Ухвала

від 20.08.2024 по справі 753/15783/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/15783/24

провадження № 2-з/753/174/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2024 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Заставенко М.О.,

з секретарем судового засідання Пічкур А.О.,

за участі

представника заявника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , про забезпечення позову до подання позовної заяви,

В С Т А Н О В И В:

14.08.2024 до суду електронними засобами зв`язку через систему «Електронний суд» від представника заявника - адвоката Татунця Владислава Вікторовича надійшла заява про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій представник заявника просить накласти арешт на автомобіль Lexus LX 2004, д.н.з. НОМЕР_1 , він-код кузова НОМЕР_2 .

Заява мотивована наступним. Заявник є власником автомобіля Lexus LX 2004, д.н.з. НОМЕР_1 . Між нею та ТОВ «СА ДРАЙВ» було укладено договір комісії №7296/24/1/007257 від 30.07.2024 та акт технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер №7296/24/1/007257. ТОВ «СА ДРАЙВ» продало транспортний засіб ОСОБА_3 , який 09.08.2024 зареєстрував право власності на автомобіль за собою. При цьому, вартість автомобіля не відповідає ціні, виставленої на РІО, а заявник не отримала за продаж жодних коштів. Заявник має намір звернутись до суду з позовом про визнання договору комісії недійсним, а з метою уникнення перереєстрації транспортного засобу, що в подальшому може унеможливити повернення автомобіля від добросовісного набувача, представник заявника просить накласти на нього арешт.

У судовому засіданні представник заявника заяву підтримав, просив задовольнити.

Заслухавши представника заявника, дослідивши матеріали заява та додані документи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з положеннями ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно.

Між ОСОБА_2 та ТОВ «СА ДРАЙВ» 30.07.2024 укладено договір комісії №7296/24/1/007257, відповідно до якого ТОВ «СА ДРАЙВ» зобов`язується вчинити один або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу Lexus LX 2004, д.н.з. НОМЕР_1 , він-код кузова НОМЕР_2 , за ціною не нижче 100 000 грн.

Також 30.07.2024 було складено акт технічного стану засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер №7296/24/1/007257.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи відповідне рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до частин третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві про стимулювання Боржника щодо виконання боргових зобов`язань перед Банком без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 922/4587/13 та від 17 жовтня 2018 року у справі №183/5864/17-ц.

У постанові ВП Верховного Суду від 18.05.2021 року у справі №914/1570/20 вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Разом з тим, стороною заявника не додано до заяви доказів, які б свідчили про те, що транспортний засіб вибув з власності заявника. З наданих представником скрін-шотів листування встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрації транспортного засобу, автомобіль належить заявнику.

Крім того, до заяви не приєднано жодних доказів щодо наміру будь-яких осіб здійснити будь-які реєстраційні дії відносно належного заявнику автомобіля без її волі на це.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 (справа № 826/8556/17), від 25.04.2019 (справа № 826/10936/18).

Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Заявник вказує, що має намір звернутись до суду із позовом про визнання договору комісії недійсним, однак обґрунтування неможливості розірвати договір за взаємною згодою сторін, як це передбачено п. 6.4 договору, у заяві не наведено.

Враховуючи викладене те, що до заяви про вжиття заходів забезпечення не надано суду жодного належного, допустимого та достовірного доказу в розумінні ст.ст. 76-78 ЦПК України в підтвердження фактів імовірності утруднення виконання або неможливості виконання рішення суду в майбутньому в разі невжиття таких заходів, не наведено посилань на те, що існують обставини, які свідчать про реальну можливість або підготовчі дії відчуження будь-якими особами автомобіля на користь третіх осіб без волі заявника, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 149, 150, 153, 258, 260 ЦПК України, суддя -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту їх підписання суддею та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 26.08.2024.

Суддя М.О. Заставенко