Рішення

від 26.08.2024 по справі 600/2610/24-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/2610/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Машзавод" про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - позивач) звернулося в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Машзавод" (далі - відповідач), в якому просить:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Машзавод" заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат, пов`язаних з виплатою та доставкою пільгових пенсій за період з 01.12.2023 по 31.05.2024 в сумі 383692,95 грн на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, р/р НОМЕР_1 , МФО 356334 філія - Чернівецьке обласне управління АТ "Ощадбанк" код ЄДРПОУ 40329345.

Позов обґрунтовано тим, що за відповідачем рахується заборгованість по платежах до Пенсійного фонду України, а саме по відшкодуванню витрат пов`язаних з доставкою і виплатою пільгових пенсій призначених відповідно до п. "а" та п. "б" "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з 01.12.2023 по 31.05.2024 в сумі 383692,95 грн. Оскільки, заборгованість в добровільному порядку відповідачем не сплачена, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення вказаної заборгованості в судовому порядку.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказувало на необґрунтованість та безпідставність заявлених вимог. Вказує, що заборгованість, яка сформувалася у підприємства виникла нещодавно і як наслідок накладених на підприємство санкцій. Так, Указом Президента України №726/2022 від 19.10.2022 було введено в дію Рішення Ради національної безпеки та оборони України від 19.10.2022 Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій). У результаті цього щодо відповідача було введено: 1) обмеження торгівельних операцій (повне припинення); 2) запобігання виведення капіталів за межі України; 3) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; 4) припинення дії торгівельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони; 5) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності. Івано-Франківська торгово-промислова палата визнала цю обставину як форс - мажорну.

Відповідно до рішення РНБО від 07.12.2023 р., яке було введено в дію Указом Президента України від 07.12.2023 станом на 16.01.2024 відповідач не перебуває під санкціями у зв`язку з завершенням строку їх застосування. Так, відповідач відновлює свою господарсько-фінансову діяльність, що дозволить найближчим часом погасити заборгованість. У зв`язку з наведеним просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю Машзавод (вул. Прутська, 16, м. Чернівці, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 30045061) зареєстроване як юридична особа .

Відповідно до ст. 67 Конституції України роботодавець зобов`язаний своєчасно та в повному розмірі сплачувати належні йому страхові внески.

Спеціальними законами, які визначають принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) та Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) в редакції Законів, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Статтею 13 Закону №1788-XII визначені категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. Зокрема, відповідно до пункту "а" цієї статті на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно пунктів б - з ч.1 ст. 13 Закону №1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

в) трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі;

г) жінки, які працюють трактористами-машиністами, машиністами будівельних, шляхових і вантажно-розвантажувальних машин, змонтованих на базі тракторів і екскаваторів, - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 15 років на зазначеній роботі;

д) жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування;

е) жінки, зайняті протягом повного сезону на вирощуванні, збиранні та післязбиральній обробці тютюну, - після досягнення 55 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років;

є) робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 55 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років;

ж) жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п`ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України;

з) водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Згідно з абз. 1-3 п. 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Покриття витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до ст. ст. 13 і 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" та призначених відповідно до ч. 2 і 3 ст.114 цього Закону до досягнення пенсійного віку, визначеного ст. 26 цього Закону, здійснюється у такому порядку:

підприємства та організації (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 ст. 114 цього Закону, - до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону за раніше діючим порядком;

за рахунок коштів Державного бюджету України пенсії, призначені особам відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (стосовно осіб, які на дату відшкодування віднесені до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) та відповідно до статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" та після цієї дати відповідно до пунктів 2 - 8 частини другої статті 114 цього Закону (стосовно осіб, які працювали у сільськогосподарських товаровиробників, які на дату відшкодування віднесені до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) та частини третьої статті 114 цього Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є: суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Статтею ст. 2 Закону № 400/97-ВР встановлено, що для платників збору, визначених пунктами 1 і 2 частини першої статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та призначених після дня набрання чинності зазначеним Законом відповідно до пунктів 2 - 8 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у період до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Отже, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам відповідно до пунктів "а", "б" - "з" ст. 13 Закону №1788-XII за списком № № 1 та 2, покриваються підприємствами та організаціями, крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України. При цьому обов`язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених Пенсійним фондом України після 01 січня 2014 року, не пов`язаний з датою призначення такої пенсії чи часом набуття, необхідного для цього пільгового стажу.

Указаний висновок кореспондується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема в постанові від 25.09.2012 у справі № 21-251а12 та Верховного Суду у постановах від 21.06.2018 у справі № 819/2573/15, від 28.02.2019 у справі № 808/329/17.

Судом встановлено, що відповідач не є сільськогосподарським товаровиробником та не віднесений до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України.

Таким чином, обов`язок відповідача відшкодувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 2, передбачена діючим законодавством.

Порядок відшкодування страхувальниками витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663 (далі - Інструкція №21-1, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За змістом п.п. 2.1.1 п. 2.1 розділу 2 Інструкції №21-1 платниками страхових внесків є: страхувальники - роботодавці: підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок та фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру; колективні та орендні підприємства, сільськогосподарські кооперативи, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок); дипломатичні представництва, консульські установи України, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств та організацій (у тому числі міжнародних), створених відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами; іноземні дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств та організацій, міжнародних організацій, розташованих на території України.

Відповідно до п. 6.1 Інструкції №21-1 для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України), відшкодуванню підлягають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" та призначених відповідно до ч. 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування":

- особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за Списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

- особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та п. п. 2 - 8 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до п. 6.4 Інструкції №21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно із п. 6.7 Інструкції №21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Як видно із матеріалів справи, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на адресу відповідача надіслало розрахунки фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до п. "а" та п. "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно матеріалів справи наведені вище розрахунки надіслано рекомендованими поштовими відправленнями на адресу відповідача, та отримані останнім.

Відповідачем зазначені в розрахунках суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період з 01.12.2023 по 31.05.2024 не сплачені, у зв`язку із чим утворилася заборгованість на загальну суму 383692,95 грн (Список №1 223275,66 грн та Список № 2 160417,29 грн.)

Таким чином, розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за відповідний період є підставою для відшкодування відповідачем фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, понесених територіальним органом Пенсійного фонду України.

Відтак, з моменту отримання даних розрахунків сума фактичних витрат, що підлягає відшкодуванню відповідачем, є узгодженою, а оскільки такі розрахунки відповідачем не оскаржено, - вони є обов`язковими для виконання.

Статтею 17 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено обов`язок страхувальника виконувати вимоги, передбачені цим Законом, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 64 цього Закону управління Пенсійного фонду має право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми.

Відповідач не виконав свої зобов`язання в частині відшкодуванню витрат Пенсійному фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. "а", п. "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", тому суд приходить до висновку про можливість задоволення позову в повному обсязі та стягнення з відповідача заборгованості в сумі 383692.95 грн.

Стосовно посилань відповідача про неможливість здійснення подальших розрахунків за власними зобов`язаннями, що сталась не з його вини, а відповідно до рішення РНБО, яким накладено санкції на товариство, що стало перешкодою для здійснення господарської діяльності та отримання коштів від реалізованого майна ТОВ Машзавод, суд зазначає наступне.

Указом Президента України №726/2022 від 19.10.2022 введено в дію Рішення Ради національної безпеки та оборони України від 19.10.2022 Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до ТзОВ Машзавод. У результаті цього щодо відповідача було введено: 1) обмеження торгівельних операцій (повне припинення); 2) запобігання виведення капіталів за межі України; 3) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; 4) припинення дії торгівельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони; 5) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності.

Частиною 1 ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні від 02.12.1997 № 671/97-ВР (далі Закон № 671/97-ВР, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Згідно з ч. 2 наведеної статті Закону № 671/97-ВР форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб (ч. 3 ст. 14 Закону № 671/97-ВР).

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону № 671/97-ВР Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) визначений Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що затверджений Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5), який набрав чинності з 18.12.2014 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Регламент).

Статтею 6.1 вказаного Регламенту передбачено, що підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Згідно зі ст. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Статтею 6.9 Регламенту встановлено, що надані Заявником документи для засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) мають свідчити про:

- надзвичайність таких обставин (носять винятковий характер і знаходяться за межами впливу сторін);

- непередбачуваність обставин (їх настання або наслідки неможливо було передбачити, зокрема на момент укладення відповідного договору, перед терміном настанням зобов`язання або до настання відповідного обов`язку);

- невідворотність (непереборність) обставин (неминучість події/подій та/або її/їх наслідків);

- причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією і неможливістю виконання Заявником своїх конкретних зобов`язань (за договором, контрактом, угодою, законом, нормативним актом, актом органів місцевого самоврядування тощо).

За приписами ст. 6.10 Регламенту за результатами розгляду заяви і наданих документів та прийняття рішення уповноваженою особою щодо можливості засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за наявністю підстав, видає Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Водночас, як зазначає сам відповідач, з 07.12.2023 р. ТОВ "Машзавод" не перебуває під санкціями.

Окремо суд зазначає, що відповідачем не надано до суду докази скасування в судовому порядку Указу Президента України №726/2022 від 19.10.2022, яким уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.10.2022 Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), в частині застосування до нього санкцій.

Відповідач подав до суду Сертифікати про форс-мажорні обставини засвідчені Івано-Франківською торгово-промисловою палатою, а саме: № 2600-23-3311 від 20.07.2023, № 2600-23-3863 від 12.09.2023, № 2600-23-3319 від 20.07.2023, № 2600-23-4159 від 06.10.2023, №2600-23-4265 від 17.10.2023.

Дослідженням вищенаведених сертифікатів встановлено, що вказані сертифікати не стосуються заборгованості по відшкодування Головному управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області фактичних витрат, пов`язаних з виплатою та доставкою пільгових пенсій за період з 01.12.2023 по 31.05.2024 в сумі 383692,95 грн, тому не беруться судом до уваги.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач не надав доказів відсутності або погашення ним вказаної суми відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки позивач не поніс судові витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, підстави для розподілу судових витрат на підставі вказаної норми відсутні.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Машзавод" заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат, пов`язаних з виплатою та доставкою пільгових пенсій за період з 01.12.2023 по 31.05.2024 в сумі 383692,95 грн на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, р/р НОМЕР_1 , МФО 356334 філія - Чернівецьке обласне управління АТ "Ощадбанк" код ЄДРПОУ 40329345.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3, м. Чернівці, 58002, Код ЄДРПОУ 40329345)

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Машзавод" (вул. Прутська, 16, м. Чернівці, 58008, Код ЄДРПОУ 30045061)

Суддя І.В. Маренич