Ухвала

від 23.08.2024 по справі 487/2170/24

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/2170/24

Провадження № 1-кс/487/4292/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.08.2024 Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання заступника начальника відділу захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022230000000307 від 06.09.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 111-1, ч. 5 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК України про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

05.08.2024 заступник начальника відділу захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до суду з клопотанням, в рамках здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 42022230000000307 від 06.09.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 111-1, ч. 5 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК України, в якому просив накласти арешт на вилучені речі в ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон «Iphone» в корпусі золотого кольору, поміщено до сейф пакету №PSP2275609; прапор РФ, поміщено до сейф пакету №PSP1141950; формені штани (чорного кольору), поміщено до сейф пакету №PSP4244413; постер з надписом «Херсонский государственный университет» Департамент молодёжной политики семьи и спорта, поміщено до сейф пакету №PSP2275607.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що Слідчим управлінням ГУНП в Херсонській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022230000000307від 06.09.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 111-1, ч. 5 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК України за фактами здійснення колабораційної діяльності, а також пособництва державі-агресору з боку колишнього керівництва та науково-викладацького складу Херсонського державного університету.

02.08.2024 було проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 ,в ході якого виявлені та вилучені вищезазначені речі.

Підставою длявнесення клопотаннястало те,що вилучені речі мають істотнезначення длядосудового розслідуваннята можутьбути використаніяк доказфактів таобставин,що встановлюютьсяпід часкримінального провадження,існування обставин,які підтверджують,що незастосуваннязаборони накористування,розпорядження цимиречами призведедо їхприховування,пошкодження,псування,зникнення,втрати,знищення,використання,перетворення,пересування абопередачі.

Прокурор у судове засідання не з`явився, подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, клопотання підтримує у повному обсязі.

З урахуванням приписів ч.1 ст.172 КПК України, розгляд клопотання було проведено за відсутності власника майна.

Дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Слідчим управлінням ГУНП в Херсонській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022230000000307 від 06.09.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 111-1, ч. 5 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК України за фактами здійснення колабораційної діяльності, а також пособництва державі-агресору з боку колишнього керівництва та науково-викладацького складу Херсонського державного університету.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в 2022 році представниками окупаційної адміністрації на базі цілісного майнового комплексу державного закладу: Херсонський державний університет (код ЄДРПОУ 02125609), юридична адреса: АДРЕСА_2 створено та зареєстровано так звану «Державну бюджетну освітню установу вищої освіти Херсонської області «Херсонський державний університет» (мовою оригіналу, російською - «Государственное бюджетное образовательное учреждения высшего образования Херсонской области « ІНФОРМАЦІЯ_1 », далі ГБУО ВО «ХГУ»).

Працівники навчального закладу, які займали посади деканів та іншого викладацького складу, після створення так званого ГБОУ ВО «ХГУ» вчиняли дії, спрямовані на впровадження стандартів освіти держави-агресора РФ.

Крім того, органом досудового розслідування встановлено, що в окупаційному закладі освіти посаду декана юридичного факультету зайняла ОСОБА_4 .

02.08.2024 було проведено санкціонований обшук за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон «Iphone» в корпусі золотого кольору, поміщено до сейф пакету №PSP2275609; прапор РФ, поміщено до сейф пакету №PSP1141950; формені штани (чорного кольору), поміщено до сейф пакету №PSP4244413; постер з надписом «Херсонский государственный университет» Департамент молодёжной политики семьи и спорта, поміщено до сейф пакету №PSP2275607.

Постановою слідчого СВ Скадовського РВП ГУНП в Херсонській області ОСОБА_5 від 02.08.2024 вищезгадані речі визнані речовими доказами.

У відповідності до п. п. 1, 2, 3 ч. 2, ч. 3-5 статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Вилучені документи та речі містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюється під час кримінального провадження та є речовими доказами.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученимможебутимайно увиглядіречей,документів,грошейтощо,щодоякихє достатніпідставивважати,щовони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

За змістом ч. 1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органівта органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно частин 1 та 2 ст. 173 КПК України слідчий суддя,суд відмовляютьузадоволенні клопотанняпроарешт майна,якщо особа,що йогоподала,не доведенеобхідністьтакого арешту,а такожнаявність ризиків,передбачених абзацомдругимчастинипершої статті170КПКУкраїни. Привирішенні питання про арештмайнаслідчийсуддя,суд повинен,утомучислі,враховувати: правовупідставу дляарешту майна; можливість використаннямайнаякдоказу укримінальномупровадженні (якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); наявністьобґрунтованої підозриувчиненніособою кримінальногоправопорушення абосуспільно небезпечного діяння,щопідпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті170цьогоКодексу); можливістьспеціальної конфіскаціїмайна (якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цьогоКодексу); розміршкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщо арештмайна накладаєтьсяувипадку,передбаченомупунктом 4частинидругої статті170цьогоКодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Прокурором доведено, що вилучені речі відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, а саме містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Також доведена наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу та існує необхідність накладення арешту на ці речі для забезпечення збереження їх як речового доказу та виконання завдань кримінального провадження.

Незастосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту може мати наслідком перешкоджання кримінальному провадженню та встановлення істини у ньому, шляхом знищення чи зміни вказаного майна. Таке обмеження права власності є розумним та співрозмірним із завданням кримінального провадження.

Враховуючи, обставини кримінального правопорушення за якими проводиться досудове розслідування, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання належить задовольнити

Керуючись ст. ст. 98, 131-132, 167, 168, 170-173 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на речі, вилучені 02.08.2024 в ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- мобільний телефон «Iphone» в корпусі золотого кольору;

- прапор РФ;

- формені штани (чорного кольору);

- постер з надписом «Херсонский государственный университет» Департамент молодёжной политики семьи и спорта.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1