважень.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову , суд виходить з такого.

Згідно ч. 1 ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Частиною 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами ч. 1, ч. 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.

За змістом ч. 1 ст. 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна, зокрема, містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову (ст. 153 КАС України).

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (стаття 125 Конституції України).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (частина 1 ст.8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб і суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Виходячи зі змісту заяви про забезпечення позову, спір у цій справі стосується надання доступу заявника, як портового оператора до причалу (ів) № 1 портового пункту Кілія філії Усть-Дунайськ для проведення вантажно-розвантажувальних робіт за плату.

За визначенням, наданим у ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Основними ознаками публічно-правових відносин називають: обов`язкову участь у цих відносинах суб`єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями; підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб`єкту владних повноважень (що проявляється у можливості суб`єкта владних повноважень вирішувати питання про права і обов`язки підпорядкованої особи); імперативність публічно-правових відносин; домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах.

Адміністративно-правовий спір має певні ознаки. Такі спори виникають у сфері державного управління, в процесі здійснення органами виконавчої влади своїх управлінських функцій. Для цих спорів характерно особливе становище його суб`єктів (учасників спірного правовідношення). Обов`язковим учасником адміністративно-правового спору є наділений владними повноваженнями орган виконавчої влади, місцевого самоврядування, посадові особи, наділені державно-владними повноваженнями. Адміністративно-правовий спір має особливий предмет, що пов`язано з широтою і різноплановістю діяльності управлінського характеру. Обов`язковою ознакою позовної форми захисту права в адміністративному суді має бути наявність спору про право публічне, тобто спору про права і обов`язки в публічних правовідносинах.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що Державне підприємства "Адміністрація морських портів України" є юридичною особою публічного права державної форми власності, є природним монополістом. У спірних правовідносинах вказане підприємство не здійснює владні управлінські функції, а надає послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, за що отримує відповідну плату.

Таким чином, оскільки підстави позову випливають зі спірних правовідносин, що мають господарський характер та не пов`язані з владними управлінськими функціями, а відповідач не є суб`єктом владних повноважень у відносинах, що складають спір, - ця справа не відноситься до компетенції судів адміністративної юрисдикції та не може ними розглядатися. Тому майбутній позов, який заявник бажає подати до суду, також не розглядається за правилами адміністративного судочинства.

Заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом (ст. 153 КАС України). Отже, законодавець чітко визначив, що правила підсудності застосовуються у процедурі забезпечення позову так само, як у процедурі подання позову.

Визначення підстав для повернення заяви про забезпечення позову охоплюється процедурою розгляду вказаної заяви і не виокремлено в окрему стадію. Тому визначення підсудності теж охоплюється стадією розгляду заяви про забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Для того щоб визначити "можливість" задоволення позову, суд повинен проаналізувати всі умови, які дають змогу задовольнити позов або унеможливити задоволення позову. Однією з таких умов є дотримання процедури звернення до суду. Вказане свідчить, що на етапі розгляду заяви про забезпечення позову суд повинен пересвідчитися не лише в реальній загрозі для виконання рішення, а й у тому, що суд взагалі вправі ухвалювати будь-яке рішення. Порушення підсудності ставить під сумнів можливість ухвалення рішення у справі.

Враховуючи вищезазначене, а також відсутність в КАС України положень про відмову в прийнятті до розгляду заяви про забезпечення позову у випадку порушення вимог підсудності, з викладених заявником обставин та вищенаведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

у х в а л и в:

У задоволенні заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ» про забезпечення позову - відмовити.

Копію ухвали надіслати сторонам по справі.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складення повного судового рішення, через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею.

СуддяВікторія ХОМ`ЯКОВА