Ухвала

від 19.08.2024 по справі 752/8302/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання - ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ПП «Канівелектромонтаж», на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01 серпня 2022 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна та накладено арешт на виробничу базу, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на як зареєстровано за ПП «Канівелектромонтаж», ЄДРПОУ 34206522, а саме на складові частини об`єкта нерухомого майна: приміщення громадського будинку (адміністративно-побутова будівля), А1, загальною площею 474,3 кв.м; приміщення виробничого будинку (склад), Б1, загальною площею 411,2 кв.м; приміщення виробничого будинку (майстерня), В1, в2, загальною площею 574,2 кв.м; приміщення виробничого будинку (кузня), Г1, загальною площею 46,0 кв.м; приміщення виробничого будинку (склад), Д1, загальною площею 38,7 кв.м; приміщення виробничого будинку (гараж), Е1, загальною площею 750,3 кв.м; приміщення виробничого будинку (склад), З1, загальною площею 13,2 кв.м; приміщення виробничого будинку (склад), Л1, загальною площею 9,0 кв.м, які розташовані на земельній ділянці за кадастровим номером 7110300000:03:002:0378.

Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_5 , який діє в інтересах ПП «Канівелектромонтаж», подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01 серпня 2022 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна.

Мотивуючи вимоги своєї апеляційної скарги, зазначає про те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, невмотивованою, а тому підлягає скасуванню.

Так, за змістом ст.ст. 36, 37, 110 КПК України рішення про призначення (визначення) прокурора (прокурорів), який здійснюватиме повноваження прокурора в конкретному кримінальному провадженні, обов`язково повинно ухвалюватись у формі постанови, яка має міститись у матеріалах досудового розслідування для підтвердження факту наявності повноважень.

Разом з тим, в матеріалах, які надано прокурором до клопотання відсутнє рішення про призначення (визначення) прокурора (прокурорів), який здійснюватиме повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, ухвалене у формі постанови.

Крім того, висновки викладені у документах, доданих до клопотання, зроблені на підставі припущень без підтвердження належними засобами доказування, що не узгоджується з дійсними обставинами справи і наявними документами у матеріалах клопотання.

Тому, на думку автора апеляційної скарги, об`єкт, на який накладено арешт не відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а відповідно до речових доказів у кримінальному провадженні № 42021100000000483 від 22.07.2021 не відноситься, отже постанова слідчого про визнання виробничої бази, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 речовим доказом, не може вважатись законною та такою, яка прийнята у відповідності до вимог КПК України.

Окрім цього, судом в оскаржуваній ухвалі зазначено, що прокурор в судове засідання не з`явився, подав заяву, в якій просив розглядати клопотання за його відсутності, підтримав вимоги клопотання, просив його задовольнити.

Натомість у наданих матеріалах відсутнє клопотання прокурора розглядати клопотання за його відсутності.

В журналі судового засідання зазначено, що слідчий, а не прокурор подав заяву про слухання справи у його відсутність, у свою чергу клопотання було подано саме прокурором.

При цьому, згаданий вище журнал судового засідання не відповідає вимогам ч. 1 ст. 108 КПК України, зокрема у журналі відсутні необхідні відомості: реквізити кримінального провадження та відомості щодо його учасників, дата і час початку та закінчення судового засідання.

Отже, допущено формальний підхід до складання процесуального документа без дотримання вимог передбачених ст. 108 КПК України, що в свою чергу слід визнати його недопустимим доказом.

Також адвокат звертає увагу і на те, що слідчим суддею при постановленні оскаржуваного рішення порушено вимоги п.п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, а саме не оцінено розумність та наслідки арешту майна для третіх осіб.

Так, незважаючи на те, що досудове розслідування проводиться у даному кримінальному провадженні вже майже три роки, жодній особі не оголошено підозру, відтак слідчим і прокурором розумні строки не дотримано, а завдання кримінального провадження не виконано, що суттєво порушує права ПП «Канівелектромонтаж» щодо розпорядження своїм майном у зв`язку із застосуванням до нього необґрунтованого процесуального примусу.

Враховуючи, що розгляд справи проводився без виклику представника власника майна, копія оскаржуваного рішення не направлялась, про існування ухвали слідчого судді апелянту стало відомо 17.05.2024, строк на апеляційне оскарження може бути поновлений.

В судове засідання учасники провадження не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини своєї неявки не повідомили, а тому відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України наявні підстави для здійснення апеляційного розгляду за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апелянтом не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01 серпня 2022 року з огляду на положення абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а його апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатись в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведене, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Як вважає апеляційний суд, прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 , обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, надав достатні і належні докази тих обставин, на які послалася у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

В свою чергу, відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Відповідно до ч.3 зазначеної статті, в цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України вбачається, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, підстави для накладення арешту з іншою метою, окрім тих, що закріплені в ч. 2 ст. 170 КПК України, чинний кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає.

Частиною 2 ст. 173 КПК України передбачено перелік обставин, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про арешт майна, в тому числі, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу, врахуванню підлягає: 1) правова підстава для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Таким чином, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна і можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні.

Крім того, згідно з нормами Глав 10 та 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

При цьому, слідчим суддею вказані вимоги кримінального процесуального закону належним чином дотримані.

Як вбачається з наданих матеріалів, Київською міською прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021100000000483 від 22.07.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, у якому досудове розслідування проводиться слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві.

Постановою старшого слідчого СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 від 15.07.2022 зазначене в клопотанні майно визнано речовими доказами в даному кримінальному провадженні.

25.07.2024 прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва із клопотанням про арешт майна, а саме виробничої бази, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ПП «Канівелектромонтаж», ЄДРПОУ 34206522, а саме на складові частини об`єкта нерухомого майна: приміщення громадського будинку (адміністративно-побутова будівля), А1, загальною площею 474,3 кв.м; приміщення виробничого будинку (склад), Б1, загальною площею 411,2 кв.м; приміщення виробничого будинку (майстерня), В1, в2, загальною площею 574,2 кв.м; приміщення виробничого будинку (кузня), Г1, загальною площею 46,0 кв.м; приміщення виробничого будинку (склад), Д1, загальною площею 38,7 кв.м; приміщення виробничого будинку (гараж), Е1, загальною площею 750,3 кв.м; приміщення виробничого будинку (склад), З1, загальною площею 13,2 кв.м; приміщення виробничого будинку (склад), Л1, загальною площею 9,0 кв.м, які розташовані на земельній ділянці за кадастровим номером 7110300000:03:002:0378.

За результатами судового розгляду слідчим суддею постановлена оскаржувана ухвала.

Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про задоволення клопотання прокурора про накладення арешту, та що майно, на яке накладено арешт, зазначене в клопотанні, підпадає під ознаки майна, передбаченого статтею 98 КПК України, є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, тобто таким, на яке спрямоване кримінальне правопорушення, а відтак існують реальні підстави для накладення арешту на це майно, з метою збереження і використання як доказів у кримінальному провадженні.

Доводи апеляційної скарги щодо істотних порушень стороною обвинувачення та слідчим суддею норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду провадження, а зазначені в апеляційній скарзі обставини є необґрунтованими.

Як вважає апеляційний суд, слідчий суддя під час розгляду клопотання сторони обвинувачення, правильно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке слід накласти арешт, відповідає вимогам ч. 2 ст. 170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні прокурора.

Крім того, слідчим суддею ретельно перевірено майно, на яке сторона обвинувачення просить накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, та зроблено правильний висновок про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вказане вище майно, а саме виробничу базу, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на як зареєстровано за ПП «Канівелектромонтаж», ЄДРПОУ 34206522, а саме на складові частини об`єкта нерухомого майна: приміщення громадського будинку (адміністративно-побутова будівля), А1, загальною площею 474,3 кв.м; приміщення виробничого будинку (склад), Б1, загальною площею 411,2 кв.м; приміщення виробничого будинку (майстерня), В1, в2, загальною площею 574,2 кв.м; приміщення виробничого будинку (кузня), Г1, загальною площею 46,0 кв.м; приміщення виробничого будинку (склад), Д1, загальною площею 38,7 кв.м; приміщення виробничого будинку (гараж), Е1, загальною площею 750,3 кв.м; приміщення виробничого будинку (склад), З1, загальною площею 13,2 кв.м; приміщення виробничого будинку (склад), Л1, загальною площею 9,0 кв.м, які розташовані на земельній ділянці за кадастровим номером 7110300000:03:002:0378.

Як вважає апеляційний суд, висновки слідчого судді про арешт майна, викладені в оскаржуваному рішенні, цілком доведені матеріалами, долученими до клопотання про накладення арешту, які підтверджують те, що обмеження прав власника співвідносяться із обставинами кримінального провадження, а тому є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для його арешту.

Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав, відповідає вимогам КПК України.

При цьому, розгляд клопотання сторони обвинувачення, судом першої інстанції проведено у порядок та спосіб визначеним КПК України.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси як власника майна, так і інших осіб.

Слідчий суддя дотримався вимог п.п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, та врахував розумність, співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що для проведення повного та неупередженого розслідування, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, передачі, відчуження, накладення арешту на майно є необхідним, оскільки існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що воно є доказом вчинення кримінального правопорушення та підлягає збереженню.

Одночасно, суд апеляційної інстанції враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосування цього заходу відпала потреба.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно діяв у спосіб та в межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими, підстав для обґрунтованого сумніву в співрозмірності обмеження права власностіПП «Канівелектромонтаж», завданням кримінального провадження, судом апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Керуючись ст.ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01 серпня 2024 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 , про арешт майна та накладено арешт на виробничу базу, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на як зареєстровано за ПП «Канівелектромонтаж», ЄДРПОУ 34206522, а саме на складові частини об`єкта нерухомого майна: приміщення громадського будинку (адміністративно-побутова будівля), А1, загальною площею 474,3 кв.м; приміщення виробничого будинку (склад), Б1, загальною площею 411,2 кв.м; приміщення виробничого будинку (майстерня), В1, в2, загальною площею 574,2 кв.м; приміщення виробничого будинку (кузня), Г1, загальною площею 46,0 кв.м; приміщення виробничого будинку (склад), Д1, загальною площею 38,7 кв.м; приміщення виробничого будинку (гараж), Е1, загальною площею 750,3 кв.м; приміщення виробничого будинку (склад), З1, загальною площею 13,2 кв.м; приміщення виробничого будинку (склад), Л1, загальною площею 9,0 кв.м, які розташовані на земельній ділянці за кадастровим номером 7110300000:03:002:0378, - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ПП «Канівелектромонтаж», - без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/4271/2024 Категорія ст. 170 КПК України

Унікальний № 752/8302/22

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_8

Доповідач: ОСОБА_1