Ухвала

від 22.08.2024 по справі 331/2376/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

22.08.2024

Справа № 331/2376/24

Провадження № 1-кс/331/1635/2024

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2024 року місто Запоріжжя

Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі клопотання ОСОБА_3 , яка діє в інтересах Приватного акціонерного товариства «Одеський Коньячний завод» про скасування арешту з майна,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ПрАТ «Одеський коньячний завод» - ОСОБА_3 звернулась до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна по кримінальному провадженню № 22024080000000648 , внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.04.2024 року року.

В обґрунтування клопотання зазначено, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 23.11.2023 року накладено арешт на корпоративні права ПрАТ «Одеський коньячний завод» (код ЄДРПОУ 00412056) у вигляді частки у розмірі 90594000,00 грн., що складає 100% статутного капіталу ПрАТ «Одеський коньячний завод», кінцевим бенефіціарним власником яких є ОСОБА_4 .

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22.02.2024 року ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 23.11.2023 року залишено без змін, а апеляційну скаргу представника ПрАТ «Одеський коньячний завод» - залишено без задоволення.

На думку представника ПрАТ «Одеський коньячний завод» арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 23.11.2023 року по справі № 760/27582/23 на корпоративні права ПрАТ «Одеський коньячний завод» (код ЄДРПОУ 00412056) у вигляді частки у розмірі 90594000,00 грн., що складає 100% статутного капіталу ПрАТ «Одеський коньячний завод» необхідно скасувати через те, що в подальшому застосуванні цього заходу забезпечення відпала потреба та арешт накладено необґрунтовано.

В обґрунтування наявності підстав для скасування арешту майна заявник зазначила, що корпоративні права не були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберегли на собі його сліди і не містить інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час розслідування цього кримінального провадження, в тому числі не являються предметом, що був об`єктом кримінально протиправних дій, не набуті кримінально протиправним шляхом, що свідчить про відсутність підстав для арешту. Крім того, з аналізу суті властивостей корпоративних прав ПрАТ «Одеський коньячний завод» вбачається, що вони також не підтверджують жодну з обставин, яка підлягає доказуванню, згідно ст. 91 КПК України.

Заявник, також звертає увагу на те, що в ухвалі/клопотанні не зазначено, яким саме критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, відповідає вказане майно у цьому кримінальному провадженні та необґрунтовано зв`язок між обставинами, які розслідуються за ч. 1 ст. 111-2 КК України і майном третьої особи, на яке накладено арешт, що свідчить про безпідставність та незаконність такого арешту.

Окрім того зазначено, що корпоративні права ПрАТ «Одеський коньячний завод» не містять відомостей, які мають значення для досудового розслідування за фактом передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора та не можуть бути доказом факту та обставин протиправного використання зазначеної юридичної особи при здійсненні фінансово-господарської діяльності, в тому числі зовнішньоекономічної у взаємодії з державою агресором.

Разом з тим, представник вказує на те, що: 1) засновником ПрАТ «Одеський коньячний завод» з часткою у статутному капіталі 100% на момент накладення арешту і на даний час є ГЛОБАЛ СПІРІТС АМГ ЄВРОПА ЛТД; 2) акціонером компанії ГЛОБАЛ СПІРІТС АМГ ЄВРОПА ЛТД є юридична особа: ЗЕРАТІО ТРОЙУНТЕНЕМЕН РЕГ, кінцевим бенефіціарним власником якої є Вахтер ОСОБА_5 , громадянин Ліхтенштейну, який протиправно позбавлений можливості реалізувати своє право власності на ці корпоративні права, оскільки не може повноцінно розпоряджатися ними, зокрема використовувати як актив для застави під час банківського кредитування.

Відсутність потреби у подальшому застосуванні арешту майна в клопотанні обґрунтовується тим, що прокурор звертався з клопотання про накладення арешту на корпоративні права з метою забезпечення збереження речових доказів за фактом надходження сировини із ПрАТ «Одеський коньячний завод» через Азербайджанську компанію ОАО АБШЕРОН ШАРАБ до РФ на завод ООО «Родник и К».

З огляду на викладене, заявник просить скасувати арешт з корпоративних прав ПрАТ «Одеський коньячний завод» (код ЄДРПОУ 00412056) у вигляді частки у розмірі 90594000,00 грн., що складає 100 % статутного капіталу, оскільки корпоративні права не є речовими доказами у даному кримінальному провадженні і арешт майна особи, яка не має процесуального статусу у вказаному кримінальному провадженні, не переслідує будь-яку легітимну мету та свідчить про необґрунтованість арешту, відтак про відсутність потреби у подальшому його застосуванні.

Представник ПрАТ «Одеський коньячний завод» - ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась. Судову повістку було направлено одержувачу на електронну адресу, зазначену в клопотанні.

Слідчий ОСОБА_6 в судовому засідання просив відмовити у задоволенні вказаного клопотання, посилаючись на його необґрунтованість.

Слідчий суддя, розглянувши клопотання та надані матеріали, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, дійшов наступного висновку.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно вимог ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Так, матеріалами провадження встановлено, що в провадженні СУ Головного управління СБ України у м. Києві та Київської область перебувало кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022110000000475 від 30.11.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч, 1 ст. 111-2, ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 110-2, ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 366 КК України.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 23.11.2023 року частково задоволено клопотання прокурора Сквирського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області та накладено арешт на корпоративні права ПрАТ «Одеський коньячний завод» (код ЄДРПОУ 00412056) у вигляді частки у розмірі 90594000,00 грн., що складає 100% статутного капіталу ПрАТ «Одеський коньячний завод» (код ЄДРПОУ 00412056), кінцевим бенефіціарним власником є ОСОБА_4 .

Згідно вищевказаної ухвали слідчого судді, метою накладення арешту на вказане майно є необхідність збереження речових доказів з метою використання майна як доказу протиправної діяльності та забезпечення можливої конфіскації майна.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду від 22.02.2024 року вказану ухвалу слідчого судді від 23.11.2023 року залишено без змін, а апеляційну скаргу представника ПрАТ «Одеський коньячний завод» - адвоката ОСОБА_7 залишено без задоволення.

Постановою першого заступника Генерального прокурора від 21.02.2024 року, здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2, ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 110-2, ч. 2 ст. 111 та ч. 2 ст. 366 КК України у кримінальному провадженні № 42022110000000475 від 30.11.2022 року доручено слідчому відділу УСБУ в Запорізькій області.

Матеріали вказаного кримінального провадження направлені до Запорізької обласної прокуратури доля організації процесуального керівництва та досудового розслідування.

В подальшому, постановою прокурора, що здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні - прокурора відділу Запорізької обласної прокуратури від 18.04.2024 року з матеріалів кримінального провадження № 42022110000000475 від 30.11.2022 були виділені матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, в окреме провадження за № 22024080000000648 від 18.04.2024 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, арешт майна має бути скасованим повністю або частково, якщо: відпали підстави його застосування; арешт було накладено необґрунтовано.

Тобто особа, що заявила клопотання про скасування арешту, повинна довести, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна повинно мати законні підстави та мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

В обґрунтування клопотання про скасування арешту майна представником заявника зазначено, що частка статутного капіталу, на яке було накладено арешт слідчим суддею Солом`янського районного суду м. Києва, належить громадянину Ліхтенштейну ОСОБА_4 , який не має процесуального статусу у вказаному кримінальному провадженні. Окрім того зазначено, що ПрАТ «ОКЗ» не має жодного відношення до вказаного кримінального провадження. Вважає, що за таких обставин в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба та арешт накладено необґрунтовано.

Проте, вказані доводи вже були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, який погодився з рішенням слідчого судді про наявність правових підстав для задоволення внесеного на розгляд клопотання прокурора про арешт майна та арешту цього майна.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а заявником не доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З огляду на викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що вказане клопотання не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 170, 174 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ :

Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_3 , яка діє в інтересах Приватного акціонерного товариства «Одеський Коньячний завод» про скасування арешту з майна.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1