Постанова

від 19.08.2024 по справі 638/15953/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 638/15953/23 Головуючий суддя І інстанції Агапов Р. О.

Провадження № 33/818/1221/24 Суддя доповідач Шабельніков С.К.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2024 року м. Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 червня 2024 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканка м. Харкова,

- визнана винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст. 130 КУпАПта на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.

Постановою встановлено, що20.10.2023 о 02:09 год. за адресою: м. Харків, вул. Рогатинська Левада, 22, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Хонда», д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд водія проводився у медичному закладі КНП ХОР ОНД у лікаря-нарколога за згоди водія у встановленому законом порядку під відеофіксацію на нагрудні бодікамери. Стан алкогольного сп`яніння підтверджено висновком лікаря-нарколога № 2991 КНП ХОР ОНД від 20.10.2023. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.9А ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила судову постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що постанова суду є необґрунтованою та такою, що прийнята з суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що докази її винуватості в матеріалах справи відсутні, а сам по собі протокол не може бути єдиним доказом, адже протокол є лише формальним вираженням суб`єктивної думки працівників поліції. Також посилалась, що оскільки в матеріалах справи відсутні докази її винуватості, працівники поліції не мали процесуального права складати стосовно неї протокол.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши доводи ОСОБА_1 , яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Зазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані не в повному обсязі, внаслідок неповноти судового розгляду.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом встановлено об`єктивні відомості, які спростовують висновки суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Зокрема, визнаючи ОСОБА_1 винною, суд першої інстанції послався, в тому числі, на відомості висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Також відомості цього висновку були підставою для складення працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП.

З відомостей цього висновку № 2991 (арк. 7) вбачається, що 20.10.2023 року о 03.35 год. ОСОБА_1 перебувала у стані алкогольного сп`яніння.

Натомість, у цьому висновку не вказано кількість проміле, які містяться або у видихаємому нею повітрі, або у її крові, оскільки цей показник обумовлює граничну межу щодо адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП.

Проте, ОСОБА_1 22.01.20254 року до канцелярії суду першої інстанції надала завірену директором КНП ХОР «ОКНЛ» ОСОБА_2 копію результату токсикологічного дослідження № 1896 (арк. 18).

Відповідно до відомостей цього результату вбачається, що 20.10.2023 року в сечі ОСОБА_1 виявлено етанол в концентрації (за методом ГРХ) 0,19 г/л.

Для перевірки цих відомостей 22 січня 2024 року постановою Дзержинського районного суду м. Харкова, витребував від Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласний наркологічний диспансер» інформація про концентрацію етанолу, виявлену у сечі ОСОБА_1 за результатами токсикологічного дослідження № 1896, проведеного 20.10.2023, зазначену у проміле; оригінал результату токсикологічного дослідження № 1896 від 20.10.2023 року (для огляду).

16.02.2024 року до канцелярії Дзержинського районного суду м. Харкова надійшла відповідь на запит (арк. 26-30), відповідно до відомостей якої вбачається, що 08.02.2024 року на електронну адресу КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня» надійшла постанова Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.01.2024 року у справі № 638/15953/23 щодо витребування від КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» інформацію про консистенцію етанолу, виявлену у сечі ОСОБА_1 за результатами токсикологічного дослідження № 1896, проведеного 20.10.2023 року, зазначену у проміле, та оригінал результату токсикологічного дослідження № 1896 від 20.10.2023 року (для огляду). На виконання зазначеної вище постанови суду, директор КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня» ОСОБА_2 повідомив, що грам на літр та проміле є одиницями вимірювання концентрації речовини у рідині. Співвідношення між цими одиницями вимірювання є такими: 1 (один) проміле дорівнює 1 (одному) граму на літр. Це означає, що концентрація етилового спирту у сечі ОСОБА_1 з показником 0,19 г/л така ж, як і концентрація етилового спирту у сечі 0,19 проміле. Щодо суб`єкту надання відповіді, пояснили, що 31.10.2023 року державну реєстрацію КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» припинено в результаті реорганізації. Зокрема, 20.09.2022 Харківська обласна рада ухвалила рішення про припинення КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» шляхом приєднання до КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня». Відповідно до п. 2 зазначеного рішення КНП ХОР «ОКНЛ» є правонаступником усього майна, усіх прав та обов`язків КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер».

Разом з тим, до відповіді на запит длучений оригінал результату токсикологічного дослідження № 1896 від 20.10.2023 року (арк. 18), відповідно до відомостей якого вбачється, що 20.10.2023 року у сечі ОСОБА_1 було виявлено етанол, в концентрації (за методом ГРХ) 0,19 г/л.

Суд апеляційної інстанції не ставить під сумнів, що саме цей результат токсилогічного дослідження був підставою для складення висновку, оскільки у цьому результаті зазначено номер реєстрації медичного огляду 2991, який співпадає з номером висновку, який був долучений працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення, а саме 2991.

Однак, з відомостей цього результату вбачається, що при токсилогічному дослідженні встановлено етанол, в концентрації (за методикою ГРХ) сеча 0,19 г/л(%). А з відомостей висновку лікаря нарколога не вбачалось саме кількість проміле алкоголю у ОСОБА_1 .

Аналізуючи зміст диспозиції статті 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що об`єктивна сторона правопорушення полягає у керуванні транспортним засобом особами в стані сп`яніння, в тому числі, алкогольного.

Відповідно до п. 7 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» встановлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Тобто максимально допустимий вміст алкоголю у крові водія в Україні становить 0,2 проміле.

Визнаючи винною ОСОБА_1 , а саме перебування її у стані алкогольного сп`яніння, суд першої інстанції посилався лише на відомості висновку лікаря, без дослідження кількості вмісту алкоголю у біологічних зразках особи, яка проходила медичний огляд, хоча такі відомості були надані суду, а також самостійно витребувані з закладу охорони здоров`я.

Проте, оцінюючи цей доказ, суд апеляційної інстанції вважає більш точними відомості результату токсилогічного дослідження сечі ОСОБА_1 від 20.10.2023 року, оскільки у висновку лікаря зазначено лише, що ОСОБА_1 перебувала у стані алкогольного сп`яніння, тобто відповідно до відомостей результату токсилогічного дослідження в крові останньої виявлено лише 0,19 проміле алкоголю, що, відповідно до вимог вищенаведеної Інструкції, є допустимою нормою вмісту алкоголю у крові.

Отже, оскільки згідно результатів токсилогічного дослідження, концентрація алкоголю в сечі ОСОБА_1 фактично складала 0,19 проміле, вона є такою що не перевищує мінімально допустимий рівень такої концентрації, передбачений Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року № 1452/735.

Враховуючи наведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не в повному обсязі встановив фактичні обставини цієї справи та передчасно визнав винним ОСОБА_1 винною у порушенні п. 2.9А Правил дорожнього руху України та притягнув його до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Поряд з цим, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у справах «Енгель та інші проти Нідерландів» («Engel and Others v. the. Netherlands», 08 червня 1976 року, no. 5100/71, 5101/71, 5102/71, 5354/72, 5370/72), «Озтюрк проти Німеччини» («Ozturk v. Germany», 21 лютого 1984 року, no. 8544/79), «Лутц проти Німеччини» («Lutz v. Germany», 25 серпня 1987 року, no. 9912/82), тлумачить поняття «кримінальний» автономно, тобто незалежно від національної термінології, включаючи сюди адміністративні, дисциплінарні, митні проступки тощо.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardov. Spain» від 06.12.1998 Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитись на користь цієї особи.

У справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року заява № 36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

В рішенні Європейського суду з прав людини від 24 листопада 2011 року у справі «Загородній проти України», заява № 27004/06 суд зазначив, що особа, проти якої висунуті кримінальні обвинувачення, яка не бажає захищатись особисто, повинна бути в змозі скористатись юридичною допомогою за власним вибором (див. рішення від 16 квітня 2009 року у справі «Ханжевачкі проти Хорватії» (Hanzevadki v. Croatia), заява № 17182/07, п. 21, з подальшими посиланнями).

Згідно рішення у справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 року) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилось нічого іншого, як взяти на себе функцію сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагальності процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Відповідно до ч.2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Більш того, відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення визначені статтею 247 КУпАП. Відповідно до п.1 цієї статті провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та відомості, що є в цій справі, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 червня 2024 року підлягає скасуванню, а провадження в справі стосовно ОСОБА_1 закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання ОСОБА_1 задовольнити, поновивши їй пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 червня 2024 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 червня 2024 року щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1ст. 130 КУпАПскасувати.

Провадження у справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.К. Шабельніков