Постанова

від 07.08.2024 по справі 2-90/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 2-90/11

провадження № 61-1968св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Сердюка В. В.

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 03 січня 2023 року у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Бойчука І. В., Луганської В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У 2011 році Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 19 лютого 2008 року № 060-2008-332.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій по суті спору

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 30 квітня 2011 року позов задоволено частково.

Стягнено солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» 412 601,68 грн основної суми заборгованості за кредитним договором та 118 710,19 грн відсотків за кредитом.

Звернено стягнення на земельну ділянку площею 0, 2017 га за адресою: провулок Садовий, с. Старі Кути, Косівський район, Івано-Франківська область, що на праві власності належить ОСОБА_4 , земельну ділянку площею 0, 2500 га за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_2 , шляхом їх продажу з прилюдних торгів за процедурами виконавчого провадження за ціною, встановленою в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», для задоволення майнових вимог ПАТ «Універсал Банк» за кредитним договором від 19 лютого 2008 року № 060-2008-322.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 серпня 2011 року апеляційна скарга ПАТ «Універсал Банк» задоволена частково, рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2011 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором скасоване, ухвалено нове рішення про задоволення позову. Стягнено з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» солідарно 589 197,37 грн заборгованості за кредитним договором. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Короткий зміст вимог заяви про виправлення описки

08 жовтня 2021 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 звернулася до Івано-Франківського апеляційного суду із заявою про виправлення описки у рішенні Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 серпня 2011 року у справі за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Заява обґрунтована тим, що договори поруки укладено лише з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Водночас ОСОБА_4 відповідальний перед банком лише в межах іпотечного майна, на яке суд першої інстанції звернув стягнення, рішення якого є чинним і не скасовано в суді апеляційної інстанції в цій частині.

Тому суд апеляційної інстанції в резолютивній частині рішення помилково вказав, що сума боргу солідарно підлягає стягненню, зокрема і з ОСОБА_4 , ця помилка підлягає виправленню.

Короткий зміст ухвал суду апеляційної та постанови суду касаційної інстанцій

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 05 січня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_4 про виправлення описки у рішенні Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 серпня 2011 року відмовлено.

Відмовивши у виправлення описки, суд апеляційної інстанції керувався тим, що вказані в заяві доводи зводяться до незгоди із судовим рішення про стягнення солідарно з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором та не є опискою в судовому рішенні відповідно до статті 269 ЦПК України.

Постановою Верховного Суду від 19 жовтня 2022 рокукасаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 05 січня 2022 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Скасувавши ухвалу суду апеляційної інстанції та направивши справу для продовження розгляду, суд касаційної інстанції вказав, що системний аналіз змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій, меж апеляційного оскарження позивачем рішення суду першої інстанції, а також встановлених судами фактичних обставин дає підстави для висновку, що апеляційний суд допустив технічну помилку, зазначивши у резолютивній частині свого рішення про солідарне стягнення заборгованості з позичальника, поручителів та іпотекодавця ОСОБА_4 , який, з огляду на взяті на себе зобов`язання за договором іпотеки, відповідає перед банком своїм майном.

Висновків про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_4 суд першої інстанції не зробив, а апеляційний суд у частині вимог до заявника рішення суду першої інстанції не переглядав. Звертаючись до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою, ПАТ «Універсал Банк» оскаржувало лише рішення суду першої інстанції в частині вимог про відмову в солідарному стягненні заборгованості з ОСОБА_3 .

Верховний Суд зазначив, що звертаючись до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою, ПАТ «Універсал Банк» оскаржило рішення суду першої інстанції лише в частині вимог про відмову у солідарному стягненні заборгованості з ОСОБА_3 . Рішення суду першої інстанції в частині вимог до ОСОБА_4 банк в апеляційному порядку не оскаржував.

Також помилковими є висновки суду апеляційної інстанції про те, що у резолютивній частині рішення апеляційного суду немає описки, яка полягає у зазначенні про солідарне стягнення з ОСОБА_4 грошової суми заборгованості за кредитним договором разом із позичальником та іншими поручителями. Суд першої інстанції в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернув стягнення на предмет іпотеки, належний на праві власності ОСОБА_4 , рішення суду першої інстанції в цій частині апеляційний суд не переглядав, отже, воно набрало законної сили.

За таких обставин описка, допущена щодо зазначення солідарних боржників, з яких підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором на користь банку, повинна бути виправлена без спотворення суті та змісту постановленого судового рішення.

Додатково Верховний Суд урахував, що суд апеляційної інстанції не мав об`єктивної можливості вирішити по суті заяву ОСОБА_4 про виправлення описки у рішенні суду до вирішення судом першої інстанції питання про відновлення втраченого судового провадження, у тому числі й щодо апеляційного судового розгляду справи. Без відновлення втраченого судового провадження вирішення по суті будь-яких заяв, клопотань, процесуальних звернень у справі є неможливим.

Оскаржуваною ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 03 січня 2023 рокуу задоволенні заяви ОСОБА_4 про виправлення описки у рішенні Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 серпня 2011 року відмовлено.

Відмовивши у виправленні описки, суд апеляційної інстанції керувався тим, що мотивувальна частина рішення апеляційного суду містить обґрунтування стягнення суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 589 197,37 грн з усіх відповідачів, а не лише з боржника за кредитним договором та його поручителів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2023 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 03 січня 2023 року, просив її скасувати, ухвалити нове рішення, яким виправити описку у рішенні Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 серпня 2011 року.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду, викладених у цій справі у постанові від 19 жовтня 2022 року.

ОСОБА_4 указує, що його прізвище помилково зазначено у резолютивній частині рішення суду, що є наслідком технічної помилки під час виготовлення його тексту, оскільки він є майновим поручителем. У мотивувальній частині судового рішення апеляційний суд не мотивував, що ОСОБА_4 є солідарним боржником як фінансовий поручитель боржника.

Аргументи інших учасників справи

Відзив до Верховного Суду не надійшов.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2023 року ОСОБА_4 поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи.

У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2024 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

19 лютого 2008 року ПАТ «Універсал Банк» і ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 060-2008-322, згідно з яким банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 59 480,00 дол. США зі сплатою 13,45 % річних та строком повернення до 10 лютого 2028 року.

ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належно не виконував.

19 лютого 2008 року на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором банк уклав з ОСОБА_2 договір поруки № 060-2008-322-Р, а 26 вересня 2008 року з ОСОБА_3 - договір поруки № 060-2008-322-Р/1.

Додатково на забезпечення зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_4 уклали договір іпотеки від 19 лютого 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Косівського нотаріального округу Маркуц У. М., згідно з яким ОСОБА_4 передав банку в іпотеку нерухоме майно - земельну ділянку, площею 0, 2500 га, що знаходиться у с. Старі Кути Косівського району Івано-Франківської області та належить йому на праві власності.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

За змістом цієї статті у суду є можливість після ухвалення судового рішення у справі усунути в ньому помилки технічного (неюридичного) характеру - описки та очевидні арифметичні помилки. Водночас опискою визнається помилка, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації, які мають вплив на зміст судового рішення та його виконання.

Описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів, цифр тощо (пропуск літери, цифри, їх перестановка тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків.

Не є описками граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприймання: неправильне розташування розділових знаків, неправильні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо.

Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (постанові або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, а лише усуває неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.

Згідно з частиною п`ятою статті 411 ЦПК України висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

З огляду на висновки і мотиви, які виклав Верховний Суд у цій справі, направивши її на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, вирішуючи питання, чи допущено у рішенні апеляційного суду описку щодо зазначення прізвища заявника у резолютивній частині про солідарне стягнення заборгованості, суд апеляційної інстанції повинен врахувати зміст цього рішення, визначити, чи відповідає резолютивна частина рішення його мотивувальній частині, врахувати межі апеляційного перегляду, оцінити висновки апеляційного суду щодо поданої апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції та по суті спору.

Суд апеляційної інстанції під час вирішення питання про виправлення описки керувався тим, що рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2011 року позов задоволено частково. Стягнено солідарно з ОСОБА_6 і ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором. Звернено стягнення на предмети іпотеки, які належать на праві власності іпотекодателям - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . В іншій частині позову відмовлено.

Отже, суд першої інстанції стягнув заборгованість за кредитним договором у солідарному порядку з позичальника та поручителя ОСОБА_2 , а у частині вимог, пред`явлених до ОСОБА_4 суд звернув стягнення на предмет іпотеки.

Скасувавши рішення суду першої інстанції та ухваливши нове рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що, відмовивши в позові в частині солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_3 за договором поруки, суд першої інстанції необґрунтовано виходив з того, що цей договір поруки був додатковою гарантією виконання кредитного договору, потреба в якому відпала. Апеляційний суд виснував, що оскільки боржник не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, а ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 взяли на себе відповідно до укладених договорів поруки та іпотеки зобов`язання з виконання умов кредитного договору за ОСОБА_1 , тому вони залишаються зобов`язаними особами перед банком. Будь-яких обмежень відповідальності за дійсним договором поруки поручителя ОСОБА_3 суд апеляційної інстанції не встановив.

Крім того, суд апеляційної інстанціїу мотивувальній частині рішення від 04 серпня 2011 року дійшов висновку, що загальну суму заборгованості у розмірі 589 197,37 грн необхідно стягнути у солідарному порядку з відповідачів на користь банку.

Оцінивши зміст рішення судів першої й апеляційної інстанцій, відповідність резолютивної частини рішення суду апеляційної інстанції його мотивувальній частині, апеляційний суд під час вирішення питання про виправлення описки дійшов висновку, що у мотивувальній частині рішення апеляційного суду є обґрунтування стягнення суми заборгованості з усіх відповідачів, а не лише з боржника за кредитним договором та його поручителів.

Право на судовий захист забезпечується конституційними гарантіями здійснення правосуддя судами, утвореними на підставі Конституції України, та у визначеному законом порядку (абзац другий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення термінів «найвищий судовий орган», «вищий судовий орган», «касаційне оскарження», які викладені у статтях 125, 129 Конституції України від 11 березня 2010 року № 8-рп/2010).

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Верховний Суд зауважує, що право на перегляд справи та оскарження судового рішення відноситься до засад здійснення правосуддя в Україні та закріплено в Конституції України (частина друга статті 55) і в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» (стаття 14). Право на перегляд справи та оскарження судового рішення реалізується у чітко визначених процесуальних формах, що забезпечує ообі доступ до суду, а також гарантує законність і обґрунтованість остаточного рішення у справі.

З огляду на викладене у цій справі суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у виправленні описки, вказавши, що заявник міг оскаржити рішення в касаційному порядку, проте це право не реалізував.

У зв`язку з наведеним Верховний Суд не встановив порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального чи матеріального права, тому оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не підлягає скасуванню.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 03 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

А. С. Олійник

В. В. Сердюк