Рішення

від 26.08.2024 по справі 420/10029/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/10029/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Токмілової Л.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОПІЙКА-ЦЕНТР» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КОПІЙКА-ЦЕНТР» до Одеської митниці, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500490/2024/000006/2 від 12.02.2024 року;

- визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500490/2024/000030 від 12.02.2024 року;

- стягнути з Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОПІЙКА-ЦЕНТР» за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати, що пов`язані з перекладом письмових документів з іноземної мови на державну мову, в розмірі 9 537 грн. (дев`ять тисяч п`ятсот тридцять сім грн. 00 коп.).

Ухвалою суду від 03.04.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

18.04.2024 року від представника Одеської митниці надійшло клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 22.04.2024 року у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.

Справу розглянуто з урахуванням перебування судді Токмілової Л.М. у відпустці.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що ТОВ «КОПІЙКА-ЦЕНТР» надало всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару. Надані документи підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять розбіжностей. Також документи подані декларантом для митного оформлення товару за ціною Контракту відповідають вимогам ст. 53 Митного кодексу України, є належними, допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей, а тому визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за другорядним методом, а саме за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів здійснено з порушенням вимог митного законодавства. Прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості № UA500490/2024/000006/2 від 12.02.2024 року не містить в собі достатніх, передбачених законом підстав для його прийняття, інспектор зазначає про нібито не можливість визначення митної вартості та наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документів. Прийняте рішення про коригування митної вартості та картка відмови є протиправними та ґрунтуються не на законі, а на безпідставних висновках та власних переконаннях контролюючого органу.

18.04.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов відзив, в якому відповідач не погоджується із заявленими вимогами, оскільки під час здійснення митного оформлення за митною декларацією № 24UA500490000952U0 від 08.02.2024 року було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та встановлено, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зокрема, не був представлений повний перелік документів, який визначений ст. 53 МК України. Оскільки у документах, поданих разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а декларантом чи її уповноваженою особою не було подано усіх додаткових документів, які витребувано митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 МК України, не спростовані розбіжності у поданих документах. Відтак, зазначені обставини з урахуванням приписів ч. 6 ст. 54 МК України були підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу в митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою особою митною вартістю.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

У ході здійснення господарської діяльності між ТОВ «КОПІЙКА-ЦЕНТР» (Покупець) та Yiwu Unigator Trading Co., Ltd (Продавець) 18.03.2021 року було укладено Контракт №13/СН/2021 на поставку товарів, що вказані в Специфікаціях до Договору, які є невід`ємними його частинами.

З метою митного оформлення імпортованого товару 08.02.2024 року декларантом позивача до Одеської митниці подано митну декларацію №24UA500490000952U0.

Митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з митною декларацією наступні документи:

пакувальний лист № 11 від 27.11.2023 року;

рахунок-Фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 11 від 27.11.2023 року;

коносамент №UTRUST23111613 від 27.11.2023 року;

автотранспортна накладна (Road consignment note) № 13067 від 03.02.2024 року;

декларація про походження товару № 11 від 27.11.2023 року;

банківський платіжний документ, що стосується товару №211230054672774 від 21.11.2023 року;

банківський платіжний документ, що стосується товару №280930052121783 від 28.09.2023 року;

документ, що підтверджує вартість перевезення товару №01577 від 02.02.2024 року;

зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 13/СН/2021 від 18.03.2021 року;

доповнення до зовнішньоекономічного договору спец.№11 від 27.11.2023 року;

договір про надання послуг митного брокера № 003/21 від 02.02.2021 року;

акт зважування від 08.02.2024 року.

На вимогу митного органу декларантом додатково було надано наступні документи: рахунок на оплату №26 від 02.02.2024 року, попередню Специфікацію №10 від 27.09.2023, додаткову угоду до контракту № 13/СН/2021, договір №006/23 транспортно-експедиторського обслуговування від 17.11.2023 та інші. Листом від 12.02.2024 №4 декларантом повідомлено про неможливість надання затребуваних додаткових документів у зв`язку з їх відсутністю.

Розглянувши подані документи, Одеською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500490/2024/000030 від 12.02.2024 року та рішення про коригування митної вартості товарів № UA500490/2024/000006/2 від 12.02.2024 року.

Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом було встановлено, що подані документи містять розбіжності, а саме:

1) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно з п.5.4 та п.8.3 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 18.03.2021 №13/СН/2021 ціна на товар складає в собі експортне пакування, маркування, завантаження та пакетування. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) подана довідка про транспортні витрати від 02.02.2024 №01577 не має відомості про перевізника та видана особою, яка не має відношення до транспортування вантажу. Також до митного оформлення не подано довідкурахунок про транспортні витрати;

3) в зовнішньоекономічному договорі (контракті) від 18.03.2021 №13/СН/2021 зазначено умови поставки CIF, в поданому до митного оформлення інвойсі від 27.11.2023 №11 зазначено умови поставки FOB. В розділі 3 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 18.03.2021 №13/СН/2021 відсутня жодна інформація щодо змін умов поставки;

4) відповідно до п.4.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 18.03.2021 №13/СН/2021 термін дії контракту закінчено;

5) відповідно до п.6.1.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 18.03.2021 №13/СН/2021 та специфікації від 27.11.2023 №спец.№11 умовою розрахунку платежів є оплата 20% загальної вартості контракту, вказана у підтверджуючому замовлені. Декларант ТОВ "СІТНЕЙ ЛТД" надає до МД банківський платіжний документ від 28.09.2023 №280930052121783 з передоплатою у розмірі 9 256,73 дол.США та в якому відсутні відомості до якої саме поставки товару він має відношення. 20% передоплати відповідно до заявленої вартості товару в поданому до митного оформлення інвойсі від 27.11.2023 №11 повинна складати 11 128,26 дол.США;

6) відповідно до даних вказаних у специфікації від 27.11.2023 №спец.№11 та відповідно до п.6.1.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 18.03.2021 №13/СН/2021 товар підлягає оплаті у розмірі 80% за 14 днів до прибуття судна у порт. Декларантом ТОВ "СІТНЕЙ ЛТД" подано до МД банківський платіж від 21.11.2023 № 211230054672774 та коносамент від 27.11.2023 №UTRUST23111613 без відміток дати про прибуття вантажу у порт. Таким чином даних про 80%-ву оплату товару не надано.

Позивач не погоджується із таким коригуванням митної вартості товару, яке, на його думку, призвело до безпідставної надмірної сплати ним митних платежів, з огляду на що звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі, врегульовано нормами Митного кодексу України (далі - МК України).

Згідно ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митні органи.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною першою статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначив, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Проте суд не погоджується з зазначеними висновками відповідача.

Наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом визначення митної вартості та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, з огляду на наступне.

Так, відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, зокрема: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 12.03.2019 у справі № 803/3649/15.

Однією з підстав прийняття оскаржуваного рішення Одеською митницею зазначено, що відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно з п.5.4 та п.8.3 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 18.03.2021 №13/СН/2021 ціна на товар складає в собі експортне пакування, маркування, завантаження та пакетування. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товар.

Відповідно до Інвойсу № 11 від 27.11.2023 року, наявного в матеріалах справи та наданого до митного оформлення разом із митною декларацією, поставка товару здійснювалась на умовах FOB.

Умови поставки FOB (… named port of shipment) англ. Free On Board, або Франко борт (… назва порту відвантаження) термін Інкотермс 2010, який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом. Продавець за умовами поставки FOB зобов`язаний нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту, переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження. Ціна FОВ (FОВ ргісе) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

Суд зазначає, що відповідно до правил «Інкотермс 2010» за умов FOB (FREE ON BOARD) продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.

Таким чином, зважаючи на той факт, що поставка товару заявленого до митного оформлення здійснювалася на умовах FOB (FREE ON BOARD) відповідно до правил «Інкотермс 2010», що покладають обов`язок пакування товару на продавця, суд приходить до висновку про необґрунтованість зауважень відповідача щодо ненадання позивачем документів на підтвердження витрат на упаковку або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Крім того відповідачем у рішенні самостійно зазначено, що пунктом 5.4. та 8.3. Контракту №13/СН/2021 від 18.03.2021 передбачено, що ціна на товар включає експортну упаковку, маркування, загрузку та пакування, вартість упаковки та палету включена в ціні товару.

Вказане свідчить про те, що продаж товару та його переміщення разом з упаковкою передбачено умовами контракту, вартість упаковки включається до ціни товару і витрати на упаковку або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням, були понесені не покупцем, а продавцем.

За таких обставин, при постачанні спірного товару вартість тари та пакування включена до ціни товару, яка вказана в інвойсі і тому, при визначенні складових митної вартості товару, не повинна була додаватись окремо.

Крім того, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі 37. Процедура митної декларації має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митної декларації № 24UA500490000952U0 від 08.02.2024 року, позивачем зазначено ZZ00 (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

Таким чином, вимоги митного органу про надання числових даних щодо вартості пакування не ґрунтуються на вимогах митного законодавства.

Також відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару щодо сумніву у митній вартості товару вказує, що подана довідка про транспортні витрати від 02.02.2024 №01577 не має відомостей про перевізника та видана особою, яка не має відношення до транспортування вантажу та що до митного оформлення не подано довідку рахунок про транспортні витрати.

Суд зазначає, що довідка про транспортні витрати надається митному органу в інформаційних цілях, де вказуються номери автомобільного транспорту та його причепу згідно товарно-транспортних документів (CMR), а сплата транспортних послуг здійснюється на підставі рахунку транспортно-експедиційної компанії, де вказується номер відповідного договору про надання транспортно-експедиційних послуг.

Водночас, позивачем на електронну адресу відповідача ТОВ "СІТНЕЙ ЛТД" направило договір транспортно-експедиторського обслуговування №006/23 від 17.11.2023 року між ТОВ"КОПІЙКА-ЦЕНТР" та ТОВ "СІТНЕЙ ЛТД" та рахунок на оплату ТОВ "СІТНЕЙ ЛТД" №26 від 02.02.2024 року.

Стосовно доводів відповідача, що в зовнішньоекономічному договорі (контракті) від 18.03.2021 №13/СН/2021 зазначено умови поставки CIF, в поданому до митного оформлення інвойсі від 27.11.2023 №11 зазначено умови поставки FOB, а в розділі 3 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 18.03.2021 №13/СН/2021 відсутня жодна інформація щодо змін умов поставки, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3.1. Контракту №13/СН/2021 від 18.03.2021, Продавець поставляє товар партіями на умовах CIF "Інкотермс-2010" за адресою Одеса, Україна.

Однак, Одеською митницею не враховано, що п.7.1. Контракту визначено, що передача товару перевізнику здійснюється в місці, визначеному п. 3.1 Контракту, якщо сторонами не узгоджено інше.

Тобто зміна умов поставки передбачена п.7.1. Контракту.

Також суд вважає необґрунтованими твердження митниці про те, відповідно до п.4.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 18.03.2021 №13/СН/2021 термін дії контракту закінчено, з огляду на наступне.

Відповідно до п.4.2. Контракту строк дії даного складає 24 календарних місяці з моменту його підписання Сторонами.

Однак, позивачем до Одеської митниці було надано Додаткову угоду від 31.01.2022 року до Контракту від 18.03.2021 №13/СН/2021, в якій п.4.2. Контракту викладено в новій редакції, а саме: "контракт набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох Сторін, укладений строком до 31.12.2023 року, і діє до виконання Сторонами свої зобов`язань за Контрактом в повному обсязі".

Як вже було встановлено судом, товар поставлявся за умовами поставки FOB.

Оскільки такі умови поставки вимагають від продавця організувати експортне оформлення товару, то на момент здійснення господарських відносин між контрагентами Контракт від 18.03.2021 №13/СН/2021 діяв для обох сторін в повному обсязі, а доводи відповідача про протилежне не ґрунтуються на жодних доказах.

Відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, як одну з підстав його прийняття, також зазначив, що відповідно до п.6.1.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 18.03.2021 №13/СН/2021 та специфікації від 27.11.2023 №спец.№11 умовою розрахунку платежів є оплата 20% загальної вартості контракту, вказана у підтверджуючому замовлені. Декларант ТОВ "СІТНЕЙ ЛТД" надає до МД банківський платіжний документ від 28.09.2023 №280930052121783 з передоплатою у розмірі 9 256,73 дол.США та в якому відсутні відомості до якої саме поставки товару він має відношення. 20% передоплати відповідно до заявленої вартості товару в поданому до митного оформлення інвойсі від 27.11.2023 №11 повинна складати 11 128,26 дол.США. Відповідно до даних вказаних у специфікації від 27.11.2023 №спец.№11 та відповідно до п.6.1.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 18.03.2021 №13/СН/2021 товар підлягає оплаті у розмірі 80% за 14 днів до прибуття судна у порт. Декларантом ТОВ "СІТНЕЙ ЛТД" подано до МД банківський платіж від 21.11.2023 № 211230054672774 та коносамент від 27.11.2023 №UTRUST23111613 без відміток дати про прибуття вантажу у порт. Таким чином даних про 80%-ву оплату товару не надано.

Порядок здійснення платежів передбачений розділом 6 Контракту «Умови платежів», де в п.п. 6.1.1. та 6.1.2. деталізуються строки та розміри платежів у відсотковому значенні до вартості контракту та підтвердженій заявці до нього.

Проте, відповідно до п. 6.3. Договору допускається сплата товару частинами. Продавець, на підтвердження здійснення Покупцем сплати частинами, приймає документальне підтвердження банківських переказів, які надаються банком Покупця за кожною частиною оплати.

Відповідно до Специфікації № 11 від 27.11.2023 року до Контракту загальна вартість товару складає 55 641,30 доларів США, яка була сплачена двома платіжками на підставі банківських платіжних документів № 280930052121783 від 28.09.2023 року на суму 9256,73 дол. США (20% від початкової Заявки, яка згодом змінилася) та № 211230054672774 від 21.12.2023 року на суму 46384,57 дол. США, які разом дорівнюють загальній сумі Специфікації № 11 від 27.11.2023 року.

Відповідно до положень Контракту, найменування, ціна і кількість Товару, що поставляється, узгоджуються Сторонами в Специфікаціях, які підписуються на кожну окрему партію товару, і є невід`ємними частинами цього контракту (п.п. 2.1., З.1., 5.2., 5.3., 6.3., 12.7. Договору).

Особливі вимоги щодо оформлення банківських платіжних документів чинним законодавством України не передбачені, а ідентифікація платежу зазначена в банківських платіжних документах, що стосується товару, за № 280930052121783 від 28.09.2023 року та № 211230054672774 від 21.12.2023 року шляхом посилання в графі « 70» на контракт на поставку товарів № 13/СН/2021 від 18.03,2021 року, де сума всіх платежів повністю відповідає загальній сумі інвойсу № 11 від 27.11.2023 року.

Отже, посилання лише на контракт у банківських платіжних документах не може свідчити про заниження ТОВ «КОПІЙКА-ЦЕНТР» митної вартості товарів, тим більш уся сума за товар сплачена у повному обсязі.

Відповідно до ч. 6 ст. 53 МКУ, а також для спростування вказаних розбіжностей, ТОВ «СІТНЕЙ ЛТД» відправило листами №№ 3 та 4 від 12.02.2024 року на електронну адресу Одеської митниці заперечення та додаткові документи, зокрема, Попередню Специфікацію Ns 10 від 27.09.2023 року між ТОВ «КОПІЙКА- ЦЕНТР» та юридичною особою КНР «Yiwu Unigator Trading Co., Ltd.».

Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ КОПІЙКА-ЦЕНТР митної вартості товару судом не встановлено.

Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

Суд звертає увагу, що лише у разі встановлення митним органом невідповідності числових значень складових митної вартості товару в документах, які підтверджують митну вартість товарів, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів для встановлення дійсної митної вартості товару.

При цьому, окремі недоліки в оформленні документів не є підставою для не прийняття зазначених документів для підтвердження митної вартості товарів.

Суд зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

У даному випадку Одеська митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Застосування відповідачем резервного методу було обумовлено неможливістю застосування митним органом попередніх методів, в тому числі і методу за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань. Між тим, відповідачем вказано лише номер, дату та ціну по митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті 55 МК України. Суд зазначає, що копія митної декларації, що була підставою для коригування митної вартості товарів до суду відповідачем не надано.

У постанові від 30.04.2020 року по справі №820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом, тощо.

Отже, судом встановлено, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів № UA500490/2024/000006/2 від 12.02.2024 року прийняте відповідачем необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що Одеською митницею безпідставно здійснено коригування, заявленої декларантом митної вартості товару та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500490/2024/000030 від 12.02.2024 року.

З огляду на зазначене, оцінивши докази, які є у справі, проаналізувавши положення законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд вважає необхідним задовольнити адміністративний позов та скасувати спірне рішення про коригування митної вартості № UA500490/2024/000006/2 від 12.02.2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500490/2024/000030 від 12.02.2024 року.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд також вважає необхідним у відповідності до вимог ст.139 КАС України стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір в розмірі 6056 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на переклад документів у розмірі 9537 грн., суд зазначає наступне.

Види судових витрат визначено ст.132 КАС України, відповідно до ч.3 якої до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

З даної норми слідує, що одним із видів витрат, пов`язаних з розглядом справи, є витрати, пов`язані із залученням перекладачів, а також пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

На підтвердження витрат на переклад документів позивачем надано акт №69/03 від 07.03.2024 року та платіжну інструкцію №12246 від 07.03.2024 року на загальну суму 9537 грн.

Разом із тим, суд звертає увагу, що в наданих документах на підтвердження витрат на переклад документів відсутні жодні докази, які підтверджували б здійснення перекладу документів поданих позивачем для розгляду саме даної справи.

Суд зазначає, що зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. У той же час, надані позивачем документи не є належним підтвердженням понесення позивачем витрат на переклад документів у розмірі 9537 грн., оскільки відсутній перелік документів щодо яких здійснено переклад, відповідно позивачем не доведено, понесені витрати на загальну суму 9537 грн. стосуються перекладу документів саме по справі №420/10029/24, а тому такі витрати не підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 90, 194, 205, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОПІЙКА-ЦЕНТР» (65007, м. Одеса, вул. Болгарська, 1, код ЄДРПОУ 37678707) до Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-А, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500490/2024/000006/2 від 12.02.2024 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500490/2024/000030 від 12.02.2024 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-А, код ЄДРПОУ 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОПІЙКА-ЦЕНТР» (65007, м. Одеса, вул. Болгарська, 1, код ЄДРПОУ 37678707) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6056 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя Токмілова Л.М.